"Чому українських ВУЗів немає1 у світових рейтингах?": відповідь сучасного студента-випускника

Юзва Людмила

"Чому українських ВУЗів немає¹ у світових рейтингах?": відповідь сучасного студента-випускника

 

Анотація. У статті "Чому українських ВУЗів немає² у світових рейтингах?": відповідь сучасного студента-випускника" автор Юзва Людмила аналізує масив відповідей (на питання щодо "відсутності" вітчизняних ВУЗів у сучасних світових рейтингах) студентів-випускників одного з провідних українських університетів. Для аналізу массиву отриманих текстів було використано метод контент-аналізу.

 

Ключові слова: університет, світовий рейтинг, контент-аналіз, освіта

 

Annotation. In the article "Why Ukrainian universities not in the world rankings?": The modern answer student graduate "by Lyudmila Yuzva examines an array of responses (on the issue of" absence "of national universities in the modern world rankings) graduate students one of the leading Ukrainian universities. To analyze finger obtained was used in the method of content analysis.

 

Keywords: university, world ranking, content analysis, education

 

Аннотация. В статье "Почему украинских ВУЗов нет в мировых рейтингах?": Ответ современного студента-выпускника "автор Юзва Людмила анализирует массив ответов (на вопрос "отсутствия"отечественных ВУЗов в современных мировых рейтингах) студентов-выпускников одного из ведущих украинских университетов. Для анализа массиву полученных текстов был использован метод контент-анализа.

 

Ключевые  слова: университет, мировой рейтинг, контент-анализ, образование

 

 

Non progredi est regredi

 

Сучасна система  вищої освіти в Україні – це один з сьогоднішніх каменів спотикання українського народу. З одного боку – вона не може відірватися від старої радянської системи, її принципів та характеристик, а з іншого – знову ж таки, не може інтегруватись до світової, відповідати її вимогам та запитам. У зв’язку з цим виникає низка проблем, які прямо впливають на суспільне життя вцілому. Водночас, варто відмітити, що вади та проблеми вищої освіти в Україні постійно актуалізуються на різних рівнях суспільного та громадського обговорення.

Зокрема, необхідності реформування вищої освіти в Україні присвячено публікацію в.о. ректора НУТУ "КПІ" М.Згуровського, в якій він називає однією з основних причин, з яких вітчизняна освіта на сьогодні не є конкурентноздатною, недостатнє (занадто мале) фінансування державою освітньої галузі [1]. С.Курбатов у своїй статті теж перераховує низку проблем, які супроводжують освітній процес в Україні та переконує у необхідності створення в нашій державі університету (або університетів) світового класу задля матеріалізації ідеї елітного навчального закладу ХХІ століття [2]. Серед основних проблем, які спікають вітчизняну систему освіти він називає відсутність фінансового ресурсу та ефективного університетського менеджменту. Він стверджує, що "на даний момент українську університети є надто зашореними, надто погано укомплектованими викладачами, надто корумпованими та надто бідними" [2]. Ректор ще одного з українських ВУЗів³ Мокін Б. у своїй публікації піднімаючи проблему необхідності реформування радянської системи атестації наукових та науково-педагогічних кадрів, водночас, загострює увагу і на низці проблем системи вищої освіти в Україні, як і автори, що згадувались вище [3]. Загалом у статті наводиться порівняльний аналіз вітчизняної та західної систем освіти й, зокрема, атестації наукових кадрів. А також надається низка пропозицій щодо вдосконалення згадуваної системи. Леновицька О. у своїй публікації чітко окреслює вади українських університетів – серед них вона називає інформаційну закритість, небажання надавати громадськості інформацію про свою діяльність [4]. І ще одна публікація, яку не хотілось би обійти увагою, це стаття-інтерв’ю з вченим Стріхою М [5]. Це стаття, в якій надзвичайно детально розглянуто велику кількість проблем вітчизняної системи освіти з точки зору вченого та викладача. Основними негараздами Стріха М. вважає безгрошів’я, низький соціальний статус освітян, зношеність матеріальної бази та невідповідність суспільного запиту й того, що роблять освітяни [5, с.32].

Всі ті причини  й проблеми, які називаються ректорами, викладачами, науковцями й призводять до того, що у світових рейтингах українські ВУЗи посідають надзвичайно низькі позиції. Однак, відповіді експертів з тих, хто керує освітою у країні в цілому, з вищого керівництва ВУЗів, з викладацького складу й т.п. є лише одним боком медалі. Оскільки значний відсоток людей у нашій державі потрапляє у жернова системи вищої освіти, то і трактування проблем вищої освіти в Україні може бути майже стільки ж скільки і людей. До того ж, сучасні можливості, які дає нам Інтернет часто "спрощують" життя і набравши запит у відповідній комірці можна отримати відповідь на, фактично, будь-яке з питань. Наприклад, звернувшись до питання: "Чому українських університетів немає у світових університетських рейтингах?" можна отримати і фахові відповіді-позиції, і просто окремі думки. Однак для того аби дати вагому, достовірну відповідь варто все ж звернутись до фахівців, оскільки представити просто особисту думку в сучасному світі видається замалим. Але на даному етапі виникає нове питання – хто ж найкраще розуміється на тих причинах через які вітчизняні вищі навчальні заклади пасуть задніх у більшості світових рейтингів? Звісно це і ті, хто керують освітою у країні в цілому, і вище керівництво ВУЗів, і викладацький склад, і ще багато інших, про що йшлося вище. Однак, варто зайти також і з іншого боку і пригадати про "справжніх" експертів, які відчувають усі вади сучасної системи освіти на собі – це студентство.

Фактично, саме студенти є чи не найкращими експертами з питань переваг та недоліків сучасної системи освіти, оскільки вони безпосередньо перебувають у даній системі, не мають дієвих важелів впливу і сприймають все через призму постійного включення у освітні процеси. Ґрунтуючись на даній позиції було проведено соціологічне дослідження з використанням двох методів: експертного опитування⁴ та аналізу документів, а саме – контент-аналізу.

Таким чином, метою  даної публікації є представити  результати проведенного дослідження. Завдання, які було виконано для  досягнення даної мети: 1) сформовано та обгрунтовано сукупність респондентів; 2) проведено експертне опитування; 3) до зібраного массиву відповідей застосовано контент-аналіз; 4) проаналізовано результати контент-аналітичного аналізу та зроблено висновки; 5) запропоновано рекомендації щодо подолання проблем системи вищої освіти в Україні.

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

1-ий  етап дослідження. Для проведення експертного опитування необхідно було сформувати перелік респондентів, які братимуть участь у дослідження. З одного боку, генеральну сукупність могли б складати студенти І – VІ курсів, що нині навчаються. Однак, виникає питання – чи є експертами студенти І або, навіть, ІІ курсів? Очевидно, що – ні. На підтвердження даної відповіді було проведене пілотажне опитування студентів І курсу, яке виявило, що відповіді студентів на питання "Чому українських університетів немає у світових університетських рейтингах?" не є їхніми власними позиціями, аналітичними міркуваннями, а – лише запозиченнями. Власне експертні думки можуть представити лише студенти, що навчаються на останніх курсах, оскільки вони знайомі з усіма формами роботи, видами контролю, викладацьким складом, структурою університету і т.п. Тож емпіричним об’єктом даного дослідження стали студенти V курсу Київського національного університету факультету соціології (максимально досяжні досліднику⁵). До того ж Київський національний університет імені Тараса Шевченка вважається одним з найкращим (чи то – найкращим взагалі) серед українських ВУЗів, однак навіть з його освітнім рівнем він посідає низькі позиції у світових університетських рейтингах. Тож, генеральна сукупність склала 26 об'єктів, однак обсяг вибірки становить – 21 одиницю (у зв’язку з відсутністю деяких студентів).

Об’єктом  дослідження, власне, є причини з яких українських університетів немає у світових університетських рейтингах. Предметом дослідження - типи, види причин з яких українських університетів немає у світових університетських рейтингах та сфери їх походження.

2-ий етап дослідження. Методи дослідження. Відбулося покрокове застосування двох методів, про що вже зазначалось вище. Спочатку студентам було запропоновано письмово дати розгорнуту відповідь на поставлене питання, висловити власні думки. Опитування проводилось аудиторно, студенти заздалегідь не були поінформовані про питання, задля зменшення запозичень у їхніх відповідях. Тобто – використано метод експертного опитування. До масиву відповідей було застосовано метод контент-аналізу. При проведенні контент-аналітичного дослідження необхідно враховувати наступні моменти. Застосування кількісних процедур до аналізу документів можливе лише за умови чітко розробленої, незмінної в процесі дослідження, повної (що охоплює всі можливі варіації прояву кожної категорії) кодувальної схеми. Формалізованність контент-аналізу потребує попереднього якісного етапу розроблення категоріальної схеми, обґрунтування її застосування до наявних об’єктів дослідження, інтерпретацію категорій аналізу мовою документів, які будуть досліджуватися. Ґрунтуючись на даних вимогах було розроблено кодифікатор, що включив у себе як всі можливі варіації прояву кожної категорії, так і категоріальну схему та відповідні коди.

РЕЗУЛЬТАТИ  ДОСЛІДЖЕННЯ

У зв’язку з  тим, що обсяг роботи обмежений, далі будуть представлені лише найвагоміші  та найбільш значущі результати. І, перш за все, варто виділити ті сфери, в яких є проблеми, що і призводять до розташування українських університетів на таких низьких позиціях у рейтингах. Вони наступні (див. рис.1). Єдине, варто застосувати аналітичне групування і об'єднати такі категорії як "Кадровий відділ" та "Випускник" з категорією "ВУЗ", що є логічним (див. рис.2).

Рис. 1 Розподіл категорій  дослідження

Рис.2 Розподіл категорій  дослідження після групування

Тож, варто розглянути саме ті сфери, які містять значні відсотки причин з яких українських університетів немає у світових університетських рейтингах. Це, перш за все, сфери, яким відповідають наступні категорії: "Економіка", "ВУЗ", "Наука", "Держава".

Категорія "Економіка"

В лідери тут  безпрецедентно виходить – неналежне державне фінансування освіти (26%). На другу позицію виходять: неналежне фінансування університетської діяльності самими ВУЗами, низька заробітна плата викладачів та невідповідна ціна за навчання (по 13%). Третю позицію займають - неналежне фінансування ВУЗами матеріальної бази, непривабливість ВУЗів для інвесторів та погане становище економіки (по 9%).

Категорія "ВУЗ"

Оскільки саме ВУЗ є безпосереднім суб’єктом  освітнього процесу і які б  зовнішні причини його низьких позицій  у рейтингах не називались, внутрішні причини матимуть більшу вагу. Тому тут варто представити розгорнутий аналіз. По-перше, в межах ВУЗу відсутність різного роду співпраці (29%), невідповідність навчальних дисциплін (25%), погане матеріально-технічне забезпечення (16%) та вади навчального процесу (12%) і є тими основними "напрямами", в яких зароджуються причин з яких українських університетів немає у світових університетських рейтингах. Якщо ж подивитись, по-друге, детально, то можна побачити, що основними "вадами" сучасного університету є відсутність співпраці з закордонними ВУЗами (18%), погане матеріально-технічне забезпечення (15%), надання студентам лише теоретичних знань (10%) та недотримання вимог Болонської системи (9%).

Категорія "Кадровий відділ"

Кадровий відділ теж є складовою життя університету, але оскільки в його межах було виділено значну кількість помилок, то він був виокремлений для аналізу в окрему категорію. І лідирує тут – застарілий рівень викладання (21%). Другу позицію займають відсутність наукової та прикладної діяльності, неналежний рівень володіння іноземними мовами та відсутність Нобелівських лауреатів (по14%). Також значний відсоток має – мала кількість науковців (13%).

Категорія "Випускник"

З категорією "Випускник" ситуація аналогічна попередній. Першу позицію займає погане володіння практичними навичками (33%). Також значні відсотки отримують неналежне володіння іноземними мовами (21%) та відсутність довіри до кваліфікації (освітнього рівня) випускника (16%).

Категорія "Наука"

Найбільший  відсоток отримує така причина як відсутність власних наукових теорій та шкіл (35%), відсутність цитування вітчизняних науковців та інтеграції до світової спільноти (по 20%) займають другу позицію. Третя позиція належить – малій кількості винаходів та відсутності фундаментальних досліджень (по 10%).

В межах даної  категорії називається ще лише одна причина – те, що вітчизняні наукові  доробки маловідомі за межами країни (5%).

Категорія "Держава"

Дві основні  причини, які продукує держава, це негативний спадок СРСР (38%) та різного роду корупція (22%). Невірний курс розвитку країни та неналежна діяльність керівництва країни (ці дві причини можна було б об'єднати в одну, оскільки саме керівництво країни обирає і впроваджує курс розвитку держави), а також менталітет нашого народу (по 11%) займають другу позицію. І останню позицію посідає ще одна причина, яка виділяється в межах даної категорії – завелика кількість ВУЗів у нашій державі (7%).

Оскільки така причина як негативний спадок СРСР отримала значний відсоток, то варто  представити її детально.

І тут основною проблемою постає – радянська  система освіти – 50%. Також як спадщина від Радянського Союзу називається сповільнений розвиток науки в цілому (20%).

ВИСНОВКИ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Показовим є  те, що респонденти назвали "основним винуватцем", того, що українських університетів немає у світових університетських рейтингах назвали сам Університет! 31% та 58% (після групування) причин пов'язують саме з ВУЗом.

Короткі висновки по категорії "Економіка". Така причина як неналежне державне фінансування освіти хоча і належить до більш глобального рівня, але може породжувати безліч негараздів у освітньому житті. Водночас, це проблема рівня загального керування державою. Така ж проблема як неналежне фінансування університетської діяльності самими ВУЗами – це проблема, яка стосується всього українського суспільства – проблема відсутності грамотних менеджерів, які б розподіляли фінанси грамотно – і відображається у освітній сфері. Низька заробітна плата викладачів називається серед причин, оскільки заробітна платня класично вважається стимулом до якісної роботи, а якщо платня замала, то і віддача відповідна часто. Під невідповідною ціною за навчання мається на увазі або зависока, або, навпаки, іноді замала платня за навчання і як результат недостатність коштів для розвитку тієї ж матеріальної бази або проведення досліджень. ВУЗи є непривабливими для інвесторів, оскільки в них не проводяться дослідження, результати яких могли б приносити корист, в тому числі – фінансову.

Звісно важко  робити пропозицію збільшити державне фінансування освіти не перебуваючи біля державного керма. Тому доцільнішим є висловити наступні пропозиції:

• керівники ВУЗів та їхніх підрозділів мають бути водночас гарними менеджерами, або мати серед свого кадрового відділу таких осіб, аби грамотно спрямовувати фінансові потоки на розвиток необхідних, актуальних напрямків у освітньому просторі;
• знову ж, керівництво ВУЗів та їхніх підрозділів постійно мають відслідковувати стан матеріально-технічної бази своїх закладів і намагатись не просто оновлювати її, але і прагнути відповідати сучасному світовому рівню.

Короткі висновки по категорії "ВУЗ". Зрозуміло, що відсутність різного роду співпраці працює не на користь університетів. Замкненість на внутрішньому просторі веде лише до ізоляції і деградації, і в жодному випадку не до розвитку. Основними причинами, пов’язаними з предметами є те, що, незважаючи на введення (номінальне насправді у переважній більшості випадків) Болонської системи, реально у вітчизняних ВУЗах досі відсутня можливість обирати предмети студентами, що веде до того, що студенту, фактично, нав’язують "глобальні" знання теоретичного характеру. І як наслідок, по-перше, закріплення навичок є слабким або взагалі відсутнє, що неприпустимо в сучасному світі, коли практичні вміння часто є більш важливими, ніж будь-яка теорія. А, по-друге, студенти розуміються на усьому потроху, але не мають конкретних ґрунтовних знань за вузьким фахом. Погане закріплення навичок також прямо пов’язано з поганим матеріально-технічним забезпеченням.