Духовність та духовний розвиток особистості

Духовність – творча спрямованість, наснага людини; певний тип світовідношення: триєдність ставлення до абсолюту, до світу – природи, суспільства, інших людей, самого себе. Виходити з розуміння людини як духовної істоти, означає, що ми визначаємо за нею безумовне право на духовне самостановлення, самодіяльність, тобто сприймаємо її як справжнього суб’єкта власної життєдіяльності, який несе відповідальність за її здійснення.

1. Поняття духовності. Стан духовності підростаючого покоління.
2. Духовний розвиток та його значення у процесі соціалізації людини.
3. Взаємообумовлений розвиток моральності особи та її духовності.
4. Взаємозв’язок краси й духовності.
5. Значення релігії у формуванні високодуховної особистості.
6. Розвиток духовності підростаючого покоління у соціально-педагогічній діяльності.