Методичні підходи до інвестиційної привабливості підприємства

                                                                                

Стаття

Методичні підходи до інвестиційної привабливості підприємства

Інвестиційна привабливість підприємства як об'єкта інвестування є важливим показником, під яким слід розуміти його інтегральну характеристику з точки зору наявного фінансового стану, можливостей розвитку техніко-економічного та організаційного рівня виробництва, соціальної безпеки та інформаційної забезпеченості тощо.

Інвестиційну привабливість слід визначати як комплекс різноманітних факторів, перелік і вага яких може змінюватись в залежності від:

1) цілей інвесторів;

2) виробничо-технічних особливостей  підприємства, у яке інвестуються  кошти;

3) економічного розвитку підприємства  у минулому, на теперішній час, а також очікуваного у майбутньому економічного розвитку.

Приймаючи рішення про вкладання капіталу у той чи інший інвестиційний об'єкт, інвестор розглядає інвестиційну привабливість комплексно. Інвестору необхідно враховувати забезпечення високої привабливості на всіх етапах інвестиційних рішень, від вибору країни-реципієнта - до визначення конкретного інвестиційного проекту.

Методичні дослідження інвестиційної привабливості мають ґрунтуватись на логіці інвестиційних рішень, яка передбачає вкладення коштів там, де сприятливіші умови інвестування. Оскільки ідеальних умов у реальній практиці не буває, такі рішення приймаються, як правило, шляхом вибору більш прийнятних варіантів серед сукупності можливих. З урахуванням цього розроблено логічну схему процедури пошуку, вибору та прийняття інвестиційних рішень на основі порівняння, що має вид алгоритм вибору - спочатку інвестор вибирає країну інвестування на основі міждержавної оцінки інвестиційної привабливості, потім галузь на основі міжгалузевої оцінки, далі регіон - й так до рівня окремого проекту. Таку модель пошуку рішень для групи інвесторів з невизначеними наперед цілями можна вважати найбільш оптимальною, оскільки вона дозволяє інвестору з різноплановими інтересами та можливостями оцінити інвестиційну привабливість на кожному рівні: країни, галузі, регіону, підприємства, проекту тощо.

Найважливішою складовою управління інвестиційною діяльністю будь-якої організації є інвестиційний менеджмент, який є сукупністю наукових знань та практичного досвіду щодо розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних із здійсненням інвестицій. Інвестиційний менеджмент має міждисциплінарний характер, оскільки тісно пов'язаний з іншими фундаментальними системами управління підприємствами. Зокрема, через формування інвестиційних ресурсів - з фінансовим менеджментом; через спільне управління формуванням основних та оборотних коштів - цей зв'язок опосередковується із виробничим менеджментом тощо. [1, стор. 226-355]

Інвестиційна привабливість компанії відображає такий її економічний та фінансовий стан, при якому потенційний інвестор може прийняти рішення про вкладення вільних коштів у розвиток даного підприємства без великого ступеня ризику втратити їх або не отримати відповідний дохід на вкладений капітал.

Для визначення інвестиційної привабливості можна використовувати наступні загальноекономічні показники:

-    залишкова та відновлювальна вартість основних засобів;

-    загальний обсяг чистого та балансового доходу;

-    рентабельність;

-     стан сировинної бази;

-    розмір земельної площі, яку займає підприємство.

Оскільки оцінка компанії за цими показниками характеризує його інвестиційну привабливість не повною мірою, то для більш поглибленого аналізу привабливості підприємства у світовій практиці використовується система відносних показників, які характеризують:

-     ліквідність;

-     платоспроможність;

-     дохідність;

-     ефективність використання активів.

Інвестиційна привабливість окремого підприємства (фірми) включає:

1. Загальну характеристику підприємства  – характер технології; наявність сучасного обладнання, складського господарства, власного транспорту; географічне розміщення; наближеність до транспортних комунікацій.

2. Характеристику технічної бази  підприємства – стан технології, вартість основних фондів, коефіцієнт фізичного та морального старіння основних фондів.

3. Номенклатуру продукції, що випускається.

4. Виробничу потужність.

5. Місце підприємства в галузі, на ринку, рівень його монопольності.

6. Характеристику системи управління.

7. Статутний фонд, власники підприємства, ціна акцій.

8. Структуру витрат на виробництво.

9. Обсяг прибутку та напрямки  його використання.

10. Оцінку фінансового стану  підприємства. [2, стор. 250-255]

Існує декілька методик оцінки інвестиційної привабливості підприємства.

О.В. Нечипорук пропонує власну методику рейтингової оцінки інвестиційної привабливості промислових підприємств, зокрема, він пропонує, на його погляд, єдиний загальний (універсальний, інтегральний) показник інвестиційної привабливості (в якості такого показника запропоновано використовувати узагальнену функцію Харрингтона), за допомогою якого можна оцінити інвестиційну привабливість промислового підприємства та вибрати найкращий варіант для інвестора з-поміж ряду альтернативних.

При аналізі навіть деякої окремої частини чинників, які впливають на рівень рейтингу, можливі неоднозначні ситуації, коли за цими певними чинниками об’єкт оцінки можна віднести відразу до декількох класів рейтингу. Тому для вирішення даної проблеми автор пропонує застосування методології та математичного апарату теорії нечітких множин. Узагальнена функція Харрингтона є кількісним, однозначним, єдиним та універсальним показником якості досліджуваного об’єкту, а якщо додати ще такі якості, як адекватність, ефективність і статистична чутливість, то стає зрозумілим, що її можна використовувати як критерій оптимізації. Для застосування даної методики, потрібно провести фінансовий аналіз декількох підприємств. Аналіз фінансової звітності промислового підприємства складається з обчислення певних фінансово-економічних показників – коефіцієнтів ліквідності, фінансової стабільності, рентабельності та ін. Для застосування шкали Харрингтона необхідно всі досліджувані показники (які визначаються аналітиком) привести до безрозмірного вигляду відповідно до осі абсцисс та розрахувати величини частинних функцій Харрингтона. Число отриманих частинних функцій дорівнює числу показників інвестиційної привабливості промислових підприємств. Далі обчислюється узагальнений показник інвестиційної привабливості промислового підприємства на основі значень частинних функції, які визначені для кожного підприємства окремо. Таким чином, за допомогою даного показника можна оцінити інвестиційну привабливість промислового підприємства та вибрати найкращий варіант для інвестора з-поміж ряду альтернативних. Проблемами рейтингової оцінки є нечіткість критеріїв при визначенні класів рейтингу. Точність наданих рейтинговими агентствами деяких рейтингів підлягає сумніву з боку професійних учасників фондового ринку, адже рейтинг – це лише якісна експертна оцінка, яка не є досить об’єктивною.

С.С. Донцов пропонує оцінювати інвестиційну привабливість підприємства за допомогою аналізу надійності цінних паперів. Для оцінки інвестиційної привабливості цінних паперів конкретного підприємства можна використовувати низку коефіцієнтів, що характеризують його фінансову стійкість і економічну ефективність. Надійність цінних паперів оцінюється за фінансовою звітністю емітента. Аналізуючи бухгалтерський баланс і звіт про результати фінансово-господарської діяльності, розраховують три групи показників, що характеризують фінансовий стан емітента:

1) показники першої групи характеризують  надійність підприємства в цілому (борг на капітал, коефіцієнт покриття  поточних зобов’язань ліквідними  активами);

2) показники другої групи визначають  надійність емітента з погляду  повернення коштів, вкладених інвестором у цінні папери підприємства (Коефіцієнт покриття облігацій, Коефіцієнт покриття привілейованих акцій, Коефіцієнт покриття простих акцій);

3) за третьою групою показників  можна оцінити надійність емітента  з погляду гарантії одержання інвестором доходу за конкретними цінними паперами (коефіцієнт покриття процентних виплат за облігаціями, коефіцієнт покриття дивідендів за привілейованими акціями, коефіцієнт покриття дивідендів за простими акціями). [3]

Позитивною стороною даного методу є те, що з його допомогою можна швидко, розрахувавши вісім показників, оцінити інвестиційну привабливість підприємства та доцільність вкладання коштів в його цінні папери .Негативним же моментом є те, що оцінити з допомогою цього методу можна лише підприємства акціонерної форми власності.

Т.В. Майорова пропонує методику оцінки інвестиційної привабливості підприємства на основі розрахунку ряду коефіцієнтів, які  представлені в Положенні «Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації» з подальшим визначення рейтингу інвестиційної привабливості. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства по методиці Т.В. Майорової проводиться на основі аналізу фінансового стану підприємства. Результатом застосування запропонованої методики має бути рейтингова оцінка. Після розрахунку цих показників й визначення їх відповідності до нормативу, користуються табл., в якій представлена рейтингова система для оцінки рейтингу інвестиційної привабливості підприємства. [4]

Дана методика є відносно простою у застосуванні й підходить для підприємств практично всіх форм власності.

Але основним недоліком даної методики є те, що, як правило, на основі проведеного аналізу встановлюється не повна відповідність деяких показників нормативним значенням і це призводить до того, що формула розрахунку рейтингу, може мати певні похибки, тобто потрібно замінювати деякі складові даної формули.

Дослідження довели, що інвестиційну привабливість промислових підприємств доцільно оцінювати з визначенням  загальних тенденцій, притаманних суб’єктам господарювання, методом багатовимірного факторного аналізу .

Загалом, можна зробити висновок, щодо даної методики. Позитивною стороною є те, що наведені показники характеризують привабливість підприємства повною мірою і можуть бути визначені на підставі даних діючих в Україні офіційних статистичних форм річної і квартальної звітності.

Негативним же є те, що значна кількість показників утруднює застосування факторного аналізу, а також те, що деякі показники взагалі не впливають на інвестиційну привабливість підприємства.

Також існує методика оцінки інвестиційної привабливості підприємства, затверджена законодавством України – Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. Суть цієї методики полягає в тому, що проводиться фінансовий аналіз показників, групується і визначається ступінь інвестиційної привабливості підприємства. [6]

Недоліком цієї методики є потреба у великому обсязі фінансової звітності, яка не є доступною.

Отже, якщо підсумувати все описане вище, можна сказати, що кожна методика аналізу інвестиційної привабливості підприємства потребує внесення коректив та нових підходів. Зі зміною економічних умов на ринку змінюється трактування та застосування різних показників, тому виникає необхідність у більш конкретному трактуванні та методиці визначенні показників аналізу діяльності підприємства.

Галузева специфіка суб’єктів господарювання обумовлює індивідуальний підхід до аналізу діяльності кожного підприємства. А тому необхідно розробити загальну методику для аналізу підприємств за видами діяльності, з урахуванням притаманних їм ризиків, витрат на основну діяльність та структуру формування прибутку.

Важливо при аналізі інвестиційної привабливості підприємств проводити аналіз не лише за однією конкретною методикою, але і корегувати основні показники відповідно до сфери діяльності підприємства (визначати, які є необхідні показники для аграрних підприємств, а які слід використати при аналізі промислових підприємств тощо).

Таким чином, узагальнюючи проведений аналіз слід зазначити, що на сьогоднішній день існує дуже багато підходів до оцінки інвестиційної привабливості. Завдяки роботі вчених-економістів, вони постійно удосконалюються і стають більш пристосованими для оцінки того чи іншого суб’єкта господарювання. Кожна з методик має свої переваги, є унікальною й має право на існування. Звичайно, кожен підхід має свої негативні сторони та недоліки. Але це не завжди погано, навпаки це спонукає до появи нових , більш універсальних формул, розробок інших методів розрахунку і як наслідок, виведення більш універсальної методики взагалі. Тому чим більше існує методик оцінки інвестиційної привабливості, тим точніше її можна визначити . Слід сказати й те, що кожна методика може бути застосована в певних умовах для будь-якого підприємства, але в деяких випадках її потрібно для цього адаптувати, використовуючи саме ті показники, які й справді характеризують рівень інвестиційної привабливості.