Професійне самовизначення звукорежисера як проблема становлення професійної самосвідомості

    Теоретичний аналіз структури професійної самосвідомості спеціалістів технічних профілів підтверджує доцільність її побудови як загальної структури самосвідомості особистості, у вигляді поєднання трьох підструктур – когнітивної, афективної та поведінкової. Структура наведена нижче Рисунок 1.1, як психологічна готовність звукорежисера до професійної діяльності.

    Когнітивна підструктура забезпечує усвідомлення себе особою в якості належної певній системі професійної діяльності. У процесі створення власного уявлення про себе – в різних професійних ситуаціях, з урахуванням відгуків і думок колег – складається стійка “Я - концепція” спеціаліста, що надає або не надає йому почуття професійної гідності й упевненості в собі.

    Афективна підструктура розкривається в емоційно насиченому оцінюванні спеціалістом власних здібностей (актуальна самооцінка), минулих (ретроспективна самооцінка) і майбутніх досягнень (потенційна самооцінка), а також в уявленні про те, як його оцінюють інші спеціалісти (рефлексивна самооцінка).

    Поведінкова підструктура реалізується у цілеспрямованих діях, спрямованих на досягнення професійних інтересів. Ці інтереси можуть визначатися як середовищем, так і самим суб’єктом. Ступені їхньої об’єктивності, актуальності й суголосності соціальним вимогам позначаються на самоусвідомленні.

    Структура психологічної готовності звукорежисера  до професійної діяльності

    Рисунок 1.1.

    

 

    

      
 
 
 
 
 

    Отже, становлення потреби у самовизначеннім  призводить до появи різних суперечностей  особистості, що є рушійними силами професійного самовизначення. «Узагальнено їх можна представити як суперечності між потребою й вимогами діяльності, а також знаннями, уміннями, способами, необхідними для реалізації цілей, що встають перед людиною» [4]. 

3. Особливості професійної діяльності звукорежисера.

 

    Професія  звукорежисера виникла з появою перших технічних засобів для  запису і відтворення звуку і  розвитком кінематографа. Протягом минулого століття і звукова техніка, і кіно стрімко еволюціонували, тому професія звукорежисера все більш ускладнювалася і спеціалізувалася. Сучасна людина не мислить свого життя без постійного електронного звукового фону. Кіно, радіо, телебачення, шоу-програми, оформлені за допомогою якісного, продуманого звукового супроводу, завжди привертають нашу увагу. Діяльність людини, який за нього відповідає, залишається за кадром, але, тим не менш, саме він забезпечує цей супровід, доставляючи нам масу позитивних вражень та емоцій.

    Сучасний  звукорежисер здійснює забезпечення зйомок, записів, ефірів, монтажів, озвучування всіх видів передач і несе відповідальність за художнє та технічне якість звукової продукції, будучи керівником і організатором всього процесу звукозапису, який здійснює відповідно до трактуванням виконавців і задумом режисера, перебуваючи у тісній взаємодії з іншими підрозділами. Звукорежисер - фахівець, який має підготовку як музичну, так і технічну. Чітке уявлення про електроакустичної процесі, що відбувається в тракті звукопередачі, знання апаратури для його обробки дозволяють звукорежисеру відтворити звукову картину без порушення натуральності звучання.

    Звукорежисер - це фахівець, який за допомогою технічних  звукових засобів здійснює запис, відтворення, обробку, і зведення різних звукових компонентів. Це творча професія, адже звукорежисер завжди створює художній звуковий образ, формує драматургію і концепцію звуку, а також створює нові звуки і займається їх обробкою.

    Навчитися майстерності звукорежисури можна  на спеціальних курсах, які проводяться  у великих звукозаписних, телевізійних, радіо-і кіностудіях. У багатьох музичних, гуманітарних і технічних вищих навчальних закладах сьогодні існує спеціальність «Звукорежисура кіно і телебачення».

    Навички і знання, які необхідні звукорежисеру як професіоналу. Звукорежисер повинен володіти хорошим слухом, глибокої ерудицією, високою музичною культурою, почуттям музичної і художньої форми, навичками аналізу літературного, музично-драматичного, музичного твору, володіти методами створення звукоряду програми як художнього цілого з використанням сучасних художніх і технічних засобів, мати навички роботи з виконавцями, володіти знаннями в області загальних основ історії та теорії звукорежисури, вміти орієнтуватися в спеціальній літературі, вивчати і знати вітчизняні та зарубіжні досягнення в області звукорежисури; мати навички в науково-дослідної та експертної діяльності, повинен бути знайомий з комп'ютерною технікою і комп'ютерними технологіями та сферами їх застосування від музичної до мультимедійної. 

    1.4. Становлення самосвідомості звукорежесера

    Звукорежисер має такі особисті якості: оволодіння професійною сумлінністю, умінням концентрувати увагу, організаторськими здібностями, великою працездатністю Звукорежисер повинен уміти швидко адаптуватися на робочому місці будь-якої технічної складності. Для того щоб стати хорошим звукорежисером, необхідно володіння як творчими, так і технічними аспектами професії. Звукорежисеру необхідно мати знання в галузі фізики, акустики, звукового технічного обладнання, що суміщаються з музичною освітою і відмінним музичним слухом. Робота звукорежисера вимагає великих творчих навичок, адже створення унікальної звукової середовища - надзвичайно складний художній процес. У більшості випадків робота звукорежисера пов'язана з діяльність великої кількості людей суміжних професій, тому йому необхідні такі якості як комунікабельність, вміння працювати в команді й підкоряти свої творчі ідеї загального режисерським задумом.

    Сучасні звукові пульти - це дуже складні  багатоканальні електронні пристрої, що мають сотні регуляторів і  перемикачів У розпорядженні звукорежисера також багатоканальні аналогові і цифрові магнітофони, цифрові робочі станції, широкий набір приладів спецефектів. Такі професійні якості, як управляти цією складною технікою, швидко вирішувати конкретні завдання, вибирати варіанти заміни в разі відмови устаткування, своєчасно і чітко переходити на резерв може тільки людина, що володіє здатністю миттєво реагувати на події і великою витримкою.

    У професії звукорежисера враховуються наявність плюсів та мінусів. У наш  час, коли телебачення, кіно, музика займають одну із головних позицій нашого життя, ця професія є дуже престижна, цікава та популярна для молоді. Але, дуже складно зробити кар'єру в режисурі: цілодобова робота, низька зарплата. Людина, з якихось причин не зуміла заявити про себе в професійних колах, закінчивши ВУЗ, може залишитися зовсім нікому не потрібною. Тому, викладачі вузів влаштовують майбутнім режисерам максимально серйозні творчі випробування, намагаючись не допустити в професію випадкових людей.

    На  думку Савчина М. В., формування професійної самосвідомості найчастіше відбувається стихійно, без належного методичного забезпечення і психолого-педагогічного керівництва [2].

    Отже, професійна діяльність звукорежисера  дуже складна, широкого профілю спрямування. В наш час професія звукорежисера потрібна практично в усіх культурно-мистецьких закладах. Наприклад: на радіо, телебаченні, театрі, кіно, музикальних концертів, клубах, тощо. Особистість, яка працює звукорежисером необхідна мати наведені вище професійні та особисті якості,які дають змогу справитись з об’ємом виконання роботи та подальшому розвитку професійної кар’єри. 
 
 
 
 

    Висновок  до Розділу І

Вибір професії відбиває визначений рівень особистих  домагань, заснованих на оцінці своїх  здібностей і можливостей. Крім того, вибір професії, професійне самовизначення вимагає високої активності суб'єкта, залежить від рівня сформованості усвідомленої психічної саморегуляції, ступеня розвитку контрольно-оцінної сфери.

Отже, важливими  факторами в професійному самовизначенні є:

• здатність адекватно оцінювати свої якості як фактори вибору професії;
• здатність вивчати світ професій, спираючи на невипадкові фактори, формувати адекватне представлення про нього;
• здатність виділяти головне для себе при виборі професії, тобто сформувати індивідуальну ієрархію факторів, максимально адекватно оцінити ситуацію вибору професії.

    Робота  звукорежисера вимагає великих  творчих навичок, адже створення  унікальної звукової середовища - надзвичайно  складний художній процес. У більшості  випадків робота звукорежисера пов'язана з діяльність великої кількості людей суміжних професій, тому йому необхідні такі якості як комунікабельність, вміння працювати в команді й підкоряти свої творчі ідеї загального режисерським задумом.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ  ІІ Емпіричне дослідження формування професійної самосвідомості звукорежисера.

    2.1. Організація дослідження професійної  самосвідомості

    Використання  в професійному консультуванні методик, спрямованих на виявлення самосвідомості і самооцінки людини, дає не тільки діагностичний, але і, до деякої міри, психокорекційний ефект.

    У молодих людей, стурбованих своїм  професійним майбутнім, тих, що прагнуть учитися в професійному чи навчальному закладі, одержати професію в процесі роботи, спостерігається випереджальний розвиток в оцінці своїх особистісних якостей у порівнянні з оцінкою своїх професійних якостей. Люди, які отримують знання, краще представляють себе як особистість узагалі, тобто в сукупності моральних, фізичних, інтелектуальних якостей, своїх інтересів і схильностей, але меншою мірою мають представлення про своє професійне «Я».

    Наявні  розходження в самооцінці насамперед стосуються її змістовних компонентів. Одні знають про себе більше, інші менше; визначені якості особистості, здатності, значимі на даний момент, піддаються аналізу і оцінці, інші, у силу їхньої неактуальності, людиною не оцінюються (хоча і можуть бути оцінені по ряду параметрів). Існують такі особистісні властивості і якості, що не включаються в сферу усвідомлення і самооцінки, людина просто не може оцінити себе по ряду параметрів.

    Експериментальне дослідження розвитку професійної самосвідомості звукорежисерів – описуються принципи організації, методи проведення констатуючої частини дослідження, а також отримані результати.

    Емпіричне дослідження особливостей професійної самосвідомості звукорежисерів можна розглядати за трьома етапами, де предметами вивчення відповідно будуть:

    1) самоатрибутивні судження (коґнітивний аспект) – виявлялись соціокультурні та фахово-ціннісні змісти, які приймаються досліджуваними як значимі;

    2) способи реакцій на ситуативні виклики (конативний аспект) – виявлені самоатрибуції могли мати стереотипний, зумовлений конформізмом характер, домінуючі реакції розкривали момент їхньої достеменності;

    3) характеристики рефлексії – адже згідно з гіпотезою, саме від розвитку рефлексії (особистісної, предметної, соціальної) залежить стан професійної самосвідомості.