ТворчІсть Леонардо да Вінчі

Міністерство  освіти і науки України

Черкаський  комерційний технікум 
 
 
 
 
 
 
 

Творчість

Леонардо  да Вінчі 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

студентка групи ТПЇ – 104

Сіденко Наталія

Викладач  – Кудринська Л.С. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Черкаси – 2008

Вступ 

      Серед титанів Відродження одне з перших місць по праву належить Леонардо да Вінчі. Сила його розуму його геніальні  наукові передбачення, його чудові технічні винаходи, нарешті, його велике реалістичне мистецтво - усе це валило в здивування вже людей Ренесансу, схильних сприймати Леонардо як живе втілення того ідеалу всебічно розвитий особистості, про яке мріяли кращі  з мислителів і письменників XV- XVI століть.

      Як  художник Леонардо да Вінчі стоїть на грані двох епох – раннього і  високого Відродження. Він підсумовує багатий художній досвід XV століття, і він закладає основи для мистецтва XVI століття. Леонардо ставить собі метою дати об'єктивне відображення дійсності. Але цю дійсність він  сприймає вже по-іншому. Він шукає  узагальнених форм, типових рішень, ясної художньої мови. Його вже  не задовольняє аналітичний реалізм XV століття, у якому інтерес до деталей нерідко затемнював головне.

      Його  цікавлять нові задачі - удосконалення  психологічних засобів вираження  і більш глибоке розкриття  внутрішнього світу людини, спрощення  композиційного ладу заради досягнення більшої монументальності, використання світлотіні з метою посилення  життєвості образів, розробка реалістичного  творчого методу і підведення під  нього міцної теоретичної основи.

     Реаліст у науці, Леонардо залишається реалістом  і в мистецтві. Але його реалізм  знаменує більш високу ступень розвитку. І оскільки для Леонардо процес художнього узагальнення є процесом глибоко  свідомим, остільки він виступає прямим попередником усіх великих майстрів високого Відродження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Леонардо  склався як художник і як вчений у майстерні Верроккіо. Ранні малюнки і картини Леонардо ясно показують, якою чудовою школою реалістичного мистецтва була ренесансна майстерня. Тут усе робилося для того, щоб навчити з раннього віку правильно малювати і допомогти опанувати реалістичний метод.

      Малюнки Леонардо 70-х років свідчать про пильне й уважне вивчення молодим художником натури. Він замальовує обличчя, що сподобалися йому, пейзажи, рослини, фігури тварин; він без утоми робить найдокладніші етюди драпірувань, домагаючись максимальної рельєфності в передачі складок, виконує вражаючі композиційні начерки для картин.

      Протягом 70-х років Леонардо виконав ряд картин, щодо яких дотепер йдуть гарячі суперечки в науці. У майстерні Верроккіо застосовувалася спільна робота вчителя й учнів над тим самим добутком; у зв'язку з цим виникають великі складності при розпізнанні окремих художніх почерків. Кілька років назад наука все-таки схилилася до того, щоб приписати молодому Леонардо дві речі, що найчастіше пов’язувались з ім'ям Верроккіо. Це «Благовіщення» і «Портрет Джіневри  де Бенчі». В обох цих роботах Леонардо виступає перед нами ще як типовий майстер XV століття, що віддає перевагу подробицям перед цілим.

      Найбільш зрілим добутком молодого Леонардо є «Мадонна  з квіткою». У цій картині він представив щастя молодої матері, що грає із сином, якому вона простягнула квітку. Леонардо домігся чудової злитості композиції, об'єднавши фігури Марії і дитини в нерозривну групу на темному тлі стіни.

        Приблизно в 1480  році виникла картина «Мадонна Літта», що зберігається в Державному Ермітажу. Ця картина написана темперою, тобто фарбами, розведеними на яєчному жовтку. До цієї техніки Леонардо прибігав лише у виді виключення, що пояснює трохи не звичайну для нього манеру листа -  менш м'яку і більш деталізовану.

      На  наступний рік він укладає з ченцями монастиря договір на вівтарний образ «Поклоніння волхвів». Ця картина, як і більшість леонардових речей, залишилася незакінченою.

      Найбільш прославлений твір Леонардо - знаменита фреска «Таємна вечеря» у міланському монастирі Санта Марія делле Грацие. Цей розпис, у дійсному своєму виді представляє руїну, був виконана між 1495 і 1497 роками.

      Портрет, написаний Леонардо разом з досвідченим міланським художником Амброджо да Предісом, називається «Дама з горностаєм». Портрет чудово відбиває ті якості, якими ця жінка, їй було всього сімнадцять років, володіла. Ще один портрет, написаний Леонардо в ранні роки перебування в Мілані, можливо, найменш значний із всіх і гірше всього документований, однак по іронії долі найкраще збережений. Це «Потрет музиканта». У портреті закінчене тільки обличчя; по типі воно близько обличчям ангелів. Кілька років назад живопис був розчищений, і на клаптику папера в руці зображеної людини виявилося кілька нотних знаків.

      Леонардо  почав писати свій «Трактат про живопис» саме в Мілані, як свідчать джерела, на прохання Сфорца, що побажав довідатися, яке з мистецтв – чи скульптура живопис - більш шляхетне. Також Леонардо захопився вивченням анатомії людського тіла, а в останні роки перебування в Сфорца він віддавав значну частину свого часу математиці.

      Першою великою художньою роботою Леонардо у Флоренції був розпис для залу Великої Ради в Палаццо Веккіо. Як сюжет Леонардо обрав битву під Ангиари, що закінчилася перемогою флорентійців над ломбардськими військами. Розпис він залишив незакінченим до моменту свого від'їзду в Мілан. Приблизно в тім же 1503 року була написана одна з найвідоміших картин Леонардо - «Монна Ліза». Монна Ліза не була, як багато хто вважають, ідеалом краси для Леонардо: його ідеал скоріше проглядається в ангелі з «Мадонни в скелях». Портрет відбив своєрідний людський характер.

      У серпні 1507 року він приїжджає у Флоренцію, щоб владнати справи зі спадщиною, що залишилася йому після дядька, але незабаром знову повертається в Мілан, де залишається до 1513 року. Ці Міланские роки життя Леонардо мало досліджені. Відомо тільки, що він як і раніше цікавився науковими проблемами, приділяючи особливо багато часу проектуванню гідравлічних споруджень, геометрії, механіці, анатомії, геології, метеорології, космографії й астрономії.  До 1508 року кар'єра Леонардо як художника підійшла до кінця, хоча йому залишалося жити більш десяти років. Від цього року збереглося тільки дві картини -  одна з них - «Св. Ганна з Марією і дитиною Христом», друга картина – це «Іоанн Хреститель».

      Леонардо 24 вересня 1513 року залишив Мілан і направився спочатку у Флоренцію, а потім у Рим.

      У Римі Леонардо займався геологією, механікою, анатомією. Великих художніх замовлень Леонардо тут не одержав. Незважаючи на те, що він був одним з головних творців стилю високого Відродження, до середини другого десятиліття XVI століття його художня манера здавалося римлянам уже трохи архаїчної.

      Незабаром Леонардо примушений був залишити Рим і знову шукати собі місце в житті. Він направився в Ломбардію, де надійшов на службу до Франциску I, і наприкінці 1516 року виїхав, за його запрошенням, у Францію з титулом придворного живописця.

      17 травня 1517 року Леонардо, разом зі своїм другом Франческо Мельці і вірним слугою Баттистом Вилланисом, прибув у замок Клу, у Франції. До моменту приїзду Леонардо, Франція вступила на шлях широкого прилучення до передової італійської культури.  Немудро, що подібне середовище виявило до Леонардо зовсім винятковий інтерес і увагу. Він повинен був здаватися французькому суспільству довершеним створінням природи.

      Леонардо  да Вінчі швидко старів, часто хворів. У нього не стала підніматися права рука. 19 квітня 1519 року Леонардо складає свій заповіт, визначаючи ритуал поховання, перелік спадкоємців, характер і розмір дарувань. Усе своє життя Леонардо залишався далеким церковному способу мислення, і таким же він, без сумніву зійшов у могилу, коли  2 травня 1519 року пробила його смертна година.  
 

     Висновок 

     Леонардо  да Вінчі - історичний живописець, скульптор, архітектор, вчений та інженер епохи  Відродження. Народився  15 квітня 1452 р. біля Флоренції, у сім’ї багатого нотаріуса.

     Леонардо  да Вінчі створив гармонічний  образ людини, який відповідав гуманістичним  ідеалам, тим самим, від підсумував досліди кватроченто (період Раннього Відродження в Італії) і заложив  основи мистецтва Високого Відродження. Склався як майстер, навчаючись у  Андре дель Верроккьо (1467-72).

      Леонардо  да Вінчі здійснив видатний вклад  в розвиток культури, живопису, науки  і філософії епохи. Він був  великим художником, механіком, інженером, математиком, астрономом і філософом.

      Леонардо  да Вінчі – автор знаменитої картини  Монни Лізи (“Джаконди”), котра нині зберігається в Луврі (Париж).  Йому належать ідеї створення парашута, літального апарату, багатьох технічних винаходів тощо. Як філософ, Леонардо да Вінчі близько підійшов до матеріалізму, визнавав вічність і нескінченність природи, захищав матеріалістичні ідеї Геракліта, Демокріта, Епікура стосовно руху, зміни речей і явищ, можливості їх пізнання, закономірностей їх розвитку.

Використана література

1. Алпатов М.В. Художні проблеми італійського Відродження. – М., 1986.
2. Брагина Л.И. Культура Возрождения. - М., 1990.
3. Вазари Дж. Життєпис найбільш знаменитих живописців, скульпторів і зодчих епохи Відродження. – С.-Пб., 1992.
4. Лазарєв В.Н. Леонардо да Вінчі. – М., 2001.
5. Роберт Уоллейс. Світ Леонардо. – М., 1997.