Характеристика рынка товаров

     1 ХАРАКТЕРИСТИКА РИНКУ ТОВАРУ 

      Молочна промисловість – одна з провідних  галузей народного господарства, яка забезпечує населення продуктами харчування. Фактичне виробництво молока в Україні значно нижче необхідних обсягів споживання, що позначається на якості харчування населення України. Збільшення ж виробництва молока стримується низькою рентабельністю тваринництва і тим, що більшість  населення України не може купувати необхідну кількість молочної продукції  через високу його вартість [6].

      В умовах становлення ринкової економіки  важливим чинником успішного функціонування вітчизняних агропромислових підприємств  є їх переорієнтація на засади маркетингу, що дозволить формувати раціональні  виробничі програми, оперативно реагувати  на ринкову ситуацію та перемагати в умовах конкуренції. В основі маркетингу лежить комплексне дослідження ринку  і потреб споживача, організація  виробництва та збуту товарів  і послуг, здатних задовольнити ці потреби.

      Молоко  – один із самих цінних продуктів  харчування. Воно містить усі необхідні  для життя людини живильні речовини. Харчова і біологічна цінність молока обумовлена наявністю в ньому  жирів і жироподібних речовин, білків, молочного цукру, мінеральних солей, пігментів, вітамінів, ферментів, імунних  тіл, гормонів і інших фізіологічно активних речовин. Наявність усіх компонентів  в оптимальному сполученні і легкопереварюваній  формі робить молоко винятково цінним, незамінним продуктом для дієтичного і лікувального харчування, особливо при шлунково – кишкових захворюваннях, хворобі серця і кровоносних  судин, печінки, нирок, цукровому діабеті, ожирінні, гострих гастритах. Воно повинно  щодня споживатися і як чинник збільшення тривалості життя [9].

      Виробництво молока – один з напрямів спеціалізації  сільськогосподарських підприємств  південного регіону України. Незважаючи на збитковість, багато переробних підприємств не відмовляється від нього, оскільки збут молока є джерелом систематичного надходження готівкових коштів протягом календарного року. Це пов’язано з тим, що продукція молочної галузі займає важливе місце у споживанні. Частка витрат на молочні продукти становить 15% від загальних витрат на харчування, але молокопродуктовий під комплекс АПК України знаходиться в стані кризи.

      Ринок молочних продуктів формується переважно  під тиском рівня купівельної  спроможності населення. Водночас, головними  принципами сегментування ринку  молочних продуктів є: вік споживачів молочних продуктів, місце проживання споживачів, рівень доходів споживачів. На поведінку споживачів значно впливає  динаміка цін, якість товарів, обсяг  та асортимент пропозиції, загальний  рівень добробуту населення.

      Аналіз  коливання платоспроможного попиту населення за останні роки, показав, що суттєво змінився характер споживання молочних продуктів. Так, бачимо, що зросло споживання кисломолочних виробів, йогуртів, сирків. Тому перед виробниками  постає питання виробництва більш  диференційованої продукції, здатної  конкурувати з іноземними аналогами.

      Потрібно  постійно поліпшувати якість продукції, її смакові й органолептичні показники; знижувати калорійність молочної продукції  за рахунок зменшення частки жирів  та вуглеводів; замінювати молочний жир  на аналогічні компоненти рослинного походження; вносити додаткову кількість  білків у молочні продукти з підвищеним вмістом жиру [8].

      Між молокопереробними виробництвами  ведеться гостра конкурентна боротьба за ринки сировини. Конкурентна боротьба за ринки сировини здійснюється шляхом підвищення закупних цін на сировину, яке може дозволити «перетягнути»  постачальників сировини до себе та зменшити приток сировини до конкурента, та згідно з цим «звалити» його.

     Враховуючи  ситуацію, яка склалась на ринку  сировини і основні стратегії  дій конкурентних підприємств, здійснення технічного переоснащення підприємства – переробника молочної сировини більш обґрунтоване за умови залучення  грошових засобів навіть за умов кредитування. Спостерігається стабілізація в  роботі з постачальниками цільного молока, які тепер надають перевагу роботі з одним переробником, але  на стабільній, постійній основі. Також  самі переробники зконцентрували свої зусилля на роботі з постійними постачальниками  в покращенні якості сировини.

      Важливо зазначити, що державне регулювання  ринку молочної продукції України  на сучасному етапі, повинно здійснюватись  шляхом впровадження еквівалентних  цін на молоко та молочні продукти, мінімально гарантованих цін на молочну  сировину та гарантованих оптових цін  на молочні продукти, обмежувальних  цін на засоби виробництва, які використовуються у молочному скотарстві, корегованих  цін на молочні продукти, пільгового кредитування та субсидування сільськогосподарських  товаровиробників [5].

      Значна  увага приділяється раціональному  використанню вторинної молочної сировини, передусім сироватки. У країнах  з розвиненою молочною промисловістю  широко використовують мембранні методи обробки сировини, зокрема сироватки. Інженерні служби наполегливо працюють над розробкою нового технологічного обладнання, що функціонує в автоматичному  режимі й убезпечує одержану продукцію. Це – компактна, високоефективна  теплообмінна техніка, високошвидкісні  установки для розфасовки й упаковки рідких і пастоподібних молочних продуктів у нові види упаковок з  екологічно чистої сировини, автоматизовані лінії безрозбірного миття обладнання тощо. У цьому ж ряду – вдосконалення  пакувальних матеріалів і устаткування для упаковки й маркування молочних продуктів, посилення контролю безпеки  нових пакувальних матеріалів.

     Чимало  належить попрацювати і над розробкою  приладів для лабораторних досліджень, а також експрес – методів  контролю якості сировини й молочних продуктів.

      Десяток великих виробників контролюють 50% ринку споживачів, а іншу половину – малі заводи. В галузі спостерігається  тенденція поглинання сильними підприємствами слабких, які потім стають частиною перших чи їх приймальними пунктами сировини. Сьогодні існує така ситуація, коли великі молокозаводи скуповують так  звані «низові» підприємства (районні  заводи невеликої потужності) та використовують їх для двох цілей. По – перше, для  збирання та доставки сировини на головний завод. По – друге, для виробництва  масла та традиційних молочних продуктів  для місцевих ринків. Здобутий контроль над невеликими виробництвами дає  змогу звести роль останніх до низових  спеціалізованих дільниць по прийманню  сировини чи випуску якогось одного виду прибуткової продукції [14].

      Молокопереробна галузь загалом є однією з галузей, що найдинамічніше та найстабільніше розвиваються: щорічний приріст ринку  молока та молочних продуктів оцінюється на рівні 10-12% упродовж останніх років. Ємність цього ринку, залежно  від оцінок, коливається в межах  від 2,8 до 3 млрд. гривень.