Порівняльна характеристика цивільно-правових договорів

   Нині  контролюючими органами за дотриманням  податкових зобов'язань в Україні є:  

   ─ податкові органи ─ щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), що стягуються до бюджетів та державних цільових фондів;    

   ─ митні органи ─ щодо ввізного і вивізного мита, акцизного 
збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів 
(обов'язкових платежів), які згідно із законами стягуються при 
ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію 
України чи вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної 
території України;  

   ─ установи Пенсійного фонду України ─ щодо внесків до 
Пенсійного фонду України;      

   ─ установи Фонду соціального страхування України ─ щодо внесків до Фонду соціального страхування України.

   Взаємодію компетенцій вищезазначених контролюючих органів надано в таблиці 1.2.  

   Зазначимо, що митні органи не лише контролюють  сплату ПДВ та акцизного збору  платниками податків, вони також уповноважені розробляти спільно з податковими  органами порядок здійснення контролю.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Таблиця 1.2 - Перелік органів, що контролюють дотримання податкового законодавства, та їх компетенція 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Таблиця 1.3 - Розподіл обов'язків між митними і податковими органами у сфері податкового контролю 

 

  У статті 2 Закону України № 2181- ІІІ від 21.12.2000 p., окрім переліку контролюючих органів, названі й органи стягнення, уповноважені вживати заходів для погашення податкового боргу:       ─ податкові органи;

    ─ державні виконавці в межах їхньої компетенції.

   Компетенція державних виконавців визначена Законом України від 24.03.98 р. № 202 "Про державну виконавчу службу" та Законом України від 21.04.99 р. № 606-ХІУ "Про виконавче провадження". Цими законодавчими актами на державних виконавців покладається обов'язок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

  Окремо  зупинимося на повноваженнях органів  Контрольно-ревізійного управління України, Пенсійного фонду, Фондів соціального страхування.

   У зв'язку з набуттям чинності Закону № 2181 втратив силу пункт 10 статті 10 Закону України від 26.01.93 р. № 2939-ХІІ "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", згідно з яким до підприємств, установ та організацій застосовувалися фінансові стягнення за порушення податкового законодавства. Решта ж функцій органів Голова КРУ, що передбачені статтею 8 Закону України від 26.01.93 р. № 2939, у тому числі й щодо здійснення перевірок цільового використання бюджетних коштів і контролю за веденням бухгалтерського обліку та фінансової звітності на підконтрольних об'єктах, не скасовані і залишаються без змін. На це прямо вказує Голова КРУ України у своєму листі від 03.04.2001 р. № 13-14/1-13.      

   Пенсійний фонд України. Пенсійний Фонд здійснює свою діяльність згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 р. № 121/2001 із змінами.

   Цим нормативним актом органам Пенсійного фонду надано право стягувати не сплачені вчасно суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Однак на практиці ця норма не може бути здійснена Пенсійним фондом, оскільки згідно із Законом України від 21.12.2000 р. № 2181 він не належить до органів стягнення.

   Таким чином, стягнути заборгованість платників  перед Пенсійним фондом можуть тільки податкові органи на підставі направленого Пенсійним фондом подання про вжиття заходів для погашення боргу  (пп. 6.2.1 Закону № 2181).

   Фонд  соціального страхування  України.    На момент набрання чинності статті 2 Закону № 2181, тобто на 01.04.2001 p., такого державного органу вже не існувало згідно із Законом України від 18.01.2001р. № 2240─ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням". Його правонаступником став Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

   Бюджет  Фонду формується за рахунок сплати страхових внесків (відрахувань на загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням).

   Зазначені страхові внески не є податковими платежами, оскільки вони не внесені до переліку податків і зборів, передбачених статтею 14 Закону про систему оподаткування. А оскільки Закон № 2181 визначає порядок погашення зобов’язань перед бюджетами і державними цільовими фондами по податках і зборах (обов’язкових платежах), то його норми взагалі не поширюються на діяльність Фонду.

   Фонд  має керуватися Законом № 2240 "Про  загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням", насамперед статтею 28, що визначає його права й обов'язки, на виконання пункту 5 якої був розроблений Порядок припинення видаткових операцій (розпорядження Фонду від 07.11.2001 р. № 84).

   Аналогічна ситуація склалася з Фондом соціального страхування на випадок безробіття і Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та на випадок професійних захворювань. Ці державні органи діють у відповідності зі спеціальними законами: Законом № 1533 і Законом № 1105. Контролюючими органами, згідно із Законом      № 2181, вони не є. Страхові платежі, що стягуються до Фондів, до переліку податків і зборів не входять. Тому механізми адміністрування, встановлені Законом № 2181, на діяльність цих фондів не поширюються.

   Слід  зазначити, що державні органи, які  не віднесені до переліку контролюючих органів, не мають права проводити  перевірки нарахування і сплати податків і зборів, у тому числі й за запитами правоохоронних органів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

5. Порівняльна характеристика цивільно-правових договорів підряду, договорів про надання послуг і трудового договору

   Метою написання цього матеріалу є необхідність показати відмінності саме між трудовим договором і дуже схожими на нього договорами цивільно-правового характеру (надалі - ЦПД), які розподіляються на: 1) ЦПД на виконання робіт і        2) ЦПД на  надання послуг, тому тут ми не беремося детально порівнювати між собою останні, тобто порівнювати 1) та 2), різницю між ними ми будемо проводити для того, щоб досягти поставленої мети.         

   Згідно  зі ст. 21 «Кодексу законів про працю» (надалі - КЗпП) «трудовий договір  ─ це угода між працівником  і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим  їм органом або фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений їм орган або фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін...».

   З 1 січня 2004 року набув чинності новий  Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК).  Відповідно до нового ЦК цивільно-правові договори (ЦПД) на виконання робіт і цивільно-правові договори (ЦПД) на надання послуг регулюються різними главами й відповідно відрізняються один від одного і предметом, і істотними умовами. Так, укладання договору на виконання робіт регулюється Главою 61 ЦК «Підряд», а надання послуг - Главою 63 «Послуги». Тому тепер важливо знати відмінності трудового договору не тільки від договору підряду, а й від договору на виконання послуг.        Згідно з п. 1, п. 2 ст. 837 ЦК «за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з передачею її результату замовникові ".

      Згідно  зі ст. 901 ЦК "за договором про надання  послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, що споживається в процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором". 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

   Управління  податковою системою (податковий менеджмент) є складовою частиною загальної системи управління фінансами країни.

   Податковий  менеджмент ─ сукупність прийомів і методів організації податкових відносин з метою забезпечення формування дохідної частини бюджетів і впливу податків на розвиток виробництва й соціальної сфери.

   Складовими  елементами податкового менеджменту  є: законодавча діяльність, планування, контроль податків.

   Податковий  контроль забезпечує дотримання чинного податкового законодавства з метою забезпечення грошовими ресурсами бюджету і державних цільових фондів.

   Обов’язки платників податків:   

   1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання в терміни, встановлені законодавством;

   2) подавати державним податковим  органам та іншим державним органам відповідно до законодавства декларації, бухгалтерську звітність та інші документи й відомості, що пов’язані з нарахуванням і сплатою податків;

   3) сплачувати належні суми податків  і зборів (обов’язкових платежів) у терміни, встановлені законодавством;

   4) допускати посадових осіб державних  податкових органів до обстеження  приміщень, які використовуються  для отримання доходів або  пов’язані з утриманням об’єктів  оподаткування, а також для  перевірок з питань нарахування  та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

   Права платників податків:

   1) подавати державним податковим  органам документи, які підтверджують право на пільги щодо оподаткування в порядку, встановленому законами України;   

   2) отримувати й ознайомлюватися  з актами перевірок, проведених державними податковими органами;