Поняття, типи, види та особливості функціонування інститутів спільного інвестування

 

 

Вступ

Протягом останніх років на інвестиційному ринку України збільшилась  кількість  посередників  небанківського  типу,  особливе  місце  серед  яких займають інститути спільного інвестування (ІСІ). Активний розвиток ІСІ не відбувається ізольовано, вони конкурують та взаємодіють з іншими посередниками, особливо - з банками  щодо  залучення  вільних  грошових  коштів.  Розглядаючи  зарубіжний  досвід такої  взаємодії,  можна  виявити  шляхи  активізації  діяльності  зазначених  посередників  на інвестиційному ринку України.

Актуальність мого дослідження полягає в тому що, спільне інвестування є однією з найбільш значимих форм інвестиційної діяльності в теперішній час в масштабах світового фінансового ринку, яке відбувається з використанням механізмів інвестиційних фондів.

Важливість розвитку цієї сфери інвестиційної діяльності для економіки обумовлює необхідність проведення комплексного та детального дослідження економічного змісту інститутів спільного інвестування, обґрунтування їх ролі в системі економічних відносин.

Об’єктом дослідження є  фінансовий ринок України.

Предметом дослідження є інститути спільного фінансування.

Метою дослідження є визначення поняття та видів інститутів спільного інвестування, розглянути  вітчизняний досвід функціонування інститутів.

Головними завданнями дослідження є:

• розкрити поняття та види  інститутів спільного інвестування, особливості функціонування інститутів на сучасному фінансовому ринку;
• надати інформацію про сучасний стан інститутів спільного інвестування України;
• дослідити сучасні проблеми а також зробити спробу розробити шляхи у вирішенні цих проблем у подальшому.

 

 

1. Поняття, типи, види та особливості функціонування інститутів спільного інвестування

Згідно з українським законодавством інститути спільного інвестування — це пайові й корпоративні інвестиційні фонди, що здійснюють діяльність зі спільного інвестування на основі об’єднання (залучення) коштів інвесторів і вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права й нерухомість із метою одержання прибутку [1].

В Україні до ІСІ належать пайові та корпоративні інвестиційні фонди.

Пайові інвестиційні фонди (ПІФ) - це активи, що належать інвесторам на правах спільної часткової власності та перебувають в управлінні компанії з управління активами (КУА) і обліковуються окремо від результатів її господарської діяльності.

Пайовий інвестиційний фонд:   
•  Не є юридичною особою, створюється КУА шляхом продажу (розміщення) інвесторам випущених нею інвестиційних сертифікатів Фонду;   
•  При підписанні договорів купівлі або продажу активів фонду, КУА діє від свого імені; 
•  КУА веде облік результатів діяльності фонду окремо від власної господарської діяльності та інших ІСІ;  
•  Мінімальний обсяг активів - 1 250 мінімальних заробітних плат.

Корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) - це юридичні особи, які створюються у формі відкритого акціонерного товариства, і проводять діяльність виключно із спільного інвестування.

Корпоративний інвестиційний фонд:   
•  Юридична особа у формі відкритого акціонерного товариства (ВАТ);  
• Статутний капітал фонду формується за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів та цінних паперів інших емітентів, допущених до торгів на фондовій біржі або торгово-інформаційній системі та об’єктів нерухомості, збільшення статутного капіталу здійснюється виключно за рахунок грошових коштів;  
•  Не менше 70% середньорічної вартості активів повинно інвестуватися у цінні папери;  
•  Може випускати і розміщувати (бути емітентом) тільки акції, може залучати кредити (позики), обсяг яких не перевищує 10% вартості активів фонду, і лише для викупу розміщених акцій фонду   
•  Управління фондом (відповідно, його активами) здійснює КУА на підставі договору, органи управління фонду (такі, як у ВАТ) – загальні збори акціонерів та наглядова (спостережна) рада

Залежно від порядку здійснення діяльності інститути спільного інвестування можуть бути: відкритого, інтервального та закритого типу.

ІСІ належить до відкритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами).

ІСІ належить до інтервального типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку (інтервалу).

ІСІ належить до закритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) до моменту його припинення.

В залежності від строку діяльності інститути спільного інвестування можуть бути строковим або безстроковим.

Безстроковий ІСІ створюється на невизначений строк.

Строковий ІСІ створюється на певний строк, встановлений у регламенті ІСІ, після закінчення якого зазначений ІСІ припиняється.

Подовження терміну діяльності строкового ІСІ дозволяється лише у разі зменшення вартості чистих активів ІСІ на 20% та більше протягом останніх 12 місяці в йогодіяльності.

У такому разі ІСІ зобов'язаний здійснити викуп власних цінних паперів у акціонерів (учасників), які голосували проти прийняття такого рішення, а також у тих, які не брали участі в голосуванні по такому рішенню, та вимагаютьвід ІСІ викупу його цінних паперів. Порядок обов'язкового викупу ціннихпаперів ІСІ встановлюється ДКЦП та ФР

Диверсифікований ІСІ вважається таким, якщо він одночасно відповідає наступним вимогам [8]:

- кількість цінних паперів одного  емітента в активах ІСІ не  повинна перевищувати 10% загального  обсягу цінних паперів відповідного  випуску;

- сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи ІСІ в  кількості, більшій, ніж 5% загального  обсягу їх емісії, на момент  їх придбання не повинна перевищувати 40% вартості чистих активів ІСІ;

- не менш як 80% загальної вартості  активів ІСІ повинні становити  грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації  місцевих позик, державні цінні  папери, а також цінні папери, що допущені до торгів на  фондовій біржі.

Диверсифікованим ІСІ забороняється:

- тримати в грошових коштах, на банківських депозитних рахунках, в ощадних (депозитних) сертифікатах  та банківських металах більше  ніж 50% загальної вартості їх активів, при цьому не більш як 10% загальної  вартості активів ІСІ в зобов'язаннях  одного банку;

- придбати або додатково інвестувати  в цінні папери та зобов'язання  однієї юридичної особи більше  ніж 5% загальної вартості активів  ІСІ;

- придбати або додатково інвестувати  у державні цінні папери, цінні  папери, доходи за якими гарантовано  Кабінетом Міністрів України, більше  ніж 50% загальної вартості активів  ІСІ. При цьому забороняється  інвестувати понад 10% загальної вартості  активів ІСІ у цінні папери  одного випуску;

- придбати або додатково інвестувати  в цінні папери органів місцевого  самоврядування більше ніж 40% загальної  вартості активів ІСІ. При цьому  забороняється інвестувати понад 10% загальної вартості активів ІСІ у цінні папери органів місцевого самоврядування одного випуску;

- придбати або додатково інвестувати  в цінні папери, доходи за якими  гарантовано урядами іноземних держав, більше ніж 20% загальної вартості активів ІСІ;

- придбати або додатково інвестувати  в акції та облігації іноземних  емітентів, які допущені до торгів  на організованих фондових ринках  іноземних держав, більше ніж 20% загальної  вартості активів ІСІ;

- придбати або додатково інвестувати  в інші активи, дозволені законодавством  України, більше ніж 5% активів ІСІ;

- придбати або додатково інвестувати  в цінні папери, доходи за якими  гарантовано урядом однієї іноземної  держави, більше ніж 10% загальної  вартості активів ІСІ;

- придбати або додатково інвестувати  в об'єкти нерухомості більше  ніж 10% загальної вартості активів  ІСІ;

- придбати або обмінювати цінні  папери, емітентами яких є пов'язані  особи ІСІ, компанії з управління  активами або зберігача.

Активи диверсифікованого ІСІ повинні складаються з цінних паперів, грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті, дорогоцінних (банківських) металів та інших активів, дозволених законодавством. Перелік видів цінних паперів, які можуть становити активи диверсифікованого ІСІ, встановлюється нормативно-правовими актами ДКЦП та ФР. Вартість цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі та які не отримали рейтингову оцінку відповідно до закону, не може становити більш ніж 20% загальної вартості активів диверсифікованого ІСІ.

Недиверсифікованим ІСІ визначається такий, що немає усіх наведених ознак характерних для диверсифікованого. Тобто, це фонди без жорстких вимог щодо розосередження своїх активів серед різних об'єктів інвестиційної діяльності [8].

При чому, вартість цінних паперів, які не допущені до торгів на фондовій біржі, та нерухомості не може становити більш як 50% загальної вартості активів недиверсифікованого ІСІ. Зазначене обмеження не застосовується до венчурних фондів - недиверсифікованих інститутів спільного інвестування закритого типу, які здійснюють виключно приватне розміщення цінних паперів ІСІ.

Детальний аналіз сутності інститутів спільного інвестування дав можливість виявити характерні риси функціонування інститутів спільного інвестування, такі як: участь у спільному інвестуванні на умовах спільної власності; відсутність гарантій з отримання фіксованого розміру доходу; професійне управління; акумуляція значних грошових ресурсів для здійснення інвестицій у цінні папери та можливості диверсифікації вкладень; система захисту інвесторів, забезпечена організацією ІСІ; інформаційна прозорість тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Вітчизняний досвід та сучасний стан інститутів спільного фінансування

Початком розвитку вітчизняних ІСІ можна вважати 28 березня 1994 року - дату підписання Указу Президента України "Про інвестиційні фонди та компанії". Однак перші інвестиційні фонди суттєво відрізнялись від класичних інститутів спільного інвестування, і більшість з них були створені для виконання функцій агентів сертифікатної приватизації, що призводило до викривлення основних цілей діяльності ІСІ, зменшувало їх роль в розвитку фондового ринку України, і до кінця ХХ століття вони не мали перспектив для подальшого розвитку. У 2001 році  ринок  спільного  інвестування  отримав  потужний  поштовх  до розвитку – було прийнято Закон України «Про інституті спільного інвестування (пайові  та  корпоративні  інвестиційні  фонди)».  Цей  нормативно-правовий акт визначив принципи організації діяльності інвестиційних фондів в Україні як новий інститут на фінансовому ринку, що забезпечували ефективне використання вільних коштів фізичних та юридичних осіб з метою активізації інвестиційних процесів у країні [6, С. 119].

Українське законодавство встановлює жорсткіші вимоги до функціонування ІСІ, що з одного боку виступає позитивом, оскільки надійніше захищає інвестора, а з іншого - зменшує можливості як інвестора, так і компанії з управління активами диференціювати напрямки та стратегії інвестування. В цілому досвід вітчизняного ринку інститутів спільного інвестування має високі темпи розвитку, але нажаль світова  фінансова  криза  призвела  до  того,  що  з  2008  р.  суттєво зменшились  обсяги  операцій  фінансових інститутів,  зокрема  інститутів  спільного  інвестування,  а  структура  їх  активів  змінилась  на  користь фінансових інструментів з порівняно низьким ступенем ризику. Саме тому особливої актуальності набуває проблема визначення перспектив розвитку пайових інвестиційних фондів в Україні.

Необхідно  розглянути  сучасний  стан  розвитку  інститутів  спільного  інвестування.  Загальним  трендом вітчизняної індустрії управління активами у 2012 році було продовження кількісного зростання – за рахунок нових учасників (рис. 1) [2].

Розглянувши  дані  на  рис.  1,  можна  сказати,  що  ринок  учасників  ринку зростав  до  2008  року,  потім спостерігався спад кількості КУА. Світова економічна криза негативно позначилась на українському фінансовому ринку, він досі не може стабілізуватися.

Не дивлячись на перепади в кількості учасників ринку, кількість активів у розпорядженні ІСІ зростає (рис. 2).