Чинники фінансової глобалізації

ВСТУП

Глобалізація є головною тенденцією розвитку сучасної світової

економіки. Глобалізація – це об’єктивний і невідворотний процес, сутність якого полягає у збільшенні взаємовпливу і взаємозалежності національних економік, економік інтеграційних об’єднань, посиленні регулюючої ролі міжнародних організацій, активізації процесів злиття і поглинання компаній, відвойовування більших частин ринку транснаціональними і багатонаціональними компаніями. Процеси глобалізації яскраво виражені у фінансовій сфері, що дало підставу виділити фінансову глобалізацію як один із головних складників цього процесу.

Фінансова глобалізація – один із напрямів глобалізації, який розуміють як вільний та ефективний рух капіталів між країнами та регіонами, функціонування глобального ринку, формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів, реалізацію глобальних фінансових стратегій ТНК(Транснаціональна корпорація) і транснаціональних банків.

Транснаціональна корпорація – це корпорація, що здійснює міжнародне виробництво на основі прямих іноземних інвестицій та має прямий контроль над своїми зарубіжними філіями. ТНК - це міжнародні компанії. Вони міжнародні за характером своєї діяльності, так як володіють або контролюють виробництво продукції (або послуг) поза межами країни базування, в різних країнах світу, розташовуючи там свої філії, що функціонують відповідно до глобальної стратегії материнської компанії. Таким чином, "міжнародний підхід" ТНК визначається тією роллю, яку займають зарубіжні операції у всіх аспектах економічного життя цих компаній.

Капітал виявився наймобільнішим фактором виробництва, тому саме фінансова глобалізація стала домінуючою формою економічної глобалізації.  Її рушійною силою є міжнародний рух капіталу.

 

 

 

І. БЕЗМЕЖНИЙ РИНОК ФІНАНСОВОЇ ГЛОБОЛІЗАЦІЇ.

1.1. Чинники фінансової  глобалізації.

В результаті фінансової глобалізації капітал придбав значну мобільність, перетікаючи по всьому світу до найпривабливіших і більш вигідніших можливостей програми, а характер операцій учасників глобального ринку з диверсифікацією активів і пасивів по країнах і регіонах, наявністю широкої мережі представництв, філій і дочірніх організацій за кордоном вже не дозволяє ототожнювати їх тільки з країною національної приналежності.

Термін «фінансова глобалізація» світ розуміє як пов'язаний, взаємозалежний і продовжуючий інтегруватися безмежний ринок. У фінансовій сфері такі учасники ринку, як банки, фінансові інститути, біржі, уряди, центральні банки, ЗМІ, позичальники, інвестори і виробники інформаційних технологій впливають на найважливіші фактори фінансової глобалізації.

Сучасні дослідники процесу фінансової глобалізації визначають сім груп чинників, під впливом яких перебуває її розвиток (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Чинники розвитку фінансової глобалізації.

Група чинників	Наслідки впливу чинників
Регулятивні	Переміщення повноважень із державного рівня на міждержавний — ослаблення ролі держави у фінансах; регіоналізація фінансової діяльності; вільний рух капіталу; посилення ролі ТНК; критика ролі міжнародних організацій, перегляд їх значення
Чинники якісних змін у фінансах	Сек'юритизація; активний інноваційний розвиток; глобальні фінансові кризи та поширення "кризової інфекції"; спекулятивний характер фінансового ринку; відрив глобальної фінансової системи від реальної економіки
Технологічні	Розвиток інформаційних технологій; виникнення ринку глобальних електронних фінансових послуг; необмежені технологічні можливості здійснення фінансових угод
Політичні	Збільшення впливу політичних криз на стабільність фінансових ривків
Психологічні	Підвищення впливу психологічних очікувань учасників глобального фінансового ринку на розвиток подій на фінансових ринках
Чинники гуманізації	Посилення розриву між багатими та бідними людьми і країнами, потреба зростання ролі людини та її особистості у фінансах; процес гуманізації фінансів; розвиток ринку етичних акцій
Інші	Зменшення трансакційних витрат; більший вплив екзогенних факторів на національні господарства; значний вплив лібералізації фінансових ринків на товарні ринки; можливість розв'язання глобальних проблем шляхом концентрації ресурсів на глобальних фінансових ринках

 

До взаємодіючих між собою чинників глобалізації можна віднести:

- Міжнародні потоки капіталів;

- Сучасні теорії управління  портфелями активів;

- Професіоналізм учасників;

- Фінансові інновації;

- Конкуренцію;

- Вільний рух капіталу;

- Інформаційні технології;

Всі ці чинники є важелями фінансової глобалізації. Перебуваючи в постійному взаємному  зчепленні, вони впливають на розвиток міжнародних економічних зв'язків.

Важливе значення має глобалізація фінансових ринків. Вона пов'язана з усуненням бар'єрів між внутрішніми і міжнародними фінансовими ринками і розвитком множинних зв'язків між окремими секторами. В ідеалі на глобальному рівні капітал повинен вільно переміщатися з внутрішніх на світовий фінансовий ринок і навпаки. Він повинен прагнути туди, де доходи і продуктивність вище, ніж на місцевому рівні.

1.2. Передумови фінансової  глобалізації.

Наведемо основні передумови фінансової глобалізації:

1. Лібералізація торгівлі товарами і послугами, ринків капіталу та інші форми економічної лібералізації, що викликали обмеження політики протекціоналізм і зробили світову торгівлю більш вільною.

2. Небувала концентрація  і централізація капіталу, вибухонебезпечне  зростання виробничих фінансово-економічних  інструментів, різке скорочення часу здійснення межвалютной угод.

3. Впровадження міжнародними  економічними організаціями єдиних  критеріїв макроекономічної політики, універсалізація вимог до податкової, регіональної, аграрної, антимонопольної  політики, до політики в галузі  зайнятості.

4. Посилення тенденції  в універсалізації та стандартизації.

Найбільш широко застосовуються єдині для всіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську звітність. Також стандарти поширюються на освіту і культурні цінності.

Найпотужніший чинник глобалізації - економічний, що виявляється в наявності транснаціональних корпорацій, що діють одночасно в багатьох країнах і використовують нові історичні умови в своїх інтересах.

Фінансова глобалізація стала головною рушійною силою розвитку світової економіки, рівень якої досяг певної зрілості, про що свідчать, зокрема, валютно-фінансові кризи, які відгукнулися в усіх країнах, тим самим, підтвердивши високий рівень фінансової взаємозалежності.

Глобалізація передбачає утворення єдиного (загального) міжнародного економічного, правового і культурно-інформаційного простору. Іншими словами, феномен глобалізації виходить за чисто економічні рамки і робить помітний вплив на всі основні сфери суспільної діяльності. Він, безсумнівно, буде відігравати визначальну роль у світовій економіці XXI ст., Надаючи потужний імпульс формуванню нової системи міжнародних економічних і політичних відносин.

ІІ. Розвиток економіки та фінансового сектора в Україні.

2.1. Складові фінансової глобалізації та їхня основна діяльність.

Складовими фінансової глобалізації є фінансові ринки, глобальні фінансові інститути (ТНК, транснаціональні банки, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, центральні банки тощо), глобальні фінансові інструменти. Міжнародні установи та організації беруть участь в наданні допомоги країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою в забезпеченні фінансової стабільності та залученні інвестицій. В умовах глобалізації світової економіки міжнародні фінансово-кредитні установи не тільки виконують функції всесвітніх кредитних установ та інвесторів, але і відстежують економічні показники, координують роботу з надання короткострокової допомоги у вирішенні проблем ліквідності, пом'якшуючи гостроту фінансової кризи. [20]

З практичної точки зору найбільше значення в інституційній структурі глобалізації має Міжнародний валютний фонд (МВФ). Помітний внесок у забезпечення стабільності національних банківських систем вносить Базельський комітет з банківського нагляду. Нормативи, які ними виробляються, приймаються зацікавленими країнами в якості національних стандартів. [9]

 

Банк міжнародних розрахунків (БМР) є найстарішою організацією в галузі міжнародного валютно-фінансового співробітництва. В сферу його діяльності входять: контроль за банківською діяльністю, економічне та валютне співробітництво в Європі, виконання ролі центру валютно-економічних досліджень в цілях аналізу функціонування міжнародних фінансових ринків і узгодження валютної політики держав для найбільш ефективного виконання своїх функцій центральними банками. [20]

Всесвітній банк (ВБ) - міжурядова фінансово-кредитна організація, основною метою якої є залучення держав у світову систему господарювання шляхом розвитку ринкових відносин. В сферу діяльності СБ входять: координація руху капіталу в світовому масштабі; стабілізація економіки шляхом надання позик, грантів та напрямки технічної допомоги в інфраструктурні галузі; усунення політичних та економічних відмінностей між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються за рахунок стимулювання інвестиційних потоків з міжнародних фінансових джерел. [20] Світовий банк займається фінансуванням конкретних проектів у соціальній та економічній сферах. [27]

 

 Фінансова глобалізація дає змогу швидко і у потрібних обсягах залучати необхідний фінансовий капітал для потреб розвитку національної економіки й водночас може бути важелем впливу на нього. Вона здатна не лише його прискорити, а й значно уповільнити, спрямувати в русло, яке не завжди відповідає національним інтересам.

У фінансовій економіці сьогодні гроші і їх різні форми панують в якості цілі та засобу економічного розвитку. Все більший вплив чинять на економіку не процеси виробництва та його товарні результати, а фінансові. Фінансова сфера отримала гіпертрофований розвиток, певною мірою підпорядковуючи собі сферу матеріального виробництва. Зростаюча могутність фінансової сфери останнім часом призвела до величезного розриву між товарними і фінансовими потоками У перебігу 1990-х рр. обсяг світового ВВП збільшився приблизно на 19%, в той час як сукупна капіталізація фондових ринків світу зросла майже в 3 рази. Операції з фінансовими активами є найбільш привабливими і приносять швидкі і легкі доходи, тому цілі країни прагнуть спеціалізуватися на фінансових операціях. Причому це стосується не тільки невеликих держав, які розглядаються як території офшорного бізнесу, але й великих держав. Наприклад, Великобританія, якій фінансовий сектор приносить до держбюджету до 20-23% загальної суми доходів. Так, у США в сфері нематеріального виробництва створюється 79% ВВП, а в матеріальному виробництві (потужна промисловість і розвинуте сільське господарство) – лише 21%. Сучасна структура економіки все більше витісняє галузі матеріального виробництва і основною галуззю господарювання стає сфера послуг. У галузевій структурі економічно розвинених країн на частку сфери послуг припадає 60-70% обсягу ВВП, що наочно показує радикальні зміни в структурі виробничих активів на користь фінансових і інтелектуальних.

Фінансова глобалізація народжена відкриттям ринків капіталу окремих країн один одному, лібералізацією цін. ТНК своєю діяльністю втілюють глобальний характер процесу виробництва, що народжується, сьогодні його розвиток і розширення цілком спирається на широкі можливості отримання коштів фінансування і прибуткового розміщення капіталу в різноманітні фінансові активи. Глобалізація різко інтенсифікувала рух валютно-фінансових потоків між країнами. Це створило підставу для високої концентрації капіталів в основних світових фінансових центрах: Лондон, Нью-Йорк, Токіо. Тільки щодобовий обіг лондонського валютно-фінансового центру в 2009 році становив більше 2 трлн. дол. Процеси концентрації стимулюються сучасними інформаційними технологіями, які сприяють організаційним об'єднанням ринкових майданчиків. Концентрація великих капіталів при лібералізації умов фінансових операцій сприяла активізації спекулятивних угод, яка пов'язана з широким використанням похідних фінансових інструментів.

2.2 Фінансова глобалізація - перспективи української економіки

Узагальнюючи вплив фінансової глобалізації на світовий економічний розвиток, доцільно виділити і перспективи української економіки у зв’язку з фінансовою глобалізацією. Що стосується впливу цивілізаційних аспектів фінансової глобалізації на розвиток економічної ситуації в Україні, то в силу специфіки економічного розвитку з часів набуття незалежності, державі дуже далеко до лідерства навіть серед країн Центральної та Східної Європи. На сьогодні можна говорити про слабкий рівень інтегрованості України до міжнародних економічних відносин. Прикладом ролі і місця України в міжнародних економічних відносинах можуть служити рейтинги провідних корпорацій світу, що будуються за ознаками ринкової капіталізації. Традиційний рейтинг 500 наймогутніших корпорацій світу (за показником ринкової капіталізації) газети Financial Times ніколи не включав українських підприємств, причому українські підприємства навіть не потрапляли до 100 провідних компаній Східної Європи. Нерозвиненість показника ринкової капіталізації в Україні не дозволяє створити загальнонаціональний індекс фондового ринку та використовувати такий індекс для порівняння з іншими країнами. Низькі показники розвитку фінансового ринку в Україні підтверджуються порівнянням з іншими країнами Центральної та Східної Європи. В наявності також традиційні труднощі з залученням в Україну іноземних інвестицій. Навіть не зважаючи на наслідок наведених подій, сфера залучення іноземних інвестицій є вкрай вразливою сферою в Україні. Існуючий стан процесу залучення іноземного капіталу в економіку України не дозволяє стверджувати про ефективність його надходження. Оцінюючи ситуацію в сфері залучення іноземного капіталу, слід зазначити, що загальна маса іноземних інвестицій в Україні, що була нагромаджена протягом років незалежності, є мізерною.