Аварії на шахтах та психологічна допомога

 

Реферат з цивільного захисту на тему:

«Аварії на шахтах та психологічна допомога»

В Україні на даний  час експлуатується майже 200 шахт, більшість  з яких не реконструювалася більше 20 років і вимагають заміни вентиляційного та іншого обладнання. Не всі шахти мають апаратуру оповіщення при аварії, пожежі та вибухи. Не достатня забезпеченість засобами індивідуального захисту (ізолюючими протигазами). Крім того, висока вологість, зміни температури довкілля, зниження рівня кисню в атмосфері, обтяжують прояв дії токсичних речовин і пилу. Ці фактори формують високий рівень травматизму у вугледобувній галузі, підвищують імовірність виникнення надзвичайних ситуацій [2].

У останні десятиліття Україна перенесла немало великих катастроф, пов’язаних із використанням нових технологій. Зокрема постраждало декілька підприємств вугільної промисловості, що призвело до зростання людських втрат. Технологічні аварії є потужним стресовим фактором. Вони потенціюють розвиток реакції на тяжкий стрес у вигляді гострих та посттравматичних стресових порушень. При цьому перебіг клінічної картини є тяжким та прогностично несприятливим, гостра симптоматика часто переходить в хронічну, а остання провокує неврозоподібні та психопатоподібні розлади. Корекція психологічних наслідків аварії у потерпілих шахтарів є вельми складним завданням, яке потребує довіри до психолога, дотримання принципів комплексності, диференційованості виконання реабілітаційних програм, поєднання низки психотерапевтичних технік.

Екстремальні ситуації викликають у людини сильний стрес, призводять до значної нервової напруги, порушують рівновагу в організмі, негативно позначаються на здоров’ї в цілому - не тільки фізичному, але і психічному. Кожна людина в таких ситуаціях реагує по-різному. Процедура надання психологічної допомоги в екстремальних ситуаціях має свою специфіку. Усе залежить від мети психологічного впливу: в одному випадку треба підтримати, допомогти; в іншому - варто припинити, наприклад, чутки, паніку; у третьому - провести переговори.

У потерпілого в надзвичайній ситуації можуть з'являтися реакції, викликані травмою - емоційним шоком, що розрізнюються у динаміці психічних станів: страх; апатія; ступор; рухове збудження; агресія; нервове тремтіння; плач; істерика; паніка.

Мета й завдання екстреної психологічної допомоги включають профілактику гострих панічних реакцій, психогенних нервово-психічних порушень; підвищення адаптаційних можливостей індивіда; психотерапію виниклих прикордонних нервово-психічних порушень [1].

При здійсненні екстреної психологічної допомоги необхідно пам'ятати, що жертви катастроф страждають від наступних факторів екстремальної ситуації:

1. Раптовість. Лише деякі нещастя чекають, поки потенційні жертви будуть попереджені - наприклад, поступово сягаючі критичної фази повені або ураган, що насувається, шторм.

2. Відсутність подібного досвіду. Оскільки нещастя й катастрофи, на щастя, рідкі - люди часто вчаться переживати їх у момент стресу.

3. Тривалість. Цей фактор варіює час від часу. Наприклад, що поступово розвивалося повінь може так само повільно й спадати, а землетрус триває кілька секунд і приносить набагато більше руйнувань.

4. Недолік контролю. Ніхто не в змозі контролювати події під час катастроф; може пройти чимало часу, перш ніж людина зможе контролювати самі звичайні події повсякденного життя. Якщо ця втрата контролю зберігається довго, навіть у компетентних і незалежних людей можуть спостерігатися ознаки «вивченої безпорадності».

5. Горе й втрата. Жертви катастроф можуть розлучитися з улюбленими або втратити когось із близьких; найважче - це перебувати чекаючи звісток про всі можливі втрати. Крім того, жертва може втратити через катастрофу свою соціальну роль і позицію. У випадку тривалих травматичних подій людина може втратитися всяких надій на відновлення втраченого.

6. Постійні зміни. Людина в результаті екстремальної ситуації може виявитися в зовсім нових і ворожих умовах. Руйнування, викликані катастрофою, можуть виявитися невідновними.

Жертви НС часто страждають порушеннями функцій уваги й  пам'яті (як правило, обстежені не можуть досить чітко згадати, що вони робили в ці дні). Багато хто скаржаться на нудоту, «вага» у голові, неприємні відчуття з боку кишкового тракту, порушення апетиту. Якийсь час після початку рятувальних робіт починаються відмови від їхнього виконання (особливо від робіт, пов'язаних з витягом тіл загиблих), значно збільшується кількість помилкових дій при керуванні транспортом і спеціальною технікою, аж до створення аварійних ситуацій.

7. Експозиція смерті. Навіть короткі загрозливі життя ситуації можуть змінити особистісну структуру людини і його «пізнавальну карту». Повторювані зіткнення зі смертю можуть приводити до глибоких змін на регуляторному рівні. При близькому зіткненні зі смертю дуже ймовірна важка екзистенціальна криза.

8. Моральна непевність. Жертва катастрофи може виявитися перед особою необхідності приймати пов'язані із системою цінностей рішення, здатні змінити життя, - наприклад, кого рятувати, наскільки ризикувати, кого обвинувачувати.

9. Поводження під час події. Кожний хотів би виглядати щонайкраще у важкій ситуації, але вдається це деяким. Те, що людина робила або не робила під час катастрофи, може переслідувати його дуже довго після того, як інші рани вже затяглися.

10. Масштаб руйнувань.  Після катастрофи переживший її, швидше за все, буде уражений тим, що вона створила з його оточенням і соціальною структурою. Зміни культурних норм змушують людини адаптуватися до них або залишитися чужинцем; в останньому випадку емоційний збиток сполучається із соціальною дезадаптацією.

Критична ситуація викликає в людини потужний стрес, приводить до сильної нервової напруги, порушує рівновагу в організмі, негативно позначається на здоров'я в цілому - не тільки фізичному, але й психічному теж.

Правила психологічної  допомоги при аваріях на шахтах для  співробітників рятувальних служб:

1. Сповістіть потерпілому, що ви поруч і що вже приймаються заходи щодо порятунку.

Потерпілий повинен  почувати, що в ситуації, що створилася, він не самотній. Підійдіть до потерпілого  й скажіть, наприклад: «Я залишуся з вами, поки не приїде «Швидка допомога». Потерпілий також повинен бути проінформований про те, що зараз відбувається: «Швидка допомога» уже в шляху».

2. Постарайтеся позбавити потерпілого від сторонніх поглядів.

Цікаві погляди дуже неприємні людині в кризовій ситуації. Якщо «зіваки» не йдуть, дайте їм яке-небудь доручення, наприклад, відігнати цікавих від місця події.

3. Обережно встановлюйте тілесний контакт.

Легкий тілесний контакт  звичайно заспокоює потерпілих. Тому візьміть потерпілого за руку або поплескайте по плечу. Доторкатися до голови або інших частин тіла не рекомендується. Займіть положення на тім же рівні, що й потерпілий. Навіть надаючи медичну допомогу, намагайтеся перебувати на одному рівні з потерпілим.

4. Говоріть й слухайте.

Уважно слухайте, не перебивайте, будьте терплячі, виконуючи свої обов'язки. Говоріть й самі, бажано спокійним тоном, навіть якщо потерпілий непритомніє. Не проявляйте нервозності. Уникайте докорів. Запитаєте потерпілого: « чи можу я що-небудь для вас зробити?» [6].

Правила першої допомоги для психологів:

1. У кризовій ситуації потерпілий завжди перебуває в стані психічного порушення. Це нормально. Оптимальним є середній рівень порушення. Відразу скажіть пацієнтові, що ви очікуєте від терапії і як довго протриває робота над проблемою. Надія на успіх краще, ніж страх неуспіху.

2. Не приступайте до дій відразу. Озирніться й вирішіть, яка допомога (крім психологічної) потрібно, хто з потерпілих найбільшою мірою потребує допомоги.

3. Точно скажіть, хто ви і які функції виконуєте. Довідайтеся імена нужденних у допомозі. Скажіть потерпілим, що допомога незабаром прибуде, що ви про це подбали.

4. Установіть з потерпілим тілесний контакт, робити це потрібно з обережністю. Найкраще взяти потерпілого за руку або покласти руку на плечі. Доторкатися до голови або інших частин тіла без необхідності не потрібно. Займіть положення на тому ж рівні, що й потерпілий. Не повертайтеся до потерпілого спиною.

5. Ніколи не обвинувачуйте потерпілого. Розповідайте, які міри потрібно прийняти для надання допомоги в його випадку.

6. Професійна компетентність заспокоює. Розповідайте про вашу, кваліфікацію й досвід.

7.Дайте потерпілому повірити в його власну компетентність. Дайте йому доручення, з яким він упорається. Використайте це, щоб він переконався у власних здатностях, щоб у потерпілого виникло почуття самоконтролю.

8. Дайте потерпілому виговоритися. Слухайте його активно, будьте уважні до його почуттів і думок.

9.Скажіть потерпілому, що ви залишитеся з ним. При розставанні знайдіть собі заступника й проінструктуйте його про те, що потрібно робити з потерпілим.

10. Залучайте людей з найближчого оточення потерпілого для надання допомоги. Інструктуйте їх і давайте їм прості доручення. Уникайте будь-яких слів, які можуть викликати в кого-небудь почуття провини [6].

11. Постарайтеся відгородити потерпілого від зайвої уваги й розпитів/

Під час аварій на шахтах у потерпілих можуть виникнути марення  та галюцинації. У такій ситуації не  можна залишати потерпілого  одного. Треба говорити з постраждалим спокійним голосом. Погоджуватись з ним, не намагатись  його переконати. Потрібно пам’ятати, що у такій ситуації переконати потерпілого неможливо.

При апатії потрібно говорити з потерпілим, задайте йому кілька простих питань: «Як тебе звуть?», «Як ти себе почуваєш?» і т.п.

При апатії слід зігнути  потерпілому пальці на обох руках  і пригорнути їх до підстави долоні. Більші пальці повинні бути виставлені назовні. Кінчиками великого й вказівного пальців масажувати потерпілому крапки, розташовані на чолі, над очима рівно посередині між лінією росту волосся й бровами, чітко над зіницями. Долоню вільної руки покласти на груди потерпілого. Підбудувати свій подих під ритм його подиху. Людина, перебуваючи в ступорі, може чути,  бачити. Тому потрібно говорити йому на вухо, тихо, повільно й чітко те, що може викликати сильні емоції. Пам’ятайте, необхідно будь-якими засобами домогтися реакції потерпілого, вивести його із заціпеніння. Можлива напруга окремих груп м'язів.

Під час аварій постраждалі  звичайно відчувають почуття страху. Для того, щоб допомогти позбутися  його потрібно покласти руку постраждалого  собі на зап'ястя, щоб він відчув спокійний пульс.

Це буде для нього сигналом: «Я зараз поряд, ти не один». Дихайте глибоко й рівно. Спонукайте потерпілого дихати в одному з Вами ритмі. Якщо потерпілий говорить, слухайте його, висловлюйте зацікавленість, розуміння, співчуття. Зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених м'язів тіла [5].

Під час тремтіння  потрібно підсилити тремтіння. Візьміть потерпілого за плечі й сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд. Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти Ваші дії як напад. Після завершення реакції необхідно дати потерпілому можливість відпочити. Бажано укласти його спати. Тремтіння виникає раптово - відразу після інциденту або через якийсь час. Виникає сильне тремтіння всього тіла або окремих частин. Реакція триває досить довгий час (до декількох годин). Потім людина почуває сильну утому й має потребу у відпочинку Не можна: обіймати потерпілого або притискати його до себе, укривати постраждалого чимсь теплим, заспокоювати потерпілого, говорить, щоб він взяв себе в руки.

Домопога постраждалим після надзвичайних ситуацій може тривати доволі довгий час, тому психотерапевтична та соціально-психологічна допомога постраждалим повинна базуватися на наступних положеннях:

Системність та багаторівневість впливу. Принцип має на увазі орієнтованість психотерапії одразу у трьох основних напрямках, у кожному з котрих виділяється декілька рівнів.

Перший напрямок —  біологічний. У ньому виділено п’ять  рівнів: організму, функціональних систем, фізіологічних систем (системи органів, на які безпосередньо спрямовуються психотерапевтичні впливи), органів, окремих груп клітин.

Другий напрямок —  психологічний (психічний). Він включає  до себе три рівні: особистісний (вищий  та тотальний рівень даного напрямку, що передбачає корекцію особистісних установок, системи моральних цінностей), сфер психіки (сприйняття, емоцій, пам’яті, мислення та інших), окремих якостей сфер психіки (наприклад, укріплення та потенціювання впевненості, спокою, витримки).

Третій напрямок психотерапії — соціальний, що передбачає макросоціальну, мікро соціальну реадаптацію особистості (відновлення або корекція рольових позицій взагалі та у родині, інших мікросоціальних групах), аутореабілітації [3].

Основні принципи підсистеми надання психологічної та психотерапевтичної допомоги перераховані нижче.

Етапність психотерапевтичних впливів заснована на дидактичному підході, тобто ПТ проводиться в три етапи (седативно-адаптуючий, лікувально-коригуючий, профілактично-закріплюючий).

Комплексність — один з базових принципів, де мається  на увазі як використання інших, крім психотерапії, лікувальних методів (фармако-, фізіо-, рефлексо-, бальнеотерапію, лікувальну гімнастику), так і декілька психотерапевтичних напрямків і технік для одного хворого (одночасно чи послідовно, в залежності від завдань етапу системи). Даний принцип дозволяє максимально інтенсифікувати лікування за рахунок взаємного потенціювання ефектів різних впливів, що регулярно використовуються [4].