Напрямки покращення формування та використання оборотного капіталу ДП «Калина»

 

 

План

Вступ...............................................................................................................................2

Розділ І. Теоретичні основи оборотного капіталу…………………..…………........4

1.1. Економічна сутність  оборотного капіталу...........................................................4

1.2. Основні джерела формування  оборотного капіталу підприємства...................6

1.3. Особливості кругообороту оборотного капіталу ...............................................8

Розділ ІІ. Оцінка формування і використання оборотного капіталу ДП «Калина».......................................................................................................................11

2.1. Характеристика основних  показників фінансово-господарської  діяльності субєкта господарювання.............................................................................................11

2.2. Аналіз складу та  структури оборотного капіталу  ДП «Калина».....................14

2.3. Оцінка ефективності  використання оборотного капіталу  підприємства.......15

Розділ ІІІ. Напрямки покращення формування та використання оборотного капіталу ДП «Калина».................................................................................................21

3.1. Вплив розміщення та  використання оборотного капіталу  на фінансовий стан підприємства................................................................................................................21

3.2. Шляхи підвищення ефективності  використання оборотного капіталу  підприємства................................................................................................................24

Висновки.......................................................................................................................27

Список використаних джерел....................................................................................29

Додатки

 

Вступ

Фінансова діяльність підприємства тісно пов’язана з формуванням і використанням оборотного капіталу. Йому належить особливе місце у структурі капіталу підприємства і від якості управління ним залежить безперервність процесу виробництва та реалізації продукції, ліквідність підприємства, його платоспроможність і рентабельність. 

На підприємствах мають місце поточні витрати фінансових (грошових) коштів, які у процесі господарювання здійснюють певний кругообіг (проходять грошову, виробничу й товарну стадії). Оборотний капітал різногалузевих підприємств країни становить значну частину їх матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання оборотного капіталу суб'єктів господарювання має неабияке економічне значення. Для оцінки ефективності використання оборотного капіталу виробничих підприємств застосовують певні показники, а для підвищення ефективності – відповідні конкретні заходи.

Отже, актуальність дослідження даної наукової роботи полягає у необхідності вивчення проблеми ефективного використання оборотного капіталу підприємства для покращення ситуації в цій  галузі.

Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді вивчення ефективного використання оборотного капіталу підприємства та шляхів його покращення. Відповідно до даної мети визначено такі завдання: розкрити сутність оборотного капіталу підприємства, дати оцінку формування та використання оборотного капіталу суб’єкта господарювання, дослідити проблеми ефективності використання оборотного капіталу підприємства та шляхів її покращення.

Обєктом дослідження є оборотний капітал державного підприємства «Калина».

Предметом дослідження є особливості формування та використання оборотного капіталу даного субєкта господарювання в сучасних умовах України.

В ході дослідження використані загальнонаукові та спеціальні методи. При дослідженні застосовувалися методи вибіркових спостережень, групування, графічний, системного аналізу та синтезу, а також економіко-статистичні та факторно-аналітичні методи аналізу. Було використано також методи економіко-математичного моделювання.

Дослідження ґрунтується на наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, законодавчих і нормативних актах органів державної влади щодо регулювання діяльності підприємств України, опрацюванні даних річних фінансових звітностей та статуту  даного підприємства.

Дана робота складається з вступу, трьох розділів, висновку та додатків.

В першому розділі розкриваються теоретичні основи оборотного капіталу та його роль в діяльності підприємства. Особлива увага зосереджується на розкритті сутності джерел формування оборотного капіталу та особливості  кругообороту оборотних активів даного суб’єкта господарювання.

Другий розділ присвячений характеристиці  фінансово-господарської діяльності ДП «Калина». Здійснено аналіз складу та структури оборотного капіталу підприємства та оцінка ефективності його використання.

У третьому розділі досліджено основні напрямки покращення формування та використання оборотного капіталу ДП «Калина».

 

 

 

Розділ І. Теоретичні основи оборотного капіталу

 

1.1. Економічна сутність оборотного  капіталу

В сучасній економічній теорії та практиці існує багато різних підходів до визначення економічної сутності оборотного капіталу та зустрічаються різні поняття пов`язані з ним. Це такі, як оборотні активи, оборотні кошти, оборотні засоби, чистий оборотний капітал, брутто-оборотний капітал, короткострокові активи, поточні активи.

Поняття “оборотний капітал” та “оборотні активи” ототожнюються багатьма економістами і використовуються як синоніми. Як економічна категорія, оборотний капітал виражає відносини купівлі-продажу грошових коштів, які на ринку виступають своєрідним товаром. Придбання такого товару підприємцем означає появу фінансових ресурсів для авансування оборотних активів, які на відміну від капіталу мають натурально-речову форму і повністю споживаються в одному торговельно-комерційному циклі.

Хибність ототожнення оборотного капіталу з оборотними активами викликана тим, що авансований в оборотні активи капітал приймає їх натурально-речову форму і тільки по закінченню операційного циклу використання оборотних активів повертається в тому ж обсязі і формі. Але оборотний капітал на відміну від активів не споживається і не витрачається, а лише авансується, аби повернутися після закінчення кожного свого обороту в тій же формі для наступного авансування. Та все ж капіталом стають не всі авансовані в оборотні активи грошові кошти, а тільки ті, що забезпечують економічний, соціальний або екологічний ефект.

Розглянемо різні підходи наукових дослідників до визначення оборотного капіталу та інших понять, пов’язаних з ним. На базі вивченого матеріалу можна виділити три підходи до тлумачення сутності оборотного капіталу.

Перша група економістів вважає, що оборотний капітал має грошову природу, виконує функцію платіжного обслуговування кругообігу та визначає його як грошові кошти, авансовані для утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Зелгавілс І.В. визначає оборотний капітал як “грошові кошти й мобільні активи, які перетворяться в грошові кошти впродовж одного виробничого циклу, що забезпечує безперервність виробничого процесу виробництва й обороту та отримання прибутку”. До такої точки зору схиляються Парфаняк П.О., Усатов І.А.

Друга група економістів визначають оборотний капітал як мобільні активи, які використовуються і реалізуються підприємством протягом року або операційного циклу. Крейніна М.Н. вважає, що оборотні активи – це мобільна частина майна підприємства, тобто вся вартість тих оборотних активів, які при нормальних умовах роботи протягом року (або навіть більш коротшого періоду в межах року) перетворюються в грошові кошти в результаті отримання виручки від реалізації, обігу цінних паперів і т.п. [22, с. 35]. У даному визначенні акцентується увага на терміну використання оборотних активів, але грошові кошти не розглядаються як складова оборотних активів.

Володькіна М.В. дає таке трактування досліджуваній економічній категорії: “оборотний капітал – це частина активів підприємства, яка включає оборотні кошти та короткострокові фінансові інвестиції” [15]. Але це визначення розглядає тільки склад оборотних активів, а не відображає економічну суть оборотного капіталу і не розкриває повного його значення.

Холт Р.Н. оборотний капітал визначає як “активи, які можуть бути переведені в готівку протягом одного року” [12]. Таке формулювання, на нашу думку, є дуже невизначеним, оскільки не відображає суті досліджуваної категорії.

Третя група економістів визначає оборотний капітал як авансовану вартість. На відміну від розглянутих вище визначень, тут підкреслюється, по-перше, рухомий відновлюваний характер вартості, яка лише авансується й повертається після кожного кругообігу в грошовій формі. По-друге, у характеристиці оборотного капіталу як авансованої вартості підкреслюється, що створений додатковий продукт до оборотного капіталу не відноситься. За таким підходом: “оборотний капітал – фінансові ресурси, вкладені в об'єкти, використання яких здійснюється фірмою або в рамках одного відтворювального циклу, або в рамках відносно короткого періоду часу” [16].

Поддєрьогін А.М. об`єднує терміни “оборотний капітал” і “оборотні кошти”. В його редакції “оборотний капітал (оборотні кошти) –  це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди й у  фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку” [15]. Ми вважаємо це визначення найбільш виправданим. Воно розкриває суть та економічну природу оборотного капіталу. Але не можна ототожнювати поняття оборотний капітал та оборотні кошти.

Ченг Ф. Лі та Джозеф І.Фіннерті використовують термін “оборотний капітал”. Під ним розуміють відображені в доларах поточні активи організації, які включають грошові кошти, цінні папери, що легко реалізуються, товарно-матеріальні запаси та дебіторську заборгованість [18]. Розглядаючи це визначення, слід зауважити, що у ньому показано оборотний капітал з позиції вкладення коштів у складові оборотних активів і, тим самим, підкреслено сутність поняття “капітал” як економічної категорії.

Арутюнов Ю.А. вважає, що “оборотний капітал – це інвестиції в поточні активи, які називають також оборотними коштами. Особливістю оборотного капіталу є те, що він не витрачається, не споживається, а авансується, що припускає повернення коштів після кожного виробничого циклу або кругообігу, що включає виробництво продукції, її реалізацію, одержання виручки” .

Таким чином виявлено, що в економічній літературі існують різні підходи до визначення суті оборотного капіталу. 

1.2. Основні джерела формування  оборотного капіталу

Наявність оборотного капіталу є необхідною умовою нормального функціонування підприємства. Це спричинено, передусім, тим, що від розміру сформованого оборотного капіталу підприємства залежить рівень його ліквідності, платоспроможності, рентабельності. Саме тому, в умовах хронічного дефіциту фінансових ресурсів одним із пріоритетних напрямів діяльності підприємства сьогодні є забезпечення раціонального формування оборотного капіталу підприємства"[13].

Процес формування оборотного капіталу підприємства складається з таких основних етапів: 1-й етап – процес початкового формування власного оборотного капіталу підприємства; 2-й етап – поповнення власного оборотного капіталу для підтримки його постійного кругообігу в процесі безперервного функціонування підприємства; 3-й етап – зростання ринкової вартості підприємства внаслідок розширення виробничо-господарської діяльності, формування нових структурних одиниць; 4-й етап – формування оборотного капіталу підприємства для здійснення інвестиційної діяльності.

Необхідною умовою формування оборотного капіталу на кожному із цих етапів є наявність певного джерела його фінансування.

Джерела формування оборотного капіталу можна розглянути з різних позицій, основні з яких: по-перше, як сукупність інструментів залучення необхідного для господарської діяльності оборотного капіталу; по-друге, як сукупність засобів фінансового забезпечення господарської діяльності підприємства; по-третє, залежно від характеру фінансування джерел формування оборотного капіталу; по-четверте, залежно від стадії виробничо-комерційного циклу підприємства. Найбільш поширеним, при цьому, є поділ джерел на власні та позикові[15].

Мінімальна потреба підприємства в оборотному капіталі покривається за рахунок власних джерел. Фактично власний капітал є початковою та безстроковою основою фінансування діяльності підприємства, а також джерелом погашення його збитків, одним з найвагоміших показників, що використовується при оцінці фінансового стану підприємства. Власний капітал підприємства, з одного боку, характеризує фінансову самостійність підприємства відносно зовнішніх джерел фінансування (оскільки поповнення оборотного капіталу здійснюється в основному за рахунок прибутку), а з іншого – ступінь забезпеченості зовнішніх джерел наявним капіталом засновників.

Поділ джерел формування оборотного капіталу на власні і позикові спричиняє виділення двох підходів фінансування оборотного капіталу: повне самофінансування (формування оборотного капіталу виключно за рахунок власних джерел); змішане фінансування (формування оборотного капіталу за рахунок не лише власних, а й позикових джерел). Повне самофінансування на практиці реалізується лише на стадії створення підприємства, тоді як всі інші стадії його життєвого циклу в основному супроводжуються змішаним фінансування[16].

Практика функціонування підприємств різних країн передбачає різні співвідношення між власним і позиковим капіталом (в США це співвідношення становить 40/60, в Японії – 30/70). При цьому, ще 20-30 років тому у підприємств розвинених країн світу високою вважалась частка боргового капіталу на рівні 40-50%, а сьогодні його частка є прийнятною на рівні 60-70%. Що ж до вітчизняної економічної практики управління підприємством, то тут немає єдиного підходу щодо універсальної методики оптимізації структури оборотного капіталу[25, c. 113] .