Поняття реального, консенсуального та формального господарського договору

 

Севастопольський інститут банковської справи

Університету банковської справи (м. Київ)

Національного банку України

Кафедра правознавства

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Господарське право»

на тему:

«Поняття реального, консенсуального та формального господарського договору»

 

 

 

 

Выполнила студентка 2 курса  группы ОА-11      ___________ Э.С.Матковская

 

 

Проверил: викл.-стажист                                        _____________ А. С. Славко

 

 

  

 

 

 

Севастополь – 2013

План:

ВСТУП

1. Господарські договори

2. Види господарських договорів: реальний, консенсуальний та формальний

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

Майново-господарські зобов'язання, які  виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Укладення господарського договору є  обов'язковим для сторін, якщо він  заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування[1].

Договором є домовленість двох або  більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних  прав та обов'язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед  другою стороною вчинити певні дії  або утриматися від них, а друга  сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного  обов'язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами  та обов'язками наділені обидві сторони  договору.

До договорів, що укладаються більш  як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення  про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих  договорів.

 Договір є відплатним, якщо  інше не встановлено договором,  законом або не випливає із  суті договору[2].

Тенденція до підвищення ролі договору, характерна для всього сучасного  цивільного права, стала виявлятися в останні роки в усе зростаючому  обсязі й в сучасній Україні. Ця тенденція  в першу чергу пов'язана з  визнанням приватної власності  і поступовим заняттям нею командних  висот в економіці, звуженням  до необхідних меж державного регулювання  господарської сфери, установленням  волі вибору контрагентів.

Різноманітність цивільних відносин обумовлює широке коло цивільних  договорів. Кожному цивільному договорові властиві як загальні ознаки, так і  ознаки притаманні саме цьому виду цивільних договорів.

 

 

1. Господарські договори

Однією з підстав виникнення господарських зобов'язань (і найпоширенішою у сфері економіки) є господарські договори, за допомогою яких опосередковуються  зв'язки між суб'єктами господарювання, а також між ними та іншими учасниками господарських відносин.

Термін "господарський договір" широко використовується в законодавстві, юридичній літературі та в господарській  практиці. Однак чинне законодавство  не містить визначення господарського договору, хоча в Господарському кодексі  Україні йому присвячена ціла глава - 20 "Господарські договори" (статті 179-188)[3].

Господарський договір, як нормативно-правова  категорія, охоплює регулювання господарськихзв’язків, які складаються між суб’єктами господарювання, або між суб’єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, впродовж здійснення ними своїхгосподарських повноважень. 
Господарські правовідносини, що виникають між суб’єктами господарювання, або між суб’єктами господарювання та іншими учасниками господарських правовідносин у процесі організації та здійснення господарської діяльності регулюються шляхом укладання господарських договорів,зміст та умови яких визначають самі суб’єкти господарювання.

Господарський договір регулює  правовідносини, які складаються  у різних за змістом і характером сферах господарської діяльності, тому зміст, порядок укладання та розірвання господарського договору залежить від змісту та характеру господарської діяльності.

Господарський договір є  підставою виникнення господарсько-договірних зобов’язань, які складаються з майново-господарських зобов’язань між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами - юридичними особами. 
Господарський договір - це правовстановлюючий документ, в якому зафіксована майнова угода між двома або більше суб‘єктами господарськихправовідносин, змістом якого є господарсько-договірні зобов’язання спрямовані на забезпечення їх господарської діяльності, який встановлює, змінює, призупиняє відносини сторін у цій діяльності.

Ознаки господарського договору:

• особливий суб’єктний склад (обов’язково одна із сторін є суб’єктом господарських правовідносин); 
  має певну економічну та правову мету;
• спрямованість на забезпечення господарської діяльності учасників договірних відносин;
• зв’язок з плановим процесом;
• поєднання у договорі майнових та організаційних елементів;
• регулює правовідносини у різних сферах господарської діяльності, при виробництві і реалізації товарів, виконанні робіт, наданні послуг.

Роль господарських договорів  найбільш повно розкривається через  їх функції - основні напрями дії  господарських договорів та/або  ті економічні результати, досягнення яких забезпечується у разі застосуванням  правової форми господарського договору.

Господарський договір виконує  низку важливих функцій. Одні з них (функцій) притаманні будь-яким договорам (регулятивна, координаційна, контрольно-інформаційна, охорона), інші - переважно господарським  договорам (планування, опосередкування  відносин між суб'єктами господарювання, узгодження економічних інтересів  сторін договірного зв'язку з урахуванням  загальногосподарського інтересу).

Регулятивна функція проявляється в тому, що за допомогою господарського договору здійснюється регулювання  відносини між сторонами[4].

Координаційна функція проявляється в тому, що сторони господарського договору розробляють умови цього  договору шляхом узгодження своїх позицій  щодо змісту договору (з урахуванням  приписів закону).

Контрольно-інформаційна функція  проявляється в тому, що за допомогою  господарського договору здійснюється контроль за ефективністю діяльності суб'єктів господарювання.

Господарський договір виконує  також функцію планування ~ як господарських  зв'язків, так і поточної діяльності суб'єктів господарювання. Як інструмент планування договір використовується на різних рівнях: загальнодержавному, регіональному (щодо територіальних громад) і локальному (внутрішньофірмове  планування). Плануючи свою діяльність, суб'єкт господарювання насамперед орієнтується на попит щодо результатів  своєї діяльності (продукції, робіт, послуг). Найбільш надійну інформацію у цьому відношенні дають укладені суб'єктом господарські договори.

Відповідно до ст. 67 ГК України за допомогою договору у сфері господарювання здійснюється опосередкування відносин між суб'єктами господарювання, а  також цих суб'єктів з іншими організаціями та громадянами. Саме господарські договори є основною підставою  виникнення зобов'язань між учасниками господарських відносин, що забезпечує можливість координації їх діяльності, узгодження інтересів, досягнення компромісу з метою отримання певних взаємовигідних для сторін господарських результатів.

Про наявність у господарського договору такої функції, як узгодження економічних інтересів сторін договірного  зв'язку з загальногосподарськими інтересами, свідчать положення ч. 2 ст. 193 ГК України  щодо обов'язку сторін договору вжити  всіх заходів, необхідних для виконання  договірних зобов'язань, з урахуванням  інтересів іншої сторони та загальногосподарського інтересу[5].

 

2. Види господарських договорів: реальний, консенсуальний та формальний

В умовах доринкових відносин договору відводилася, головним чином, роль деталізації планових актів. Відповідно до цього форми і види договірних відносин були залежними від планових показників, а сторони — обмеженими у формуванні умов договорів.

Перехід до ринкової економіки  характеризується різноманітністю  форм власності, суб'єктів господарської  діяльності, форм ведення виробництва та господарювання і, як результат цього, широким колом і різноманітністю господарських договорів. Саме з їх допомогою промислові та інші підприємства і підприємці планують свою діяльність. Відтепер не план, а договір став основним важелем ведення господарської Діяльності і регулювання відносин між її суб'єктами.

Господарські договори можна  підрозділити на окремі види. Класифікуються вони за тими ж ознаками, за якими проводиться класифікація цивільно-правових договорів.

Беручи за основу розподіл прав і обов'язків, розрізняють договори односторонні і двосторонні. Водносторонніх договорах тільки одна сторона бере на себе зобов'язання щодо другої, в якої у зв'язку з цим виникають тільки права.

Наприклад, за договором  позики той, хто надав позику (позикодавець), має право вимагати повернення позики, а той, хто її одержав (позичальник), зобов'язаний повернути позичене. Таким чином, позикодавець має тільки права, а позичальник — тільки обов'язок.

Двосторонні договори — це ті, згідно з якими обидві сторони пов'язані взаємними правами і обов'язками. Прикладом двосторонніх договорів є договір поставки, бо в ньому обидві сторони — і постачальник і покупець — набувають взаємних прав і обов'язків.

Господарському праву  відомі також договори на користь третьої особи. Особливістю такого договору є те, що право вимоги за договором набуває третя особа, яка в укладенні договору участі не бере. Але сторони, які беруть участь в укладенні договору, виговорюють для неї права і обов'язки. Прикладом цього, на нашу думку, є договори перевезення вантажів залізничним транспортом. Договір перевезення вантажів укладається між вантажовідправником і перевізником. Тому в разі, коли вантажоодержувачем за договором є вантажовідправник, кількість учасників (сторін) обмежується тільки ними. Але, як правило, вантажовідправник і вантажоодержувач є різними особами. У цьому разі і виникає питання про роль і місце вантажоодержувача у транспортних відносинах¹. Він є третьою особою, яка участі в укладенні договору не бере, а вступає в дію в процесі його виконання, здійснюючи права і обов'язки, які виговорили для нього вантажовідправник і перевізник (право і обов'язок одержати вантаж і, якщо було обумовлено, сплатити визначену суму за перевезення).

Залежно від підстав укладення  господарських договорів їх розподіляють на вільнорегульовані і планові.

Вільнорегульовані, відповідно до ст. 184 ГК України, це — господарські договори, які укладаються на основі вільного волевиявлення сторін. В цьому разі проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін без обов'язкової для них основи (державного замовлення, іншого планового або адміністративного акта). Проекти і укладення цього договору здійснюється у строки, погоджені самими сторонами.

Укладення господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін може здійснюватись у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, або у формі єдиного документа з додержання загального порядку укладення договорів, встановленого ст. 181 ГК України.

При укладенні господарських  договорів на основі примірних і  типових договорів сторони повинні додержуватись умов, передбачених ст. 179 ГК України. Вони повинні укладатись не інакше, як у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 ГК України та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Організаційно-господарські договори укладаються в такому ж  порядку, як і договори на основі вільного волевиявлення, але на відміну від останніх не допускається спрощений спосіб їх укладення (ст. 186 ГК України).

Статтею 185 ГК України передбачені  особливості укладення господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах.

До укладення таких  договорів застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення з урахуванням нормативно-правових актів загального характеру, локальних актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Господарські договори, які  визначені і регулюються як державні контракти, укладення і оплата яких гарантується державою, оскільки замовниками  в них виступають державні органи, на нашу думку, є планованими.

Залежно від характеру  переміщення матеріальних благ договори можуть бути сплатними і безоплатними.Сплатними є договори, в яких cпецифіка правового становища вантажоодержувача в транспортних відносинах зумовила в юридичній літературі неоднозначний підхід до цього питання

Дія однієї особи обов'язково потребує відповідної майнової дії іншої. До них належать купівля-продаж, оренда, поставка тощо.

У безоплатних договорах надання майна здійснюється тільки однією стороною без одержання зустрічного надання від другої сторони. Відповідно до цього передача майна благодійним фондам або ж будь-яким підприємствам як безоплатної допомоги здійснюється на основі безоплатних договорів. Деякі договори, наприклад договір комісії, можуть бути як сплатними, так і безоплатними залежно від домовленості про це сторін.