Порівняльна характеристика цивільно-правових договорів

   Податковий  контроль як категорія, набуваючи правової форми, виявляється у взаємовідносинах юридичних і фізичних осіб з одного боку, та державою, в особі відповідних контролюючих органів, ─ з іншого. Ці правовідносини визначені нормами податкового законодавства. Податковий контроль є однією з форм державного фінансового контролю за діяльністю суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованого на виробництво і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

   Таким чином, у питаннях визначення предмета, методу, системності характеру відносин суб'єктів податкового контролю відповідь необхідно шукати насамперед у відповідних сферах дослідження фінансового контролю. Державний фінансовий контроль становить діяльність державних органів, спрямовану на перевірку обґрунтованості процесів формування і раціонального використання коштів, з метою встановлення достовірності, законності і доцільності операцій.

   Податковий  контроль є невід'ємною частиною фінансового контролю, однією з найважливіших функцій управління, що складається з трьох взаємозалежних елементів: прогнозування або планування, регулювання і контролю. 

   Податкове прогнозування як частина планування фінансів країни забезпечує погоджену взаємодію всіх його елементів. На державному рівні роль податкового прогнозування (планування) визначає аналіз надходжень податків, тенденцій та чинників зростання бази оподаткування, і на цій основі визначаються обсяги податкових надходжень до бюджету. Водночас у податковому плануванні контрольний елемент ─ це створення умов, за яких контроль стає реальним і змістовним, а також визначається необхідність розроблення податковими органами обґрунтованих нормативних документів. При здійсненні податковими органами регулюючих заходів необхідно передбачати, що їхнє виконання вимагає постійного контролю. Не слід забувати, що важливим моментом контролю є його ефективність, що залежить від достовірності інформації про стан об'єкта контролю і можливості проведення регулюючих заходів.        

   Систему податкового контролю можна визначити як взаємозалежну сукупність контролюючого суб'єкта, контрольних процедур і контрольованого об'єкта.

     Контролюючий суб'єкт (суб'єкт контролю) ─ юридична чи фізична особа, що спрямовує контрольні дії на власну діяльність або на діяльність іншої фізичної чи юридичної особи (осіб), що знаходяться у довколишньому господарському середовищі.  Контрольні дії ─ операції порівняння (зіставлення) показників діяльності підконтрольного суб'єкта з визначеною нормою (нормами), здійснювані контролюючими суб'єктами з мстою виявлення і блокування відхилень від цих норм.  Підконтрольний об'єкт (об'єкт контролю) ─ фізична чи юридична особа (особи), на певний вид діяльності яких спрямовуються контрольні дії.     Предмет контролю ─ конкретний вид діяльності (певні фінансово-господарські операції) підконтрольного суб'єкта, на який спрямовано контрольні дії.     Об’єкт контролю ─ це ─ доходи суб’єктів підприємницької діяльності, громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства у тій частині, в якій вони виступають платниками податків і зборів.

   Схематично  проведення податкового контролю можна подати, як відображено на рисунку 1.

 

         Рисунок 1.1- Схема проведення податкового  контролю  

      Первісною функцією податкових органів є облік  платників і надходжень податків. Він спрямований на визначення складу платників, їх основних характеристик і є основою для здійснення контролю за дотримання ними податкового законодавства.

   Суб’єкт підприємницької діяльності (далі - СПД) після реєстрації в органах  виконавчої влади в обов'язковому порядку має бути зареєстрований у Державній податковій інспекції (далі - ДПІ) за місцем перебування юридичної особи або за місцем проживання, місцем отримання основного доходу чи податкової адреси фізичної особи.

      На  сьогоднішній день Законом України "Про систему оподаткування" встановлено 24 види загальнодержавних  податків і зборів, з яких 23, фактично, сплачуються платниками податків, оскільки закон про податок на нерухоме майно (нерухомість) не прийнято, та 16 видів місцевих податків і зборів, за якими здійснюється податковий контроль за своєчасністю, достовірністю і повнотою нарахування і сплати до бюджету та до державних цільових фондів (див. таблицю 1.1).  

   Таблиця 1.1 - Перелік податків і зборів, що діяли в Україні станом на кінець 2009 року 

Продовження табл. 1.1

 

Продовження табл. 1.1

 

   Проектом  Закону України «Про податковий контроль»  передбачаються нові форми податкового контролю, зокрема:   

     ─ опитування фізичних осіб, у т. ч. суб’єктів підприємницької діяльності та посадових осіб під час здійснення контрольних функцій;      ─ проведення перевірок даних, відображених у податкових деклараціях (розрахунках), а також облікових і звітних показників;  

       ─ одержання будь-якої інформації, пов’язаної з нарахуванням податків;     ─ обстеження територій, що використовуються для здійснення господарської діяльності;

     ─ обстеження приміщень, які використовуються для одержання доходів чи пов'язаних з утриманням інших об'єктів оподатковування, передбачених чинним законодавством. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  3.  Визначення, права  та обов’язки  платників податків 

   Відповідно  до податкового законодавства України, а саме статті 4 і 5 Закону України  № 1251 – ХІІ  «Про систему оподаткування» в редакції від 18.02.1997p., платниками податків, зборів та інших обов’язкових платежів є юридичні і фізичні особи, на яких покладено обов'язок сплачувати податки й інші обов'язкові платежі. Ґрунтуючись на цьому, платники податків повинні реалізовувати комплекс податкових обов'язків, до складу яких входять три основні групи:     

   а) обов’язки з ведення податкового  обліку;     

   б) обов’язки зі сплати податків і  зборів;     

   в) обов’язки складання податкової звітності.

   Таким чином, платниками податку є особи, що мають, утримують об'єкти оподатковування чи здійснюють діяльність, що є об'єктом оподатковування, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків податковим законодавством.

   Платники  податку класифікуються:

   а) фізичні особи;

       ─ резиденти України;

       ─ нерезиденти України;

   б) юридичні особи, їх філії й інші відособлені підрозділи;

        ─ резиденти України;

        ─ нерезиденти України;

   в) інші особи.        

   Кожний  із платників може бути платником  одного чи декількох податків.

      Права та обов’язки платників податків обумовлені не тільки Законом  № 509  «Про Державну податкову службу в Україні», а й Законом України «Про систему оподаткування» № 1251─ХІІ від 25.06.1991 р. із змінами й доповненнями. Відповідно до ст. 11 Закону № 1251─ХІІ на платника податків покладається відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і дотримання законів про оподаткування.

         Крім того, відповідно до ст. 9 Закону № 1251 «Про систему оподаткування» платники податків зобов’язані:   

   1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання в терміни, що встановлені законодавством;     

   2) подавати державним податковим органам та іншим державним органам відповідно до законодавства декларації, бухгалтерську звітність та інші документи й відомості, що пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів);        

   3) сплачувати належні суми податків  і зборів (обов'язкових платежів) у терміни, встановлені законом;  

   4) допускати посадових осіб державних  податкових органів до обстеження приміщень, які використовуються для отримання доходів або пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок з питань нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

   Крім  того, керівники і відповідні посадові особи підприємств, організацій і установ, а також фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень, законів про оподаткування і підписати (або відмовитися від підпису) акт про проведення перевірки.  

     Згідно зі ст. 2 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також згідно з Указом Президента України № 817/98 від 23.07.98 р. "Про деякі заходи по дерегулюванню підприємницької діяльності" визначено перелік контролюючих органів та межі їх компетенції. Крім того, визначення компетенції контролюючих органів регулюються спеціальними законами, які визначають статус, функції, завдання, права й обов'язки цих органів, зокрема Закон України "Про Державну податкову службу в Україні", Митним кодексом України та ін.