Сучасні логістичні системи товароруху за кордоном

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний  університет 
 
 
 
 
 
 
 

Доповідь  з дисципліни «торговельна логістика»

на тему: 

«Сучасні  логістичні системи  товароруху за кордоном» 
 
 
 
 
 
 

Студентки

4 курсу  6 групи ФЕМП

Курач Анастасії 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ  – 2011

    В даний час комерційні відносини  формуються в умовах високої конкуренції, невизначеності та нестійкості ринкового  середовища. Для того щоб домогтися  успіху у підприємницькій діяльності, вже недостатньо використовувати  лише маркетингові підходи, потрібне застосування сучасних високоефективних способів і  методів управління потоковими процесами. Найбільш прогресивним науково-прикладним напрямком в даній області  є логістика.

    Об'єктом  вивчення логістики є матеріальні  і пов'язані з ними інформаційні потоки. Актуальність дисципліни і  зростаючий інтерес до її вивчення обумовлені можливостями підвищення ефективності функціонування матеріалопровідних систем, які відкриває використання логістичного підходу.

    Особливість логістики полягає в системному розгляді сукупності всіх ланок виробничого  процесу з позицій єдиної матеріаловиробничого ланцюга, яка має назву "логістична система". Взаємодія окремих ланок  цього ланцюга здійснюється на технічному, технологічному, економічному, фінансовому, методологічному та інших рівнях інтеграції.

    В останні 15-20 років в економіці  розвинених країн відбулися істотні  зміни.

    Справа  в тому, що в господарську практику підприємств і фірм стали впроваджуватися  нові методи і технології доставки товарів, що базуються на концепції  інтеграції транспорту і матеріально-технічного забезпечення, на розвитку новітньої  техніки в галузі інформатики  і комунікацій. Можна стверджувати, що з рубежу 70-80-х рр.. почалося органічне  зрощення транспорту з обслуговуванням виробництва, перетворення його в ланку єдиної системи «виробництво - транспорт - розподіл». Новий підхід до транспорту як ключової частину логістичного ланцюга призводить до необхідності розгляду його в різних аспектах. Перш за все, транспортні підприємства і організації повинні направити свою комерційну і виробничу діяльність на вивчення, аналіз і задоволення потреб суспільства у всіх видах транспортних послуг.

    До  недавнього часу більшість транспортних підприємств виконували тільки перевізні  операції, не піклуючись про надання  спектру інших послуг. Це було викликано  адміністративно-контрольної системою управління в країні, відсутністю  конкуренції та ринкових відносин. Нові економічні умови, формування ринку  транспортних послуг, поява і посилення  конкуренції між підприємствами транспорту передбачають активне вивчення досвіду функціонування транспорту країн з ринковою економікою.

    З позицій системного підходу транспорт  представляє складну адаптивну  економічну систему, що складається  з взаємозалежних у єдиному процесі  транспортного логістичного обслуговування регіональних матеріальних і людських потоків. Можна стверджувати, що починаючи  з 1970-х рр.., Відбувається органічне  зрощення вантажного транспорту з виробництвом і процесом розподілу, перетворення його в ланку єдиної системи, «виробництво - транспорт - розподіл - збут». 

    Логістика на сучасному етапі – це широко розповсюджена і признана функція  бізнесу. На конференціях з логістики, де збираються всесвітньо признані фахівці  обговорюються проблеми розробки нових схем і технологій в логістиці, тобто розмова йде про те, як покращити вже існуючі системи.

    З технологічної точки зору найбільш поширені логістичні системи двох видів:

• штовхаюча система - це така організація руху матеріального потоку, при якій МР подаються з попередньої операції на наступну відповідно до заздалегідь сформованим жорстким графіком. МР «виштовхуються» з однієї ланки логістичної системи на інше (рис. 1). Кожній операції загальним розкладом встановлюється час, до якого вона повинна бути завершена. Отриманий продукт «проштовхується» далі і стає запасом незавершеного виробництва на вході наступної операції. Тобто такий спосіб організації руху матеріального потоку ігнорує те, що в даний час робить наступна операція: зайнята виконанням зовсім іншої задачі або очікує надходження продукту для обробки. У результаті з'являються затримки в роботі і зростання запасів незавершеного виробництва.

 

    Рис. 1 Принципова схема штовхаючої системи. 

    

• тягнуча система - це така організація руху матеріального потоку, при якій матеріальні ресурси подаються («витягуються») на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності, а тому жорсткий графік руху матеріального потоку відсутня. Розміщення замовлень на поповнення запасів матеріалів або готової продукції відбувається, коли їх кількість сягає критичного рівня (рис. 2.). Тягне система заснована на «витягуванні» продукту подальшою операцією з попередньої операції в той момент часу, коли наступна операція готова до даної роботи. Тобто коли в ході однієї операції закінчується обробка одиниці продукції, посилається сигнал-вимога на попередню операцію. І попередня операція відправляє оброблювану одиницю далі тільки тоді, коли отримує на це запит.

 

Рис. 2 Принципова схема тягнучої системи. 

    До  першого типу логістичних систем відноситься система MRP I (планування потреби в матеріалах) і її модифікація MRP II.

    Ідея  концепції «планування потреб в  матеріалах» - спочатку визначається, скільки і в які терміни  необхідно провести готової продукції. Потім визначається час і необхідні  кількості матеріалів для виконання  виробничого розкладу. Концепції  «планування потреб / ресурсів» реалізують штовхаючі системи.

    Основна мета концепції - забезпечення потоку планових кількостей матеріальних ресурсів і запасів продукції на горизонті  планування.  
Необхідні умови реалізації концепції «планування потреб / ресурсів»: використання ефективних математичних методів прогнозування, планування, організації виробничих процесів; наявність засобів обчислювальної техніки, що дозволяє автоматизувати рішення оптимізаційних завдань, планування і управління виробництвом, оперативне управління технологічними процесами.

    При виборі методу організації управління МП необхідно з'ясувати, з яким видом  попиту має справу організація: залежним або незалежним. Якщо загальний попит  формується великою кількістю окремих  покупців, кожен з яких незалежно  від інших потребує якийсь товар, то має місце незалежний попит. Якщо ж, наприклад, виробник використовує ряд  компонентів для виготовлення продукту, то попит на кожен з цих компонентів  пов'язаний один з одним і залежить від виробничого плану виготовлення кінцевого продукту. У цьому випадку  має місце залежний попит.

    При залежному попиті стає можливим планування потреби в матеріалах (material requirements planning) або MRP I. Суть цього підходу полягає в розрахунку потреб у всіх видах матеріалів, сировини, комплектуючих, деталей, необхідних для виробництва кожного продукту з основного графіка в необхідному обсязі, і подачі відповідних замовлень на поставку.

    Метод MRP I дає змогу підвищити ефективність системи, забезпечуючи стійке виробництво з використанням обмеженого об’єму складових елементів.

    Система MRP II – це розвиток системи MRP I за допомогою додавання до нього функцій маркетингу, фінансування та закупівлі.

Персонал логістичних  підрозділів фірми бере участь в  складанні виробничих графіків та в  здійсненні процесів MRP II та MRP I чотирма способами. По – перше аналіз та обробка замовлень дають змогу фірмі отримати найточніші дані відносно реальних продажів. По – друге, персонал відділу логістики займається складанням графіків та управлінням вхідних матеріалів, що мають унікальні умови транспортування чи зберігання. По – третє, персонал відділу логістики відповідає за всі переміщення матеріалів між різними заводами та складами фірми. По – четверте, відділ логістики опосередковано та на більш високому рівні управляє запасами спільно з транспортними агентствами. Так, наприклад, транспортна компанія GATX Logistics займається логістикою та одночасно управляє транзитним центром, де комплектуються матеріали для фірми Mitsubishi Motors в Нормалі, штат Іллінойс. 

    Тягнуча система JIT, яка в останні роки використовується майже всюди, відома під назвою «точно вчасно». Ця система запропонована японськими виробниками і довела свою ефективність в США. Система JIT спершу була створена для підвищення якості продукції. Логіка системи JIT передбачає зниження запасів матеріалів до рівня, необхідного тільки для виробництва даної партії продукції. Оскільки резервні запаси на складі в такій системі не створюються, кожна деталь повинна відповідати стандартам якості. Скорочення запасів призвело до того, що на перший план вийшла якість комплектуючих та сервіс перевізників.

    Клієнти роблять замовлення постачальникам по жорсткому графіку, який часто  передбачає щоденну або повсякчасну  доставку. Витрати на оформлення замовлень  виходять незначними, тому фірми роблять  замовлення часто.

    Система JIT широко практикується у виробництві продуктів на замовлення. Її використання в роздрібній торгівлі призводить до підвищення прибутку роздрібних фірм, якщо вони здатні точно прогнозувати споживчий попит. Однак ця система не так широко використовується в галузях промисловості сезонної продукції.

    Хоча JIT часто вважається новою системою, насправді ця система використовувалась в США на заводах з закінченим циклом виробництва по складанню автомобілів в Детройті ще в 1920-х роках.

    Пізніше в 1950-х роках, коли японські виробники  намагалися відродити свою індустріальну  потужність, яка була сильно зруйнована в результаті війни, з’явилася система «Канбан». Фірмою, яка енергійніше всіх впроваджувала стратегію якості і «Канбан» в була Toyota Motor. [5] «Канбан» на японській буквально означає «картка», і в цій системі використовується два основних типи карток – маршрутна та виробнича. В наш час ця громіздка система карток, що постійно переміщаються, замінена системою електронного обміну інформацією між виробничими цехами, постачальниками та транспортною компанією.

    Сьогодні  терміни «Канбан» та JIT взаємозамінні  у використанні, хоча «Канбан» це різновид JIT.

    Система «Канбан» якнайкраще працює при задоволенні двох умов, як на фірмі Toyota. По-перше, щоб 90-добовий виробничий графік був точним, продукція не повинна мати багато модифікацій. По-друге, необхідно, щоб постачальники територіально знаходились поблизу своїх клієнтів. В Японії майже всі автомобільні деталі та комплектуючі, а також самі автомобілі збираються в трьох великих містах: Токіо, Нагоя та Хіросіма. Всі постачальники фірми Toyota знаходяться на відстані менше 100 км від складального заводу.

    В якості приклада можна привести корпорацію Bendix, яка впровадила систему «JIT –  Канбан» на виробничому об’єкті  в Японії, що постачала фірмі Toyota. Впродовж двох років після введення нового методу управління оборотність  запасів збільшилася з 10 до 30 в  рік. Інший приклад – американська фірма Harley – Davidson. Щоб конкурувати з японськими виробниками вона також перейшла на систему JIT. В результаті число оборотів запасів за рік виросло з 3 до 16. [5]

    Постачальники навчилися інтегрувати своє виробництво  з клієнтами, що освоїли JIT – системи. Це часто також означає, що вони також перейшли на JIT – системи, щоб випускати більш якісний продукт і доставляти його вчасно і якісно. Явною вигідністю цього є довгострокова співпраця з клієнтами та менша залежність від зовнішніх обставин. В таких випадках виробники заключають зі своїми постачальниками «вічні контракти», тобто контракти, в яких немає кінцевої дати.

    Сучасна логістика виступає за розвиток подібних довгочасних, взаємовигідних відносин із зовнішніми фірмами, що складають  ланцюг поставок.

    Систему JIT, вдосконалену фірмою – виробником BOSE, називають JIT II. Ця система значить тісну інтеграцію покупця та продавця і використовується при закупівлі в промислових масштабах. Якщо така спільна діяльність виконується вірно, то система JIT II має усувати надлишки запасів продукції, які бувають і в покупця, і в продавця, що приймають участь в спільній роботі. Крім того, покупець та продавець можуть більш ефективно складати перспективні плани. По суті, компанія BOSE використовує знання та досвід персоналу своїх постачальників для покращення якості продукту та скорочення витрат. BOSE Corporation має схожі взаємовідносини з декількома фірмами, створюючи вартість за допомогою такого стратегічного партнерства.[ст. 85-87, 3]

    Ефективна реакція на споживача (ERC) – це близький еквівалент системи JIT, адаптований до споживацьких потоків. З системою ERC зв’язана система швидкого реагування (Quick Response – QR), заснована на використанні виробниками та роздрібними фірмами комп’ютеризованих технологій автоматичної ідентифікації товарів для повсякденних ділових операцій, пов’язаних з товарорухом. ERC включає в себе QR і зосереджується на закупці, розподілі та просуванні продукту на ринку. ERC та QR широко використовуються в торгівлі товарами масового попиту. Зазвичай для запуску процесу поповнення запасу товару використовується інформація, зібрана в торгівельній точці. ERC та QR змінюють політику оптових продажів, а також роботу каналу просування. Приклад – компанія Kendall Healthcare Products, що постачає лікарні. [ст. 91, 3]