Проектування сівозмін, системи обробітку грунту та заходи боротьби з бур’янами в господарстві „Новатор” Баштанського району Миколаївс

 

Бал бонітету даних ґрунтів – 55.

Висновок: Площу 1656.8 га найбільш родючих, нееродованих і добре окультурених ґрунтів доцільно використовувати для вирощування високопродуктивних культур. На 231 га орних земель, менш родючих і окультурених, розташованих на схилах крутизною 1-3о, питому масу культур інтенсивного типу зменшують. Ріллю зі слабоокультуреними, солонцюватими, середньоеродованими на схилах більше 3о (55га) використовують для організації зерно-трав’яних і трав’яно - зернових сівозмін.

   Пропозиції щодо покращення  родючості та меліоративного  стану ґрунтів господарства:

   Основними заходами покращення родючості ґрунтів господарства є впровадження заходів глибокого родючого орного шару (в тому числі збільшення норм органічних і мінеральних добрив), мінімалізація обробітку ґрунту, збільшення площі полезахисних смуг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4 Земельні угіддя

 

Таблиця 5

 

Земельні угіддя господарства та їх трансформація

 

Назва угідь	Площа, га
	існуюча	вдосконалена
Загальна земельна площа, в т. ч.:            рілля            сіножаті            пасовища            багаторічні            плодово – ягідні            насадження та виноградники	2635,0   1942.8      - 584,8 - - -	2635,0   1942.8      - 584,8 - - -
Всього с/г угідь	2527,6	2527,6
Ліси	44,9	44,9
Лісосмуги	20,9	20,9
Присадибні ділянки	21.2	21.2
Інші землі	20.4	20.4

 

   У 1992 р. в господарстві були проведені землевпорядні роботи, тому земельні угіддя господарства впорядковані і трансформації не потребують.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ПРОЕКТУВАННЯ СІВОЗМІН

 

2.1 Наукові основи  сівозмін

 

   Під сівозміною розуміють науково – обґрунтоване чергування с/г культур, а при потребі і парів, у часі і на території, або тільки у часі. Щорічна або періодична зміна культур і чистого пару – це чергування у часі. Щорічне вирощування культур на полях земельного масиву сівозміни – це чергування на території.

   Основою сівозміни є раціональна, науково – обґрунтована структура посівних площ, під якою розуміють співвідношення площ посівів різних с/г культур і чистих парів, виражених у відсотках до загальної площі сівозміни.

   Розробка і запровадження  її пов’язані зі спеціалізацією господарства і планом продажу сільськогосподарської продукції. Перелік культур у порядку їх чергування називається схемою сівозміни. Період, протягом якого культура або пар проходять через кожне поле в послідовності, передбаченій схемою сівозміни, називається ротацією (ротаційним періодом). Її тривалість зумовлюється кількістю полів у сівозміні. Ротаційна таблиця – це план розміщення культур і парів на всіх полях і у всі роки на період ротації сівозміни. Для запровадження сівозміни земельну ділянку ділять на попередньо визначену кількість полів, на яких почергово висівають вирощувані у сівозміні культури. Якщо ці культури будуть вирощуватись на одному і тому ж полі не більше 8 років, то їх називають повторними, а більше 8 років – беззмінними.

Монокультура – це беззмінна культура або культура, що вирощується у сівозміні і чергується лише з чистим паром.

Проміжна культура – це культура, що вирощується в інтервалі часу, вільного від вирощування основної культури.

   Сівозміни поділяють на  типи і види. Тип визначається основним видом продукції, що вирощується в даній сівозміні (польовій, кормовій, спеціальній). Вид сівозміни відзначається співвідношенням культур і парів (зерно – парові, плодозмінні).

   При повторному і беззмінному  вирощуванні продуктивність сільськогосподарських культур зменшується, про що свідчать чисельні тривалі досліди. Зниження врожаїв сільськогосподарських культур при беззмінному вирощуванні має ряд причин, з’ясування яких дає змогу встановити наукові основи сівозмін. Такі причини Д.М.Прянишников об’єднав у 4 групи: хімічні, фізичні, біологічні та економічні. Хімічні причини: правильне чергування культур у сівозміні поліпшує живлення рослин зольними елементами і азотом.

   Аспекти чергування культур  з хімічних показників такі:

1 – різні культури споживають з ґрунту поживні речовини із слаборозчинних сполук ґрунту в неоднаковому співвідношенні;

2 – деякі культури здатні  засвоювати поживні речовини  із слабо розчинних сполук  ґрунту;

3 – бобові культури збагачують ґрунт азотом;

4 – різні культури споживають поживні речовини з неоднакових шарів ґрунту;

5 – після різних культур у  ґрунті залишається неоднакова  кількість поживних речовин;

6 – при вирощуванні культур  у сівозміні краще використовувати  поживні речовини з добрив, оскільки  при цьому покращуються загальні умови росту і розвитку рослин;

7 – для збільшення вмісту  органічної речовини у ґрунті  важливе значення мають кореневі  та післязбиральні рештки рослин;       

   Аспекти чергування культур  з фізичних показників такі:

1 – вплив на вміст водотривких агрегатів;

2 – вплив на запаси вологи  в ґрунті: рослини з глибоким корінням значно висушують землю, а в паровому полі волога накопичується;

3 – кожна культура має певні  захисну здатність ґрунту: найбільшу – багаторічні трави, найменшу – просапні культури;

4 – деградація фізичних властивостей  ґрунту під просапними культурами: ґрунтообробні знаряддя руйнують ґрунтові агрегати, розпилюють і ущільнюють ґрунт;

   Біологічні причини зумовлюють чергування через різну стійкість культур до бур’янів, шкідників та хвороб. Окрім цього, при беззмінній культурі у ґрунті нагромаджується шкідлива мікрофлора, яка виробляє шкідливі токсичні речовини. На ріст і розвиток рослин у беззмінних посівах часто несприятливо впливають кореневі виділення і продукти виділення і розкладу кореневих і пожнивних решток самих рослин.

   Сівозміна має велике  значення і для просторової  ізоляції культур: запобігає перехресному запиленню і ураженню інфекціями.

   Економічні причини: сівозміна забезпечує більш продуктивне використання протягом року трудових ресурсів і техніки, підвищується ефективність всіх агротехнічних заходів. Сівозміни дають змогу підвищити урожайність культур і, відповідно, збільшити прибутки господарства.

   Враховуючи вище перелічені  причини, попередник під певну  культуру повинен:

- залишити поле, чисте від бур’янів, з достатньою кількістю вологи та елементів живлення;

- залишити поле без спільних  шкідників і хвороб;

- рано звільняти поле для  обробітку під інші культури;

   Так, у степу озиму пшеницю  вирощують після чистого і  чорного пару, багаторічних і  однорічних трав, озимих на зелений корм, гороху, сої, кукурудзи на силос, баштанних. Ячмінь – після озимих, кукурудзи на зерно і силос, цукрових і кормових буряків. Соняшник вирощують після озимої пшениці, зернобобових або просапних культур. Не рекомендують вирощувати соняшник на тому самому полі раніше, ніж через 7-8 років. Кукурудзу вирощують після озимих культур, цукрових буряків, картоплі. Добрим попередником  також є зернобобові культури. Практикують повторні посіви кукурудзи.

   Думка деяких спеціалістів, що в сівозмінах урожаї кукурудзи більші, ніж у беззмінних посівах, вірна тільки в тих випадках, коли кукурудзу сіють після кращих попередників. Під беззмінними посівами кукурудзи при систематичному внесенні добрив родючість ґрунту не погіршується. У нашому регіоні розміщення озимої пшениці по зайнятих парах, після гороху й особливо після кукурудзи на силос зумовлює істотне зниження її врожаю порівняно з урожаєм по чорному пару. До значного зниження продуктивності озимої пшениці призводить розміщення її повторно після пшениці або інших стерньових попередників. Для росту й розвитку соняшнику велике значення має достатня зволоженість глибоких шарів ґрунту. Тому культури, які дуже висушують глибокі шари ґрунту, є поганими попередниками соняшнику. До них належать цукрові буряки, суданська трава й соняшник. У беззмінних посівах соняшнику швидко розмножується вовчок, що призводить до значного недобору продукції. Треба також враховувати при забур’яненні вовчком можливість перенесення його насіння вітром на суміжні ділянки. Ось чому не можна сіяти соняшник на суміжних ділянках посівів сівозміни, хоч і в різні роки, але мало віддалених одна від одної. Спеціальні досліди показали, що під впливом речовин, які виділяють корені кукурудзи, насіння вовчка проростає. Проте він не паразитує на кукурудзі й гине. Отже, введення в сівозміну кукурудзи сприяє очищенню поля від вовчка.

Залежно від реакції рослин на беззмінне вирощування на полі всі польові культури поділяються на 3 групи: дуже чутливі, середньо чутливі й малочутливі. До дуже чутливих, наприклад, відносіть соняшник. Так урожайність насіння соняшнику в беззмінних посівах Інституту кукурудзи УААН знизилась до 13,6 ц/га проти 21,3 ц/га у сівозміні. До середньо чутливих відносять більшість зернових. Урожайність озимої пшениці в дослідженнях Миронівського інституту селекції та насінництва пшениці УААН на різних фонах удобрення знижувалась у беззмінних посівах на 30-45%. За даними Ерастівської й Розівської дослідних станцій врожайність ячменю у степових районах за умов беззмінних посівів знижувалась на 42-58%. До менш чутливих відносять картоплю, тютюн, рис, бавовник, тому й вважається за можливе вирощування цих культур у повторних посівах протягом трьох і більше років. Проте, як правило, їх урожайність після рекомендованих попередників у сівозміні також значно вища, ніж у беззмінних посівах, що свідчить про недоцільність використання останніх.

 Впровадження науково – обґрунтованих сівозмін у господарстві ефективне для даної зони з урахуванням грунтово – кліматичних умов, біологічних особливостей рослин, економічних можливостей господарства, дає змогу підвищувати кількість та якість сільськогосподарських культур, раціонально використовувати продукцію рослинництва та земельні угіддя господарства.

2.2 Удосконалення  структури посівних площ і системи сівозмін

У таблиці 6 наведена структура посівних площ і розподіл культур в існуючій та запропонованій сівозмінах.

Таблиця 6

Структура посівних площ і розподіл культур по сівозмінах

Культури	Існуюча		Перспективна		Перспективна структура по сівозмінах
	площа, га	%	площа, га	%	польова №1		польова №2		кормова №1		кормова №2
					пло ща, га	%	пло- ща, га	%	пло- ща, га	%	пло- ща, га	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
Земля в обробітку (площа посіву-пари)	1942,8	100	1942,8	100	582	100	560	100	490	100	310,8	100
Чисті пари	143	7.3	143	7.3	74	12.7	69	12,3
Зернові - всього	1056,8	54,4	1065	54,8	435	74,7	357	63,75	211	43	122,8	39,5
в т.ч. озимі	439	22,6	513	26,4	153	26,3	218	39	142	29	60	19,3
з них: пшениця	439	22,6	513	26,4	153	26,3	218	39	142	29
в т.ч. ярі	478,8	24,2	408,8	21,04	209	35,8	68	12,1	69	14	62,8	20,2
з них: пшениця
кукурудза	139	6,8	137	7,05	69	11,8	68	12,1
ячмінь	268,8	13,8	200,8	10,3	69	11,8			69	14	62,8	20,2
гречка	71	3,6	71	3,6	71	12,2
Зернобобові:	139	7,1	144	7,4	73	12,5	71	12,7
з них:    горох	139	7,1	144	7,4	73	12,5	71	12,7
вики
Технічні культури- всього	143	7,3	143	7,3	73	12,5	70	12,5
Олійні культури - всього	143	7,3	143	7,3	73	12,5	70	12,5
в т.ч. соняшник	143	7,3	143	7,3	73	12,5	70	12,5
Кормові – всього	600	31,35	591	30,4			64	11,4	279	56,8	248	79,8
з них: кукурудза на силос	141	7,75	134	6,9			64	11,4	70	14,3
кукурудза на зелений корм			65	3,3
кормові коренеплоди	70	3,6	68	3,5					68	13,8
Багаторічні трави - всього	389	20	324	16,7					141	28,7	183	58,9
з них: люцерна	324	16,7	141	7,25					141	28,7
бобово – злакові сумішки			123	6,3							123	39,6
Однорічні трави - всього
з них: озимі на зелений корм	65	3,3	60	3,08							60	19,3