Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Апреля 2010 в 23:59, Не определен
Соціальна політика, що нині проводиться в Україні, будується за таким принципом: держава, визнаючи ринкові відносини, лише доповнює та корегує ринкові механізми перерозподілу ВВП, орієнтуючись при цьому на гарантоване задоволення лише мінімальних базових потреб і надання соціальної допомоги найбільш уразливим категоріям населення. І ось результат: Україна входить у нове століття з безліччю проблем, пов'язаних з безробіттям, нереформованими системами заробітної плати і пенсійного забезпечення, не вирішеними питаннями щодо попередження і подолання бідності, запровадження соціального страхування, адресної допомоги. На сьогодні в Україні склалася ситуація, коли можна без перебільшення стверджувати: негативні наслідки соціально-економічних перетворень відчула значна частина населення нашої країни. Це 15 млн. пенсіонерів, 3,5 млн. інвалідів, люди похилого віку, робітники, що потребують вирішення питань, пов'язаних з безробіттям, охороною праці, заборгованістю по заробітній платі, пенсіях тощо. Вирішення саме цих проблем повинно стати пріоритетним у соціальній політиці України в ХХI ст.
Аналізуючи ситуацію
на ринку праці України, можна
зробити висновок, що для вирішення
проблем безробіття сьогодні перевага
надається активній соціальній політиці.
Як підтверджує досвід економічно розвинених
країн, цей підхід виправданий. Чималу
користь суспільству могло б
принести залучення молоді до надання
соціальних послуг.
Сьогодні з метою
сприяння працевлаштуванню молоді створюються
спеціальні фонди за рахунок коштів
зацікавлених сторін. Основним недоліком
громадських робіт є те, що вони,
як правило, не забезпечують підвищення
кваліфікації безробітних, що утруднює
їм пошуки постійної роботи.
Низькі показники
працевлаштування молоді на заброньовані
робочі місця обумовлені важким економічним
становищем підприємств, що протягом тривалого
часу не виплачують заробітну плату.
Як засвідчує практика, часто працевлаштування
молоді на підприємства є формальним
актом. Приймаючи у примусовому
порядку на роботу молодь, підприємства
відправляють її разом з іншими робітниками
у тривалі неоплачувані відпустки.
Високий рівень безробіття
серед випускників вищих
Так, українська дослідниця
Е. Лібанова зазначає, що, незважаючи на
економічні проблеми країни, випуск спеціалістів
з вищою освітою протягом 1990-2002
рр. зріс на 26%. Структурні зміни в
підготовці фахівців із вищою освітою
у напрямі збільшення кількості
економістів, юристів, менеджерів при
стабільних масштабах підготовки спеціалістів
технічних фахів створюють
Підсумовуючи викладене,
можна виділити такі пріоритети соціальної
політики України у сфері зайнятості
населення:
- підвищення ролі
держави у вирішенні проблем
зайнятості й створення
- залучення до
вирішення цього питання
- державна підтримка
малого і середнього бізнесу;
- організація системи
підготовки й перепідготовки
кадрів;
- створення системи
громадських робіт;
- удосконалення системи
соціального захисту
Не слід ігнорувати
досвід організації соціальної політики
в сучасних "державах загального
добробуту", а також аналіз поглядів
західних соціологів і політологів
на сутність соціальної політики. Варто
було б звернути увагу на французький
варіант соціальної політики "welfare
pluralism", що має змішаний характер.
У ній поєднуються риси різних
систем - як тих, у яких одержання
соціальних прав чітко пов'язане
зі сплатою внесків, так і тих,
у яких соціальне забезпечення є
універсальним і безумовним.
Висновки
В роботі було проаналізовано
досвід зарубіжних країн щодо соціального
захисту населення, боротьбі з безробіттям
і бідністю.
Узагальнивши викладене,
можна виділити чотири типи політики
соціального захисту у світі:
1. Скандинавська
модель спрямована на
2. Європейська модель
орієнтована на скорочення
3. Японська модель.
Згідно з цією моделлю кожна
людина може знайти для себе
роботу, навіть якщо вона не
дуже цікава й корисна. У
цьому полягає причина
4. Американська політика
зайнятості також спрямована
на залучення до процесу
Проте, що обираючи свій
шлях, свою соціальну політику, Українська
держава не повинна сліпо копіювати
закордонні моделі, але водночас не
слід й ігнорувати досвід організації
соціальної політики в сучасних "державах
загального добробуту", а також
аналіз поглядів західних соціологів
і політологів на сутність соціальної
політики
Список використаної
літератури
1. Баранова Т. И.
Социальная защита испанских
трудящихся // Полис. - 2001. - № 6. - С. 152
– 158.
2. Білик Л.С. Економіка
праці: Навч. Посібник. — Чернівці:
Рута, 2001. — 75 с.
3. Бондаренко О.О.
Наочний посібник з курсу "
4. Бриттан С. Капитализм
с человеческим лицом. - СПб., 1998. -
С. 179 – 189.
5. Ганслi Теренс
М. Соцiальна полiтика та
6. Єганов О.Ю., Карась
П.М., Красночубенко К.В. Економіка
праці: Навч. посіб. — Миколаїв:
УДМТУ, 2001. — 48 с.
7. Завіновська Г.Т.
Економіка праці: Навч. Посібник.
— К.: КНЕУ, 2003. — 299 с.
8. Карпіщенко О.І.,
Прокопенко О.В., Сотник І.М., Карпіщенко
Т.О. Економіка праці: Навч. посіб.
для студ. екон. спец. — Суми: СумДУ,
2002. — 132 с.
9. Костицький В.
Економічний патріотизм як
10. Лаврененко И.
М. Государственная социальная
политика Российской Федерации:
11. Лібанова Е.
Соціальна стратифікація
12. Макеев С. Процессы
социальной структуризации в
современной Украине // Полис.
— 2003. — № 3. — С. 57-58.
13. Осадчая И. Бюджетная
политика государства на
14. Польовий Л.
Стан ринку працi i пiдвищення розмiру
допомоги по безробiттю // Соцiальний
захист. - 2001. - № 5. - С. 21 - 32.
15. Создавая социальную
демократию. Сто лет социал-
16. Страшун Б. А.
Конституционное (
17. Хеффе О. Политика.
Право. Справедливость. Основоположения
критической философии права
и государства. - М.: Человек и Закон,
1994. – 145 с.
18. Холостова Е. М. Социальная политика. - М.: ИНФРА-М, 2001. – 213 c.