Особливості взаємовідносин ,,держава-підприємство,, на прикладі ТОВ ,,Вайсе-Стиль,,

     Фінансове підприємництво

     Комерційний банк — це фінансово-кредитна установа акціонерного типу, що кредитує на платній  основі переважно комерційні організації, що здійснює прийом грошових внесків (депозитів) і інші розрахункові операції з доручення  клієнтів. Джерелом доходів комерційного банку є різниця між процентними ставками депозитних (притягнутих) і позичкових засобів. 

     Операції  комерційних банків поділяються  на три групи: пасивні (залучення  засобів); активні (розміщення засобів); комісійно-посередницькі (виконання  різних операцій з доручення клієнтів зі сплатою комісії).

     Особливість діяльності комерційних банків України  полягає в тому, що вони залучають  засоби підприємств на значні терміни, а дають у кредит на відносно короткий терміни. Ці банки піддаються ризику комерційного характеру, тому що зобов'язані, виплатити своїм кредиторам гроші у визначений заздалегідь термін із установленими відсотками. З огляду на те, що надані  комерційним банком  кредити  можуть бути по тим чи іншим причинам не повернуті вчасно, банк повинний мати визначені резерви.

     Інша  особливість комерційних банків України в сучасний період полягає  в тім, що здебільшого вони не мають  можливості надання довгострокових  кредитів у значних розмірах. Таких  засобів у багатьох комерційних  банках України немає. Не випадково частка довгострокових кредитів, виданих комерційними банками, складає 3% всіх активів. А головним джерелом доходів у комерційних банках економічно розвитих країн служать довгострокові кредити. Звідси і нестійкість доходів комерційних: банків, нерідке їхнє банкрутство.

     Ще  одним  інститутом ринку,  елементом  фінансового підприємництва служить  фондова біржа. Під фондовою біржею розуміється організаційно оформлений, регулярно функціонуючий ринок  цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності капіталу і виявленню реальної вартості активів. Принцип функціонування фондової біржі базується на оперативному регулюванні і пропозиції. На фондовій біржі проводиться так назване котирування цінних паперів. Воно складається з регулярної оцінці фахівцями котирувального відділу біржі курсів покупців і курсів продавців по всім цінним паперам, що проходять через біржу. При цьому поточні курси постійно демонструються на світловому табло і регулярно публікуються в спеціальних бюлетенях. Поточні курси показують, за якою ціною в даний момент на даній біржі можна купити визначені акції. Ці ціни, перелічені по спеціальній формулі, є основою для одержання індексів біржової активності — своєрідних барометрів економічної кон'юнктури.

     Умови здійснення підприємництва

     Однією  з головних умов здійснення підприємницької діяльності є державна реєстрація підприємництва.

     Заняття підприємницькою діяльністю без  державної реєстрації тягне за собою  накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої (ст. 164 Кодексу про адміністративні правопорушення). Якщо ці дії вчинено протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж порушення, фізична особа, винна у їх вчиненні, може бути притягнена до кримінальної відповідальності у вигляді штрафу від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк (ч. 1 ст. 202 КК).

     Державна  реєстрація суб'єктів підприємницької  діяльності здійснюється відповідно до ст. 8 Закону України "Про підприємництво" і детально регулюється Положенням про державну реєстрацію суб'єктів  підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740.

     Державна  реєстрація суб'єктів підприємницької  діяльності проводиться у виконавчому  комітеті міської, районної в місті  ради народних депутатів або в  районній, районній міст Києва і  Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання цього суб'єкта, якщо інше не передбачено законом.

     Місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) на дату державної  реєстрації може бути місцезнаходження (місце проживання) одного із засновників або місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується договором, який передбачає передачу засновникові у власність або користування приміщення, частини приміщення (договір купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, лізингу, безоплатного користування майном, про спільну діяльність, установчий договір тощо).

     Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької  діяльності - юридичної особи подаються  такі документи:

     рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, перебачених законом;

     статут, якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності;

     реєстраційна  картка встановленого зразка, яка  є водночас заявою про державну реєстрацію;

     документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

     документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію. Громадяни, які мають  намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної  особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка водночас є заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі - платнику податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

     За  державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької діяльності вноситься плата (реєстраційний  збір): для громадян-підприємців - 1,5, для юридичних осіб - 7 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян; за прискорену (протягом одного дня) державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької діяльності - потрійний розмір відповідного реєстраційного збору; за державну реєстрацію змін (доповнень) до установчих документів суб'єктів підприємницької діяльності - 30 відсотків реєстраційного збору.

     Органам державної реєстрації забороняється  вимагати від суб'єктів підприємницької  діяльності додаткові документи, не передбачені Законом України "Про  підприємництво".

     Державна  реєстрація суб'єктів підприємницької  діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію

     встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним номером фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів.

     У п'ятиденний термін від дати реєстрації органи державної

     реєстрації  надсилають примірник реєстраційної картки з позначкою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органові й органові державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів Фонду соціального страхування і Пенсійного

     фонду України.

     Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької  діяльності та копія документа, що підтверджує  взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою  для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

     У такому самому порядку проводиться  і перереєстрація суб'єкта підприємницької  діяльності. Підстави перереєстрації зазначені в ст. 8 Закону України "Про підприємництво", відповідно до якої перереєстрація проводиться у разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      

1. Методи  і принципи державного економічного регулювання підприємництва

 

     Державне  економічне регулювання діяльності здійснюється за допомогою арсеналу методів, тобто “способів впливу держави через законодавчі та виконавчі органи влади на сферу  підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їхньої діяльності відповідно до національної економічної політики” .

     Вибір вірної стратегічної національної економічної  політики є стрижнем у формуванні методів державного регулювання, які  залежать від таких чинників: характеру впливу, змісту та цільової спрямованості, тривалості дії, масштабу втручання.

     Так, від характеру впливу державне регулювання  може використовувати прямі та непрямі методи. До прямих відносяться такі, що реалізуються на основі прийнятих Верховною Радою України законодавчих актів і на яких ґрунтуються дії виконавчої влади. Непрямі – котрі ґрунтуються на використанні різних економічних фінансових важелів (податків, кредитів, відсотків, пільг тощо).

     За  тривалістю дії методи розподіляються на одноразові, постійні (умовно-постійні), дискретні (які змінюються із зміною політики держави).

     В залежності від змісту всі методи державного регулювання поділяють  на нормативно-правові, економічні, адміністративні .

     Економічні  методи державного регулювання такі:

     1. Грошово-кредитна політика: державні  кредити; державні цінні папери; курси валют; індексування доходів.

     2. Фінансово-бюджетна політика: державний  бюджет; дотації; пільги; податки; субсидії; соціальні нормативи; субвенції.

     3. Індикативне планування.

     4. Цінова політика.

     У країнах з розвиненою ринковою економікою основним економічним методом регулювання  ринку є грошове-кредитне регулювання. Саме грошово-кредитна система є тим економічним середовищем, у якому відбуваються всі найважливіші господарські процеси в ринковій економіці.

     Основними засобами грошово-кредитного регулювання  є: розміри банківських резервів, облікові ставки, операції на відкритому ринку, регулювання ліквідності комерційних банків.

     Якщо  грошова підсистема – це встановлена  державою форма організації грошового  обігу, то кредитна відображає сукупність кредитних відносин та інститутів, котрі організовують функціонування цих відносин.

     Кредит  характеризує економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою заздалегідь встановленого відсотка за користування нею. У всіх країнах існують три форми кредиту - державний, банківський і комерційний

     Суть  фінансово-бюджетних засобів регулювання  полягає у встановленні державного оподаткування і державних витрат з таким розрахунком, щоб вони приходили економіку в стан рівноваги.

     Використання засобів фінансово-бюджетного регулювання зводиться до: маніпулювання ставками податків, запровадження багатоканального формування бюджету (різні податки, збори, платежі, відрахування), координації державних витрат, амортизаційної політики .

     Важливими видами бюджетного фінансування є надання дотацій, субсидій і субвенцій. Дотації здійснюються для збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів та покриття касових збитків окремих державних підприємств. Субсидії – допомога, яка виплачується з державного бюджету з метою підтримки населення, а також певних видів підприємницької діяльності, сфер і галузей народного господарства, розвиток яких має велике значення для розвитку економіки. Субвенції – один із видів державної фінансової допомоги центральним або місцевим органам влади, що надається на конкретні цілі.