Посередники на ринку страхування в Україні

Зміст

РОЗДІЛ1. НЕОБХІДНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ СТРАХОВИХ  ПОСЕРЕДНИКІВ…………………3

РОЗДІЛ2.ПОРІВНЯЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА СТРАХОВИХ БРОКЕРІВ І СТРАХОВИХ АГЕНТІВ………………………………………………………. 5

РОЗДІЛ3.ОСОБЛИВІ ВИМОГИ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ  В УКРАЇНІ ……………………………………………………..6

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...…..……12 

РОЗДІЛ1. НЕОБХІДНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ СТРАХОВИХ  ПОСЕРЕДНИКІВ

На  страховому ринку України посередники  існують з кінця  80-х років,  тобто з моменту його виникнення. Посередники – це страхові агенти – фізичні особи, які працювали на умовах трудової угоди  чи контракту, а також юридичні особи, для яких страхове посередництво не  було  виключним видом діяльності (залізничні каси,  туристичні фірми, Ощадбанк тощо). Функції страхових посередників виконували і продовжують  виконувати страхові компанії,  що  продають  страхові продукти іноземних страховиків. Професійні   страхові   посередники   почали   з’являтися   на

страховому  ринку в середині 90-х рр. в особі  страхових  брокерів, що    працювали   в   інтересах   страховиків,   забезпечуючи   їм перестрахування,  як  на  українському,  так   і   на   зарубіжних перестрахувальних  ринках. Основу фахівців  страхових  брокерських фірм  склали  колишні  працівники страхових компаній  середньої  і вищої ланки.

На  сьогодні можна з упевненістю  зазначити, що з кожним  роком зростає  довіра  населення до страхування як  інституту  реального захисту  майнових  та  соціальних інтересів  громадян.  Свідченням цього  є постійне збільшення активів страхових компаній, кількість страхових  відшкодувань  та підписаних  угод.  Проте  потенціальні можливості  вітчизняного  страхування значно  більші  і  вимагають свого   розвитку.   Цьому  могла  б  сприяти   масова   пропаганда можливостей   галузі,  консалтингу  послуг  тощо.   Але   засобами рекламних  акцій  це  питання  не вирішити.  Назріла  необхідність створення  посередницького ринку між страховиками  і  потенційними клієнтами.

Страховий  посередник  діє  на  страховому  ринку   поряд   зі страхувальником  і  страховиком. Страхова  індустрія  використовує різні  типи посередників та їхні комбінації. Посередницькі функції можуть  виконувати: персонал страхових компаній, агенти,  брокери, банки,   туристичні   агентства,  відділення  зв’язку,   агентства нерухомості, автосалони тощо.

Професійна  компетентність  страхових  посередників  становить суттєвий елемент захисту страхувальників, і тому необхідні заходи, спрямовані   на  отримання  страховими  посередниками   загальних, комерційних  та професійних навичок і знань. Зміст кваліфікаційних вимог у різних країнах неоднаковий. Міжнародне бюро страховиків та перестраховиків  (об’єднання  національних  професійних  асоціацій страхових посередників Європейського Союзу) у своїй резолюції  від 7   жовтня  1992  р.  пропонує  встановити  програму  навчання   з мінімальним  обсягом  у  300  годин за  період,  що  становить  18 місяців, з обов’язковим складанням іспитів після курсу навчання. У  тому  разі,  коли посередники незадовільно  виконують  свої обов’язки  і, відповідно, їхні клієнти зазнають фінансових  втрат, останні  мають  отримати  компенсацію.  Надання  таких  фінансових гарантій  вимагається насамперед від брокерів. Загалом вважається, що  страхові  компанії несуть повну фінансову відповідальність  за професійні дії своїх агентів. При цьому постає низка проблем, коли йдеться  про  агентів,  які  працюють  на  кілька  компаній.  Щодо страхових  брокерів  існують деякі види гарантій  покриття  їхньої професійної відповідальності. Найпоширенішим, а в багатьох країнах обов’язковим, є страхування професійної відповідальності страхових брокерів.  Існує також вид гарантії у формі банківського депозиту. В  Україні  досі не існує механізму надання фінансових гарантій  з боку страхових посередників.

Без  високопрофесійних  каналів дистрибуції  страхових  послуг страховим  компаніям буде дуже важко вирішити  проблему  залучення значної  кількості клієнтів для підтримки стабільного  фінансового стану.

Державні   вимоги   до   збільшення   гарантованого   капіталу страхових  компаній  обов’язково призведуть до значного  зменшення кількості  страхових  компаній,  що  сприятиме  переходу   частини страховиків на страховий посередницький ринок.

З  розвитком  та  поглибленням відносин  на  страховому  ринку України роль страхових посередників зростатиме, що піде на користь як    страхувальникам,    так    і    страховикам.    При    цьому забезпечуватиметься постійне поліпшення якості страхових продуктів за  рахунок налагодження тісних відносин страхових посередників  і страхувальників.  Отже,  наявність  значної  кількості   страхових посередників дозволить активізувати український страховий ринок  і наблизити його до Єдиного світового ринку страхування.

 

РОЗДІЛ 2.ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТРАХОВИХ  БРОКЕРІВ І СТРАХОВИХ АГЕНТІВ 

Страхові  агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені  та за дорученням страховика та виконують  частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання  робіт, пов'язаних з виплатами страхових  сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові  брокери - громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому  порядку як суб'єкти підприємницької  діяльності та здійснюють посередницьку  діяльність на страховому ринку від  свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Діяльність  страхових агентів і страхових  брокерів багато в чому має спільні  риси, але юридичний статус таких  осіб різний. Страховий агент є  уповноваженим страховика і діє  згідно з агентською угодою на визначеній території. Страховий брокер, навпаки, є уповноваженим страхувальника або страхової компанії, що бажає  перестрахувати ризики за взятими на себе зобов'язаннями. Клієнт доручає  брокерові здійснювати всі необхідні  дії, пов'язані з управлінням своїми договорами страхування (перестрахування) і розміщенням їх у страховій  компанії на вибір брокера. Незалежність брокера від страховика або пе-рестраховика (тобто від другої сторони угоди) - ключова відмінність брокера  від агента. Саме незалежність брокера  є гарантом того, що він, обираючи страхову компанію для свого клієнта, керується  виключно інтересами останнього. 

У різних країнах світу співвідношення між  кількістю агентів та брокерів, що діють на страховому ринку, помітно  різні. На одних ринках переважають  агенти, на інших - брокери. Наприклад, нідерландський страховий ринок  називають "брокерським", У Франції 42 % страхових продуктів зі страхування життя продається через банки. Брокери Великої Британії забезпечують 70 % страхування, відмінного від страхування життя, та 44 % страхування життя. У Німеччині 50 % ризиків у промисловості страхується за посередництвом кептивних брокерів, а 65 % страхування життя та автомобільного транспорту провадять страхові агенти. Має значення те, як історично розвивався страховий ринок у тій чи іншій країні, особливості законодавчої системи, національні традиції та деякі інші фактори.

Види  діяльності, що їх здійснюють страхові агенти та страхові брокери, згідно з  Міжнародною стандартною галузевою  класифікацією всіх видів економічної  діяльності належать до розділу "Фінансове  посередництво". Нині існує третій переглянутий варіант цієї класифікації, який підготовлено Департаментом міжнародних  та соціальних питань статистичного  управління Організації Об'єднаних Націй в 1990 році.

У міжнародній  практиці використовують узагальнене  визначення діяльності страхових брокерів та страхових агентів.

Діяльність  страхових брокерів визначена як професійна діяльність осіб, які, діючи  з повною свободою вибору підприємства, зводять разом, з метою страхування  або перестрахування, осіб, що мають  потребу в страхуванні або  перестрахуванні, тоді як страхові або  перестрахові підприємства виконують  підготовчу роботу для укладання  договорів страхування або перестрахування  і, де це доречно, надають допомогу в  застосовуванні і виконанні таких  договорів, зокрема в разі виникнення вимог страхового відшкодування.

Діяльність  страхових агентів визначена  як професійна діяльність осіб, що мають  інструкцію з одного чи більшої кількості  контрактів або уповноважені діяти  від імені та за дорученням (або  лише за дорученням) одного чи більше страхових  підприємств з надання, пропонування і виконання підготовчої роботи для укладання або з укладання  договорів страхування чи з надання  допомоги в застосовуванні та виконанні  таких договорів, зокрема при  виникненні вимог страхового відшкодування.

Загалом вважається, що страхові компанії несуть повну фінансову відповідальність за дії (професійні) своїх агентів. При  цьому постає ряд проблем, коли йдеться  про агентів, які працюють на кілька компаній. Щодо страхових брокерів існують деякі види гарантій покриття їхньої професійної відповідальності. Найпоширенішим, а в багатьох країнах  обов'язковим, є страхування професійної  відповідальності страхових брокерів. Існує також вид гарантії у  формі банківського депозиту. В Україні  досі не існує механізму надання  фінансових гарантій з боку страхових посередників.

З розвитком  та поглибленням відносин на страховому ринку України роль страхових  посередників зростатиме, що піде на користь  як страхувальникам, так і страховикам. При цьому забезпечуватиметься  постійне поліпшення якості страхових  продуктів за рахунок налагодження тісніших взаємостосунків страхових  посередників і страхувальників. 

 

РОЗДІЛ3.ОСОБЛИВІ ВИМОГИ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ  В УКРАЇНІ

     У разі коли договір страхування  укладається при посередництві 

страхового  агента,  суб'єкти  цивільно-правових  відносин повинні 

дотримуватися таких вимог:

     страховий агент,   що   отримує    страхові    платежі    від 

страхувальників,  зобов'язаний  перерахувати  ці  кошти на рахунок 

страховика  протягом двох робочих днів після  отримання  відповідних 

страхових  платежів,  а  також  оформити  договір  страхування  не

пізніше  одного  робочого  дня  з  моменту  отримання   страхового

платежу;

     страховий агент  зобов'язаний  щодекадно  подавати страховику 

відомості про укладені договори страхування  та  розміри  отриманих 

платежів;

     у разі    несвоєчасного   перерахування   страховим   агентом 

страхових платежів або порушення ним терміну  оформлення  договорів 

страхування без поважних причин страховик зобов'язаний призупинити 

дію агентської угоди не менше ніж на три місяці.

     Неналежний контроль страховика  за діяльністю  його  страхових 

агентів кваліфікується як порушення страхового законодавства.

     Під час  провадження  страхової   посередницької   діяльності 

страховий брокер зобов'язаний:

     забезпечити укладення   договору   страхування   на  найбільш 

вигідних  для страхувальника умовах відповідно до брокерської угоди 

із страховиком, який має стійке фінансове становище;

     володіти інформацією,   необхідною   для  укладення  договору 

страхування на умовах страхувальника, в тому числі  про наявність у