Страхування відповідальності

ЛЬВІВСЬКИЙ  ІНСТИТУТ МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра гуманітарних дисциплін 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни «Страхування»

на тему «Страхування відповідальності» 
 
 

Виконав: студент ІІ курсу, групи М-21, заочної форми навчання, спеціальності Менеджмент організацій

Ніньовський Сергій Богданович 

Перевірив: викладач

Зеленко Василь Анатолійович 
 
 
 

Львів – 2009 

План:

1. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

2. Страхування перевізників.

3. Страхування професійної  відповідальності.

4. Список літератури.

1. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

Страхування цивільної  відповідальності власників транспортних засобів в Україні є обов'язковим. Це найпоширеніший вид страхування і за кордоном. Для України таке страхування — справа нова. Регламентується цей вид страхування в Україні Положенням про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1175.

Дія Положення  поширюється на нерезидентів та резидентів — власників транспортних засобів (автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на базі автомобілів, мотоцикли  всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски), котрі експлуатують на вулично-дорожній мережі загального користування, за винятком засобів, власники яких застрахували цивільну відповідальність у державах, з уповноваженими організаціями зі страхування цього виду відповідальності, з котрими Моторне (транспортне) страхове бюро уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Положення вводитиметься  у дію поетапно.

Суб'єкти обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів:

• страховики (страхові компанії);
• моторне (транспортне) страхове бюро;
• страхувальники (власники транспортних засобів);
• юридичні та фізичні особи, яким заподіяна шкода транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Моторне (транспортне) страхове бюро — юридична особа, створена згідно з чинним законодавством на основі свого Статуту, погодженого з Укрстрахнаглядом та затвердженого у встановленому законодавством порядку. Його дія регламентується Положенням про Моторне (транспортне) страхове бюро, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1175, а з 2001 р. — Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (ст. 13).

Бюро було створене з метою забезпечення платоспроможності страховиків (які отримали право здійснювати обов'язкове страхування відповідальності власників транспортних засобів) та здатності їх виконувати свої зобов'язання перед страхувальниками.

Страховики (страхові організації) можуть входити до Моторного  бюро на правах повних або асоційованих членів.

Здійснювати обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів  мають право тільки повні його члени.

Завданнями транспортного  бюро є:

а) укладання  та погодження з Уповноваженим органом, що здійснює державний нагляд за страховою діяльністю, угод з уповноваженими організаціями інших держав (що здійснюють цей вид страхування) про:

• взаємне визнання договорів такого страхування;
• взаємне врегулювання питань з відшкодування збитків;
• забезпечення виплат страхового відшкодування третім особам, якщо настання страхового випадку спричинене власником транспортного засобу, застрахованим на території зазначеної держави, або власником транспортного засобу, застрахованим в Україні відповідно до зазначених угод;

б) управління централізованими страховими резервними фондами;

в) співробітництво  в галузі страхування цивільної  відповідальності з відповідними організаціями  інших країн;

г) збір необхідної інформації про обов'язкове страхування  цивільної відповідальності та підготовка рішень і пропозицій щодо вдосконалення законодавчої та нормативної бази з даного виду страхування в Україні;

д) розробка форм страхових полісів та договорів; є) затвердження тарифів;

є) виплата компенсацій  страхового відшкодування. З метою  забезпечення виконання членами Моторного бюро своїх зобов'язань перед страхувальником і третіми особами при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди:

• фонд страхових гарантій;
• фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах.

Об'єктом страхування є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок ДТП, а саме: здоров'ю або життю фізичних осіб, їхньому майну та майну юридичних осіб.

Відшкодуванню страховиком підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного засобу за умови, що встановлено причинний зв'язок між рухом транспортного засобу та заподіяною ним шкодою.

Страховим випадком вважається дорожньо-транспортна пригода, що сталася з участю транспортного засобу страхувальника, внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за заподіяну шкоду майну, життю чи здоров'ю третіх осіб.

За цим видом  страхування в Україні діють  два види договорів: звичайні і додаткові.

Звичайний договір  укладається з власником транспортного засобу, зареєстрованого в Україні або тимчасово ввезеного на її територію для користування.

Додатковий договір  діє на території держав, зазначених у страховому полісі, на умовах, встановлених у цих державах відповідно до угод, укладених Моторним страховим бюро з відповідальними уповноваженими організаціями страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Страхова сума — це грошова сума, яку страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний виплатити третій особі (особам) після настання страхового випадку.

Величина страхової  суми та розміри страхових платежів встановлюються Кабінетом Міністрів  України і можуть змінюватись  не пізніше, ніж за два місяці до початку нового календарного року за поданням Уповноваженого органу.

У разі виїзду за межі України страхувальник-резидент зобов'язаний укласти додатковий договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності на умовах, встановлених Моторним (транспортним) бюро.

Страхове відшкодування. Виплата страхового відшкодування здійснюється третій особі (особам) або спадкоємцям протягом 15 робочих днів з дня отримання страховиком таких документів:

1. заяви про виплату страхового відшкодування;
2. довідки ОВС про обставини скоєння ДТП;
3. довідки (висновки експертів), що підтверджують розмір майнової шкоди у разі її заподіяння;
4. довідки медичних закладів про терміни тимчасової непрацездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності у разі її виникнення;
5. копії свідоцтва про смерть (для загиблих під час ДТП) та документ про правонаступництво для спадкоємців.

При загибелі третьої  особи внаслідок ДТП страховик  сплачує відшкодування в розмірі  страхової суми. У разі встановлення третій особі інвалідності: І групи—у  розмірі 100%; II — 80%; III — 60% страхової  суми.

При тимчасовій втраті працездатності сплачується 0,2% за кожну добу, але не більше 50% страхової суми.

Зазначені страхові суми виплачуються кожній потерпілій особі, але в цілому на один випадок  ця виплата не може перевищувати п'яти  страхових сум.

Страховик звільняється від зобов'язання відшкодовувати виплати:

• у разі заподіяння шкоди життю та здоров'ю власника, транспортного засобу, винного у скоєнні ДТП;
• у разі пошкодження або знищення майна, що містилося в транспортному засобі страхувальника, винного в скоєнні ДТП;
• за пошкоджений або знищений транспортний засіб його власнику, якщо той винен у скоєнні ДТП;
• за заподіяння шкоди довкіллю внаслідок ДТП;
• за наслідки пожежі, яка виникла внаслідок ДТП поза межами проїзної частини та на прилеглій до неї території;
• за пошкодження або знищення внаслідок ДТП антикварних речей, виробів із дорогоцінних металів і т. п.;
• якщо ДТП сталася внаслідок навмисних дій третьої особи, визнаних такими в установленому порядку;
• якщо ДТП сталася внаслідок масових безпорядків та групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів і т. п.

Положення про  порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів  набирає чинності:

• у частині відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю третіх осіб внаслідок ДТП, — з січня 1997 року;
• у частині відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб, — з січня 1998 року;
• у частині відшкодування шкоди, заподіяної пасажирам, які перебувають у транспортному засобі страхувальника, та в частині страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, закріплених за органами державної влади, утримання яких здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань, у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України. У 1997 р. встановлено мінімальну страхову суму, що виплачується за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю третіх осіб, у розмірі 2000 грн.

Питання інтеграції страховиків України, котрі здійснюють цей вид страхування, в європейську  інфраструктуру страхування вирішується Генеральною асамблеєю країн — членів системи "Зелена карта" в Лондоні. Моторне (транспортне) страхове бюро забезпечує участь України в міжнародній системі автострахування "Зелена карта" та виконання загальновизнаних зобов'язань перед аналогічними уповноваженими організаціями інших країн — членів цієї системи.

Систему міжнародних  угод "Зелена карта" створено в 1949 р. її мета — забезпечення ефективного  захисту потерпілих внаслідок ДТП, спричинених транспортними засобами, що зареєстровані за кордоном. Страхове свідоцтво "Зелена карта" дозволяє пересуватися автомобільними дорогами Європи без необхідності страхувати цивільну відповідальність на кожному кордоні. Ціна "Зеленої карти" в страховиків різних країн різна. Скажімо, польська "карта" для легкового автомобіля з терміном дії страхування 1 міс. коштує близько 50 дол., естонська — 80 дол., австрійська — 117 дол.

Вартість карти  залежить:

1. від типу транспортного засобу;
2. від терміну дії страхування;
3. від ситуації на страховому ринку;
4. від рівня збитковості тощо.

Крім "Зеленої  карти" є ще "Синя карта", яка  поширює свій захист тільки на постсоціалістичні  країни.

2.СТРАХУВАННЯ  ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ  ПЕРЕВІЗНИКА ВАНТАЖІВ

 
Географічне положення України, рівень її економічного розвитку та всеохоплююче включення у світову економіку забезпечують безперервні вантажопотоки з внутрішніх та міжнародних перевезень всіма видами транспорту. До процесу перевезень вантажів залучені автотранспортні підприємства, авіакомпанії, судновласники, експедитори з фрахту, експедиторські агентства, залізниця. Вони є формальними або фактичними перевізниками. Так, при зверненні до експедиторського агентства вантажовідправник укладає з ним договір перевезення. При цьому агентство стає формальним перевізником, що несе відповідальність за зазначений у договорі вантаж. Експедитор вишукує придатний транспортний засіб та домовляється з фактичним перевізником, що безпосередньо здійснює перевезення. Якщо перевезення здійснюються з перевантаженнями або різними видами транспорту (комбіновані перевезення), то вантажовідправникові немає потреби укладати договір перевезення з кожним перевізником окремо. Досить укласти його з одним перевізником на весь маршрут, а фактичний перевізник буде змінюватися у процесі транспортування.