Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Декабря 2010 в 01:21, курсовая работа
Суд у випадках і в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:
1.застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
2.зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
3.вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;
4.илучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, що використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;
5.астосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;
Відповідно до наведених норм суб'єкту авторського права чи суміжних прав у разі їх порушення належить право на свій вибір вимагати відшкодування збитків стягнення доходу або грошової компенсації, розмір якої визначається судом.
Що стосується виплати компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу, то вона має залишитися нарівні з відшкодуванням збитків або стягненням доходу як штрафна санкція — як покарання за вчинення порушення авторського права і суміжних прав.
Закон України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, крім зазначених санкцій, стягнення штрафу в розмірі 10 відсотків від суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів направляється в установленому порядку до Державного бюджету України. Це вже є покарання за вчинення порушення авторського права і суміжних прав.
Ці спеціальні способи захисту авторського права і суміжних прав передбачені Законом України «Про авторське право і суміжні права».
Водночас до порушників авторського права і суміжних прав можуть застосовуватися загальні цивільно-правові способи захисту, про які йшлося вище.
Цивільно-правовий
захист патентних прав Захист патентних
прав засобами цивільного права здійснюється
передусім патентними законами України
— «Про охорону прав на винаходи і корисні
моделі», «Про промислові зразки», «Про
охорону прав на сорти рослин», «Про охорону
прав на топографії інтегральних мікросхем»
тощо.
Патентні закони України не містять чіткого
визначення порушення патентних прав.
Закон України «Про охорону прав на винаходи
і корисні моделі» визначає, що будь-яке
посягання на права власника патенту вважається
порушенням його прав, що спричиняє відповідальність
згідно з чинним законодавством України.
Таке саме визначення містить і Закон
України «Про охорону прав на промислові
зразки».
Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» на відміну від інших патентних законів передбачає, що суд має право ухвалити рішення про встановлення цивільно-правової відповідальності за порушення, аналогічні тим, що визначені Законом України «Про авторське право і суміжні права» та про вилучення чи конфіскацію матеріалів і (або) обладнання, використаного для незаконного виробництва матеріалів сорту.
Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» також будь-яке посягання на права власника зареєстрованого компонування інтегральної мікросхеми визнає порушенням його прав.
Отже, наведені закони порушенням визнають будь-яке посягання на права суб'єкта права промислової власності. Таке занадто загальне визначення не можна визнати виправданим. Інколи те чи інше посягання викликає сумнів у тому, чи є воно правопорушенням.
Зазначені закони наводять перелік спорів, що розглядаються в судовому порядку, при цьому додається норма, за якою розгляду в судовому порядку підлягають будь-які спори, що виникають у зв'язку із застосуванням патентних законів. Тому доцільність цієї норми фактично відпадає.
При порушенні патентних прав власник патенту має право вимагати:
— припинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення його права, і відновлення становища, що існувало до порушення;
— стягнення завданих збитків, включаючи неодержані доходи;
— відшкодування моральної шкоди;
— вжиття інших передбачених законодавчими актами заходів, пов'язаних із захистом прав власника патенту.
Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка має право на використання винаходу (корисної моделі) за ліцензійним договором, якщо інше не передбачене цим договором.
Такі самі норми містить Закон України «Про охорону прав на промислові зразки», за винятком однієї. Закон про промислові зразки не дає права власнику промислового зразка права на відшкодування моральної шкоди.
Більш розгорнуті норми щодо захисту прав містить Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем». За своїм змістом захист компонування ІМС наближається до захисту авторського права і суміжних прав. Проте зазначений Закон також не передбачає права на відшкодування моральної шкоди.
Цей короткий огляд патентних законів щодо захисту прав на об'єкти промислової власності дає підставу зробити кілька висновків:
Захист прав на торговельну марку здійснюється на підставі Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності» від 21 грудня 2000 р.
Як
і патентні закони, Закон України
«Про охорону прав на знаки для
товарів і послуг» також
Проте особливістю захисту торговельної
марки є обов'язок порушника усунути з
товару, його упаковки незаконно використану
марку або позначення, схожого з ним настільки,
що їх можна сплутати. Власник свідоцтва
має право також вимагати знищення виготовлених
зображень марки або позначення, схожого
з ним настільки, що їх можна сплутати.
Зазначені особливості захисту прав на
торговельну марку зумовлюються специфікою
використання марки. У законі нічого не
сказано про використання торговельної
марки або позначення, схожого з ним настільки,
що їх можна сплутати, на вивісках, бланках,
у рекламі, будь-якій іншій документації,
що супроводжує товар, чи при наданні послуг,
на друкованих виданнях. Торговельна марка
може використовуватися і під час демонстрації
експонатів на виставках і ярмарках, що
проводяться в Україні, в проспектах, рахунках,
на бланках та іншій документації, пов'язаній
із введенням зазначених товарів і послуг
у цивільний обіг. Усі наведені способи
використання торговельних марок можуть
відтворюватися, виготовлятися і використовуватися
зловмисниками, тому власник свідоцтва
повинен мати право вимагати від зловмисника
знищення незаконно виготовлених чи відтворених
позначень, що використовуються в будь-якій
документації, на виставках чи ярмарках.
Проте
Закон України «Про охорону прав
на знаки для товарів і послуг»
норм про захист від таких порушень
та наслідків про їх застосування
не містить. Нічого у цьому Законі
не говориться про ввіз чи вивіз товарів
з протиправним позначенням торговельних
марок, пропонування товарів під зазначенням
їх певним знаком тощо.
Закон України «Про охорону прав на знаки
для товарів і послуг» також містить перелік
спорів, що розв'язуються у судовому порядку.
Захист прав на використання географічного зазначення походження товару здійснюється на підставі Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 р. зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності» від 21 грудня 2000 р. Зазначений Закон містить більш ґрунтовні норми про захист права на географічне зазначення походження товарів. Закон визначає порушенням прав на використання географічного зазначення походження товару також використання неправдивого (фальшивого) зазначення або такого географічного зазначення, що вводить споживача в оману щодо справжнього місця походження товару. Далі у Законі говориться про те, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва на використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару спричиняє відповідальність згідно із законами.
Закон широко розкриває зміст поняття порушення права на використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару. За Законом цим поняттям охоплюються такі дії:
— використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право на його використання;
— використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження використовується у перекладі або супроводжується словами: «вид», «тип», «стиль», «марка», «імітація» тощо;
— використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого географічного зазначення або є неправомірним використанням його репутації;
— використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару як видової назви.
Проте наведені нижче дії закон не визнає порушенням прав власника свідоцтва:
— використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару відповідно до вимог Закону будь-якою особою, яка на законних підставах придбала позначений цим географічним зазначенням походження товар у власника свідоцтва і повторно вводить його в обіг;
—
використання географічного зазначення
походження товару особою, яка не має
свідоцтва про право його використання,
але добросовісно його використовувала
до дати реєстрації (право попереднього
користування). Якщо ця особа протягом
дванадцяти місяців від дати реєстрації
географічного зазначення походження
товару не подасть до Установи заявки
на одержання права на використання цього
географічного зазначення, подальше його
використання вважається порушенням прав
власника свідоцтва.
У цьому Законі визначені більш чіткі
і конкретні санкції за порушення права
на використання географічного зазначення
походження товару. Порушення прав власника
свідоцтва спричиняє цивільну, адміністративну
або кримінальну відповідальність згідно
із законом. Але за порушення прав власника
свідоцтва (як, до речі, і за порушення
прав на сорти рослин) чинним кримінальним
законодавством кримінальна відповідальність
не встановлена.
Власник свідоцтва на використання географічного зазначення походження товару має право вимагати від порушника:
—
припинення дій, що порушують право
або створюють загрозу
— вилучення з обігу товару з неправомірним використанням географічного зазначення походження;
— вилучення з товару чи його упаковки неправомірно нанесеного географічного зазначення походження, а при неможливості цього — знищення товару;
— відшкодування втрат, включаючи неодержані доходи;
—
відшкодування збитків у
—
вжиття інших передбачених законом
заходів, пов'язаних із за
хистом прав на географічне зазначення
походження товару.
Крім цього, власник свідоцтва має право звернутися до суду з позовом про припинення порушення та відшкодування заподіяної шкоди.
При ввезенні на митну територію України товару, позначеного з порушенням прав законних користувачів (власників свідоцтва) права на використання географічного зазначення походження, цей товар може бути тимчасово затриманий у порядку, встановленому законом.
Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» визначає перелік спорів з приводу використання географічного зазначення походження товарів, який відрізняється від подібних переліків, що містяться у патентних законах України.