Молодежная субкультура

філософської школи (зокрема, Г. Маркузе). Вони вважали, що справжня свобода є

недосяжною у  суспільстві, бо будь_яка держава  має тоталітарну, репресивну

природу. Більш  за те, традиційна культура, мораль, релігія обмежують сексуальну

свободу і тому роблять людину нещасною. Нема свободи  без еротики і щастя _ без

сексу. Щоб подолати соціальне відчуження, скинути контроль над еротичним Я,

треба здійснити  сексуальну революцію, тобто визволити  секс від будь_якої цензури.

Звільнення статевих відносин людей від моральних  норм начебто змінить

суспільство і  саму людину Під такими гаслами і відбувалися молодіжні бунти,

виникали різноманітні форми еротичного у мистецтві, аж до легалізації порнографії.

Звичайно, "проект" сексуальної революції був привабливим  для багатьох

молодих людей. Вони щиро вважали, що любов врятує світ, "естетичний ерос" стане

рушійною силою  суспільного прогресу. Головне, що такі форми "боротьби"

здавалися ненасильницькими, більше того, _ естетизованими, святковими,

гуманними, гедоністичними. Проти поліції та армії пропонувалось  виставляти

найвродливіших  дівчат із квітами, а соціальну напругу "знімати" піснями та танцями.

Цебто, сексуальна революція мала замінити революцію політичну, еротика ставала

суттю нової етики  та естетики (напр., теорія "склянки  води").

Зрозуміло, що дійсно революційних наслідків така програма не мала, "свобода

кохання" не змінила  суспільство на краще. Але безмежна пропаганда "вільного

сексу", поширення  вульгарної еротики та порнографії  згубно вплинуло на

психологічно нестійких  молодих людей. З'явилися численні сексуальні злочини,

розквітла проституція  і СНІД, виник жахливий образ сексуального маніяка.

Традиційна мораль, релігія, мистецтво зазнали значних втрат, морально_естетичні

ідеали високого кохання були спаплюжені. Разом з  тим, нова статева мораль

пом'якшила погляди  на еротичне мистецтво, сприяла розвиткові сексології, статевої

освіти і виховання. Не треба забувати, що еротична культура, знання сексології як

науки про інтимні  взаємини між чоловіком та жінкою _ то є складова частина

загальної культури.

Молодь і культура майбуття. Таким чином, явище "молодіжної культури" є

неоднорідним. У  масі своїй, як уважають сучасні соціологи й культурологи,

субкультурні угруповання  не займають якихось екстремістських  позицій. Для них не

характерні антисуспільні  дії. Свої ексцентричні захоплення представники "класу

120

молоді" можуть цілком успішно пов'язувати з  повсякденними, прозовими справами.

Але те, що вже не вписується у сьогоднішні уявлення, стає в них джерелом

загострених реакцій. Субкультурний протест переростає у недовірливе відношення

до дорослих, у  замасковану або погано приховану іронію. Насторожує й те, що деяка

частина "субкультурної" молоді вчинює правопорушення й притягується міліцією до

відповідальності. Окремі угруповання виникають на основі пияцтва, наркоманії,

сексуальної розбещеності.

Як бачимо, картина  досить пістрява, потребує ще свого  вивчення і корекції. Не

все можна схвалити у молодіжній субкультурі, але й не все, мабуть, слід відкидати.

Адже це не тільки реальність сьогоднішнього дня, але й ще в дечому зачатки

майбутнього. Хто  знає, який аудіовізуальний вигляд набуде культура XXI століття?

Що з майбутнього  вже приходить до нас і в  якій формі? Для нас важливо відокремити

справжні цінності від несправжніх, щирість від  зухвальства, розкутість від

агресивності, здоровий критицизм й зневагу до застарілого  від скепсису та нігілізму.

Підчас оцінки молодіжної субкультури головне, як здається, _ відділити зерна від

плевел, знайти здорові  зародки справжньої культури майбутнього.

Треба пам'ятати, що молодіжна субкультура _ то вельми суперечливий

соціокультурний феномен. З одного боку, вона соціально_психологічно "маркірує"

молодь, надає їй свободу й автентичність самовираження. В її надрах закладений

авангардний потенціал  культури майбутнього. Через "субкультуру" генерації

формується культура прийдешнього суспільства. Йде закономірний пошук, відбір й

закріплення традиційних  й сучасних культурних цінностей. З  іншого боку, молодіжна

субкультура може приймати девіантні, спотворені, навіть кримінальні форми, про що

ми вже говорили.

З точки зору сучасної гуманістики, культура виконує свою людинотворчу

функцію лише в  умовах адекватних її сутності відносин. Справжня культура не має

будь_яких предметних чи духовних форм, не підпорядкованих  ідеї людини, її

суспільної й  особистісної універсальності. Сутність гуманітарної культури та

специфіка її освоєння в умовах формування "відкритого" суспільства виявляється у

принципі творчого, підприємницького ставлення до праці  і бізнесу, соціальним

формам спілкування, предметно_речовому багатству, мистецтву  та іншим сферам

людської життєдіяльності. До того ж необхідно перебороти застарілі  стереотипи

сприйняття, мислення й дії, що потребує, зокрема, оновлення  естетичної чуттєвості,

багатоманітних  відносин людини до світу культури.

Трудність осмислення, а головне _ формування адекватних, творчих відносин

до культурі полягає  у пошуку її індивідуального начала, тобто моменту становлення

єдності суспільного  й особистісного, репродуктивного  й продуктивного у

життєдіяльності кожної молодої людини. Уважається, що тут важливо

використовувати й розвивати не тільки наявні форми  соціальної творчості, але також

шукати можливості зворотної трансформації "перетворених", девіантних фори

відношення до культури. Вони мають дістати своєрідну "рекреацію" _ розбудову,

справді, творчого потенціалу й соціально позитивної спрямованості.

Подолання частковості, одномірності відносин молоді до культури, перехід від

121

сучасної молодіжної субкультури до більш зрілих форм культурного життя стають

можливими тільки на шляху всебічного включення кожної молодої людини у

багатогранний процес становлення "відкритого" суспільства, пов'язаний з

перетворенням свідомості.__

МОЛОДІЖНА СУБКУЛЬТУРА В  СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ

СУСПІЛЬСТВІ: МОРАЛЬНО_ЕСТЕТИЧНІ  КОЛІЗІЇ

Культура знань, культура спілкування _ без цього  не може бути успішним

суспільний і  національний поступ. Сфера гуманітарних знань та міжлюдських

стосунків визначає успіх діяльності суспільства, оскільки людина живе в основному

"гуманітарно", за винятком того часу, коли  вона включена у професійну  діяльність.

Сучасна молодіжна  субкультура з особливою виразністю демонструє

багатогранність і багатоаспектність людського  буття, що виявляється як у відкиданні

усіляких "центризмів" (у тому числі претензій на привілейований статус будь_якої зі

сфер культури _ науки, філософії, мистецтва, релігії, виробництва тощо), так і в

особливій увазі  до естетичного начала. Естетична  парадигма сучасної української

культури обумовлена увагою до чуттєвої культури особистості, позначена

розмаїттям способів просторово_часового сприйняття світу, осягнення якого

потребує нових  підходів. Процес формування сукупності матеріальних

(раціональних) та  духовних (ірраціональних) цінностей  людського буття, осягнення

свого становища  і майбутнього соціуму розкривається  сьогодні через тотальне

панування інформаційної, екранної, аудіовізуальної культур, що вводять молодих

людей практично  з дитинства у життєвий потік  цілком і відразу.

Світ, що перетнув поріг третього тисячоліття, визначається крайнім ступенем

нестабільності: його, як і століття тому, потрясають міжнаціональні, міждержавні,

міжконфесійні конфлікти; фінансові й екологічні катастрофи. В умовах, що склалися,

люди активно  шукають шляхи протистояння хаотичним  елементам та загрозам, що

виходять з сучасного  світу, шляхи самозбереження. Один з  них _ звернення до досвіду

минулого з метою  одержання з нього корисної інформації, т.зв. "уроків". "Те, що

говорять вони про сучасність як перехідний момент, як про час якогось народження,

якогось інтервалу  поміж ніччю і днем, _ писав  геніальний український митець і  учений

Іван Франко ще у 1894 році, _ це брехня і нісенітниця. Кожен історичний момент є

перехідним моментом, бо історія не стоїть на місці; кожен момент є хвилиною

народження і  смерті воднораз, засіву і жнив разом. Очікування якогось таємничого,

великого, безконечного, чудового майбутнього _ це брехня і  нісенітниця, бо майбутнє

буде таким, яким можуть його створити минуле й сучасне" [2].

Об'єктивність теоретичного аналізу і моральної оцінки будь_якої проблеми

духовного життя  суспільства можливе лише за умови  урахування специфіки й

історичного змісту (контексту) епохи.

Наш час характеризується плинністю і суперечностями соціокультурних

уявлень, авторитетів, норм та вимог, і сучасній молодій  людині доволі непросто

знайти той смисл, якого нагально потребує і яким прагне наповнити своє життя

130

сьогодні. З екзистенціально_гуманістичної  точки зору людина живе справжнім  життям,

якщо відповідальна  за реалізацію своїх можливостей, шукає  сутнісного і змістовного,

а не лише задовольняє  біологічні потреби і сексуальні чи агресивні наміри. Вона

повноцінно живе, коли може здійснити щось справжнє і важливе у своєму житті, не

боїться бути, здатна відірватися від шаблонів і стереотипів, шукає шляхи для

оптимальної самореалізації. Взагалі людина здатна досягти чогось путнього лише

тоді, коли має  мужність бути собою, приймати свій жереб, здійснювати свій вибір,

нести свою історичну  й особисту відповідальність. Адже ми тим і відрізняємось від

янголів, що можемо обирати _ як добро, так і зло, вчили  отці християнської церкви [1].

І є речі, які  не може дозволити собі порядна людина, доки вона лишається людиною.

Як зауважив свого  часу відомий англійський письменник С. Моем, "людина є не тим,

ким вона хоче бути, але тим, ким вона не може не бути". Тим настійливішими є

прагнення молодих  людей знайти твердий ґрунт під  ногами, те, заради чого варто