Статеве виховання

Діти дуже тонко почувають неправду і не хочуть залишатися «у дурнях». У випадку ж, якщо дитина одержала правдиву і для його рівня сприйняття вичерпну інформацію від близької йому людини (батька, учителя), то почувши в дворі цинічний вимисел, вона легко спростує його і доведе істину, тим самим затвердить себе в очах однолітків: одночасно зміцниться довірчий зв'язок між дитиною і дорослим.

Педагог повинний враховувати, що в цьому віці дівчинки, як правило, майже не мають досвіду спільної діяльності з хлопчиками. Тому необхідно намагатися організувати спільну діяльність хлопчиків і дівчинок у класі, сформувати в них здатність до поділу обов'язків в інтересах загального позитивного результату.

При здійсненні статевого виховання молодших підлітків (IV-VI кл.) варто враховувати, що в цей період школярі вже адаптовані до навчального процесу. Продовжує розвиватися класний колектив, що робить великий виховний вплив на учнів. У цьому періоді на особливостях стану і самопочуття, на відношенні до навчання і один до одного значною мірою позначається процес статевого дозрівання, що особливо інтенсивно відбувається в V-VI класах.

У цей час спостерігається нестійкість діяльності центральної і вегетативний нервових систем. Поряд з моментами підвищеної активності і працездатності школярі нерідко впадають у стан загальмованості і навіть деякої пригніченості. Часто спостерігається вегетативне порушення, сонливість, порушення терморегуляції, пітливість. В умовах посиленого росту, що відбуває в цей період, організм випробує велика напруга; з ним зв'язаний і дефіцит різних речовин; відносно часті і схильні до затягування деякі захворювання (ОРЗ, запальні процеси і т.д.).

Основні складності виховного характеру, з якими зустрічаються педагоги в цей період, зв'язані з різними проявами негативізму підлітків. Вони нерідко вступають у конфлікти між собою і з дорослими. Нерідко спостерігаються вчинки, що нічим не мотивовані.

У дівчинок статеве дозрівання на півтора-два роки починається раніш, ніж у хлопчиків, і саме в цьому періоді педагог фактично має перед собою дві різновікові групи дітей. Це є однією з причин тимчасового відчуження між хлопчиками і дівчинками.

Основною задачею статевого виховання в цьому віці є подолання відчуження і негативних реакцій дівчинок і хлопчиків, розвиток у них потреби в спільній діяльності і здатності взаємно враховувати і поважати їхні статеві особливості. Важливо саме в цьому періоді організовувати спільні заходи (походи, екскурсії, спільні роботи в школі і т.д.), що давали би можливість підліткам переконуватися у наявності позитивних якостей в кожного школяра і необхідності рівних дружніх відносин між хлопчиками і дівчинками.

Підліткам необхідно дати зведення про статеве дозрівання, про його природу й особливості плину, про основні відхилення в цьому процесі і про неоднакові темпи його розвитку в різних підлітків, а також зведення про менструації і про їхнє фізіологічне значення, основні зведення про гігієну дівчинок, підлітка.

При здійсненні статевого виховання старших підлітків (VII-VIII кл.) варто враховувати, що основною особливістю періоду є їхня активна діяльність на основі формування стійких мотивів поводження. Завершення статевого дозрівання сприяє тому, що в крові постійно циркулює значна кількість полових гормонів. Їхнім впливом порозумівається поновлення і посилення взаємного інтересу між хлопчиками і дівчинками. Вся інформація сексуального характеру стає актуальною.

На підставі наростаючого інтересу до іншої статі спостерігається вираження її вибірковості, переваги одного когось іншим. Одночасно відбувається поширення сфери спілкування підлітків за рамки школи і поширення їхніх інтересів, які більше не обмежуються інтересами навчання. Пошук свого місця серед інших людей одночасно з тягою до спілкування й інтересом до іншої статі приводять до того, що старші підлітки можуть виявитися в різних компаніях, що часом значно відрізняються між собою.

Діяльна активність і яскрава мотивація поводження старших підлітків дають гарну можливість для формування особистості. Однак у випадку нерозуміння дорослими внутрішньої логіки їхніх інтересів і поводження можуть бути упущені.

Найбільш типовими несприятливими для цього віку є моменти, зв'язані з неправильними формами спілкування (у першу чергу дурні компанії), що приводить до запозичення шкідливих звичок, до раннього полового життя.

При здійсненні статевого виховання старших школярів (IX-XI кл.) варто враховувати, що саме в цьому віці приходить завершення у формуванні особистості, становлення життєвої позиції.

Саме в старших класах найчастіше виявляються дефекти колишніх років у вихованні і становленні особистості. Педагог має можливість і зобов'язаний допомогти дівчинкам і юнакам знайти собі гідне місце в суспільстві.

У цей період статеве виховання повинне бути в першу чергу спрямовано на адаптацію школярів до статевих соціальних умов, що полягають у визнанні навколишніми їх дорослими, в усе більшій волі їхнього поводження і спілкування з іншою статтю, що формує їхнє дозвілля. Раніше отримані гігієнічні зведення необхідно доповнити поняттям про гігієнічні захворювання й ознайомити їх із призначенням медико-генетичних консультацій, зведеннями про фізіологію пологів, вагітності, про методи попередження вагітності. Великої уваги варто приділити фізіологічним аспектам народження дітей, питанням уходу за дитиною.

Деякі поради що до статевого виховання. Хотілось би звернути увагу батьків на недостатньо висвітлену тему в статевому вихованні особистості – це наше ставлення до оголеності тіла. Сексологи, з'ясовуючи деформовані статеві установки дорослої людини, як правило, запитують: “Чи вільно ви роздягаєтесь, коли знаходитесь у кімнаті самі?” “Що ви відчули б, коли б побачили оголену людину протилежної статі?” і т.п. Що стоїть за такими запитаннями? Виявляється, не закомплексоване ставлення до оголеності тіла – важлива умова нормального статевого життя дорослої людини.

Ніяковість, боязкість споглядання не тільки рідної людини, а й власного тіла, що негативно позначаються на сексуальних зносинах, своїм корінням сягають часто в дитячі роки, у сімейне виховання. Адже саме в дитячому віці оголеності тіла сприймається природно, бо пояснення, що тільки роздягненим, оголеним можна добре помитися або що гімнастику краще робити напівроздягненим, що корисно приймати повітряні ванни і т.п., сприймаються як достатнє обґрунтування, чому люди не повинні соромитись оголеності.

Як підкреслюють німецькі вчені Р.Нойберт і З.Шнабль, можливість у ранньому дитинстві споглядати голизну тіла матері чи батька, інших дорослих або дітей відстрочить ранні статеві потяги, які зумовлюються насамперед цікавістю до того, що ретельно приховується одягом. У світлі сказаного зрозумілою стає порада Р.Нойберта, звернена до батьків, не соромитися з'являтися на очі своїм малолітнім дітям зовсім роздягненими. До того ж це й корисно для здоров'я.

Чи вміє ваша дитина мити все тіло теплою водою, обтирати тіло і мити ноги холодною, стежити за нігтями, самостійно зачісуватися? Розвинуті з дитячих років навички гігієни тіла важко переоцінити. В дошкільному віці батьки повинні допомагати малюкові засвоїти гігієнічні правила, які допоможуть у зрілі роки зберегти здоров`я, працездатність, можливість народжувати й виховувати повноцінне потомство. Все це безпосередньо стосується засвоєння дитиною статевої ролі.

Через порушення гігієнічних норм у догляді за дитиною батьки можуть ненароком спровокувати її ранні статеві відчуття, які в майбутньому принесуть підлітку небажані статеві потяги – онанізм (мастурбацію).

Заважає дорослим у відносинах з їхніми дітьми - відсутність здатності на будь-яке питання глянути з різних точок зору. В основі такого підходу лежить споконвічне переконання в тому, що істина завжди одна, і дорослий - її визнаний носій. У результаті, дорослі виявляються нездатними, хоча б на час стати на іншу точку зору, зрозуміти мотиви поводження своїх дітей. Багато дорослих не можуть і не хочуть згадувати себе в аналогічному віці. Нарешті, конфліктам сприяють і відсутність почуття гумору, нездатність побачити комічне в тім факті, що мати всерйоз конфліктує з дочкою, начебто це чужі люди, до того ж зовсім незацікавлені в згладжуванні цього конфлікту.

Бажання обов'язково «виховувати» дочку приводить до дріб'язковості, до обсмикування на будь-яке питання по будь-якому приводу, а в результаті і до того, що між ними виникає значний бар'єр і знову матері заздалегідь сприймаються негативно. На жаль аналогічні відносини складаються в дітей із учителями. І в основі лежить не зіпсованість молодших, а педагогічна неспроможність деяких викладачів. Для того щоб у відносинах з підлітками не виникало конфліктів, варто уникати повчань, відчитувань, моралей.

Багато дорослих не знають особливостей сексуального розвитку дівчинки, підлітка, дівчини і, вважаючи їх у нормі цілком сексуально нейтральними, і тому насторожено і навіть панічно сприймають будь-які прояви сексуального розвитку, а також цілком законний інтерес до іншої статі, чи виявляється він у яких-небудь особливостях чи поводженнях чи ж у питаннях, що задаються. У результаті вони прагнуть залишити свою дочку в повному неведенні усього, що зв'язано зі словом «стать». Вони вважають, що кращий спосіб виховання – ізоляція дівчинки від однолітків чоловічої статі чи обмеження контактів з ними до мінімуму.

В основі настороженого відношення дорослих до цілком законного інтересу до іншої статі часто лежить зіпсованість, лицемірне прагнення прикрити власні життєві устремління, сексуальну незадоволеність і заклопотаність ореолом моральності. Зовсім ясно, що, ні в самому сексуальному розвитку, ні в будь-яких конкретних його проявах немає нічого поганого, поганим чи гарним, моральним чи аморальним може бути лише відношення до них, у тому числі панічне відношення, що повинне розцінюватися або як прояв глибокого неуцтва, або як ознака аморальності.

Деякі батьки вважають, що життя саме усьому навчить і, тому спеціально займатися статевим вихованням не вважають потрібним. У результаті багато підлітків не мають представлення про життєво важливі речі. Така байдужна установка батьків приводить до різноманітних негативних результатів – неміцний шлюб, вагітність неповнолітніх, раннє полове життя і т.д.

Ефективність навчально-виховного процесу багато в чому залежить від того, як педагогом здійснюється індивідуальний підхід до учнів. Статева приналежність школярів – один з важливих факторів індивідуальності, і враховувати її необхідно. Продовження роду – основний закон життя. Без нього не був б можливим не тільки розвиток людського суспільства, але і саме його здійснення.

Щось «непристойне» у слові «стать», у сфері між статевих відносин можна знайти лише в тому випадку, якщо попередньо це «непристойне» спеціально туди вкласти. Оскільки продовження роду неможливо без поділу людей на дві статі: чоловічу і жіночу, і визначених відносин між ними, то перебування чогось «непристойного» у сфері між статевих відносин рівносильне відмовленню від самого себе. Якщо між статеві відносини непристойні, значить непристойно і те, що в результаті їх виходить.

Вище приведені лише основні моменти, характерні для окремих вікових періодів і основні питання, які необхідно розглянути в тих чи інших класах. Педагог сам повинний сформулювати назви занять, виходячи з конкретної педагогічної обстановки, і поставити перед собою на кожнім занятті конкретні виховні задачі.

Висновок. Союз чоловіка і жінки, об'єднаних почуттям любові і дружби, взаємної поваги, що ведуть при цьому загальне господарство й оказують один одному моральну і матеріальну підтримку називається родиною.

Найважливішою задачею родини є виховання дітей, розвиток їх фізичних і духовних сил в органічному зв'язку із суспільним вихованням.

Родина – це форма співжиття людей чоловічої і жіночої статей, яка виробилася за багато століть в інтересах створення нормальних умов для їхньої повсякденної життєдіяльності, збереження здоров'я, народження і виховання дітей, передачі життєвого досвіду. Родину треба всіляко зміцнювати.

Питання про статеве виховання може бути правильно вирішено тільки тоді, коли батьки і педагоги добре собі представляють мету, що вони повинні переслідувати в половому вихованні своїх дітей. Якщо ця мета буде ясна, то ясними стануть і шляху її досягнення.

З продовженням роду зв'язані вищі духовні цінності людини і людства в цілому. Одна з них – любов. А.С.Макаренко писав: «Якщо, виростаючи, дитина не навчилася любити батьків, братів, сестер, свою школу, Батьківщину, якщо в її характері виховані початки грубого егоїзму, то дуже важко розраховувати, що вона здатна глибоко любити обрану їм жінку».

Питання про статеве виховання вважається одним із самих важких у педагогіці. І дійсно, ні в якім питанні не було стільки наплутане і стільки висловлено неправильних думок. А тим часом практично це питання зовсім не таке вже важке. Воно стає важким тільки тоді, коли його розглядають окремо і, коли йому додають занадто велике значення, виділяючи його з загальної маси інших питань.

В період статевого дозрівання особливо важливо проводити в школі бесіди, у яких приймали би участь як педагоги, так і лікарі, і батьки, і самі діти.

Між дітьми та батьками повинна бути атмосфера особливої довіри і делікатності.

Створення системи полового виховання має свої етапи. Потрібно серйозний підхід і заглиблені знання в цьому питанні, розробка нових засобів і методів. Але що не повинно лякати – прокладати дороги завжди важко. Про наявність системи полового виховання можна буде по-справжньому говорити лише тоді, коли дана система розчиниться в повсякденному житті і стане її невід'ємною частиною. Найважливішим фактором, що наближає цей час, є те, що вихователі самі в цьому зацікавлені. Вони повинні постійно шукати нові творчі підходи до рішення цієї задачі.