Бюджетні дефіцити та профіцити і їх вплив на економіку

Бюджетний дефіцит в Україні в 2000-2013 pp. мав два основні джерела покриття – внутрішні джерела та зовнішні запозичення.

Основні заходи, які застосовувались щодо зменшення бюджетного дефіциту, були такі:

- налагодження системних зв'язків між платниками податків та державою, проведення роз'яснювальної роботи, застосування штрафних санкцій до злісних порушників. Це дало змогу істотно поповнити бюджети всіх рівнів;

- поступове зниження податкового тиску, що сприяло частковому виведенню економіки із тіньового сектору;

- зниження витрат держави, насамперед на управління;

- розширення приватизаційних процесів;

- реформування міжбюджетних відносин;

- контроль рівня інфляції.

Зараз при вирішенні проблем, пов’язаних із дефіцитом бюджету, Україна повинна спиратися на досвід тих держав, які більш успішно здійснили перехід від планової економіки, тобто, в першу чергу, забезпечити, хоча б в майбутньому, збалансованість бюджету. Наша країна повинна спиратися на досвід Польщі, Хорватії, Чехії, Словаччини, Угорщини та країн Прибалтики, також ми повинні зосередити особливу увагу на проблемах удосконалення збирання доходів в бюджет і ліквідації дефіцитів. Тобто, на мою думку, треба провести стуктурні реформи в уряді і системах контролю за бюджетом. В деяких країнах, зокрема в Росії та Україні, фіскальна реформа є головною політичною проблемою. Як правило, в Україні державні витрати не адекватні завданням, що покладаються на уряд, отже, потрібно покращувати якість витратних програм, одночасно зменшуюучи державні витрати. 

За критерієм впливу на економіку бюджетний дефіцит поділяється на активний і пасивний. Активний бюджетний дефіцит є наслідком свідомого збільшення державних видатків, що спричинює неможливість збалансувати бюджет.

Відмінність між структурним і активним дефіцитом полягає в тому, що останній виникає в результаті проведення політики дефіцитного фінансування з метою стимулювання досягнення максимальної зайнятості наявних виробничих ресурсів, що спонукає економіку розвиватись відносно незалежно від циклічних коливань Отже, активний дефіцит своїм імпульсним змістом відрізняється від структурного дефіциту.

Пасивний дефіцит бюджету зумовлюється економічною кон'юнктурою, як першопричиною накопичення запланованого обсягу бюджетних ресурсів. Таким чином, пасивний дефіцит можна ототожнити з циклічним бюджетним дефіцитом. Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і в ідеалі збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. З цією метою необхідно:

• в першу чергу потрібно розраховувати державний доход, виходячи з реалістичних уявлень про стан економіки;
• вдосконалити податкову систему, зокрема зменшити фіскальний тиск на економіку, що створить сприятливі умов для підприємницької діяльності і збільшить базу оподаткування (наприклад, різні джерела пропонують Україні зменшити його до 30-35% від ВВП);
• посилити відповідальність суб'єктів господарювання та їх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;
• удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;
• забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;
• потрібно ефективніше проводити приватизацію для того, щоб залучати нові гроші до бюджету, а також щоб зменшити державні витрати, які витрачаються на державні об’єкти;
• доцільним також може бути введення нових і ефективних видів податків, тобто розширення податкової бази, наприклад, для України пропонується введення податку на нерухомість;
• запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів.

При формуванні соціальних витрат слід дотримуватися фундаментальних принципів:

• соціального забезпечення: допомога повинна надаватися лише тим, хто її потребує;
• соціальні програми повинні сприяти бажаним змінам в економіці, а не гальмувати їх.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Дефіцит бюджету – це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень. Його покривають шляхом утворення державного боргу, а також деякою мірою за допомогою інших коштів. Якщо сума надходжень більша за суми видатків, то різниця між ними називається позитивним сальдо або надлишком бюджету. Отже, бюджетний дефіцит - показник негативних явищ в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової одиниці. Причинами виникнення дефіциту є: спад виробництва; зниження ефективності функціонування окремих галузей; несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення; великі воєнні витрати; інші об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливають на економічну та соціальну політику держави.

Особливу увагу при при покритті дефіциту бюджету, слід звернути на вдосконалення функціонування системи державної позики: необхідно гарантувати довіру інвесторів; визначати обсяги залучень державою коштів виходячи із реальних можливостей їх повернення; запозичені кошти використовувати в інвестиційних цілях; дотримуватися тенденції збільшення строків обігу облігацій, та зменшення їх дохідності. Також особливе значення мають зовнішні запозичення. Залучені зовнішні фінансові джерела потрібно розглядати з двох сторін: з точки зору їх обсягу і з позицій ефективного використання. Відомо, що при неефективному використанні ресурсів потреба у їх кількості стає необмеженою. Це викликає необхідність у встановленні межі їх залучення, тобто лімітування обсягів кредитів.

Залучені зовнішні позики повинні вести до збільшення виробничих потужностей, головним чином тих підприємств, продукція яких йде на експорт.

Розміри бюджетного дефіциту в своїх абсолютних значеннях можуть досягати досить великих величин, проте дефіцит завжди мусить знаходитися в певній визначеній кореляційній залежності відносно абсолютної величини ВВП. Перевищення показника бюджетного дефіциту стосовно величини ВВП, а відтак і інших (скоординованих з ВВП) макроекономічних показників, починає становити загрозу економічній безпеці країни.

Значний рівень дефіциту державного бюджету, невиважена політика надання державних гарантій суб'єктам господарювання за зовнішніми запозиченнями, зростання курсу валют стали основними чинниками нагромадження і зростання боргових зобов'язань держави та видатків на обслуговування боргу. Ці чинники призвели до виникнення боргової проблеми у бюджетно-фінансовій системі України, а звідси зобов'язання держави щодо погашення основної суми державного боргу та його обслуговування є й залишатимуться ключовою проблемою бюджетної політики на наступні кілька років.

 

 

Список використаної літератури

 

1. І.Радіонова. Макроекономічні чинники дефіциту бюджету в Україні //Економіка України, №9, 1998
2. Дьяконова І. І. Бюджетний дефіцит та методи його оптимізації. // Фінанси України. - 2006.- № 10. -с. 53-59.
3. Харисов К. Г. Некоторые вопросы теории кредита в современной экономической литературе. – М.: МФИ, 2000.- 124с.
4. Хакамада И. Государственный долг: структура и управление // Вопросы экономики, – 2000. – №4. – с. 67-83.
5. Закон України "Про бюджетну систему України". – Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 1. – ст. 1.
6. Конституція України.
7. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. – К.: Либідь, 2000.
8. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2002.
9. Василик О.Д. Теорія фінансів. – К.: НІОС, 2000.
10. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студ. вузів. У 2-х ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін. За ред С. Будаговської. – К.: Основи, 2000.
11. Орлюк О.П. Фінансове право: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
12. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2001.
13. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 495 с.
14. Симоненко В. Удосконалення фінансово-економічної бази бюджетів України // Економіка України. – 2000. – № 3. – С. 28-34.
15. Барановський О. Боргова безпека // Банківська справа. – 1998. – №4. – с.60-64, 1999. – №1. – с.28-32.