История финансов Украины

      Багата  історична спадщина фінансової науки, безумовно, створює хороше підґрунтя для сучасної фінансової думки, яка має вирішувати нині набагато складніші питання суспільного життя. На сьогодні фінансова наука досліджує процеси і явища у суспільстві, використовуючи значно вищі теоретичні підвалини та враховуючи певні гуманістичні засади життя людини.

      Центральне  місце в наукових дослідженнях сучасних фінансистів посідають ідеї спрямування  та використання фінансів для досягнення суспільного блага, яке повинно  забезпечуватися за допомогою демократичних  інститутів держави та політичної волі правлячих еліт. Обов'язковою умовою для цього є розвиток приватного підприємництва та ефективних державних структур, шо мають у своєму розпорядженні достатній фінансовий потенціал.

      Для сучасної фінансової науки характерно те, що вона не має ідеологічних уподобань. Йдеться про ідеалізм, матеріалізм, метафізику тощо. Основу нинішніх наукових досліджень становить глибокий аналіз сучасності, який повинен визначити недоліки системи і збудувати її з урахуванням інтересів більшості у суспільстві, тобто з огляду на вимоги теорії суспільного добробуту.

      Зміни або дії у сфері фінансів мають сенс лише тоді, коли матеріальне становище певних соціальних груп покращується без погіршення його для інших. Видатки бюджету можуть зростати за певними напрямками тільки за умови, що це не зашкодить іншим напрямкам.

      Фінанси відіграють роль регулятора суспільного  добробуту, механізму, за допомогою  якого можна створити умови для  поліпшення добробуту всіх. Коли існує великий розрив між багатими і бідними, то доцільно фінансовими методами здійснити перерозподіл на користь бідних верств населення. Мається на увазі, що при одних і тих же ресурсах можна збільшити добробут одних верств населення, не погіршуючи добробут інших.

      Усілякі зміни або реформи в фінансовій сфері недоцільні, якщо вони не покращують життя населення, простіше кажучи, вони соціально безперспективні і не принесуть користі суспільству.

      Необхідно зазначити, що всі фінансові явища і процеси повинні мати хороше моральне підґрунтя, в іншому разі вони матимуть руйнівний характер. Суть сказаного полягає в тому, що всякі дії держави, підприємця, людини повинні враховувати інтереси людини. Словом, одна особа не може шкодити іншій або жити за її рахунок. Моральний бік фінансової діяльності будь-якого суб'єкта в сучасній фінансовій практиці набуває глибшого змісту, а в науці – всебічного дослідження.

      Дуже  важливим для сучасної фінансової науки  є дослідження про функціонування фінансів в умовах демократичного середовища. Відомо, що в демократичному суспільстві  прийняття управлінських рішень в галузі фінансів має свої проблеми, їхня суть полягає в тому, що кожна юридична чи фізична особа може впливати на ті чи інші процеси в галузі фінансів на всіх стадіях їх реалізації. На практиці трапляються непоодинокі випадки, коли в деяких демократичних державах питання податків або видатків можуть вирішуватися або вирішуються на всенародних референдумах.

      Фінансові програми політичних партій або об'єднань суттєво впливають на результати виборів і розстановку політичних сил в Україні. З огляду на це фінанси стають проміжним, але дуже впливовим інструментом між економікою та політикою, вони впливають на співвідношення центру, регіонів і місцевого самоврядування.

      Характерною рисою сучасної фінансової науки  є насамперед плюралізм поглядів при єдиних методологічних підходах до аналізу явищ суспільного життя. Плюралізм є гарантією знаходження найраціональніших рішень. Не можна не звернути увагу на постійний прагматизм досліджень із позицій суспільних інтересів. Фінансова наука в працях вітчизняних вчених позбавлена ідеологічних нашарувань, примітивних класових та старомодних уявлень про експлуатацію народних мас, роль держави тощо. 

      Українській фінансовій науці притаманна висока етика наукової полеміки, суперечливість і багатоваріантність наукового пізнання сьогодення, плюралістичне змагання ідей та пізнавальних підходів.

4. Фактори розвитку фінансів України

в умовах глобалізації

      Головною  стратегічною метою економічної  політики України на сучасному етапі  є підтримка стабільних темпів економічного зростання. Як свідчить світовий досвід, найкращим шляхом для досягнення швидкого економічного зростання є розвиток відкритої ринкової економіки. Однією з головних тенденцій, що характеризує сучасний розвиток світової економіки та фінансів, є глобалізація. Процесу формування глобальної економіки та фінансової глобалізації не можна уникнути, але важливо відстоювати національні інтереси, формувати національну модель розвитку, яка дасть змогу ефективно використовувати потенціал України. 

      Проблемам розвитку глобалізаційних процесів, їхнього впливу на різні сфери суспільного життя, особливостям формування фінансової системи в сучасних умовах присвятили свої роботи вітчизняні та іноземні фахівці, науковці й прак тики, зокрема Т. Левіт, А. Тейлор, М. Обстфелд, Г. Гескюере, Д. Лук'яненко В. Лукашевич, І. Хоминич, А. Макушкін, А. Архипов,                    В. Захожай та інші. Термін «глобалізація» уперше введено в науковий обіг              Т. Левітом у 1983 році. Він визначав «глобалізацію» як феномен злиття ринків окремих продуктів, що виробляються ТНК. І хоча глобалізація є новітньою тенденцією у суспільному житті, дехто з фахівців вважає, що наприкінці XX століття розпочалася Друга ера глобалізації.

      Складовими  фінансової глобалізації є:

• глобальні фінансові ринки;
• глобальні фінансові суб'єкти (ТНК, транснаціональні банки, центральні банки тощо);
• глобальні фінансові інструменти як глобальні продукти, які є об'єктом купівлі-продажу на глобальних фінансових ринках (гроші, інвестиції, цінні папери, кредити тощо);
• технології фінансової глобалізації (глобальні фінансові стратегії, глобальні фінансові мережі, фінансові інновації тощо).

      У найширшому розумінні фінансова  глобалізація є ідеологією, політикою  та практикою об'єднання національних грошових систем шляхом їх заміщення «світовими грошима», функції яких беруть на себе гроші США, об'єднаної Європи та Японії. Вона є багаторівневим явищем, оскільки існує на мікрорівні – тобто впливає на підприємства, в тому числі ТНК, мезорівні – валютні, фондові та інші фінансові ринки всередині федеративних держав, макрорівні – державні фінанси і мегарівні – міжнародному, в тому числі регіональному, міждержавному рівні. 

      При формуванні фінансової політики України  та реформуванні її фінансової системи  слід брати до уваги той факт, що фінансова глобалізація – це суперечливий процес. З одного боку, вона сприяє розширенню обмінів товарами, технологіями, руху капіталів, інформації тощо, а з іншого – супроводжується гіпертрофією міжнародного фінансового сектору, що дедалі більше не відповідає потребі розвитку реальної економіки, надає переваги розвиненим державам, збільшує відстань між багатими й бідними країнами.

      На  макрофінансовому рівні діє дві  супротивні тенденції – тенденція до лібералізації фінансових ринків країн поряд із збереженням протекціоністських заходів. До того ж, з одного боку, глобалізація дає можливість фінансовим структурам захистити себе від валютних та процентних ризиків шляхом використання інноваційних фінансових інструментів, з іншого – породжує міжнародну фінансову нестабільність, міжнародні фінансові кризи. 

      У цілому зміни міжнародного фінансового  середовища після Другої світов ої війни характеризуються терміном «потрійна фінансова революція» та включають три основні революційні аспекти: поглиблення міжнародної фінансової інтеграції формування системи міжнародних фінансових інститутів, швидкий розвиток фінансових інновацій. Аналізуючи наслідки «фінансової революції», В. Захожай, Т. Шемет дійшли висновку, що фінансова глобалізація обов'язково супроводжується інтенсифікацією міжнародного руху капіталу, оскільки капітал спрямовується в найприбутковіші сфери світового господарства, і тому головним індикатором глобалізації фінансових ринків є міжнародні фінансові потоки. Крім того, досліджеіня свідчать, що, з одного боку, динаміка сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу може інтерпретуватись як міжнародна мобільність капіталу, посилення нерівноваги платіжних балансів свідчить про розширення географії обсягів руху капіталу, з іншого боку, це не завжди підтверджується статистично.

      Регулятивні фактори насамперед полягають у  тому, що відбуваються глибокі зміни  в системі регулювання економіки, а саме – простежується переміщення повноважень з державного на міждержавний рівень. Глобалізація, підриває роль держави у фінансах: має місце послаблення впливу держави на структурну політику, джерела поповнення бюджету та вивіз капіталу, відбувається фактична відмова країн від суверенітету в галузі фінансів, втрата контролю за утворенням державного боргу та дерегулювання сфери фінансової діяльності.

      Ще  одним із факторів якісних змін у  фінансах є активізація ринку  фінансових інновацій. Високий рівень конкуренції між окремими фінансовими  ринками та їхніми операторами, ймовірність  виникнення глобальних фінансових криз сприяють розвитку нових фінансових інструментів, їхньому постійному вдосконаленню. Безпрецедентний розвиток інформаційних технологій спричинив виникнення глобального ринку електронних фінансових послуг, необмежені «технологічні» можливості здійснювати угоди між суб'єктами різних країн упродовж доби.

      Зростає вплив політичних та психологічних  факторів на міжнародні фінансові ринки. Підвищується вплив психологічних  очікувань учасників міжнародного фінансового ринку та інформаційних  факторів на розвиток подій на фінансових ринках. Маючи численні переваги, глобальний розвиток водночас характеризується посиленням розриву між багатими та бідними людьми й націями, загрозою екологічної деградації, ймовірністю продовольчих криз, втратою національної самобутності тощо.

      Серед факторів розвитку глобалізації слід назвати скорочення трансакційних витрат при укладанні угод на глобальному фінансовому ринку концентрацію ресурсів для розв'язання глобальних проблем, дедалі більши вплив екзогенних факторів на національні господарства внаслідок їхньої економічної відкритості, посилення впливу лібералізації фінансових ринків на динаміку світового енергетичного та інших товарних ринків.

      Підбиваючи  підсумок, слід зауважити, що Україна  поступово інтегрується до міжнародних  фінансових ринків і наслідки глобалізаційних процесів стають дедалі відчутнішими для української фінансової системи. Позитивний чи негативний вектор змін від глобалізації залежить від рівня розвитку національної економічної та фінансової систем країни.

      Зважаючи  на той факт, що чим могутніша фінансова система країни, тим більше позитивних результатів вона може отримати від процесу глобалізації, в Україні слід виробити політику, що здатна протистояти викликам фінансової глобалізації, запобігти негативним наслідкам цього процесу.

      Насамперед з метою збереження стабільності на національню фінансових ринках необхідна чітка система впливу держави на рух фінансових потоків у країні та приплив іноземного капіталу. Як уже зазначалося, Україна не може уникнути втягнення у глобалізаційн процеси, тому фінансову політику держави треба формувати відповідно до факторів розвитку глобалізації, аби знешкодити можливі негативні наслідки та максимізувати вигоди від процесу фінансової глобалізації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки та пропозиції

      Фінансова система є фундаментальною підвалиною цивілізації. Як і держава, ринок, гроші, власність, релігія вона – ефективне знаряддя здійснення державної політики, спрямованої на забезпечення життєдіяльності суспільства, і насамперед процесів розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту між різними верствами населення, окремими господарськими структурами й територіями, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості, стабілізації економічного стану в державі. Фінансова система України є найважливішою ознакою незалежності держави.

      Тому  вивчення витоків становлення і  розвитку національних фінансів є особливо актуальним у період розвитку в економіці  та суспільстві. Фінансова система  України пройшла досить складний шлях розвитку впродовж становлення незалежності держави.

     Завдяки фінансам досягається:

• економічна стабілізація – шляхом моніторингу та управління макроекономічними показниками: темпами росту ВВП та інфляції, валютного курсу, стану платіжного балансу, відсоткової ставки по кредитах та депозитах, співвідношення доходів окремих категорій населення;
• трансформація економічних відносин – в напрямку забезпечення достатніх джерел фінансування, розвитку фінансового ринку, інтеграції в світову фінансову систему;
• стимулювання інвестиційної активності – шляхом створення сприятливих умов для функціонування ринку капіталів;
• вирішення соціальних завдань – шляхом забезпечення збалансованості між економічною ефективністю та соціальною справедливістю (забезпечення соціальних гарантій, підвищення рівня зайнятості, росту доходів).

      Фінансова система, явище об’єктивне. Це зумовлено  тим, що фінансова система виникла з появою держави і нерозривно пов’язана з її функціонуванням. Фінансова система повинна бути гнучка, динамічна, саморегульована. Держава повинна знайти оптимальний підхід до реструктуризації, керувати розвитком і забезпечувати стабільність всієї системи.