Економічний аналіз в управлінні виробництвом

Фінансово-кредитні дисципліни також мають зв’язок з економічним аналізом. Цей зв’язок полягає, головно, у застосуванні методичних положень аналізу для вивчення фінансових можливостей, способів зміцнення фінансових позицій, обґрунтування сум кредитів тощо. За умов ринку цей зв’язок є необхідним.

Перехід до ринкової економіки зумовив появу нової галузі наукових знань і практичної діяльності. Це — аудит. Завданням аудиту є документальна перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку, достовірності й повноти фінансової звітності та її відповідності вимогам чинного законодавства. Аудиторська служба перевіряє також обґрунтованість складеного підприємством плану, без якого діяльність здійснюватися не може. Первинні документи, дані поточного обліку, показники, що знайшли відображення в плані, балансі, звіті про фінансові результати та іншій звітності внутрішнього характеру, служать інформаційною базою, пристосованою до вимог і цілей аудиту. [10; 114]

Перехід на національні стандарти бухгалтерського обліку, який зумовлений вимогами ринкової економіки, дотримання єдиного плану бухгалтерських рахунків уможливлять повніше використання всього арсеналу способів і прийомів аналізу діяльності підприємства з урахуванням стану внутрішнього й зовнішнього середовища. Економічний аналіз фінансового становища, аналіз платоспроможності й фінансової стійкості, ліквідності балансу, інших фінансових показників підприємств різних форм власності — кінцева мета аудиту. На практиці ці показники вимірюються з допомогою відповідних коефіцієнтів.

Результати економічного аналізу узагальнюються, опрацьовуються заходи для поліпшення стану економічної роботи та впровадження виявлених резервів у виробництво. Узагальнення аналітичних результатів є найважливішим етапом аналізу, необхідним для аудиторських висновків.

Бухгалтерський облік, аудит, економічний аналіз перебувають у безперервному русі, розвитку, є взаємозв’язаними та взаємозумовленими в загальній інформаційній системі управління підприємством. Їх важливим завданням є постійне вдосконалення та розвиток виробництва з урахуванням досягнень науки і практики.

Економічний аналіз, завершуючи економічну роботу підприємства, забезпечує підпорядкованість окремих її складових частин виконанню прогнозів, договорів, планів. Планові показники визначають той рівень, якого повинні досягнути підприємство або галузь згідно з прогнозом соціально-економічного розвитку на перспективу. [11; 92]

В удосконаленні планування роль економічного аналізу є двоякою. По-перше, лише за даними аналітичних розрахунків можна встановити тенденції зміни тих показників, за якими розробляється прогноз. По-друге, за допомогою аналізу простежуються темпи змін у середньому за рік.

На стадії виконання плану економічний аналіз забезпечує виявлення рівня цього виконання в кожний конкретний момент, виявлення недоліків і причин їх виникнення. Особливо важливо з’ясувати причини, що гальмують досягнення передбачених показників. Для остаточного формування плану доцільно проаналізувати різні його варіанти і вибрати найвдаліший.

Економічний аналіз є важливою частиною науково обґрунтованого планування, регулювання та управління. Планові показники — це критерії оцінки роботи підприємства.

Зв’язок економічного аналізу та математики визначається тим, що обидві галузі знань вивчають кількісні відносини.

Проте кількісний аналіз є доцільним лише тоді, коли очевидно визначено економічну природу категорії, явища, процесу, адже кількісні характеристики випливають з економічної природи і нею зумовлюються.

Застосування математики в економічних дослідженнях і розрахунках поширюється насамперед на область змінних величин, пов’язаних між собою функціональною залежністю. Однак зв’язок між економічними явищами й показниками далеко не завжди виражено у функціональній формі. Часто доводиться мати справу з кореляційною залежністю. Кореляційний аналіз, навіть спираючись на солідний математичний апарат, може привести до реальних результатів тільки в тому разі, коли він виходить з правильних теоретичних передумов. Отже, і тут перевага залишається за економічною теорією.

Застосування математики в економіці часто набирає фор-ми економіко-математичного моделювання. Математична модель, що сконструйована на засаді глибокого теоретичного дослідження економічної суті процесу, буде об’єктивно його відображати.

Математичні методи, для використання яких у нашій економіці є великий простір, широко застосовуються в економічному аналізі. Це істотно підвищило його авторитет: аналіз став глибшим, ґрунтовнішим, оперативнішим, охопив більшу кількість об’єктів, більший обсяг інформації.

Отже, економічний аналіз можна назвати синтезованою наукою, яка сформувалася внаслідок інтеграції багатьох наук і об’єднала окремі їх елементи. У свою чергу, результати аналізу використовуються іншими науками. Безперечно, усі ці зв’язки є багатоплановими, реальними, об’єктивними і мають бути використані для всебічного розвитку діяльності підприємств, їх підрозділів і об’єднань. [12; 142]

 

 

3. Основі джерела  інформації для економічного  аналізу

 

Економічний аналіз базується на системі економічної інформації, що багато в чому визначає оптимальність управлінських рішень.

Економічну інформацію можна розглядати як систему потоків нормативних, планових, статистичних, бухгалтерських та оперативних даних, первинної документації, а також інформації, що розробляється спеціалізованими фірмами.

Необхідна для аналізу інформація являє собою сукупність відомостей, що характеризують досліджуваний об'єкт. Вона повинна бути накопичена, збережена, передана, систематизована й оброблена. [13; 169]

Для різних видів аналізу використовуються різні джерела інформації.

Всі джерела інформації поділяються на нормативно-правові (офіційні документи і нормативно-планові джерела), облікові та позаоблікові.

Офіційні документи і нормативно-планові джерела:

• закони держави;
• укази Президента;
• постанови керівництва і місцевих органів;
• накази вищих органів;
• господарсько-правові документи (договори, рішення арбітражу, судових органів тощо);
• рішення зборів акціонерів;
• прейскуранти;
• цінники;
• довідники;
• виробничі і фінансові бізнес-плани;
• кошториси (бюджети).

Облікові джерела інформації:

• фінансова звітність;
• управлінський облік і звітність;
• дані синтетичного і аналітичного обліку;
• статистичний облік і звітність;
• оперативний облік;
• податкова звітність;
• первинна облікова документація;
• машинні джерела інформації (оперативна пам’ять ЕОМ, машинограми, гнучкі диски). [14; 137]

Позаоблікові джерела інформації, матеріали, акти, висновки:

• внутрішнього і зовнішнього аудиту;
• внутрішньовідомчих і позавідомчих ревізій;
• перевірок діяльності податкової служби, кредитними установами, територіальними агентствами по фінансовому оздоровленню тощо;
• лабораторного і лікарсько-санітарного контролю;
• професіональних консалтингових фірм;
• преси, ЗМІ, Інтернету;
• регіональних відділів статистики;
• особистих контрактів з виконавцями;
• технічна і технологічна інформація;
• спеціальні огляди (хронометраж);
• доповідні записки, переписка з контрагентами;
• реклама.

Ділова підсумкова інформація для вибору управлінського рішення:

• відбір і концентрація облікової, звітної та іншої інформації;
• вторинна розрахункова аналітична інформація;
• розрахунки і оцінка факторних і результативних показників;
• рейтингові оцінки;
• документи оформлення результатів аналізу;
• безтекстовий аналіз на основі систематизованої інформації;
• графіки, діаграми тощо.

Управлінські рішення досить часто базуються на інтуїції менеджера. Однак відповідна ділова інформація полегшує правильний вибір. Більш того, аналітична інформація дозволяє виявити додаткові обставини, що пов’язані з невизначеністю та ризиком, з метою їх запобігання. Інформаційне забезпечення може виступати також в якості самостійного засобу зниження ризиків. Справедливо говорити про самостійну активну роль економічної інформації. [15; 162]

 

 

Список використаної літератури

 

1. Воронко О.С. Економічний  аналіз: навчальний посібник /О.С. Воронко, Н.П. Штепа. – Львів: Новий Світ-2000,2011. – 279 с.

2. Економічний аналіз: Навч. посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2003. — 556 с.

3. Івахненко В. М., Горбаток М.І. Курс економічного аналізу: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2005. - 262 с.

4. Косова Т.Д. Організація  і методика економічного аналізу. /Косова Т.Д., Сухарев П.М., Ващенко Л.О./. Нав.посіб. – К.:Центр учбової літератури, 2012. – 528 с.

5. Чигринська О.С. Теорія економічного аналізу: Навч. посіб.(О.С. Чигринська, Т.М. Власюк) — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 232 с.

6. Доля В.Т. Экономический анализ: теория и практические методики: учебное посо-бие /Владимир Тимофеевич Доля. – К.: Кондор, 2003 – 208 с.

7. Економічний аналіз: Навч. посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — К.: КНЕУ, 2001. — 540с.

8. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства: навчальний посіб-ник. / [Т.Д. Костенко, Є.О. Підгора, В.С. Рижиков, Панков В.А., Герасимов А.А., Ровенська В.В.] – Київ: Центр навчальної літератури,2005. – 400 с.

9. Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. Учебник. – М.:ИНФРА-М, 2011. – 352 с.

10. Прокопенко І.Ф. Курс економічного аналізу: [підручник для студентів вищих нав-чальних закладів] / І.Ф. Прокопенко, В.І. Ганін, З.Ф. Петряєва; за ред. І.Ф. Прокопенка. – Х.: Легас, 2004. – 384 с.

11. Каракоз И.И., Самборский В.И. Теория экономического анализа. К.: Вища школа, 1989. — 255 с.

12. Теорія економічного  аналізу: Навчальний посіб-ник /Т.М.Чебан, Т.А.Каліновська, І.О.Дмитрієнко: За ред. В.Є.Труша. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 214 с.

13. Андреева Г. І. Економічний аналіз: Навч.-метод. посіб. — К.: Знання, 2008. — 263 с.

14. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа: Учебник. — 4-е изд. доп. и перераб. — М.: Финансы и статистика. 2002. — 416 с.

15. Грабовецький Б. Є. Економічний аналіз: Навч. посіб. — Вінниця: ВНТУ, 2007. — 191 с.