Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Января 2012 в 19:02, контрольная работа
Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.
Для нормального функціонування підприємства, необхідна наявність визначених устаткування, транспорту, будівель і т.п. Основні виробничі фонди, що складаються з будинків, споруджень, машин, устаткування й інших засобів праці, що беруть участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності фірми. Без їхньої наявності навряд чи змогло б підприємство розпочати свою діяльність.
1. Вступ.
Завдання 1. Основні фонди цивільної авіації.
1. Визначити структуру основних виробничих фондів підприємства на початок року.
2. Розрахувати суму зносу основних виробничих фондів за період їх експлуатації за групами та в цілому по підприємству.
3. Визначити відновну вартість, основних фондів підприємства з урахуванням зносу (відновну залишкову вартість) з метою оцінки вартості об'єкта приватизації.
4. Розрахувати узагальнюючі показники ефективності використання основних виробничих фондів підприємства - фондовіддачу та фондомісткість.
Завдання 2. Обігові кошти та матеріально-технічне забезпечення підприємств цивільної авіації.
1. Визначити річну потребу та норматив авіаційних пально-мастильних матеріалів (ПММ) по авіаційному підприємству за умови, що парк повітряних суден (ПС) налічує 10 одиниць.
2. Розрахувати показники використання обігових коштів: коефіцієнт обіговості, період обороту, коефіцієнт закріплення.
3. Визначити розмір вивільнення (-) або додаткового залучення (+) обігових коштів за умови:
а) скорочення у звітному році тривалості обігу на 10% і незмінності решти показників;
б) підвищення у звітному році коефіцієнта закріплення на 5 % при незмінній сумі доходів.
Висновок.
Список літератури.
Оцінка вартості підприємства визначається як сума відновних залишкових вартостей усіх груп основних виробничих фондів, тобто 137 224,5 тис.грн.
Розраховуємо основні показники ефективності використання основних виробничих фондів підприємства: фондовіддачу та фондомісткість продукції.
Фондовіддача показує, який обсяг продукції ми одержуємо на 1 грн. основних фондів в одиницю часу (рік). Зі збільшенням фондовіддачі ефективність виробництва збільшується.
Фондомісткість показує, скільки основних фондів необхідно мати для виробництва 1 грн. продукції. Використовується при обґрунтуванні темпів і пропорцій розширеного відтворення. Для їх визначення застосовуємо формулу:
де Фд, ФП – фондовіддача відповідно по доходах та по прибутках, коп./грн.;
Д – доходи підприємства за рік, (згідно додатку 5 складає 70525,0 тис.грн.);
П – балансовий прибуток підприємства за рік, грн. (складає 31801,0 тис.грн);
С – середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства (складає 137224,5 тис.грн.).
Фондовіддача по доходах складає: 70525,0/137224,5 = 0,52.
Фондовіддача по прибутку складає: 31801,0 /137224,5 = 0,24.
Фм - фондомісткість продукції по доходах складає: 137224,5/70525,0 = 1,95.
Фм - фондомісткість продукції по прибутку складає: 137224,5/31801,0 = 4,32.
В
нашому випадку фондомісткість більше
одиниці, отже виробництво фондомістке,
тобто із великою питомою вагою
амортизації в загальних витратах.
Завдання 2. Обігові кошти та матеріально-технічне забезпечення підприємств цивільної авіації.
Вихідні дані.
Техніко-економічні показники по літако-вертолітному парку (ЛВП) та експлуатаційному підприємству цивільної авіації (ЕПЦА), необхідні для виконання роботи:
середньогодинні витрати пального ПС – 6,965;
річний виробничий наліт годин – 2300;
норма запасу авіапального – 26;
доход і ЕПЦА, грн. – 7300;
середній
залишок (розмір) – 19200.
Розрахунок
Загальний наліт годин на одне ПС (Тзггі) складається з виробничого (та невиробничого (ТНеві) нальотів:
T загі =Tвирі +T неві
У практиці розрахунків невиробничий наліт (ТнеВі) приймають у розмірі 5% від виробничого (Твирі), а час роботи авіадвигунів на землі (Ти ) -10 % від загального нальоту.
Таким чином, T неві = 2300 х 5% = 115, Tвирі = 2300 х 10%= 230.
T загі = 2300 + 115 = 2415.
Вартість 1т авіаційного пального з урахуванням вартості доставки та вантажно-розвантажувальних робіт слід приймати за фактичними даними, що складаються в умовах ринкової економіки (у 1998р. – 480 грн./т).
Річну потребу підприємства в авіаПММ у грошовому виразі (Sпмм) за типами літальних апаратів (ЛА) розраховуємо, виходячи з середньогодинної витрати пального по типу, загального нальоту годин на ЛА, часу роботи двигунів на землі, вартості 1т пального та кількості ПС даного типу:
Snmm
= [(gгоді *Tзаг)Впал+(gгоді*tзі)Впал]*1,
де g годі — середньогодинна витрата пального по і-у типу ПС, т/год;
Тзап — загальний річний наліт годин на один літак і-го типу, год;
Впал — вартість 1 т пального, грн.;
tзі — тривалість роботи двигунів на землі і–го типу ПС протягом року, год;
1,01 — коефіцієнт, що враховує витрати на мастильні матеріали;
Кпс - кількість ПС і-го типу, од. (в нашому випадку - 10).
Snmm
=[(6,965 *2415)480+(6,965*230)480]*1,
Якщо середньодобову витрату і-го елемента визначають лише у вартісному виразі, норматив обігових коштів по і -му елементу приймає вигляд:
,
де Рдоб — середньодобова витрата і -го елемента обігових коштів у вартісному виразі, грн.
Середньодобову витрату і-го ресурсу в гривнях розраховуємо, виходячи із загальної суми його витрати за плановий період, поділеної на кількість днів у відповідному періоді. Тривалість періоду приймають рівним: для місяця - 30 дн.; кварталу - 90дн.; року - 360дн.
Якщо середньодобову витрату і-го елемента визначають лише у вартісному виразі, то норматив обігових коштів по і-му елементу приймає вигляд:
де ∑Рі — сума витрати і-го виду обігових коштів за плановий період, грн. (у нашому випадку вона становить 89 311 940,70 грн.);
Т — тривалість планового періоду, 360 днів.
Середньодобова витрата Рдоб = 89 311 940,70 / 360 = 248 088,73 грн.
Таким чином, норматив обігових коштів складає 248 088,73 х 26 (норма запасу авіапального) = 6 450 306,98 грн.
Коефіцієнт обіговості обігових коштів по підприємству ЦА К0 розраховують відношенням отриманих доходів у звітному періоді на середній залишок (розмір) обігових коштів у тому ж періоді:
де Д — доходи ЕПЦА у звітному періоді, тобто 73 000 ,00 грн.,
Соб — середній залишок (розмір) обігових коштів по ЕПЦА, або 19 200 ,00 грн.
Таким чином, К0 складає 73000/19200 = 3,81.
Період обігу обігових коштів tоб (в днях) визначають як відношення тривалості планового періоду до коефіцієнта обіговості обігових коштів за той же період:
tоб — період обігу обігових коштів, складає: 360 / 3,81 = 94,5 днів.
Коефіцієнт закріплення обігових коштів К3 є величиною, зворотною до коефіцієнта обіговості:
Фактичний Кз = 1/3,81= 0,27 або 19200 / 73000 = 0,27.
Він показує, скільки інвестицій необхідно вкласти в обігові кошти для отримання одиниці доходу:
де К23 та К13 – відповідно коефіцієнти закріплення обігових коштів у базовому і звітному періодах, грн.
При скороченні у звітному році тривалості обігу на 10% і незмінності решти показників tоб період обігу обігових коштів, складає: 94,5 - 9,5 = 85 днів. Тоді Ко складатиме 360 / 85 = 4,24, Кз = 1 / 4,24 = 0,24
Соб = (0,24 – 0,27) * 73000 = - 219,00.
Таким чином, при скороченні у звітному році тривалості обігу на 10% середній залишок скорочується на 219,00 грн.
При підвищення у звітному році коефіцієнта закріплення на 5 % при незмінній сумі доходів Кз складатиме 0,27 - 0,02 = 0,25.
Соб = (0,25 – 0,27) * 7300 = - 146,00 грн.
Таким чином, при підвищенні у звітному році коефіцієнта закріплення на 5 % середній залишок скорочується на 146,00 грн.
За
результатами розрахунків робимо висновок,
що при скороченні тривалості обігу та
підвищенні коефіцієнту закріплення у
звітному році, потребується вивільнення
обігових коштів ЕПЦА .
Висновок
Відхід від централізовано-планової системи господарювання і перехід до ринкової економіки по-новому порушує питання про методи ведення економічної діяльності підприємства. В таких умовах розвитку економіки в країнах колишнього радянського союзу, все більше і більше зростає роль витрат підприємства, як невід’ємної складової виробничого процесу, що в свою чергу вимагає повного переосмислення теорії виробництва, починаючи від вхідних ресурсів і закінчуючи кінцевим продуктом, готовим для продажу. Визначення витрат – це невід’ємна умова успіху, тому що від їх обсягу безпосередньо залежить розмір прибутку, який одержить підприємець.
Нормування оборотних засобів – це установлення науково-обґрунтованих норм визначення мінімальних розмірів оборотних засобів, необхідних для забезпечення безупинного нормального функціонування виробництва.
Нормування витрат матеріальних ресурсів – це встановлення гранично допустимої величини їх витрат, необхідної для виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) в умовах конкретного виробництва з урахуванням застосування прогресивних технологій та вдосконалення виробничого процесу. Нормування витрат матеріальних ресурсів спрямоване на виявлення та мобілізацію внутрішніх резервів для їх раціонального використання. Скорочення питомих матеріальних витрат, що припадають на одиницю продукції, тобто зниження її матеріаломісткості, дає змогу підприємству підвищити ефективність використання матеріальних ресурсів.
Порівнюючи
показники обороту оборотних
засобів за два суміжні періоди
або фактичного з плановим, можна
визначити зміну оборотних засобів, спричинених
прискоренням або уповільненням їх обертання.
Список використаної літератури
1. Бойчин І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства, Львів: Видавництво Сполом, 1998.
2. Економіка підприємства /Підручник /За ред. С.Ф. Покропивного/, Вид. друге, Київ: КНЕУ, 2000.
3. Економіка підприємства /Навч. посібник/ А.В.Шегеда, Т.М.Митвиненко, М.П.Нахаба та ін. За ред. А.В.Шенеди/, Київ: Знання-Прес, 2001.
4. Крайник О. П., Барвинська Є. С. Економіка підприємства /Навчальний посібник/, Львів, 2003.
5.
Бойчик І. М. Економіка
6.
Рекомендації з оцінки