Коливаючись вперед-назад
із певною частотою, овальне вікно
внутрішнього вуха спричиняє
у присніковому каналі аналогічний
рух перелімфи , що поширюється від
основи до верхівки завитки. Звук дуже
низької частоти (нижче 16 Гц) створює у рідині хвилі тиску, що проходять всесь шлях
від овального вікна, вверх по присінкових
сходах, через гелікотерму до барабанних
сходів і нарешті передаються на кругле
вікно внутрішнього вуха.
Такі звуки не подразнюю
кортієвого органа і перебувають поза
межами чутливості людського вуха (інфразвук). Звукові хвилі більшої
частоти створюють хвилі тиску, які можуть
«зрізати» шлях черезвестибулярний канал до перилімфи барабанних сходів. У
такому разі вони спричинюють коливання
базилярної мембрани, внаслідок чого покривна
мембрана зміщується, ритмічно подразнюючи
волоскові клітини.
Сприйняття характеристик
звуку
Людина
здатна сприймати частоту, гучність та напрям надходження звукової хвилі, кожна із цих
характеристик оцінюється головним мозком на основі різних механізмів:
- Сприйняття частоти звуку. Інформація про висоту звуку кодується ще у внутрішньому вусі, хвилі різної частоти сприймаються в залежності від того, в якій самі частині завитки вони викликають збудження волоскових клітин. Базилярна мембрана містить велику кількість волокон, натягнутих поперек неї, при чому вони не однакові по всій її довжині. Біля основи завитки ці волокна коротші і тугіші, а сама мембрана товстіша, біля верхівки волокна коротші і більш провислі. Через це звуки високої частоти викликають максимальне коливання базилярної мембрани відразу ж біля овального вікна, а низької частоти – ближче до гелікотерми. Отже якщо до мозку надходять нервові імпульси від волоскових клітин нижньої частини
завитки, він інтерпретує
їх як низький звук, із верхньої
— як високий. Звук, що складається
із кількох тонів одночасно активує
різні групи волоскових клітин.
- Сприйняття інтенсивності звуку. Гучніший звук викликає коливання барабанної перетинки, слухових кісточок, овального вікна та перилімфи із більшою амплітудою, це у свою чергу викликає сильніше зміщення базилярної мембрани і більше відхилення волосків волоскових клітин, через що виникаєрецепторинй потенціал більшої амплітуди і в синаптичну щілину вивільняється більше нейромедіаторів. В такому випадку нервові закінчення завиткового нерва частіше генерують потенціал дії. Мозок інтерпретує це як більшу гучність.
- Сприйняття напрямку звуку. Відчуття напрямку звуку здійснюється на основі порівняння інтенсивності та часу надходження звукових сигналів до кожного із двох вух. У визначенні напрямку звуку беруть участь ядра стовбура головного мозку.
Карта ділянок завитки,
що сприймають звуки різної
частоти