Аудиторський процес та його стадії

     Першим  етапом на початковій стадії є вибір суб'єкта аудиторської перевірки, ознайомлення з його бізнесом і станом обліку. Цей етап характерний для всіх організаційно-методичних підходів до аудита. Вітчизняна практика показує, що вибір суб'єкта перевірки переважно здійснюють самі аудитори або аудиторські фірми через рекламу, оголошення в періодичних виданнях, радіо, телебачення. Закордонні аудиторські фірми для виборів фірм клієнтів використають аркуші-зобов'язання. Аудитори відправляють аркуші-зобов'язання на різні підприємства й організації, де перераховують свої послуги, зобов'язання аудитора і його відповідальність. Після відповіді клієнта на аркуш-зобов'язання із запрошенням для аудита представник аудиторської фірми виїжджає на місце перевірки.

     На  цьому етапі важливо ознайомиться з інформацією про бізнес клієнта, що необхідна для правильного тлумачення доказів, отриманих у процесі аудита. Знання бізнесу клієнта жадає від аудитора докладного вивчення видів діяльності, галузевих особливостей організації й технології виробництв. Галузеві особливості окремих видів діяльності суб'єктів перевірки істотно впливають на організацію обліку. Крім того, аудитор повинен добре володіти нормативною базою, що регулює діяльність і систему обліку підприємств різних галузей народного господарства.

     Вивчення  бізнесу клієнта дає аудиторові можливість вибрати правильний напрямок при перевірці підприємства, що одночасно займається декількома видами (наприклад, виробництвом, торгівлею, будівництвом й ін.)

     На  іншому етапі початкової стадії процесу  аудиторської перевірки фахівець знайомить із уставом підприємства, його статутними документами й правовими зобов'язаннями. Перевіривши, коли й ким зареєстроване підприємство склад засновників, він повинен звернути особливу увагу на предмет і види діяльності, які передбачені уставом. Все це при подальшій перевірці дає можливість визначити законність здійснення тих або інших господарських операцій. Важливо також проконтролювати наявність ліцензій на види діяльності й реалізацію окремих видів товарів.

     В умовах підтверджуючого аудита, як свідчить вітчизняна практика, за останні роки більшість аудиторів обмежуються тільки оглядовим вивченням стану бухгалтерського обліку.

     Аудитор повинен досліджувати й вивчити  систему бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю клієнта  для того, щоб зрозуміти, як готується бухгалтерська інформація, і мати повне подання про надійність певних систем.

     Система внутрішньогосподарського контролю може давати надійну фінансову інформацію, забезпечувати збереження активів  суб'єкта перевірки. Якщо в клієнта  досить надійна система внутрішнього контролю, то ризик контролю буде незначним, а кількість аудиторських доказів меншим, чим при слабкому внутрішньому контролі. Крім цього, оцінка внутрішнього контролю й ризику дає можливість аудиторові виявляти контрольні моменти й знижує ймовірність виявлення наявності помилок.

     Дослідження системи обліку, оцінку внутрішнього контролю й ризику аудитор здійснює за допомогою вивчення організаційних структур, посадових інструкцій підприємства, бесід з керівництвом і працівниками клієнта, ознайомлення з документообігом, спостереження за роботою менеджерів і внутрішніх аудиторів і т.п.

     Основна мета оцінки системи внутрішнього контролю підприємства - створення основи для  планування аудита й визначення часу й обсягу аудиторських процедур, а також суми оплати за надані послуги.

     Отже, логічно визначити обсяг робіт, узгодження суми оплати й складання  договору як окремого етапу процесу  аудита.

     Договір аудиторської перевірки містить  не тільки види послуг, час його проведення, суму оплати, але й зобов'язання й права як виконавця, так і замовника.

     Складання плану й робочої програми є  завершальним етапом процесу аудита. У МСА 300 «Планування» визначено, що планування повинне передбачати:

     - знання бізнесу й клієнта

     - розуміння системи бухгалтерського обліку

     - ризик і сутність

     - характер, час й обсяг процедур

     - координація, керівництво нагляд  і перевірка

     - інші аспекти.

     Для виконання плану аудита з урахуванням  інформації, отриманої на попередніх етапах процесу аудиторської перевірки, аудитор у писемній формі становить робочу програму. До неї входить перелік конкретних процедур, спрямованих на виявлення доказів про вірогідність інформації про фінансову звітність підприємств. У програмі визначені аудиторські завдання для кожного напрямку дослідження, і вона може служити інструкцією для молодших аудиторів і використатися як спосіб контролю за своєчасністю і якістю виконаних ними робіт.

     На  стадії дослідження в умовах підтверджуючого  аудита доцільно виділити такі етапи  процесу:

• перевірка господарських операцій й облікових записів
• коректування плану й робочої програми
• перевірка (аналіз) фінансової звітності, збір аудиторських доказів.

     Для системно-системно-орієнтованого аудита й аудита, що базується на ризику використають однакові назви етапів (крім першого). Якщо в умовах підтверджуючого аудита для першого етапу стадії дослідження пропонується назва «перевірка господарських операцій й облікових записів», то в умовах системно-системно-орієнтованого аудита й аудита, що базується на ризику, - «вивчення господарських операцій й облікових записів» або «тестування контрольних моментів». Це має своє пояснення. Якщо за умови оцінки внутрішнього контролю й аудиторського ризику виявлено, що рівень ризику низький, те, можливо досить обмежитися тестуванням тільки контрольних моментів. Якщо ризик внутрішнього контролю високий, - доцільно здійснювати перевірку господарських операцій й облікових записів, тобто перевіряти первинні документи, облікові записи докладніше.

     Етап  коректування плану й робочої  програми передбачене МСА, де зазначено, що вони повинні складатися й коректуватися (при необхідності) у період проведення аудита. Коректування плану й внесення певних змін у робочу програму здійснюються на стадії дослідження, тобто збору доказів, внаслідок об'єктивних і суб'єктивних причин. Рішення про внесення змін у план і програму аудита приймає керівник аудиторської фірми або аудиторів. На завершальному етапі дослідницької стадії основним завданням є одержання достатнього обсягу аудиторських доказів для визначення того, наскільки об'єктивно відображене відображення окремих рахунків у балансі й інших формах фінансової звітності. Характер й обсяг цієї роботи залежить доказів, виявлених на попередніх етапах.

     Для виконання завдань на етапі перевірки (аналізу) фінансової звітності в практиці аудита використають аналітичні процедури й процедури перевірки окремих статей балансу. До аналітичних процедур ставляться:

• аналіз співвідношень різних фінансових (або фінансових і нефінансових) показників;
• порівняння фактичних даних із плановими або з аналогійними за попередні роки;
• порівняння окремих показників з відповідними показниками аналогічних підприємств або середньогалузевими;
• визначення відхилень;
• факторний, або регресійний аналіз.

     Якщо  в процесі аналізу фінансової звітності аудитор виявить істотні відхилення від передбачених, тоді варто вдатися до додаткових процедур контролю. За допомогою процедур перевірки крім окремих статей балансу аудитори виявляють помилки у фінансовій звітності.

     Якщо  при перевірці з використанням  аналітичних процедур акцентується увага на загальній оцінці господарських операцій і сальдо Головної книги, що переноситься в баланс суб'єкта перевірки.

     На  завершальній стадії процесу аудита доцільно виділити три етапи: оцінка й аналіз результатів; складання  звіту, підготовка пропозицій й ознайомлення з ними замовників; написання висновку й оформлення й підписання акту виконаних робіт.

     На  етапі оцінки аналізу результатів  аудиторської перевірки керівник фірми  або керівник групи аудиторів  оцінює результати аудита й аналізує достатність зібраних доказів для підтвердження вірогідності фінансової звітності. Вагомість доказів визначає зміст аудиторського звіту й висновку. На цьому етапі аудитор погоджує спірні питання з керівництвом підприємства (організації), що підлягало аудитові.

     Керівники аудиторської групи звертають особливу увагу на робочі документи аудиторів. Істотна перевірка цих документів дає можливість визначити якість виконання аудита, дотримання послідовності  плану й програми перевірки. На наступному етапі завершальної стадії аудитор становить висновок, у якому вказує сильні й слабкі напрямки діяльності підприємства. Особлива увага він зосереджує на пропозиціях, спрямованих на поліпшення бізнесу клієнта, організації системи обліку, удосконалення системи внутрішнього контролю. Залежно від потреб замовника, висновок зачитується на зборах засновників (акціонерів) або передається керівництву підприємства. Фома й зміст аудиторського висновку розкривається в МСА 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність».

     Після складання висновку аудитор разом із замовником оформляє й підписує акт виконання робіт, що є завершальним етапом процесу аудита. Розглянуті етапи характеризують процеси аудита фінансової звітності. Крім цього, аудиторські фірми виконують різні послуги: аналіз фінансової звітності, поновлення обліку й складання звітності, консультації по економіко-правових питаннях, оподатковування й т.п. Від характеру послуг залежить не тільки методика й процедура аудита, але й етапи їхнього виконання.

     Отже, види аудиторської діяльності значно впливають як на процес аудита взагалі, так і на етапи його виконання.

      Список використаної літератури: 

1. Гончарук  Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Навч.посiбник - 3-тє вид., перероб. i доп. - К.: Знання, 2007.
2. Белуха Н.Т. Аудит: Підручник. - К.: «Знання», КОО, 2000