Роль і завдання викладача історії та циклової комісії загальноосвітніх дисциплін у реалізації міжпредметних зв’язків на уроках історії

Роль і завдання викладача історії та циклової комісії загальноосвітніх дисциплін у реалізації міжпредметних зв’язків на уроках історії

Мета навчання полягає не лише в набутті знань з окремих дисциплін, а й у всебічному пізнанні навколишнього світу. Реалізації цього постулату сприяє викладання соціально-гуманітарних дисциплін у медичному коледжі. Вони покликані формувати у студентів загальнолюдські моральні цінності, уміння проявляти взаєморозуміння, здатність аналізувати, оцінювати соціальну ситуацію, робити висновки, крім того, на заняттях гуманітарного циклу студенти здобувають комунікативні, організаторські вміння, навички взаємодії, колективної співпраці, що є професійними вміннями медичних працівників. Звичайно, кожна соціально-гуманітарна дисципліна несе ці функції, але особливе місце серед них займають історичні дисципліни. Вивчення історії забезпечує і реалізацію загальноосвітніх компетентностей:: «загальнонаукової», «загальнокультурної», «соціально-трудової», «громадянської» та «вміння вчитися». Особливо важливою, з огляду на подальше успішне засвоєння клінічних дисциплін, є остання. Так, наприклад, у пояснювальній записці до Навчальної програми з історії України для вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти, серед решти зазначені також наступні вміння, якими повинні оволодіти студенти: самостійно складати конспект, тези, готувати реферат, відповідь на конференцію, семінарське заняття; вміти диспутувати, писати наукові студентські роботи.

Ураховуючи вищезазначене, одним із важливих завдань викладача суспільних дисциплін у медичному коледжі є пошук шляхів і засобів навчання, які б інтенсифікували навчально-виховний процес, сприяли підвищенню зацікавленості студента-медика предметами гуманітарного циклу і підвищували якість викладання дисципліни. Одним із таких методів є реалізація міжпредметних зв’язків на заняттях з історії, які формують правильне розуміння загального зв’язку і взаємозалежності явищ суспільного і природного середовища, покращують запам’ятовування раніше засвоєних знань, вчать відтворювати раніше вивчений матеріал, формують навички самостійної роботи, підвищують активність пізнавальної діяльності і, звичайно, сприяють активізації формування професійних вмінь.

Оскільки історія є наукою, яка розглядає усі сторони людського розвитку, то є можливим встановлення зв’язку на заняттях з предметами гуманітарного, природничого напрямку, які доповнюють курс історії своїм змістом, поняттями, фактами. Досвід вироблення узагальнених умінь та навичок, які використовуються у процесі вивчення не тільки однієї, а кількох навчальних дисциплін, займає досить важливе місце у навчальному процесі, а найбільшої ефективності можна досягти тоді, коли викладачі різних дисциплін додержуються єдиних методів і прийомів, формуючи у студентів названі уміння.

Роль викладача під час здійснення міжпредметних зв’язків на занятті важко переоцінити, адже саме він є активізатором навчальної діяльності. Вдале використання даного методу вимагає від нього знання не лише свого предмета, а й основного змісту інших. Крім того, без аналізу навчального матеріалу міжпредметні зв'язки будуть реалізуватися формально і, за умови браку цілеспрямованості дії, просто зведуться нанівець.

Чіткого плану підготовки викладача до реалізації міжпредметних зв’язків на занятті в сучасній педагогіці не існує, хоча, на нашу думку, він може включати:

1) відбирання знань міжпредметного характеру на основі мети заняття і порівняльного аналізу змісту навчального матеріалу суміжних дисциплін;

2) розподіл міжпредметного матеріалу відповідно до питань плану заняття (якщо питань у темі кілька);

3) визначення конкретної мети реалізації кожного міжпредметного зв'язку, підпорядкованої загальній меті заняття;

4) усвідомлення змісту міжпредметного зв'язку;

5) оцінювання складності міжпредметного матеріалу, можливостей його наочного відображення, а також включення в навчальні ситуації;

6) аналіз стану готовності студентів до усвідомлення міжпредметного зв'язку;

7) встановлення етапу заняття, коли здійснюється зв'язок;

8) підбір способів, методів та прийомів реалізації міжпредметного зв'язку.

Зважаючи на складність цієї роботи, для погодженості дій усіх викладачів-предметників основні питання теорії і практики міжпредметних зв'язків доцільно обговорювати на засіданнях циклової комісії, де виробляється єдиний підхід, накреслюються напрями роботи колективу з даної проблеми, аналізується зроблене, вносяться відповідні корективи в плани на майбутнє.

Варто також практикувати огляди змісту робочих програм кожної спеціальності та курсу. Мета - ознайомити викладачів суміжних предметів з основними теоретичними положеннями і світоглядними ідеями дисциплін, уміннями та навичками, що їх набувають студенти у процесі вивчення певної дисципліни, спільно відібрати споріднені теми навчальних предметів для встановлення зв'язків між ними.

Необхідно визначити час вивчення відібраних тем, щоб установити характер зв'язків (попередні, супутні, перспективні). Якщо є необхідність, варто змінити черговість вивчення тем, за умови що це не порушує загальну логіку викладання курсу, або домовитися про зміну дати проведення заняття.

На наступному етапі визначають і деталізують зміст зв'язку, аналізуючи відібрані теми за структурними елементами їх змісту. Для успішного здійснення міжпредметних зв'язків викладач у кожному конкретному випадку повинен чітко усвідомлювати, з якою метою встановлюється зв'язок.

Якщо міжпредметний матеріал досить складний і може статись так, що студенти не зможуть відповісти на жодне з поставлених питань, необхідно спростити їх, виділити допоміжні питання або подати деякі додаткові фактичні відомості. Якщо студенти не справляються з розв'язанням пошукових ситуацій навіть при умові їх спрощення, викладач показує, як можна творчо використовувати певні знання з іншого предмета.

Збагачення змісту дисциплін історія України, всесвітня історія різноманітною інформацією з інших предметів, пошук інноваційних форм проведення занять потребує удосконалення засобів та методів здійснення міжпредметних зв'язків.

Важливим методичним прийомом використання міжпредметних зв'язків є творчі та письмові завдання. Зміст і методика виконання таких завдань спрямовані на широке використання різноманітного матеріалу з історії, літератури, географії тощо. Досвід засвідчує, що найбільш поширені на практиці короткі письмові повідомлення у формі реферату, доповіді, описи діяльності відомих людей, твори історико-літературного змісту.

Одним з важливих методичних прийомів здійснення міжпредметних зв'язків є широке використання наочності і технічних засобів навчання. Комплексне використання технічних засобів навчання конкретизує, розширює, сприяє поглибленню знань з історії, значно підсилює емоційний вплив навчального матеріалу на учнів, а також допомагає у встановленні зв'язків у змісті навчального матеріалу, який вивчається на уроках з інших предметів.

Використання аудіовізуальних засобів навчання є найбільш ефективним в тому випадку, коли на уроках історії демонструються відеофільми, кінофільми, діафільми не лише історичного змісту, але і візуальні фрагменти фільмів з інших предметів.

На заняттях нами використовуються поняття з тих предметів, що викладалися в школі чи викладаються в коледжі паралельно з вивченням історії (з біології (популяція, біосфера, екологія та інші), з літератури (легенда, казка, романтизм, класицизм, реалізм тощо), з географії (міграційні процеси, урбанізація та інші), соціології або дисципліни «Людина і світ» (демографічна ситуація тощо), основ права (конституція, законодавство, форма правління і т.д.),

Розробляючи робочі програми для студентів на основі базової загальної середньої освіти, викладачу історії доцільно буде побудувати викладання історії України і всесвітньої історії, використовуючи міжпредметні уроки. Зокрема це можливо при вивченні тем з розвитку культури. На заняттях з історії України та всесвітньої історії можна досягти динамічного сприйняття учнями цілісної картини розвитку культури у світі, а разом з тим виділити визначний внесок Українського народу у скарбницю світової культури. Можна провести міжпредметні зв’язки за схемою: історія України – всесвітня історія – українська література – зарубіжна література, що сприятиме створенню єдиної системи знань про суспільних розвиток людства на певному етапі.

Особливе місце у відтворенні подій історичного минулого займає українська література та світова література. За допомогою художнього твору – викладач одержує змогу реконструювати історичні події, показати колорит епох, узагальнити образи історичних діячів.

Звернення до художньої літератури, в першу чергу  до поезії, відкриває можливості створення особливої емоційної атмосфери заняття. Наприклад, при вивченні війни радянської Росії з Українською народною Республікою та  проголошення незалежності УНР велике психологічне враження на учнів має вірш Павла Тичини “Пам’яті Тридцяти”. Доречно використовувати твори В.Винниченка, матеріали з оглядових тем типу «Література «розстріляного відродження» та інше.

На заняттях з історії використовуються також і зв’язки з історією фізики, хімії, біології, особливо, коли вивчаються теми з розвитку науки.

Досить ефективним є використання міжпредметних звязків при викладанні історії України в групах на основі повної загальної середньої освіти, де синхронно викладається Соціологія. При вивченні тем, пов’язаних зі становленням індустріального суспільства та тем, які розкривають суспільні та політичні рухи в Україні, доцільно використовувати знання про типи суспільств, види соціальних рухів.

Завданням викладача історії є не лише використання на своїх заняттях даних різних наук, а також і допомога  викладачам-предметникам у реалізації зв’язків з історією під час викладання інших дисциплін. Беззаперечно, історія є забезпечуючою  дисципліною не тільки для всіх дисциплін соціально-гуманітарного циклу, а й для природничих і, навіть, клінічних.

Знання з всесвітньої історії активно використовуються на заняттях з світової літератури. Наприклад, Рух Опору у Франції згадується під час вивчення твору А.Камю «Чума», вивчаючи твір Т.Манна «Маріо і чарівник», студенти згадують особливості приходу до влади фашистів в Італії. На заняттях української літератури викладач Семеніхіна С.В. звертає увагу студентів на те, які події з історії України описуються в творі або яка роль автора твору в історії української державності (наприклад, вивчаючи новелу В.Винниченка «Момент»).

Викладач культурології Лук’яненко І.М. систематично, при вивченні практично всіх тем курсу звертається до знань з всесвітньої історії та з історії України, розкриваючи особливості розвитку культури в різні епохи.

Під час викладання дисципліни «Безпека життєдіяльності» пояснюється історія виникнення науки, що відбувається через призму висвітлення історичних знань, навіть, у темі «Пожежна безпека» є міждисциплінарні зв’язки з історією.

Активно реалізовує ці зв’язки викладач філософії Мудряк Н.Ф., наприклад, при вивченні філософських поглядів Кирило-Мефодіївського товариства.

Глазкова Л.Г. звертає увагу на розвиток фізики в певний період історії, студенти готують в якості самостійної позааудиторної роботи повідомлення з цієї тематики.

Під час вивчення клінічних дисциплін, обов’язково на вступних лекціях розглядається історія розвитку науки, яка не може бути успішно засвоєна без попередніх знань з історії.

Таким чином, використання міжпредметних зв’язків на заняттях є активним засобом формування загальноосвітніх компетентностей  та професійних вмінь майбутніх медичних працівників. Вони дозволяють підвищити мотивацію до вивчення предмету; краще засвоїти матеріал, підвищити якість знань; активізувати пізнавальну діяльність на заняттях; полегшити розуміння явищ і процесів, що вивчаються; аналізувати, зіставляти факти з різних областей знань; здійснювати цілісне наукове сприйняття навколишнього світу; якнайповніше реалізувати освітні можливості кожного студента.

Для того, щоб ці зв’язки не набули формального характеру, необхідною є цілеспрямована, систематична діяльність окремого викладача та всієї циклової комісії, зміст роботи якої полягає в підборі тем та окремих понять, фактів з різних навчальних дисциплін, розумному плануванні, вивченні суміжного матеріалу та підготовці ефективних методів його подачі студентам.