Слухова система

Слухова система

 

Слухова система (орган слуху і рівноваги) — аналізатор зовнішнього середовища, що виконує дві важливі функції — сприймання звукових коливань, підтримання рівноваги і регулює положення та рухів тіла в просторі. Слухова система включає в себе: вухо і провідний шлях статокінетичного аналізатора .

     Рецептори  органа слуху і рівноваги містяться  в товщі кам'янистої частини  скроневої кістки. Відповідно до  виконуваної функції в органі  слуху і рівноваги розрізняють:

• зовнішнє вухо
• середнє вухо
• внутрішнє вухо

 

 

Зовнішнє і середнє  вухо сприймають і проводять звук, а внутрішнє вухо містить звукосприймальний апарат і орган рівноваги.

Анатомія слухової  системи людини

Зовнішнє вухо 

 

Зо́внішнє ву́хо — частина вуха, до якої належать вушна раковина і зовнішній слуховий прохід. Вушна раковина утворена еластичним хрящем. Вона має характерні завитки, що спрямовують звукові коливання у зовнішній слуховий прохід. Знизу вушної раковини міститься мочка. Зовнішній слуховий прохід у дорослої людини завдовжки 2,5 см. У шкірі слухового проходу є волоски і видозмінені потові залози, що виробляють вушну сірку. Волоски і вушна сірка виконують захисну функцію (затримують пил і мікроорганізми).

 

На межі між зовнішнім  і середнім вухом розташована барабанна перетинка. Це тонка сполучнотканинна перетинка завтовшки 0,1 мм. Барабанна перетинка сприймає звукові коливання і передає їх на слухові кісточки середнього вуха.

Середнє вухо 

 

Середнє вухо (барабанна  порожнина) – це невелика заповнена  повітрям і вистелена слизовою оболонкою порожнина у скроневій кістці. З одного боку вона обмеженабарабанною перетинкою, а з іншого – кістковою стінкою із двома отворами: овальним та круглим вікном внутрішнього вуха.

Верхня частина середнього  вуха аркоподібно підіймається  вгору і утворює надбарабанний закуток. На медіальній стінці середнього вуха розміщена соскоподібна печера, що дозволяє йому контактувати із соскоподібними комірками скроневої кістки.

Нижня частина барабанної  порожнини містить отвір слухової (фаринготимпанальної або євстахієвої) труби, що направалена вниз і сполучає порожнину середнього вуха із носоглоткою. Більшість часу слухова труба сплощена і закрита, відкривається вона тільки під час зівання або ковтання для того щоб зрівняти тиск у середньому вусі із тиском у зовнішньому середовищі.

 

Це важливо для  того, щоб барабанна перетинка  могла нормально коливатись. Якщо  існує різниця тисків зовні  та всередні барабанної порожнини, це супроводжується відчуттям «закладених  вух», яке виникає при різкій  зміні висоти, наприклад під час  злітання чи приземлення літака.

У порожнині середнього  вуха розташовані слухові кісточки:

• молоточок (лат. maleus);
• коваделко (лат. incus);
• стремінце (лат. stapes).

Руків'я молоточка  приєднане до барабанної перетинки, а основа стремінця до овального  вікна внутрішнього вуха. Слухові  кісточки підтримуються зв'язками, що відходять від стінок барабанної порожнини, між собою вони сполучені синовіальними суглобами. Основна роль слухових кісточок полягає у передачі коливань барабанної перетинки на перетинку овального вікна. Оскільки барабанна перетинка має у 22 рази більшу площу ніж перетинка овального вікна, при цьому відбувається значне підсилення коливань.

 

 

Також у барабанній  порожнині розміщені два маленькі скелетні м'язи:

м'яз-натягувач барабанної  перетинки, який починається від стінки слухової труби і закінчується на молоточку

стремінцевий м'яз, натягнений між задньою стінкою барабанної порожнини і стремінцем.

Якщо вухо подразнююється  дуже голосним звуком, ці м'язи рефлекторно скорочуються і зменшуюють коливання овального вікна внутрішнього вуха, таким чином запобігаючи ушкодженню слухових рецепторів.

Внутрішнє вухо 

 

Внутрішнє вухо через  свою складну форму також називається  лабіринт. Воно лежить глибоко  у скроневій кістці позаду очних впадин. Внутрішнє вухо складається із двох основних частин:

• Кістковий лабіринт – це система звивистих каналів у скроневій кістці, він заповнений перилімфою – рідиною, аналогічною за складом доспинномозкової рідини, вони можуть перетікати одна в одну через водопровід завитки;
• Перетинчастий лабіринт – це серія мебранних мішечків та проток, що містяться всередині кісткового лабіринту. Він заповнений ендолімфою, що за хімічним складом близька до вунтрішньо клітинної рідини багатої на іони K+. В утворенні ендолімфи бере участь ендолімфітичний мішок, що сполучений із рештою перетинчастого лабіринту ендолімфатичою протокою.

 

До складу внутрішнього  вуха входять три основні відділи: присінок (переддвер'я), півколові канали та завитка.

Схема будови внутрішнього  вуха

 

• 1 — перилімфа; 2 —ендолімфа; 3 — півколові канали; 4 — задній; 5 — латеральний; 6 — передній; 7 — ампула; 8 — присінок; 9 — мішечки; 10 — маточка; 11 — овальний мішечок; 12 — плями; 13 — ендолімфатична протока; 14 — овальне вікно; 15 — кругле вікно; 16 — водопровід завитки; 17 — 

 

завитка; 18 — барабанні  сходи; 19 — присінкові сходи; 20 — завиткова  протока; 21 — Кортіїв орган

Присінок та півколові  канали 

 

Присінок або переддвер'я (лат. vestibulum) — це центральна яйцеподібна порожнина кісткового лабіринту. Він лежить позаду завитки, і попереду від півколових каналів. У перилімфі присінка розташовані два з'єднані протокою мішечки перетинчастого лабіринту:

овальний або просто  мішечок (лат. sacculus), сполучений із завиткою;

круглий або маточка (лат. utriculus) сполучена із півколовими каналами.

У мішечку та маточці  розташовані рецепторні органи  рівноваги, що називаються плямами (лат. maculus), вони подразнюються у відповідь на зміну положення голови.

 

Півколові канали розміщені позаду присінка, кожен канал становить близько двох третин кола. У людини наявні три півколові канали розташовані увзаємноперпендикулярних полощинах: передній, задній і латеральний. Передній і задній розташовані вертикально під прямим кутом одне до одного, а латеральний – горизонтально. Кожен канал має на одному із кінців розширення, що називається ампула, в ампулах знаходяться ампульні гребінці, які забезпечують відчуття кутового прискорення, їх рецептори подразнюються при обертанні голови.

Завитка 

 

Завитка (лат. cochlea) — конічна закручена комірка у кістці, розміром приблизно із половинку горошини. Завитка робить приблизно 2,75 оберта, в ній розташована завиткова протока, де міститься спіральний або Кортіїв орган — рецепторний орган слуху. Завиткова протока разом із спіральною кістковою пластинкою поділяють порожнину кісткової завитки на три відсіки або сходи:

Присінкові сходи (лат. scala vestibuli), розміщені над завитковою протокою, сполучені із присінком і впираються в овальне вікно;

Середні сходи –  це сама завиткова протока;

Барабанні сходи (лат. scala tympani) розташовані під завитковою протокою і закінчуються круглим вікном.

Завиткова протока  як частина перетинчастого лабіринту  заповнена ендолімфою. Присінкові  і барабанні сходи, як частина  кісткового лабіринту – перилімфою, на верхівці завитки вони сполучені  між собою через отвір – гелікотрему.

Верхню стінку завиткової  протоки утворює присінкова перетинка  або мембрана

 

(мембрана Рейснера), що відмежовує її від присінкових  сходів. Зовнішній край присінкової  мембрани складається із особливо  багатої на кровоносні судини слизової оболонки, що називається судинна смужка (лат. stria vascularis), вона бере участь в утворенні ендолімфи. Нижня стінка завиткової протоки утворена спіральною кістковою пластинкою та гнучкою волокнистою базилярною або основною мембраною, на якій розміщений Кортіїв орган.

Поперечний переріз  через завитку

Дарвінів горбик 

 

У деяких людей (близько 10%) на верхній частині завитки  вушної мушлі наявний невеликий  виступ, який називають Дарвінів горбик (лат. tuberculum auriculae). Він вважається рудиментом загостреної верхівки вуха у деяких приматів та інших ссавців. Свою назву Дарвінів горбик отримав за те, що у своїй праці «Походження людини і статевий добір» Дарвін згадує його як приклад рудиментарного органа 

 

Зліва:Дарвінів горбик  у людини, справа: загострений кінець  вуха у макаки

Барабанна перетинка 

 

• На межі між зовнішнім та середнім вухом розташована барабанна перетинка (лат. membrana tympani). Це тонка прозора мембрана з волокнистої сполучної тканини, із зовнішнього боку вкрита шкірою, а із внутрішнього — слизовою оболонкою. По периферії перетинки волокна сполучної тканини розташовані переважно по колу, а в центрі - радіально. Барабанна перетинка має форму сплощеного конуса, верхівка якого спрямована у порожнину середнього вуха. Вона прикріплена волокнисто-хрящовим кільцем до барабанної борозни. Барабанна перетинка коливається під впливом звукових хвиль, і передає ці коливання на слухові

 

кісточкивнутіршнього вуха.

Будова Кортієвого (спірального) органа 

 

• Кортіїв орган розташований на поверхні базилярної мембрани, він складається із підтримуючих клітин та слухових рецепторів – волоскових клітин завитки, зверху ці клітини вкриті покривною мембраною. Волоскові клітини розташовються чотирма рядами: один ряд внутрішніх волоскових клітин і три ряди зовнішніх. До основи волоскових клітин підходять чутливі нервові закінчення завиткового нерва (гілки присінково-завтикового або 8-ої пари черепномозкових нервів). На верхівці волоскові клітини мають велику кількість довгих мікроворсинок (стереоцілії) та одну війку (кінетоціль). Всередині мікроворсинки укріплені актиновими філаментами,

 

поблизу верхівок  вони сполучені між осбою спеціальними  білковими місточками. Стереоцілії  та кінотоцілії виступають у  ендолімфу, багату на іони калію, найдовші із них впираються у покривну мембрану

Будова Кортієвого (спріального) органа

Фізіологія сприйняття  звуку 

 

     Відчуття звуку виникає у людини при стимуляції слухової кори скроневої частки головного мозку. Проте до того як це станеться звукові хвилі повинні пройти шлях череззовнішній слуховий прохід, барабанну перетинку, кісточки середнього вуха, перетинку овального вікна, перелімфу завитки, передатись на базилярну мембрану, сприйнятись волосковими клітинами Кортієвого органа, які передають збудження на чутливі нервові закінчення присінково-завиткового нерва, по якому імпульси і надходять до головного мозку.

Особливості будови  зовнішнього і середнього вуха  у дітей перших років життя 

 

• у дітей перших 6 місяців життя вхід у зовнішній слуховий прохід має вигляд щілини, тому що верхня стінка майже впритул прилягає до нижньої;
• зовнішній слуховий прохід вузький. ВІДСУТНІЙ його кістковий відділ;
• барабанна перетинка товща, більш васкуляризована, має округлу форму, розташована під меншим кутом до нижньої стінки зовнішнього слухового проходу;
• барабанна порожнина і печера виповнені міксоідною тканиною, яка має малу резистентність до патогенних мікроорганізмів;
• відсутній соскоподібний відросток, а отже і клітини; є тільки печера, яка у перші місяці життя лежить вище скроневої лінії, розташована

 

більш поверхнево  і по розмірах більше, ніж у  дорослого;

• не зарощена кам'янисто-луската щілина;
• слухова труба коротша, ширша, не має вигину, розташована більш горизонтально, її глоткове устя закривається не повністю і розташовується на рівні твердого піднебіння.

Передача і підсилення  звукового сигналу у вусі 

 

Звукові хвилі через зовнішній слуховий отвір надходять до барабанної перетинки і спричинюють її коливання із відповідною частотою та амплітудою. Чим більша інтенсивність (гучність) звуку, тим більша амплітуда коливань перетинки. Рух барабанної перетинки передається на слухові кісточки, що діють як важелі і розгойдують перетинку овального вікна внутрішнього вуха. Оскільки площа цієї перетинки у 20-22 рази менша за барабанну, то амплітуда коливань зоростає тут у відповідну кількість разів, тобто відбувається підсилення сигналу.