Операції комерційних банків на валютному ринку

видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій;

видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

визначає способи встановлення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірінгових) одиницях.

Національний банк визначає структуру валютного ринку України та організує торгівлю валютними цінностями на ньому  відповідно до законодавства України про валютне регулювання.  НБУ проводить дисконтну та девізну валютну політику і застосовує в необхідних випадках валютні обмеження. Дисконтна політика полягає у зміні облікової ставки Національного банку для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов’язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют.  Девізна валютна політика здійснюється на підставі регулювання курсу  грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на фінансових ринках. Відповідно до наданих повноважень в сфері валютного регулювання Національний банк встановлює умови та порядок конвертації (обміну) гривні на іноземну валюту. В той же час, НБУ не може обмежувати права суб’єктів валютного ринку на здійснення операцій з іноземною валютою, гарантовані їм законом.

На Національний банк України покладено функцію банківського нагляду і контролю за виконанням комерційними банками законодавства з банківської справи, нормативних актів Національного банку та економічних нормативів. Головною метою банківського нагляду і контролю є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. З метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності комерційних банків Національний банк встановлює для них обов’язкові економічні нормативи, які об’єднуються у відповідні групи:

– нормативи капіталу банку;

– нормативи ліквідності банку;

– нормативи ризиків.

Порядок розрахунку окремих економічних нормативів визначається Національним банком. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов’язаними з капіталом, ліквідністю, кредитами  акціонерам та пов’язаним особам, наданням великих кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним  ризиком. Національний банк України здійснює свої наглядові та контрольні функції шляхом:

– здійснення всіх видів перевірок на місцях банків та інших фінансово-кредитних установ (крім перевірок і ревізій  фінансово-господарської діяльності), а також перевірки достовірності інформації, що надається юридичними та фізичними особами при реєстрації банків, інших фінансово-кредитних установ та ліцензуванні банківських операцій;

– вимагання від банків проведення загальних зборів акціонерів (учасників) та визначення питань, за якими мають бути прийняті рішення;

– прийняття участі у роботі зборів акціонерів (учасників), засідань ради, правління і ревізійної комісії банку з правом дорадчого голосу.

Національний банк України також висуває вимоги щодо здійснення обов’язкових аудиторських перевірок, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків.

У разі невиконання комерційними банками вимог чинного законодавства та нормативних актів НБУ Національний банк, у межах своїх наглядових  та контрольних функцій, має право застосовувати такі заходи впливу:

накладати штраф на керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

накладати на банки штрафи у розмірі не більше 1 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду;

відстороняти голову правління та головного бухгалтера від управління банком і призначати тимчасову адміністрацію;

зупиняти дію ліцензії на здійснення окремих банківських операцій на строк до одного року.

У разі порушення законів чи інших нормативних актів, що спричинило значну втрату активів або доходів і настання неплатоспроможності банку, або заподіяло істотну шкоду інтересам їх клієнтів, Національний банк має право відкликати ліцензію на здійснення усіх банківських операцій та прийняти рішення про реорганізацію чи ліквідацію банку.

Виконуючи функцію банка банків, Національний банк України, з метою підтримки стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей, надає комерційним банкам кредити, які використовуються для задоволення тимчасових потреб  банків і кредитування потреб, пов’язаних зі структурною перебудовою економіки України. Виступаючи кредитором останньої інстанції, НБУ надає комерційним банкам кредити під програми їх фінансового оздоровлення. Рефінансування комерційних банків з 1994 року здійснюється через кредитні аукціони, що забезпечує створення рівноправних умов доступу комерційних банків до централізованих кредитних ресурсів. З 1996 року запроваджено механізм ломбардного кредитування, а з 1997 року почалось здійснення операцій РЕПО під заставу державних цінних паперів.

Як банк держави, Національний банк України організовує і здійснює через органи Державного Казначейства та уповноважені банки обслуговування державного бюджету України. У 1993 році в Україні запроваджено новий механізм касового обслуговування державного бюджету, який виключає автоматизм кредитування державних витрат. Фінансування за рахунок бюджету здійснюється в межах наявних коштів. В умовах заборони прямого фінансування дефіциту державного бюджету, Національний банк може надавати уряду України кредити на покриття дефіциту бюджету за рахунок державних тимчасових  розбіжностей між доходами та видатками державного бюджету на загальних засадах. В умовах функціонування механізму обігу цінних паперів, на НБУ покладено виконання операцій з державними цінними паперами.

Відповідно до функції організатору міжбанківських розрахунків Національний банк  створив і запровадив із січня 1994 року автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних  технологій у банківській справі, до якої нині залучена банківська система України. Для функціонування цієї системи в Автономній Республіці Крим та кожній області створено Регіональні розрахункові палати, що об’єднуються у загальнодержавну мережу розрахункових палат України, на верхньому рівні якої знаходиться Центральна розрахункова палата у м. Києві. Система обслуговується комплексом програмно-технічних засобів, які забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз та захист від несанкціонованого втручання. На  сьогодні всі банківські установи працюють в системі електронних міжбанківських розрахунків (СЕП) НБУ, що дозволяє їм як здійснювати, так і отримувати платежі в режимі реального часу.

Розглянуті функції головного банку держави реалізуються в його операціях. Так, Національний банк для забезпечення ефективного виконання своїх функцій здійснює такі операції:

надання кредитів комерційним банкам для підтримки ліквідності;

здійснення дисконтних операцій з векселями і чеками у визначеному порядку;

купівля та продаж на вторинному ринку цінних паперів у порядку, передбаченому законодавством України;

відкриття власних кореспондентських рахунків в іноземних банках та ведення рахунків іноземних банків-кореспондентів;

ведення рахунків українських комерційних банків;

купівля та продаж валютних цінностей з метою монетарного регулювання;

зберігання банківських металів, а також купівля та продаж банківських металів, дорогоцінного каміння та інших коштовностей без квотування та ліцензування;

розміщення золотовалютних резервів держави;

прийняття на зберігання та в управління державні цінні папери й інші цінності;

видання гарантій і порук у встановленому порядку;

ведення рахунків Державного казначейства України без нарахування і оплати відсотків;

виконання операцій з обслуговування державного боргу, пов’язаних із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними;

ведення рахунків міжнародних організацій;

здійснення інших операцій, необхідних для виконання покладених функцій.

Всі операції Національного банку України можуть бути розділені на дві групи: пасивні – операції по створенню та залученню ресурсів, та активні – операції по розміщенню створених і залучених ресурсів. Активні і пасивні операції Національного банку відображаються в його балансі. Наведемо для прикладу баланс НБУ станом на 1999 рік. (див. табл. 2.1) [ 5 ].

 

Таблиця 2.1

Баланс

Національного банку України за І квартал 1999 року

Статті балансу	Сума, млн.грн.
1	2
АКТИВИ
Монетарне золото Банківські метали Кошти та депозити в іноземній валюті Вимоги до МВФ Цінні папери Кредити, надані уряду Кредити, надані комерційним банкам та іншим позичальникам Міждержавні розрахунки Основні засоби та нематеріальні активи Нараховані доходи Інші активи	128.9 85.1 3263.8 8162.7 7099.0 8227.2   1023.6 95.3 883.6 45.4 476.5
СУКУПНІ АКТИВИ	29491.1
ЗОБОВЯ’ЗАННЯ І КАПІТАЛ
ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
Готівкові кошти, випущені в обіг Кошти банків до запитання Інші залучені кошти Рахунки МВФ Кредити, отримані Національним банком України Кошти державного бюджету Кошти місцевих бюджетів та інші кошти	7025.7 1502.1 179.2 18191.1   560.9 579.7
1	2
клієнтів, які утримуються з державних та місцевих бюджетів Кошти інших клієнтів Нараховані витрати Інші зобов’язання	178.8 99.7 – 43.5
СУКУПНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ	28360.7
КАПІТАЛ
Статутний фонд Фонди та загальні резерви Результати минулого року, що чекають на затвердження Результати переоцінки	5.0 829.3   239.8 56.3
СУКУПНИЙ КАПІТАЛ	1130.4
СУКУПНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ І КАПІТАЛ	29491.1

 

Виходячи з даних, наведених в таблиці, найбільш вагомими джерелами ресурсів Національного  банку виступають:

1) кошти міжнародного Валютного Фонду – 61.7% пасивів;

2) готівка в обігу – 23.8% пасивів;

3) кошти на кореспондентських  рахунках банків – 7.7% пасивів

4) капітал і резерви  – 3.7% пасивів.

Розміщення ресурсів НБУ здійснюється за наступними основними напрямками:

1) кредити надані, всього – 31.4% активів;

2) вимоги до Міжнародного  Валютного Фонду – 27.7% активів;

3) вкладення в цінні  папери – 24.1% активів;

4) кошти та депозити  в іноземній валюті – 11.1% активів.

Отже, головним забезпеченням коштів, що надійшли від МВФ, та випущених в обіг готівкових коштів виступають кредити, надані уряду та комерційним банкам, ресурси у вигляді резервної позиції в МВФ та державні цінні  папери. Щодо коштів банків-кореспондентів та бюджетних коштів, то вони практично повністю забезпечені ліквідними активами в іноземній валюті.

Таким чином, до основних пасивних операцій Національного банку України відносяться:

залучення коштів від міжнародних фінансових організацій, емісія банкнот, вклади банківських установ, формування капіталу і резервів.

Основними активними операціями є:

кредитування уряду та комерційних банків, фінансування міжнародних фінансових організацій, інвестиції в державні цінні папери.

 

2.3. Грошово-кредитна  політика НБУ

Грошово-кредитне регулювання економіки є однією з найважливіших функцій Національного банку, яка виконується у відповідності з економічними інтересами та цілями держави.

В основу грошово-кредитної політики покладено здійснення комплексу заходів, спрямованих на розширення або звуження ліквідних коштів і обсягів кредитування банків та інших кредитних установ. Відтак ціллю грошово-кредитної політики є регулювання пропозиції та попиту на позиковий капітал через ефективне управління грошовою масою.

Основними економічними інструментами грошово-кредитної політики НБУ є такі:

– визначення та регулювання обов’язкових резервів для комерційних банків;

– облікова політика;

– рефінансування комерційних банків;

– управління золотовалютними резервами;

– операції з цінними паперами на відкритому ринку;

– регулювання імпорту та експорту капіталу.

Метод регулювання норм обов’язкового резервування вважається найбільш дійовим з точки зору ступеня впливу Національного банку на обсяг грошових ресурсів комерційних банків і їх кредитні можливості. На сьогоднішній день розмір обов’язкових резервів встановлюється єдиним для банків та фінансово-кредитних установ у вигляді означеного проценту від загальної суми залучених ресурсів, за винятком отриманих міжбанківських кредитів, які не підлягають резервуванню. Резервні кошти зберігаються на рахунках банків в НБУ та не можуть бути використані ними на фінансування власних операцій. Таким чином, якщо Національному банку необхідно зменшити пропозицію грошей в економіці, норму обов’язкового резервування буде підвищено. І навпаки, при недостатніх обсягах грошей в обігу, Національний банк може збільшити кредитні  можливості банків шляхом зниження розміру обов’язкових резервів.