Структура природно-заповідного фонду України (ПЗФ)

   Залежно від основного об’єкту охорони, заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні. 

   3.6 Пам'ятки природи 

   ПАМ'ЯТКИ ПРИРОДИ (ПП) - окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення. На території пам'яток природи забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану. Залежно від обєкту охорони, пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні. 

   3.7 Заповідні урочища 

   ЗАПОВІДНІ УРОЧИЩА (ЗУ) - лісові, степові, болотні  та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне  і естетичне значення, з метою  збереження їх у природному стані. На території заповідних урочищ забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників. 

   3.8 Ботанічні сади 

   БОТАНІЧНІ САДИ (БС) створюються з метою  збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи. На території ботанічних садів забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню колекцій флори. У межах ботанічних садів для забезпечення необхідного режиму охорони та ефективного використання можуть бути виділені зони: експозиційна, наукова, заповідна, адміністративно-господарська. 

   3.9 Дендрологічні парки 

   ДЕНДРОЛОГІЧНІ ПАРКИ (ДП) створюються з метою  збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних  видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання. На території дендрологічних парків забороняється діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню дендрологічних колекцій. На території дендрологічних парків може бути проведено зонування відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів. 

   3.10 Зоологічні парки 

   ЗООЛОГІЧНІ  ПАРКИ (ЗП) створюються з метою  організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі. На території зоологічних парків забороняється діяльність, щоне пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин цих парків. На території зоологічних парків з метою забезпечення виконання поставлених перед ними завдань виділяються зони: експозиційна, наукова, рекреаційна, господарська. 

   3.11 Пам'ятки садово-паркового мистецтва 

   ПАМ'ЯТКИ САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА (ПСПМ) - найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. ПСПМ є природоохоронними рекреаційними установами. На території ПСПМ забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню, натомість забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу, замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав'яних газонів. На території ПСПМ може проводитися зонування відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів. [4,5] 

   4. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ  ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ 

   Завдання  державної служби заповідної справи:

            ▪ Участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері збереження та невиснажливого використання природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів та об`єктів; забезпечення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду;

            ▪ Здійснення державного контролю за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду;

            ▪ Забезпечення збереження біологічного та ландшафтного різноманіття на територіях природно-заповідного фонду;

            ▪ Підготовка пропозицій щодо сталого розвитку репрезентативної мережі природно-заповідного фонду та формування національної екологічної мережі;

            ▪ Організація і здійснення методичного керівництва веденням заповідної справи. [5] 

   5. ВІДДІЛИ І СЕКТОРИ У СТРУКТУРІ  ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАПОВІДНОЇ  СПРАВИ 

   У структурі Державної служби заповідної справи функціонують такі підрозділи:

         ▪ Відділ державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду;

         ▪  Сектор державної охорони природно-заповідного фонду;

         ▪  Відділ перспективного розвитку, наукового забезпечення та зв`язків  з громадськістю;

         ▪  Сектор економіки та організаційного забезпечення. [5] 

        6. ЕКОЛОГІЧНІ ФОНДИ У ЗАПОВІДНІЙ  СФЕРІ УКРАЇНИ 

   Серед дієвих економічних інструментів спрямованих  на раціональне природокористування  та охорону навколишнього середовища чільне місце займають екологічні фонди. Вони, як фінансові установи призначені для накопичення позабюджетних коштів з метою послідуючого їх використання на охорону довкілля. Створення фондів обумовлено погіршенням екологічної ситуації внаслідок антропогенного забруднення довкілля та різким скороченням природоохоронних витрат із державного та місцевих бюджетів різних рівнів. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку в Україні створені та діють ряд державних цільових екологічних фондів. Вони, як свідчить вітчизняна та міжнародна практика, виконують роль альтернативних джерел фінансування природоохоронних програм, спрямованих на поліпшення екологічної ситуації в окремих регіонах або країни в цілому.

     

                      Рис. 6.1 Державні цільові екологічні фонди України 

   Важливу роль цільові екологічні фонди відіграють у розвитку та функціонуванні територій  та об’єктів заповідної сфери. Адже, науково  доведено і підтверджено практикою, що за нинішніх умов господарювання найбільших втрат зазнають функціональні біотичного різноманіття нашої планети. Саме тому, проблема їх збереження має першочергове значення для виживання людства. Відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" вони формуються з метою цільового фінансування заходів, спрямованих на забезпечення охорони заповідних природних комплексів та об'єктів, розвиток наукових досліджень, здійснення міжнародного співробітництва, еколого-освітньої роботи тощо.

   На  практиці екологічний фонд у заповідній сфері створюють при природному заповіднику, біосферному заповіднику, національному природному парку, регіональному ландшафтному парку, ботанічному саду, дендрологічному парку та зоологічному парку. За даними офіційної статистики в Україні на початок 2006 року нараховувалося 150 категорій об’єктів природно-заповідного фонду, які відповідно до діючого національного законодавства можуть створювати екологічні фонди.

Кошти до цільового екологічного фонду  у заповідній сфері надходять  від: 

   ▪ частини штрафів та грошових стягнень за шкоду, заподіяну їм у результаті порушення законодавства про природно-заповідний фонд, у розмірі 70 відсотків від загальної суми штрафів та грошових стягнень; 

   ▪ коштів, одержаних від реалізації конфіскованого або вилученого відповідно до законодавства майна, яке було знаряддям або предметом екологічного правопорушення на їх території; 

   ▪ частини платежів підприємств, установ та організацій за забруднення відповідних територій та об'єктів природно-заповідного фонду, що визначається на підставі еколого-економічної оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище; 

     ▪ цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій, у тому числі міжнародних і зарубіжних, та громадян. 

   Відповідно  до чинного в нашій країні законодавства  кошти, які передані підприємствами, установами й організаціями до цільових екологічних фондів природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків і зоологічних парків, не оподатковуються.

   Органом управління екологічного фонду є рада, яка розподіляє кошти фонду. До її складу з правом ухвального голосу можуть входити представники адміністрації установ природно-заповідного фонду, державних органів з охорони природного середовища, громадських екологічних об'єднань, провідні науковці, фахівці, а також представники від громад, підприємств, установ та організацій, які передали в екологічний фонд власні кошти. До складу таких рад біосферних заповідників можуть включатися представники відповідних міжнародних організацій, відомі зарубіжні вчені та спеціалісти. Міжнародний досвід показує, що рада фонду ефективною стає тоді, коли основними її функціями є інформування і співпраця з населенням та природо-користувачами. Водночас важливо також розробити й запровадити механізм економічного стимулювання власників і користувачів земель заповідних територій, підходи щодо активного природоохоронного менеджменту. [2,3] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                               ВИСНОВКИ 

   Неможливо успішно вирішувати завдання підвищення добробуту людей, зміцнення їх здоров'я, не забезпечивши раціональне природокористування і охорону природи. З цією метою Україна проводить на своїй території екологічну політику спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне користування і відтворення природних ресурсів.

   Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природо-соціальних умов та процесів; природні ресурси, що вже залучені в господарський  обіг, та ті, що не використовуються в народному господарстві в даний період (земля, вода, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ); ландшафти та природні комплекси. Екологічна безпека населення розглядається як одне з найбільш відповідальних і благородних завдань.

   Велика  роль у досягненні і постійному забезпеченні взаємодії суспільства і природи  належить праву. В законодавчих актах  визначаються пріоритетні напрями державної політики в галузі природокористування, шляхи подолання екологічної кризи. За допомогою права забезпечується екологізація технологій в промисловості, сільському господарстві, енергетиці, будівництві, на транспорті, проведення глибинної реформи існуючої практики природокористування. Воно — одне із найбільш активних засобів управління суспільством, стабілізуючий фактор в його житті.  
 
 
 

                                        ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 

1. Заповідники і національні природні парки України. - К.: Вища школа, 1999. – 98 c.

2. Національні природні парки: проблеми становлення та розвитку: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Яремча, 2000. – 114 c.

3. Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення: Довідник. - К., 1998. - 240 с.

4. Природные национальные парки Украины / П. Т. Яценко, Е. М. Гребенюк, Л. А. Тасенкевич и др.; ответ, ред. С. М. Стойко. - Л.: Вища школа, 1988. – 201 с.

5. Закон України "Про природно-заповідний фонд України". – 34 c.