Мистецтво в структурі європейської культури

     У духовному  житті визначне місце посідає  музично-пісенна творчість. Чарівна  українська пісня завжди викликала  захоплення в багатьох країнах  світу. Виникають визначні музичні  центри – у Львові, Кам’янці, Стародубі, Полтаві, Харкові та  ін.

     Широке  використання національної, античної  і європейської культурної спадщини, поширення освіти сприяли подальшому розвитку архітектури та образотворчого мистецтва. Процвітають школи іконописців і граверів, найбільшою з яких біла школа при Києво-Печерській лаврі. Діяли також малярні при Софійському соборі, Межигородському монастирі, при Троїцько-Іллінському монастирі в Чернігові. В алтарній частині Успенського собору Києво-Печерської лаври зображено 85 історичних осіб – від князів Кивської Русі до Петра I. Великою популярністю користувався портретний живопис. Це зображення представників козацької старшини – Б.Хмельницького, І.Мазепи,учених – І.Галятовського, Л.Барановича, Ф.Прокоповича. Розповсюджувалася графіка. Школи графічного мистецтва були в Київській академії, Києво-Печерській лаврі, Львові. В Україні розвиваються народні художні промисли: різьблення, кераміка, килимарство, художня вишивка, художнє литво, ювелірне мистецтво. В архітектурі співіснують різні стилі, удосконалюється техніка будівництва. З’являються кам’яні будівлі, використовують все частіше скло і деталі з металу.

     Хоч  українському народові було й  нелегко під час репресій царизму,  проте він продемонстрував своє  розуміння поривань до незалежності  і стояв на рівні передових  європейських політичних ідей  свого часу. Все це сприяло  наростанню нових хвиль боротьби  за українську справу в наступних  століттях. 

     Отже, відносини між Україною та  Російською Федерацією були завжди  двосторонніми. Вже з перших  днів незалежності вони є дуже  напруженими. А в часи царизму  вони взагалі були дуже складними.  Тому значною перешкодою на шляху втілення наших прагнень до добросусідських відносин залишаються недостатньо досліджені складні взаємини між двома народами; розкриття передумов розпаду СРСР і причин важкого процесу відроження самостійної української держави.

     Царьска  Росія ніколи не визнавала  права українського народу на  самостійність, розглядаючи нашу  територію своєю окраїню. Українська  мова сприймалася царизмом як  малоросійське наріччя російської  мови. Таким чином, об’єктивне дослідження політики царизму й суспільно-культурного життя в Україні створює необхідні умови для розв’язання нагальних проблем сучасного становлення й розвитку україської нації та державності.