Розвиток аудиту в Україні

     – у разі появи нового партнера вся  процедура підписання договорів, контрактів значно полегшиться, якщо бухгалтерські рахунки, доступні для вивчення, будуть попередньо проаналізовані незалежною людиною-аудитором».

     Отже, говорячи про внутрішній аудит, маємо  на увазі організовану на підприємстві, діючу в інтересах керівництва  та (або) власників і регламентовану внутрішніми нормативними актами систему контролю за дотриманням запровадженого порядку ведення бухгалтерського обліку, складання та подання звітності, внутрішнього її аналізу та надійністю функціонування всієї системи внутрішнього контролю.

     Можна виокремити низку типових функцій, притаманних внутрішньому аудиту, незалежно від особливостей діяльності підприємства, на якому він проводиться.

     Як  правило, функції внутрішнього аудиту складаються: з контролю за функціонуванням  та організацією систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

     Контроль  за організацією систем бухгалтерського  обліку і внутрішнього контролю –  це виконання частини функцій  керівництва підприємства. Служба внутрішнього аудиту, як правило, відповідає перед  керівництвом підприємства за постійне спостереження та контроль за функціонуванням цих систем. Фахівці служби внутрішнього аудиту надають рекомендації з удосконалення цих систем; експертизи фінансової та оперативної інформації, огляду коштів, які використовуються для ідентифікації, виміру, класифікації та інформування; підготовки оглядів ефективності діяльності підприємства, включаючи нефінансові засоби керівництва; контролю за дотриманням українського законодавства і виконанням всіма підрозділами підприємства його внутрішньої політики щодо здійснення діяльності.

     Функції внутрішнього аудиту полягають у  поліпшенні контролю всередині підприємства та виконанні захисної ролі, пов’язаної зі зберіганням активів, отриманням точної інформації про наявність  майна власника.

     Виходячи  з наведених функцій внутрішнього аудиту, можна визначити його предмет, який полягає у вивченні економічних, організаційних та інформаційних характеристик суб’єктів господарювання з метою недопущення будь-яких відхилень та підвищення ефективності господарювання.

     Об’єкти внутрішнього аудиту можуть бути різними  залежно від особливостей економічного суб’єкта і вимог його керівництва  або власника.

     Ефективна діяльність служби внутрішнього аудиту дасть змогу зовнішньому аудитору змінювати характер і термін виконання  та скорочувати обсяги аудиторських процедур, але не може привести його до повного невиконання раніше запланованих процедур перевірки.

     Якщо  зовнішній аудитор має намір  використати результати роботи внутрішнього аудитора, він повинен оцінити  і перевірити його діяльність, щоб підтвердити відповідність роботи внутрішнього аудитора завданням зовнішнього аудиту підприємства. Така оцінка може містити наступні пункти:

     – внутрішній аудит проводиться особами, які мають відповідний рівень професійної освіти, досвіду і компетенції, а робота помічників належним чином контролюється, аналізується і документально оформлюється;

     – внутрішні аудитори дістали необхідні  аудиторські докази для формування на розумній основі аудиторських висновків;

     – виходячи з конкретних обставин, внутрішні аудитори зробили адекватні висновки; кожен звіт реально висвітлює результати фактично виконаних робіт;

     – усі нестандартні питання або  винятки з правил внутрішні аудитори виявили і належним чином розв’язали. 

     Попри всі негаразди та спроби його скасувати, зробити додатком до ревізії, зобов’язати всіх проходити аудит, відмінити або зменшити поле обов’язкового аудиту - все це свідчить про те, що аудит склався як професійна діяльність і в нього є історична перспектива. Український аудит системно поки що нічим «не гірший» за пересічний аудит у США, Великій Британії чи Франції.

     Внаслідок входження України у систему  світо господарських зв’язків посилюється  завдання виходу національного аудиту на міжнародний рівень. Переклад Міжнародних  стандартів аудиту (МСА) державною мовою здійснено аудиторською палатою України (АПУ) згідно із Меморандумом про порозуміння з Міжнародною федерацією бухгалтерів (МФБ) у 2004 р.

     Стандарти аудиту видання 2004 р. призначені для  використання в Україні як посібник для аудиторів, бухгалтерів, керівників фінансових установ та підрозділів. Однак Міжнародні стандарти аудиту дослівно переведені з англійської мови на українську без урахування нашого національного досвіду та специфіки ведення бухгалтерського обліку в Україні.

     Основними проблемами сучасного професійного аудиту є розробка та впровадження економічного механізму регулювання аудиту, що включає в себе великі штрафні санкції за неякісні аудиторські перевірки, страхування аудиторської відповідальності, розвиток цивілізованої конкуренції на ринку аудиторських послуг тощо.

     На  сьогоднішній день відсутні достатній  законодавчий фундамент і досвід судового розгляду позовів щодо аудиторів (аудиторських фірм), немає методики оцінки розмірів збитку користувачів від не якісного аудиту, суди не завжди вирішують справи і впроваджують їх у життя, страхові фірми не здатні і не підготовлені до масового страхування аудиторської відповідальності.

     У відповідності з цим основним аспектом підвищення якості аудиту залишається  професійний контроль за якістю аудиторських перевірок. При недотриманні затверджених нормативів до аудиторських фірм (аудиторів) можуть бути застосовані адміністративні санкції аж до позбавлення сертифіката і свідоцтва на право аудиторської діяльності. Але конкретні процедури застосування санкцій ще необхідно розробити. Крім того, слід також розробити порядок оскарження в суді рішення про позбавлення свідоцтва, захист аудитора від необґрунтованого переслідування тощо. Якщо користувач аудиту пред’явить позов аудиторській фірмі щодо відшкодування завданого збитку, то розміри відшкодування повинні суттєво залежати від того, чи дотримувався аудитор аудиторських стандартів.

     Українські  стандарти аудиту повинні базуватись на чинному законодавстві, і це робить неприйнятним застосування у нас окремих положень МСА.

     По  – друге, ряд положень МСА базується  на західній загальноприйнятій системі  бухгалтерських принципів, які часто  суперечать діючим українським принципам  обліку.

     Потребують  вирішення важливі проблеми нормативно – правового регулювання і технології проведення аудиту. В Україні відчувається недостатня кількість аудиторських фірм, висока вартість аудиторських послуг, відсутність необхідних регламентуючих положень про порядок проведення аудиту.

     Чинники, які гальмують розвиток Аудиторської діяльності в Україні:

     Перший  з них - ціновий. На сьогодні хоч аудитори і скаржаться на падіння вартості аудиторських послуг в Україні, офіційна статистика Аудиторської палати України  свідчить про зворотне.

     Другий  чинник – якість аудиторських послуг. Основними причинами скарг є ігнорування аудиторами вимог ДКЦПФРУ до аудиторського висновку, вимог Національних нормативі аудиту, втрата принципу незалежності та підміна аудита ревізією.

     Третій  чинник – методика перевірок. Більшість  аудиторів змушені виконувати перевірки, які практично нічим не відрізняються від звичайної документальної ревізії. Досить рідко здійснюється розрахунок суттєвості відхилень, практично не застосовується вибірка, а аудиторський ризик якщо і розраховується, то формально.

     На  сьогодні аудиторські фірми України можуть надавати достатньо широкий спектр послуг. Тому окреслення кола безпосередньо аудиторських послуг – це одна з найважливіших сучасних проблем теорії аудиту.

     Однією  з проблем здійснення аудиту в  Україні є також неврегульовані питання фінансування робіт зі створення адекватної системи аудиту в Україні та страхування аудиторської діяльності.

     З узагальнюючого аналізу офіційних  звітів аудиторських фірм видно, що деякі  з них взагалі не займаються аудитом, а надають тільки консалтингові та інші послуги. В той час як світові тенденції розвитку аудиторських послуг свідчать про скорочення аудиторськими фірмами обсягів консалтингових послуг або виділення з них суб’єктів , що надають консалтингові послуги в окремі структури.

     Таким чином, можна зробити висновки, що вчорашній аудит – це невизначеність обов’язковості, невпевненість у майбутньому (чи існуватиме аудит взагалі), не вирішення питання про віднесення чи заборону віднесення затрат на аудит на валові витрати підприємства, практично відсутність регулярного та обов’язкового підвищення кваліфікації аудиторів, розпорошення аудиторів по різних професійних об’єднаннях.

     Отже, основними напрямами розвитку аудиторської діяльності в Україні можуть стати:

     1.     Розробка механізму практичного застосування МСА в Україні, створення до них коментарів у повному обсязі.

     2.     Внесення необхідних змін і  доповнень до Закону України  «Про аудиторську діяльність»  з метою приведення його у  відповідність до інших законодавчих  актів України, які прямо чи опосередковано впливають на регулювання аудиторської діяльності та розширення переліку підприємств, для яких щорічна аудиторська перевірка обов’язкова, а це, у свою чергу, збільшить ринок аудиторських послуг, а також введення додаткових положень, які б більш чітко унормували взаємовідносини аудитора та клієнта.

     3.     Використовуючи узагальнений практичний  досвід роботи міжнародних і  вітчизняних аудиторських фірм, розробка Типових методик аудиторської  перевірки фінансової звітності  підприємств.

     4.     У розрізі галузей їх діяльності (банківська, торговельна, страхова, хімічна, металургійна, харчова, легка промисловості).

     5.     Поглиблення співпраці професійних  аудиторських організацій України  з міжнародними та європейськими  професійними організаціями бухгалтерів і аудиторів.

     6.     Розробка механізму ціноутворення  на аудит та аудиторські послуги  на основі вивчення міжнародного  досвіду з цього питання та  ін. 

Література:

1. Бондар В.П.. Удосконалення системи організації аудиторської діяльності в Україні//Формування ринкових відносин в Україні. - 2008.-№9. - С. 16 - 19.
2. Усач Б.Ф. Проблеми розвитку аудиту в Україні//Регіональна економіка. - 2007. - №4.- С. 217-222.
3. Редько О. Аудиторські послуги в Україні: перші кроки до ринку// Бухгалтерський облік і аудит. - 2008.№11. - С. 49 – 55.
4. ПОТОПАЛЬСЬКА Г. Г. Зовнішній та внутрішній аудит в Україні // Український соціум. - 2005. - № 1 (6). - C.93-100
5. Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит. - К.: Знання, 2007. – С. 2.
6. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Аудит: стан і тенденції розвитку в Україні та світі: Монографія. – Житомир: ЖДТУ, 2004. – С. 16.
7. Редько О. Вітчизняний аудит, вибір вектора розвитку // Бухгалтерський облік і аудит. - №7 - 2003. – С. 40-44.