Контрольная работа по "Інтелектуальна власність"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІЗДН

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

з дисципліни : „Інтелектуальна власність”

 

 

Варіант №6

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент   КБ-501Мз групи

Очковська О. В.

Спеціальності: 8.03050201 Економічна кібернетика

 

Перевірив: Рибак О. М.

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2015

ЗМІСТ

 

1. Охорона прав на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності............................................................................................................3

2. Характеристика Закону України «Про авторське право та суміжні права» від 23.12.93 № 3792- XII....................................................................................6

3. Передання прав на використання об'єктів права інтелектуально власності за ліцензійним договором.....................................................................................16

Список використаних джерел..............................................................................19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Охорона прав на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності

 

 Інтелектуальна творча діяльність породжує об’єкти, які дістали назву нетрадиційних. До них відносять наукові відкриття, компонування інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин і породи тварин, комерційну таємницю. Їх не традиційність виявляється як у

специфіці предмету самого результату так і в неоднозначності визначення

виду правової охорони.

Охорона раціоналізаторських пропозицій. Для оформлення прав автор подає заявку на неї тому підприємству, діяльності якого відповідає пропозиція. Заявка реєструється в журналі реєстрації заяв на раціоналізаторську пропозицію за затвердженою формою. На підприємстві пропозиція піддається своєрідній експертизі по суті. Якщо пропозиція визнається раціоналізаторською, то вона приймається для використання. По закінченні місяця після ухвалення позитивного рішення автору видається охоронний документ - свідоцтво установленої форми. Свідоцтво підписується керівником підприємства і затверджується печаткою.

Охорона прав суб'єкта на сорт рослин або породу тварин. Урядовий орган державного управління з питань сільського господарства і продовольства, на підставі позитивного рішення експертного органа за результатами експертизи на патентоспроможність, здійснює державну реєстрацію сорту або породи, вносячи його до державного реєстру. Протягом місяця після реєстрації авторам видається свідоцтво про авторство на сорт або породу, а заявникові - патент. Термін дії патенту становить в Україні 30 років від дати надходження заявки, для дерев та винограду - 35 років.

Охорона топографії інтегральних мікросхем. Документом, що підтверджує реєстрацію і засвідчує право власності на топографію, є свідоцтво. Реєстрація здійснюється шляхом занесення топографії до державного реєстру. Свідоцтво діє в Україні протягом 10 років від дати подачі заявки або дати першого використання.

Охорона секретів виробництва та комерційних таємниць. На відміну від патентного права не пов'язана з реєстрацією та формальною процедурою видачі охоронного документа та здійснюється шляхом низки заходів, спрямованих на збереження конфіденційності інформації (в тому числі шляхом укладення угод про нерозголошення і з суб'єктами, що мають доступ до цієї інформації). На відміну від інших об'єктів інтелектуальної власності, відповідальність за порушення секретів виробництва випливає не з факту копіювання чи використання певної інформації, а насамперед з огляду на використання незаконних методів їх отримання.

 Перевагами секретів виробництва та комерційних таємниць порівняно з об'єктами патентного права з точки зору охорони є необмежений термін дії.

Недоліками є:

а) значні ризики випадкового чи ненавмисного розкриття секретної інформації, її незалежного перевідкриття, в результаті чого секрети виробництва перестають існувати;

б) охорона секретів виробництва не надає їх власникам виключних прав на використання відповідної інформації (інші особи можуть використати цю інформацію, якщо вони здобули її законним способом, наприклад шляхом проведення самостійних досліджень);

в) обмежені можливості захисту та значно нижча ймовірність отримання компенсації у випадку їх порушення.

Найбільш розвинену законодавчу базу та захист ноу-хау мають США. В основі цієї системи лежить Єдиний закон про торговельні секрети 1979 р. та Закон США про економічне шпигунство 1996 р. Згідно із законодавством США покарання за крадіжку інтелектуальної власності передбачає позбавлення волі терміном до 15 років і штраф розміром 500 тис. дол.

В Україні правова охорона комерційної таємниці здійснюється в рамках ГК, ЦК, КУпАП, Кримінального кодексу, ЗУ "Про інформацію", "Про науково-технічну інформацію", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про державну таємницю", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про природні монополії", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про страхування", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про режим іноземного інвестування", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" та ін.

 З метою захисту документації в сучасному світі величезна кількість операцій електронної комерції нині обслуговується з використанням:

- цифрового підпису, механізм  застосування якого включає два  криптографічні перетворення формування  підпису під документом і перевірку  його достовірності. Цифровий підпис реалізується за допомогою так званої криптографії з відкритим

- ключем (асиметричної криптографії). Криптографія з відкритим ключем - клас асиметричних криптографічних методів, який використовує двоключові шифри відкритий і закритий. Відкритий ключ власник пари повідомляє всім своїм кореспондентам для декодування отриманих від нього

- повідомлень, кодування направлених йому повідомлень та перевірки достовірності електронного цифрового підпису під повідомленнями. Закритий ключ відомий лише його власнику та використовується для створення підпису під документами і повідомленнями та розшифровки повідомлень, зашифрованих відкритим ключем. Для підробки цифрового підпису при рівні та

- можливостях сучасної обчислювальної техніки та довжині ключів шифрування може знадобитися до 300 років.

 

 

 

2. Охарактеризуйте Закон України «Про авторське право та суміжні права» від 23.12.93 № 3792- XII.

 

Цей Закон  охороняє  особисті немайнові права і майнові права авторів  та  їх  правонаступників,  пов'язані  із  створенням   та використанням  творів  науки,  літератури  і мистецтва - авторське  право,  і права виконавців,  виробників фонограм  і  відеограм  та організацій мовлення - суміжні права.

Проект Закону України «Про авторське право і суміжні права» пройшов досить ретельне опрацювання і експертизу зарубіжних фахівців, де дістав досить високу позитивну оцінку. Основним достоїнством цього Закону є те, що він максимально наближений до вимог ринкової економіки в сучасних умовах. Твори науки, літератури і мистецтва нарешті визнані товаром, з приводу якого можуть вчинятися цивільно-правові правочини. Так, відповідно до ст. 25 Закону, майнові авторські права переходять у спадщину. Крім того, до спадкоємців переходить також право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншим змінам твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

За ст. 27 Закону, майнові права можуть бути передані (відступлені) автором або його правонаступниками іншій особі. Автор та його правонаступники мають право видавати дозвіл (ліцензію) на використання твору. Тут постає питання, що означає вислів «майнові права можуть бути передані (відступлені) автором або іншою особою, що має авторське право, іншій особі». Редакція наведеної статті мала б бути кращою, але головне зміст. За змістом цієї статті майнові права можуть бути передані автором або іншою особою, що має авторське право, іншій особі на підставі договору. Це може бути договір купівлі продажу, міни, оренди, найму, прокату тощо, одним словом будь-який договір), що не суперечить законодавству. Іншими словами, автор чи його правонаступники мають право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм товаром на свій розсуд.

Висновок провідних українських вчених про те, що майнові права автора чи його правонаступників можуть бути предметом будь-якого цивільно-правового договору, ґрунтується на ст. 14 Закону (п. 7). У цій статті проголошується норма, за якою розповсюдження твору може мати місце шляхом продажу, відчуження іншим способом або шляхом здачі в найом чи у прокат та іншої передачі. Обмеження цих прав автора та його правонаступників може мати місце тільки у випадках, передбачених в законодавстві.

Отже, автор чи його правонаступники мають право вільно розпоряджатися своїм твором на власний розсуд. Це право зумовлено товарним характером будь-якого твору. Визнання твору товаром є неабияким досягненням нашого законодавства, і цим самим Україна в певній мірі інтегрувалась у світову правову систему.

Доцільною є в Законі ст. 4, яка дає офіційне визначення термінів, чим досягається двозначне тлумачення понять, що використовуються в авторському праві. Закон істотно розширив коло об'єктів, які підпадають під його дію. Уперше в законодавчій практиці України визнано необхідним надати правову охорону так званим суміжним правам. Причому Закон розділив усі ці об'єкти на дві окремі групи: перша – це ті об'єкти, що охороняються авторським правом, а друга об'єднується поняттям «суміжні права».

Перелік об'єктів, що охороняються авторським правом і в Цивільному кодексі 2003 р., і в Законі України «Про авторське право і суміжні права» закінчується висловом «інші твори». Це означає, що цей перелік не є вичерпним. Життя породжує все нові й нові форми вираження творчої індивідуальності особи, і на них, безумовно, мaє пoшиpювaтиcя чинність законодавства про авторське право. Проте, перелік об'єктів, що охороняються авторським правом по Закону «Про авторське право і суміжні права» дещо ширший, ніж у Кодексі 1963 р. Так, зокрема, він містить твори, яких у переліку Кодексу немає: проповіді, комп'ютерні програми, бази даних та деякі інші.

Проте, найбільш істотним доповненням є суміжні права, які поширюються на виконавців, розробників фонограм і організації мовлення. Це розділ ІІІ Закону України «Про авторське право і суміжні права». Цей розділ розроблений і прийнятий відповідно до Міжнародної конвенції про охорону прав виконавців, виробників, фонограм і організацій мовлення, підписаної в Римі 26 жовтня 1961 р..

Включенням до Закону суміжних прав досягаються дві важливі мети. Перша полягає в тому, що знову ж таки законодавство України в цій частині наблизилось до світової правової системи і цим істотно поліпшило міжнародну правову охорону виконавців, розробників програм і організацій мовлення України. Це уже само по собі виносить Україну на міжнародний рівень. Друга мета – це надання Правової охорони великій групі митців, творчість яких в Україні на рівні закону до сих пір не охоронялась.

 Між тим, це велика  група виконавців, до якої за  Законом відносяться актори (театру, кіно тощо), співаки, музиканти, диригенти, танцюристи або інші особи, які  виконують роль, співають, читають, декламують, грають на музичному  інструменті чи будь-яким іншим  способом виконують твори літератури  або мистецтва, включаючи твори  фольклору, а також інші особи, які займаються такою ж творчою  діяльністю, в тому числі циркові, естрадні, лялькові номери. Із тексту  цього визначення випливає, що  зазначений перелік виконавців  не є вичерпним. До цього переліку  мають відноситися усі виконавці, які в той чи інший спосіб  чи формі виконують твори літератури  і мистецтва. До цієї ж групи  відносяться також виробники  фонограм, фізичні і юридичні  особи, які вперше здійснили запис  будь-якого виконання або інших  звуків на фонограмі. До суміжних  прав відносяться також права  організацій мовлення на свої  передачі.

Важливою новелою Закону є норма, яка надає правову охорону творам, які хоча й вперше були опубліковані за кордоном, але протягом 30 днів після першої закордонної публікації були опубліковані і в Україні незалежно від громадянства і постійного місця проживання автора. У Законі «Про авторське право і суміжні права» більш чітко сформульовані норми про виникнення і здійснення авторського права. Зокрема, відповідно до Бернської конвенції і Типового закону ВОІС про авторське право і суміжні права введено знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору. Ще однією новелою щодо здійснення і охорони авторського права є норма, за якою суб'єкт авторського права для свідчення свого авторства на обнародуваний чи необнародуваний твір, про факт і дату опублікування чи про договори, які стосуються авторського права, може в будь-який час протягом чинності авторського права здійснити реєстрацію в офіційних державних реєстрах.

Державна реєстрація здійснюється Державним агентством України з авторських і суміжних прав у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1995 р. № 532 «Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва». Згідно Закону, ця реєстрація не є обов'язковою (ст. 9 Закону). Про факт реєстрації прав автора видається свідоцтво. Для державної реєстрації необхідні документи і матеріали можуть подавати такі особи: автор твору незалежно від громадянства і постійного місця проживання; фізична чи юридична особа, яка має авторське право, роботодавець, на замовлення якого і за рахунок якого створено твір, якщо інше не передбачено умовами договору між ним і автором; уповноважений представник автора або особи, яка має авторське право; організація, якій автор доручив управляти своїми майновими правами.