Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Сентября 2011 в 14:01, реферат
Державне регулювання економіки - це вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за допомогою прямого інвестування, правових та економічних важелів з метою орієнтації господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики.
Вступ ……………………………………………………………………………….……. стр.1
Інструменти державного регулювання економіки …………………….…….……..... стр.1
Адміністративні інструменти регулювання економіки …………………………..…. стр.2
державне регулювання цін ………………………………………………….….. стр. 2
Економічні інструменти регулювання ……………………………………………..…. стр.5
податкова система в структурі інструментів державного регулювання ….… стр.5
грошово-кредитна політика, як інструмент регулювання економіки ……..… стр.8
індикативне планування …….…………………………………………….……. стр. 9
Правові інструменти регулювання економіки ………………………………….….…. стр. 10
Висновок ………………………………………………………………………………….стр. 10
Використана література ………………………………………………………………… стр.11
Інструменти
державного регулювання
економіки
План:
Вступ ………………………………………………………………………………
Інструменти державного
регулювання економіки ……………………
Адміністративні
інструменти регулювання
державне регулювання цін ……………
Економічні інструменти
регулювання …………………………………………….
податкова система в структурі
інструментів державного
грошово-кредитна політика, як інструмент регулювання економіки ……..… стр.8
індикативне планування …….…………
Правові інструменти
регулювання економіки ……………………
Висновок ………………………………………………………
Використана література
…………………………………………………………………
стр.11
Вступ
Державне регулювання
економіки - це вплив держави на відтворювальні
процеси в економіці за допомогою
прямого інвестування, правових та
економічних важелів з метою
орієнтації господарських суб'єктів
і окремих громадян на досягнення
цілей і пріоритетів державної
соціально-економічної
Інструменти
державного регулювання
економіки
Державне регулювання
економіки - це система заходів законодавчого,
виконавчого і контрольного характеру
по стабілізації та пристосуванню економіки
до умов, що змінюються. Свої регулюючі
функції держава виконує, застосовуючи
різноманітні методи і форми впливу
на економіку.
Адміністративні
інструменти регулювання
економіки
Адміністративні інструменти - це укази, постанови та розпорядження виконавчих органів, які дозволяють, забороняють, обмежують чи нормують окремі види господарської діяльності. Наприклад, встановлення квот, ембарго, видання ліцензій, затвердження стандартів якості продукції, екологічних норм тощо.
Адміністративне
регулювання необхідне при
Державне
регулювання цін
Ціна є одним
з найважливіших інструментів регулювання
економіки. Її регулювальний вплив
на економіку охоплює багато напрямів.
За допомогою цін виробництво
підпорядковується суспільним потребам,
вираженим у формі
Регулювальні функції ціна найефективніше
може виконувати лише за умов вільного
ціноутворення, тобто тоді, коли вона формується
тільки під впливом ринкових факторів.
Але як ринок, так і вільна (ринкова) ціна
не є універсальними засобами регулювання
економіки. Вони не здатні враховувати
всієї різноманітності умов і цілей соціально-економічного
розвитку країни.
Світова практика підтверджує, що державне
регулювання цін у тій чи іншій мірі існує
в усіх країнах. Сутність і форми державного
впливу на процеси ціноутворення залежать
від стану економічного розвитку країни.
В Україні державне цінове регулювання
регламентується Законами України «Про
ціни і ціноутворення», «Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності»,
постановою Кабінету Міністрів України
«Про встановлення повноважень органів
виконавчої влади та виконавчих органів
міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»
тощо. Закони у сфері ціноутворення встановлюють
основні правила формування та застосування
цін в країні, порядок контролю за цінами,
відповідальність за порушення його, права
та обов'язки окремих органів виконавчої
влади у сфері ціноутворення. Для практичного
виконання закони доповнюються та конкретизуються
рішеннями парламенту, указами Президента
чи постановами Уряду.
З метою здійснення цінової політики держава
створює спеціальну систему органів ціноутворення,
до якої в Україні входять загальнодержавні,
регіональні та відомчі установи.
Державне регулювання
цін — це засіб досягнення певних
цілей державної економічної
політики. Можна виділити декілька найтиповіших
цілей, кожній з яких відповідають певні
методи державного впливу на ціноутворення:
1. Запобігти руйнівному впливу цін на
економіку. Така ціль, як правило, ставиться,
коли в економіці порушено природні господарські
зв'язки, бракує необхідної інфраструктури
ринку, наявні гострий дефіцит основних
товарів, високий рівень інфляції, безробіття
і т. ін. За таких умов вдаються переважно
до політики прямого регулювання цін,
у межах якої на найнеобхідніші види товарів
і послуг установлюються фіксовані ціни.
Політику фіксованих цін неминуче доводиться
доповнювати дотуванням виробників цієї
продукції.
2. Стримати інфляцію за допомогою політики
доходів. У межах цієї політики ставиться
завдання зупинити розкручування спіралі
«зарплата — ціни» і знизити на цій основі
інфляцію до нормального рівня. За таких
умов найбільшого поширення набули такі
методи: тимчасове «заморожування» (блокування)
цін, застосування граничних цін чи граничних
коефіцієнтів підвищення їх, використання
граничних нормативів рентабельності,
дотування виробників соціальне важливих
споживчих товарів чи надання цільових
компенсацій споживачам. Ці методи державного
регулювання цін, як правило, доповнюються
відповідним регулюванням заробітної
плати.
3. Забезпечити доступ до товарів першої
необхідності всім верствам населення
незалежно від рівня їхніх грошових доходів.
Така ціль може бути виправданою за умов
порівняно невисокої ефективності суспільного
виробництва, коли існує суперечність
між високими витратами на виробництво
товарів першої необхідності та низькою
заробітною платою широких верств населення.
Для вирішення цієї проблеми застосовується
політика низьких цін на товари першої
необхідності, яка реалізується через
низький рівень товарних податків або
через повне звільнення від податків.
За необхідності політика низьких цін
доповнюється дотуванням виробників найважливіших
товарів. У межах цієї проблеми щодо деяких
товарів не першої необхідності держава
застосовує політику високих цін, яка
реалізується за допомогою підвищених
ставок непрямих податків (наприклад,
акцизного збору). За допомогою високих
цін держава обмежує виробництво та споживання
відповідних товарів, а водночас компенсує
втрати податкових надходжень до бюджету,
спричинені низькими цінами на товари
першої необхідності.
4. Захистити внутрішній ринок від негативного
впливу зовнішньої конкуренції. Внутрішні
ціни в кожній країні, як правило, відрізняються
від світових, що зумовлено неоднаковим
рівнем витрат на виробництво та різницею
в системі оподаткування. Перевищення
внутрішніх цін проти світових робить
вигідним імпортування іноземних товарів.
І навпаки, низький рівень внутрішніх
цін стимулює експорт вітчизняних товарів.
Це може завдати шкоди національним підприємствам,
призвести до спаду виробництва й зростання
безробіття. Для запобігання таким явищам
держава використовує механізм дотування
національних виробників або за допомогою
ввізного мита на імпортні товари підвищує
їхні ціни до необхідного рівня. Якщо виникає
необхідність стримати експорт певних
товарів із країни, держава через механізм
експортного мита підвищує ціни вітчизняних
товарів до необхідного рівня або обмежує
вивіз за допомогою нетарифних методів
(квотування,ліцензування).
5. Стримати монополізм і забезпечити конкурентне
середовище на ринку. Регулювання цін
монополістів здійснюється або через
установлення фіксованих чи граничних
рівнів цін, граничних рівнів посередницько-збутових
і торговельних націнок (надбавок), граничних
нормативів рентабельності, або запровадженням
обов'язкового декларування зміни цін.
Зазначені методи мають як недоліки, так
і переваги і різною мірою використовуються
урядами економічно розвинених країн.
Економічні
інструменти регулювання
До економічні інструменти
регулювання належать: макроекономічне
планування, державний бюджет, податки,
гроші, кредит, ціни, заробітна плата.
Податкова
система в структурі
інструментів державного
регулювання
Сучасна податкова система – продукт тривалої еволюції, що не в останню чергу зумовлювалася змінами, які відбувалися в процесі трансформації ролі держави.
Бюджетно-податкова
політика - це "найдавніший" інструмент
державного втручання у ринкову економіку.
Державний бюджет є, з одного боку, барометром
економічної "погоди"в країні, з іншого
- ефективним засобом реалізації економічної
політики держави. Виконуючи роль державної
казни, бюджет акумулює і перерозподіляє
значну частку національного доходу (від
1/3 до 1/2 ).
Ефективність
бюджетної політики в регулюванні
економіки багато в чому залежить
від податкової політики. При її
формуванні враховується здатність
податків виконувати дві взаємозв'язані
функції: фіскальну і стимулюючу.
Держава через рівень оподаткування,
порядок обчислення податкової бази
і системи податкових пільг та
обмежень визначає, з одного боку, величину
доходів державного бюджету, з іншого
- спрямовує ділову активність господарюючих
суб'єктів і окремих громадян
у відповідність з
Грошово-кредитна політика, як один з основних економічних інструментів регулювання економіки
Значна роль
у ринковій економіці відводиться
грошово-кредитній політиці держави.
Під грошово-кредитним регулюванням
розуміють заходи Національного банку,
спрямовані на зміну грошової маси в обігу,
обсягу кредиту, рівня процентних ставок
та інших показників, за допомогою яких
держава набуває здатності впливати на
економічну кон'юнктуру. Зазначений вплив
звичайно здійснюється у двох формах:
кредитної експансії або кредитних обмежень.
Необхідність застосування кредитної
експансії виникає в період значного економічного
спаду. Вона реалізується за допомогою
кредитних ін'єкцій у національне господарство,
що досягається зниженням процентних
ставок (здешевленням кредитних грошей).
Метою такої політики є "підбадьорювання"
економіки, посилення інвестиційної активності
господарських суб'єктів, збільшення виробництва
та зменшення на цій основі рівня інфляції
та безробіття. Доцільність кредитних
обмежень виникає при "перегріванні"
економіки в умовах перевиробництва. Держава,
щоб стримати ділову активність, йде на
подорожчання кредитних грошей, наслідком
чого є скорочення інвестицій, зростання
безробіття, дефляція та зниження життєвого
рівня деяких верств населення.
Информация о работе Инструменты государственного регулирования экономики