Напрямки удосконалення якості кредитного портфеля банку

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Сентября 2012 в 15:53, курсовая работа

Описание работы

Постійний аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрями кредитної політики банку, знизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення щодо доцільності надання позики клієнтам залежно від їх кредитоспроможності, галузевої належності, форм власності і т. д. Результати аналізу дають змогу приймати рішення про зміну напрямів та методів кредитування.

Содержание работы

Вступ
РОЗДІЛ 1. Теоритичні основи аналізу кредитних операцій
1.1 Поняття кредитного портфеля банку та його характеристика.
1.2 Оцінка якості кредитного портфеля з погляду ризику та з погляду захищеності від можливих втрат.
1.3 Аналіз якості кредитного портфеля банку з погляду захищеності від можливих втрат.
РОЗДІЛ 2. Аналіз кредитних операцій на прикладі ПАТ КБ “ Хрещатик ”.
2.1 Аналіз ефективності управління вартістю кредитного портфеля банку ПАТ КБ “Хрещатик ”
2.2 Оцінка вартості кредитного портфеля ПАТ КБ “Хрещатик”.
РОЗДІЛ 3. Напрямки удосконалення якості кредитного портфеля банку.
3.1 Особливості управління вартістю кредитного портфеля в умовах кризи.
3.2 Шляхи удосконалення управління вартістю кредитного портфеля банку ПАТ КБ “Хрещатик ”.
Висновок
Список використаної літератури

Файлы: 1 файл

курсова.doc

— 298.00 Кб (Скачать файл)

Комерційний банк формує резерв під стандартну заборгованість за кредитами щоквартально.

Під нестандартну заборгованість за кредитами, віднесеними до категорії «під контролем», «субстандартні», «безнадійні», комерційний банк формує резерв у повному обсязі також щоквартально.

Аналіз структури кредитного портфеля можна здійснювати за такими ознаками:

1.      За галузевою ознакою.

2.      За строками використання.

3.      За видами позичальників.

4.      Залежно від характеру забезпечення.

5.      За видами забезпечення.

6.      За методами надання позик.

7.      За способами погашення наданих позик.

8.      За цілями кредитування.

За ступенем ризику позики або ступенем надійності клієнта кредити поділяються на п’ять груп: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні кредити.

За строком використання позики поділяються на:

        строкові;

        безстрокові (до запитання).

Строкові — це позики надані на визначений у договорі термін.

У свою чергу вони бувають короткострокові (терміном до одного року), середньострокові (терміном від одного до трьох років), довгострокові (терміном понад три роки). Строк кредиту, а також проценти за користування ним (якщо інше не передбачено умовами кре­дитного договору) визначаються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позикового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та процентів за користування ним. Короткострокові кредити можуть надаватися банком у разі тимчасових фінансових труднощів, що виника­ють у зв’язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді. Аналізуючи структуру короткострокових кредитів, потрібно виділяти такі групи кредитів:

        до 1 місяця;

        від 1 до 3 місяців;

        від 3 до 6 місяців;

        від 6 місяців до 1 року.

Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. У свою чергу, вони поділяються на:

— кредити зі строком від 1 до 2 років;

— кредити зі строком використання понад 2 роки.

Довгострокові кредити можуть надаватися для формування основних фондів, об’єктом кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше, і видаються строком понад три роки.

Слід відзначити, що у плані рахунків банку є лише рахунки для короткострокових та довгострокових кредитів, а середньострокові відносять до групи довгострокових кредитів.

Кредити до запитання (безстрокові) — це кредити, які видаються на невизначений термін і які на вимогу кредитодавця мають бути погашені у визначений ним час. Якщо кредитодавець не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений самостійно.

За фінансовою дисципліною позичальника виділяють такі групи кредитів:

        стандартні;

        пролонговані;

        прострочені;

        безнадійні.

Стандартні — це кредити, за якими проценти та сума основного боргу сплачуються вчасно, без прострочки платежу.

Пролонговані, або відстрочені, кредити — це кредити стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін.

Прострочені кредити — це кредити, щодо яких строк погашення, установлений кредитним договором, минув, а позикові кошти не повернені позичальником.

Залежно від виду позичальника (за формами власності) кредити можна поділити на такі групи:

        кредити юридичним особам державної форми власності;

        кредити юридичним особам змішаної форми власності (акціонерні товариства та інші з державною участю);

        юридичним особам з недержавною формою власності.

У тому числі:

        акціонерним товариствам;

        приватним підприємствам;

        кооперативним підприємствам;

        спільним підприємствам тощо;

        фізичним особам;

        міжбанківські кредити.

Аналізуючи кредитний портфель з цього погляду, особливу увагу приділяють питомій вазі міжбанківських кредитів у загальному обсязі. При цьому зростання даного коефіцієнта вважається позитивним явищем, оскільки означає зменшення ризику, але, як правило, міжбанківські кредити є менш прибутковими.

Одним із заходів контролю за кредитним ризиком є забезпечення кредитів. Забезпечення — це запасний метод отримання невиплаченого боргу (основної суми та процентів) у разі неплатоспроможності позичальника.

Залежно від наявності і характеру забезпечення виділяють:

        забезпечені (ломбардні) позики;

        незабезпечені (бланкові) позики.

Основна частина банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування.

Формами забезпечення зобов’язань щодо повернення кредиту можуть бути: застава майна позичальника; гарантія або поручительство; договір страхування кредитів; товарні документи; цінні папери; поліси страхування життя; передання на користь банку контрактів; вимог та рахунків позичальників третій особі; дорогоцінні метали тощо.

Аналізуючи структуру кредитного портфеля в цьому напрямі, особливу увагу треба звернути на питому вагу незабезпечених позик у загальних позиках.

Оцінка якості кредитного портфеля відбувається з погляду ризику та з погляду захищеності від можливих втрат.

1.2 Оцінки якості кредитного портфеля з погляду ризику.

    Для банківської діяльності важливим є не уникнення ризику взагалі, а його передбачення та зниження до мінімального рівня, тобто застосування різних методів управління ризиками.

Ризик як вартісний вираз імовірності подій тим більший, чим більша можливість отримати прибуток. Отже, отримати прибуток можна у випадку, коли ймовірність зазнати втрат буде зведена до мінімуму. В цьому напрямі існують дуже актуальні проблеми, пов’язані з розробленням єдиних основ оцінки та методів розрахунку кредитного ризику за кожним окремим позичальником, галуззю, країною в цілому.

Під ризиком розуміють загрозу втрати банком частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або спричинення додаткових витрат у результаті здійснення певних фінансових операцій.

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, може бути промисловим (пов’язаний з імовірністю спаду виробництва або попиту на продукцію певної галузі); ризик, обумовлений невиконанням з певних причин договірних умов; ризик, пов’язаний з трансформацією видів ресурсів (найчастіше за строком), та ризик форс-мажорних обставин.

До методів, які знижують кредитний ризик, можна віднести:

        лімітування кредитів;

        диверсифікацію кредитних вкладень;

        вивчення та оцінювання кредитоспроможності позичальника;

        вимагання від клієнтів достатнього та якісного забезпечення щодо виданих кредитів;

        контроль та оперативність при стягненні боргу;

        страхування кредитних операцій;

        видачу кредитів на консорціумній основі;

        використання плаваючої процентної ставки;

        облік та врахування зовнішніх ризиків (ризик галузі, району країни)

        використання теорії зважених ризиків.

З кредитним ризиком тісно пов’язаний також процентний ризик — імовірність втрати банком у результаті перевищення процентної ставки, що була сплачена за залученими ресурсами, над процентною ставкою за виданими кредитами. У разі кредиту­вання в іноземній валюті виникає імовірність втрат, пов’язаних зі зміною курсу валюти кредитування.

Основним завданням управління банківськими ризиками є визначення ступеня допустимості ризику й прийняття практичного рішення, що спрямоване на розроблення заходів, які дають можливість зменшити вірогідність втрат.

Якісне оцінювання кредитного портфеля має на меті насамперед максимально знизити ризик неповернення позики, що веде до значних втрат для банків і може привести його до банкрутства.

Для оцінювання якості кредитного портфеля з погляду кредит­ного ризику застосовуються такі показники:

        коефіцієнт покриття класифікованих позик;

        питома вага зважених класифікованих позик;

        коефіцієнт питомої ваги проблемних позик;

        коефіцієнт питомої ваги збиткових позик.

Перелічені показники слід проаналізувати в динаміці, виявити тенденцію до їх зміни та причини їх погіршення. Розрахунок цих коефіцієнтів допомагає визначити тенденції погіршення фінансового стану та шляхи збільшення економічної ефективності кредитних операцій.

Коефіцієнт покриття класифікованих позик (Кп.к.п) розраховується як відношення зважених класифікованих позик (Кзв.кл) до капіталу (К) банку:

Де, Кп.к.п – Коефіцієнт покриття класифікованих позик;

Кзв.кл - відно

Цей показник комплексно характеризує якість кредитного портфеля з погляду ризику в сукупності з його захищеністю влас­ним капіталом. Підвищення цього коефіцієнта в динаміці вважається негативним явищем і свідчить про підвищення ймовірності збитків у майбутньому.

Коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих позик (Кп.зв.кл) розраховується як відношення зважених класифікованих позик (Кзв.кл) до загальної суми позик (П).

Зважені класифіковані позики розраховуються множенням суми кредитів певної групи ризику на відповідний коефіцієнт.

Коефіцієнт прострочених позик (Кп.п) розраховується як відношення позик з простроченою виплатою процентів та основної суми боргу (Ппр остр) до загального обсягу позик (П):

Цей коефіцієнт вказує на ту частину позик, у портфелі банку, виплати за якими були невчасно погашені, та на ті, які не були погашені взагалі. Високий процент свідчить про погіршення кредитної діяльності банку. Значний приріст за аналізований період свідчить про можливі значні збитки в перспективі.

Коефіцієнт збитковості позик (Кзб) розраховується як співвідношення збитків за позиками, отриманими за аналізований період (Зп) до середнього загального обсягу позик (П), або до загального обсягу позик.

Коефіцієнт збитковості визначає частину позик, які за певний період призвели до збитку. Зростання цього показника може свідчити про погіршення політики дотримання допустимого рівня ризику.

Для розрахунку цих показників спочатку необхідно розрахувати суму класифікованих позик

Згідно з рейтинговою системою CAMEL рекомендовано таке співвідношення між вартістю класифікованих позик (активів) та капіталом:

Значення коефіцієнта, %

Бальна оцінка

Оцінка фінансового стану банку

Менше 5

1

Сильний

Від 5 до 15

2

Задовільний

Від 15 до 30

3

Посередній

Від 30 до 50

4

Граничний

Понад 50

5

Незадовільний

Информация о работе Напрямки удосконалення якості кредитного портфеля банку