Узагальнення типових соціальних рис епохи у романі Чарлза Діккенса "Важкі часи"

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

Львівський  національний університет імені Івана Франка 
 

кафедра світової літератури 
 
 
 
 
 
 
 

УЗАГАЛЬНЕННЯ  ТИПОВИХ СОЦІАЛЬНИХ РИС ЕПОХИ У  РОМАНІ ЧАРЛЗА ДІККЕНСА    

«ВАЖКІ  ЧАСИ» 

                                                            

                                    
 
 
 

                                  Курсова робота

                                                     студентки групи Іна-31

                                                     факультету іноземних мов

                                 Грогодзи І.Ю.

                                        

                                         Науковий керівник:

                  доцент

                             Кравець Я.І. 
 

Львів 2010

План 

Вступ……………………………………………………………3                                                                        

І. Передумови написання роману «Важкі часи» …………….9

ІІ. Художні  особливості роману «Важкі часи»……………...11

ІІІ.  Становище різних соціальних верств у романі «Важкі часи»

   1.Філософія панівного класу ………………………………...13

 2.Становище робітничого класу……………………………..19

     3. «Некокстаунська» лінія………………………………….....23

     4.Символічність Кокстауна…………………………………..26

            Висновки……………………………………………………….28

             Список використаної літератури……………………………..29 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

        Яскравим представником англійського реалізму XIX століття є Чарлз Діккенс (1812-1870). Книги цього письменника стали невід’ємною частиною світової літературної спадщини.

         Чарлз Діккенс народився  7 лютого 1812 року у родині портового чиновника. Дитячі роки письменника пройшли у скруті та поневіряннях. Батько потрапив у боргову в’язницю і в десятирічному віці Чарлз почав працювати на фабриці з виробництва вакси. Це залишило помітний слід у душі письменника і вплинуло на формування його світогляду. Саме тоді у Діккенса з’явилась палка прихильність до ображених і нужденних, розуміння їх страждань і потреб, глибинне знання їхнього життя і таких жахливих соціальних установ, як робітничі доми, школи для бідних дітей та сиріт, боргові в’язниці. Діккенс вивчав стенографію і працював газетним репортером. Згодом ім’я талановитого журналіста стало відомим у середовищі парламентських репортерів. Його статті почали друкувати у газетах. Творча діяльність Діккенса надзвичайно плідна. За 37 років напруженої роботи він створив п'ятнадцять романів, велику кількість новел, нарисів, дорожніх заміток. Діккенс помер 9 червня 1870 року.

      Чарлз Діккенс – один із творців соціального реалістичного роману в Англії. Світогляд та естетичні погляди письменника формувались у 30-40-і роки . Це бурхливий період в історії Англії, період напруженої соціальної боротьби, виступу на історичну арену чартистів. Діккенс ніколи не був прихильником чартизму. Але йому були близькими настрої робітників, його обурювала існуюча несправедливість і важке становище народу.

       У творчості Чарлза Діккенса можна виділити чотири періоди. Перший період охоплює 1833 – 1841 роки. У цей час створені «Нариси Боза», «Посмертні записки Піквікського клубу», «Пригоди Олівера Твіста», «Життя  і пригоди Ніколаса Ніклбі». Твори першого періоду  - гумористичні, сповнені доброзичливої іронії, їм притаманна щаслива кінцівка, герої – ідеалізовані, однопланові.  Діккенс вірить у перемогу добра.   «Нариси Боза» – це гумористичні побутові замальовки. «Посмертні записки Піквікського клубу» – це гумористичні історії про пригоди містера Піквіка. Значення даного твору визначається не стільки описом веселих пригод піквістів, скільки присутніми у романі соціальними мотивами. Піквік приваблює до себе чесністю, довірливістю, добротою і небажанням миритись з несправедливістю.

     Наприкінці 30 – их років виходять романи «Пригоди Олівера Твіста» і «Життя  та пригоди Ніколаса Ніклбі». У цих романах Діккенс поглиблює критику капіталістичного суспільства. Він розглядає взаємовідносини індивіда і суспільства. В долях центральних персонажів (Олівер Твіст і Ніколас Ніклбі) відобразив важке життя тисяч і тисяч людей. Життя Олівера Твіста починається в робітничому домі. Англійська буржуазія намагалась представити робітничі доми як благодійні установи, в стінах яких престарілі робітники і діти – сироти можуть відчувати себе цілком спокійно і влаштовано. Діккенс сміливо розвінчав цей міф. Маленький Олівер стикається тут з голодом, приниженням, незаслуженими образами. Наглядачі Бамбл і місіс Мен – втілення бездушності, жорстокості. Діти або помирають від побиття і хронічного недоїдання, або перетворюються в жалюгідних, заляканих створінь. Після втечі з робітничого дому Олівер зазнає чимало бід. Але випадкова зустріч з добрим містером Браунлоу змінює його долю. Він знаходить притулок у хороших людей, в нього з’являються друзі, стає відомою таємниця його походження, і роман завершується благополучно. Діккенс зображує трагізм людської долі, але проблема взаємовідносин людини і суспільства в Олівері Твісті не отримала достатньо переконливого розкриття. Письменнику ще не вдалось показати безпосередній вплив соціальних умов на процес формування характеру героя.

       Другий період – 1842-1848 роки – припадає на період піднесення робітничого руху в Англії. У ці роки написані «Американські замітки», «Життя і пригоди Мартіна Чезлвіта», «Домбі і син». Для другого періоду характерне поглиблення критичного начала, у творах присутня сатира, гротеск. Діккенс вважає, що жага збагачення стає імпульсом поведінки людей у капіталістичному світі. Центральна тема роману «Мартін Чезлвіт» – боротьба родичів за його спадщину. Зібравшись біля ліжка помираючого, вони розігрують комедію любові та відданості, але за кожним лицемірним словом приховані корисливі наміри та егоїстичні думки. Ціль в них одна – збагачення. Діккенса глибоко хвилює питання про вдосконалення суспільства. В бурхливі 40 – і роки, в період піднесення чартиського руху, він зберігає віру у можливість перебудови суспільства шляхом морального впливу на буржуазію і її перевиховання. Ці переконання лягли в основу його «Різдвяних оповідань» – «Різдвяна пісня в прозі», «Дзвони», «Цвіркун на печі». Традиційний жанр різдвяного оповідання з усіма притаманними йому атрибутами – переплетення реальності з фантастикою, достовірності з вигадкою, поява духів і чарівників, щаслива розв’язка – Діккенс наповнив новим змістом. У «Різдвяних оповіданнях» виражені актуальні для епохи ідеї.

     Кращим твором Діккенса 40 – их років є роман «Домбі  і син». Діккенс доводить, що гроші несуть в собі зло, отруюють свідомість людей, закріпачують їх і перетворюють на безсердечних гордіїв та егоїстів. Домбі – бездушний, суворий, холодний. Ціль його життя – процвітання фірми Домбі і син. Домбі вірить у силу багатства. На людей він дивиться лише з точки зору їх корисності для справи. Всі свої надії Домбі пов’язує з маленьким Полем. Син повинен стати спадкоємцем і продовжувачем справи батька. Але хворобливий Поль гине. Відносини між людьми Домбі сприймає як торгівельні угоди. Він купує собі дружину – красуню Едіт. Домбі впевнений, що можна купити покірність, повагу та відданість. Проте влада грошей виявляється далеко не всесильною при зіткненні з гордою та сильною Едіт. Вона йде з його дому. Вперше похитнулась впевненість Домбі у його могутності. Невдачі спіткають Домбі і у справах. Зрештою він залишається у повній самотності.

      Третій період  – 1849-1859 роки – це період творчої зрілості Діккенса. Він створює соціальні романи «Холодний дім», «Важкі часи», «Крихітка Дорріт», які є вершиною сатиричної майстерності письменника. В них Діккенс засуджує і викриває вже не окремих представників капіталістичного суспільства, а систему в цілому. Жорстока правда буржуазних відносин постає в романах 50 – их років без усіляких прикрас, ідеалізації, у всій складності і непримиренності. У зображенні дійсності переважають похмурі барви, трагічні мотиви. Розсіюються колишні ілюзії Діккенса, тьмяніє його оптимізм, роздуми про майбутнє Англії позбавлені тепер світлої перспективи. Діккенс любить людей, вірить у них, він як і раніше друг та захисник ображених і знедолених. Але він не знає, як їм допомогти. Позитивні герої в романах Діккенса 50 – их років – чесні, благородні та мужні люди.  Але як змінити навколишній жорстокий і несправедливий світ, вони не знають, як не знає цього і сам автор. Герої Діккенса заплутуються в лабіринті суспільних протиріч і гинуть, як робітник Стівен Блекпул («Важкі часи»),  або замикаються в собі, переживши важкі випробування, втративши близьких і дорогих людей, як Джарндіс та Естер Соммерсон («Холодний дім»).Відступає на задній план яскравий гумор ранніх творів, немає більше щасливих кінцівок. Гнівна сатира, патетична риторика – домінуючі риси романів цього періоду.

       Четвертий період охоплює 1860–ті роки. У це десятиріччя Діккенс створює романи «Великі сподівання», «Наш спільний друг» і починає роботу над «Таємницею Едвіна Друда». Закінчити цей роман завадила смерть письменника.  Загальний тон романів стає ще більш песимістичним, що пояснюється втратою віри у можливість втілення свого ідеалу в сучасних умовах. Діккенс, який наполегливо шукав шляхи виходу із становища, не міг не відчувати, що знайдене ним – це утопічний світ добрих, наївних і безкорисних людей, які живуть наче на острівці серед океану зла, брехні і жорстокості капіталістичного світу, - не має під собою широкої реальної основи.

      Творчість Чарлза Діккенса привертала  увагу представників різних критичних  шкіл, його твори детально проаналізовані  і з погляду форми, і з погляду змісту. Спадщину Діккенса досліджували  І.Тен, Дж.Гіссінг, Г. Джеймс, Р.Фокс, Дж. Джексон, Ф.Р.Лівіс, Р. Уільямс. Цінними є монографії В.В.Івашової, Т.І.Сільмана, І.М.Катарського, З.Я.Лібмана.

      На українську мову твори Діккенса перекладали Н. Суровцева, С. Кумківна, В.Черняхівська, М. Іванов, М.Сагарда, К. Шмиговський,  Ю. Корецький, Ю. Лісняк, Р.Доценко, О. Мокровольський, О. Терех.

            Об’єктом  даного наукового дослідження є соціальний   реалістичний роман Чарлза Діккенса «Важкі часи» (1854). У ньому письменник викрив протиріччя вікторіанської епохи. Він описав  егоїзм, жорстокість, невігластво панівних класів та скруту, поневіряння робітників.

      Роман «Важкі часи» не втратив актуальності, оскільки ми фактично продовжуємо жити у капіталістичному, класованому суспільстві, де матеріальний успіх є визначальним, де відносини часто будуються на користі, егоїзмі, факті.

       Предметом дослідження є узагальнення типових соціальних рис епохи у романі «Важкі часи».

      Мета роботи – на основі даного роману проаналізувати політичне та соціальне становище Англії у середині 19 століття.

                      Робота складається з:

• вступу
• 3-ох розділів
• висновку
• списку використаної літератури

        У розділі І ознайомлюємося з передумовами написання роману «Важкі часи».

        У розділі ІІ аналізуємо художні  особливості даного роману.

        У розділі ІІІ окреслюємо становище  різних соціальних верств у  романі «Важкі часи». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     І.Передумови написання роману «Важкі часи»

     « «Важкі часи» - один з небагатьох англійських романів 50 – их років, у якому безпосередньо висвітлювався конфлікт капіталу і праці, підприємців і робітників. Загострення суспільної боротьби, піднесення чартиського руху у 1854 році сприяли написанню роману.»[3,283]