Нормування оборотних засобів підприємства

Нормування оборотних засобів підприємства

Оборотні кошти організації постійно перебувають у русі, здійснюючи кругообіг. Зі сфери обігу вони переходять у сферу виробництва, а потім з сфери виробництва - знову в сферу обігу і т. д. Кругообіг грошових коштів починається з моменту оплати підприємством (фірмою) матеріальних ресурсів та інших елементів, необхідних виробництву, і закінчується поверненням цих витрат у вигляді виручки від реалізації продукції. Потім грошові кошти знову використовуються організацією для придбання матеріальних ресурсів та запуску їх у виробництво.

Управління оборотними коштами полягає у забезпеченні безперервності процесу виробництва і реалізації продукції з найменшим розміром оборотних коштів. Це означає, що оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі. Оборотні кошти в кожен момент завжди одночасно знаходяться на всіх трьох стадіях кругообігу і виступають у вигляді грошових коштів, матеріалів, незавершеного виробництва, готових виробів та інших елементів.

В сучасних умовах правильне визначення потреби в оборотних коштах має особливе значення.

Процес розробки економічно обґрунтованих величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається нормуванням оборотних коштів.

При цьому важливо встановити науково обґрунтовані норми витрат матеріалів, палива, енергії, так і нормативи оборотних коштів у виробничих запасах, незавершеному виробництві, витратах майбутніх періодів і готової продукції на складі.

1. Норма витрати матеріалу (Нр) - це витрата матеріалу на виріб або його типовий представник. Показник може включати наступні елементи:

деЧ. М - чиста вага (витрата) матеріалу па виріб;

Пров - зворотні відходи;

Пб - безповоротні втрати.

Якість норми залежить від методу розробки цієї норми:

(1) звітно-статистичний - норма встановлюється на основі звітів про витрачання таких же або аналогічних матеріалів в минулому;

(2) дослідно-лабораторний - норма встановлюється шляхом спеціально проведених дослідів у лабораторних умовах, і її якість залежить від того, наскільки умови досвіду наближені до конкретних виробничих умов;

(3) аналітично-розрахунковий - науково обґрунтований метод, при якому норми встановлюються на основі детальних розрахунків, аналізу результатів.

2. Нормування оборотних коштів Нпро.з являє собою суму наступних показників:

де ΗПР.З - норматив виробничих запасів;

НН.П - норматив незавершенною виробництва;

НР. П - норматив запасів готової продукції;

Нр. б.п - норматив витрат майбутніх періодів.

Час, протягом якого оборотні кошти роблять повний кругообіг, тобто проходять період виробництва і період обігу, називається періодом обороту оборотних коштів. Цей показник характеризує середню швидкість руху коштів на підприємстві (фірмі). Він не збігається з фактичним терміном виробництва та реалізації певних видів продукції.

3. Норматив виробничих запасів встановлюють по кожному виду запасів. Запас матеріальних цінностей фірми підприємства розраховують в днях запасу, в натуральному і грошовому вираженні. Загальна норма виробничого запасу конкретного матеріалу (30) може включати в себе такі елементи:

де Зтих - поточний запас, який створюється на період між двома черговими поставками матеріалу;

Зс - страховий (гарантійний) запас;

Зтр - транспортний запас на строк від оплати рахунку до прибуття до покупця;

Зскл - запас на час приймання, розвантаження, сортування і складування; Зпдг - запас на час підготовки матеріалу до виробництва.

Кожен з цих елементів визначається шляхом множення середньодобової потреби в матеріалі (Пмс) між двома черговими поставками матеріалу на кількість днів (Д) за формулою

4. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві визначається так:

де В - обсяг випуску продукції в натуральному вираженні;

З - собівартість одною вироби;

Тп.ц - тривалість виробнича циклу виготовлення виробу;

Дон - коефіцієнт наростання витрат у виробництві.

де α - витрати, вироблені одноразово на початку процесу виробництва;

β - наступні витрати до закінчення виробництва виробів.

5. Норматив витрат майбутніх періодів визначається за формулою

де Ро - витрати майбутніх періодів на початок розрахункового періоду;

Рп - витрати в розрахунковому періоді;

Рз - витрати, що включаються в собівартість продукції в розрахунковому періоді.

6. Норматив оборотних коштів на готову продукцію розраховується за формулою

де Р - одноденний випуск продукції за виробничою собівартістю;

Д - норма запасу в днях.

 

Матріаломіскість та матеріаловіддача

Узагальнюючими показниками ефективності використання матеріальних ресурсів є матеріаловіддача, матеріалоємність, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт матеріальних витрат, прибуток на гривню матеріальних витрат.  
Матеріаловіддача (Мо) характеризує вихід продукції на 1 грн. матеріальних витрат (М), тобто кількість продукції, виробленої з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів:  
Мо = V / М, (4) 

де V - обсяг реалізованої продукції. 

Матеріаломісткість (Ме) - показник, зворотний матеріаловіддача, що характеризує величину матеріальних витрат, що припадають на 1 грн. виробленої продукції:  
Ме = М / V. (5) 

Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції характеризує величину матеріальних витрат у повній собівартості виробленої продукції.

Динаміка показника характеризує зміну матеріалоємності продукції.  
Коефіцієнт матеріальних витрат - це відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції. Даний показник характеризує, наскільки економно використовуються матеріали у виробництві, чи немає перевитрати в порівнянні з встановленими нормами. Про перевитрату матеріалів свідчить коефіцієнт, що перевищує одиницю. 

Ефективність використання окремих видів матеріальних ресурсів характеризують приватні показники матеріаломісткості. 

Питома матеріаломісткість визначається як відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни.  
Показник матеріаломісткості більш аналітичний, він реально відображає рівень використання матеріалів у виробництві; 1% зниження матеріальних витрат приносить більший економічний ефект, ніж зниження інших видів витрат.