Масова інформація в системі соціального формування особистості

Сучасне суспільство як ніколи насичене новітньою мікропроцесорною технікою. Радіо- і телеприймачами користуються у найвіддаленіших куточках нашої планети. Зараз навряд чи знайдеться сім'я, в якій не було б телевізора. Так, за даними французьких спеціалістів, у Франції в кожній сім'ї є телевізор, а у кожній четвертій є вже по два телевізори. США в цьому відношенні випередили Францію. Там у кожній п'ятій квартирі нараховуються три апарати, а в Японії навіть чотири телевізори в одній квартирі вже не рідкість.

У США понад 6000 систем кабельного телебачення обслуговують 37 млн. будинків. До початку 1990 року кількість сімей, які мають, відеомагнітофони. становила близько 25 млн.

У ФРН на початку 80-х років відеомагнітофони мали 25 відсотків всіх сімей, до початку 90-го року, за оцінками спеціалістів, їх кількість зросла на 50 відсотків. Як показало репрезентативне опитування, проведене за завданням міністерства освіти і науки ФРН. ще у 1982 році серед володарів відеомагнітофонів 10 відсотків становили юнаки і підлітки від 14 до 29 років.

Вік комп'ютера, не зважаючи на ряд переваг, що він надає, народжує урбаністичне дитинство, негативно впливає на психічний, емоційний та фізичний розвиток дітей. Проведення дітьми значної частини свого дозвілля вдома, біля телевізора веде за собою погіршення стану здоров'я, зниження інтересу до читання, спорту, до активних форм використання вільного часу, що призводить до формування пасивності, байдужості тощо.

Аналізуючи молоде покоління з післявоєнного періоду, деякі західні педагоги, зокрема професор Р.Вінкель (Західний Берлін), називають покоління молодих, що вступило в життя після 70-х років "поколінням електроніки і засобів інформації". на відміну від покоління 40-х років ("діти війни"), покоління "економічного буму" 50-х — початку 60-х років ("діти споживання"), періоду після 60-х років ("діти кризи"). Покоління 70-х і наступних років, за Вінкелем, це "не діти". Жодне з поколінь не відчувало стільки страху жахів, незгод, скільки довелося відчути сучасному поколінню молоді.

Більшість авторів поділяє думку, що сучасне покоління — "інше", і воно є дуже "важким", але причини цих труднощів трактуються неоднозначно. Для одних ці причини криються у важких соціально-психологічних умовах, в яких жили і росли діти (страх перед загрозою термоядерної війни, втрати смислу життя. розчарування, депресії. наркоманія та інші соціальні лиха).. Інші звинувачують насамперед саме дорослих, які винайшли нові технології, засоби масової інформації і цим не лише позбавили дітей радості дитинства (Н. Пестман), а й спричиняли зникнення самого поняття "дитинство".

У вік електронних засобів масової інформації втратили відмінність періоди дитинства і дорослого життя. Поява телевізора перетворила, як стверджується. культуру в "емоційне споживання" кадрів, які змінюються на екрані кожні три секунди.

Підраховано, що за перші п'ятнадцять років підліток проводить біля телевізора 16 годин, причому в кожній програмі він бачить як мінімум три. сцени насильства. За свідченням нейропсихологів, це справляє надмірний валив на праву півкулю, пов'язану з однобічним візуальним "сприйманням зовнішнього світу, куди і переміщується активність дитини. В той же час виключається ліва півкуля, де розміщені центри мислення і мови.

Дослідження, проведені у ряді країн з метою вивчення ступеня "споживання" дітьми телепередач, показали, що перші контакти з телебаченням діти мають уже у віці двох років. У віковій групі трирічних вже 60 відсотків дивляться телепередачі більш або менш регулярно. Як свідчать вчені, занадто великою є участь у регулярному перегляді телепередач дітей у віці від трьох до шести років.

Опитування, проведені серед школярів різних типів західнонімецьких шкіл, свідчать про те, що 90 відсотків учнів дивляться відеофільми. причому деякі з них до 20 фільмів на тиждень, в тому числі заборонених для їх віку. Дослідженнями виявлено таку залежність між тривалим сидінням перед телевізором й поганою встигаємістю у школі. Все це. природно, не може не викликати протесту з боку батьків, учителів та інших людей, які усвідомлюють, якої шкоди завдає відеоіндустрія підростаючому поколінню.

Як підмічають спеціалісти - медики, відверто непристойні відеофільми, фільми жаху тощо небезпечні для дітей з високою збудливістю. Пристрасть до таких відеофільмів провокує асоціальну поведінку, агресивність, жорстокість, вандалізм, злочинність. Воно веде до серйозних патологічних наслідків.

Нині індустрія розваг, на жаль, продовжує спрямовувати засоби масової інформації на формування у молоді соціальної, політичної і духовної апатії, пасивності, примітивних смаків, інтересів і потреб, зневажливого ставлення до справжньої культури, до історії, сучасних досягнень людської цивілізації.

Невипадково у США навколо проблеми дозвілля молоді розгорнулася запекла боротьба. Зараз у дискусію про те, які розважальні програми можна назвати "підходящими" для 66,5 мли. американців у віці до 19 років вступила практично вся країна, батьки, популярні зірки телеекрану. Американська громадськість підняла голос протесту, закликала до прийняття рішучих заходів проти непристойних теле- і відеопрограм. За даними журналу "Піпл". у фільмі "Рембо" демонструються 44 засоби вбивства, не враховуючи групових, які відбулися під час численних вибухів. На думку "Національної асоціації навчальних закладів", більша частина самогубств до яких вдаються підлітки США, пов'язана зі станом депресії, викликаної відеопродукцією.

Прогресивні сили світу, в тому числі й педагогічна громадськість, не можуть не думати про психологічні та моральні втрати і наслідки, особливо для дітей та молоді, сьогоднішньої практики "культурного імперіалізму" з його пропагандою масової культури, культу насильства, вседозволеності, низьких інстинктів людини, звичаїв злочинного світу. Використання культури як джерела наживи, як каналу, через який формується перекручене уявлення про світ, про життя негативно відбивається на духовному розвиткові молоді.

Німецький письменник Бертольд Брехт підкреслював, що при використанні творів культури для маніпулювання людською свідомістю відбувається процес, який він назвав "переплавкою духовних цінностей".

Серйозно турбує і те, що сучасна молодь більше уваги приділяє "агресивним формам культури", які розповсюджуються із швидкістю епідемії завдяки поширенню засобів масової інформації, а книга, як джерело духовного розвитку відступає на другий план.

Так, у колишньому Радянському Союзі, за даними соціологічних опитувань останніх років, у бюджеті вільного часу молоді книга займає лише п'яте місце, переважають сучасна музика, спілкування, телебачення, заняття за інтересами. У загальному обсязі читання старшокласників класична література лише займає 4,5 відсотки.

Відчуження молоді від книги — це тривожний симптом. За словами французького просвітителя Дені Діро, "коли люди перестають читати, вони перестають міркувати". Американські педагоги також стикнулися з таким серйозним фактом, як повна відсутність у дітей інтересу до читання. Причину такого явища вони вважають у тому, що у СІНА довгі роки формувалося покоління, "яке не читає книжок", а дивиться х телевізор. Високорозвинена індустрія розваг надає молоді широкий спектр можливостей щодо проведення дозвілля, тому приділяти серйозну увагу читанню, підкреслюють вони, може лише той, хто з дитинства орієнтований на це. і сьогодні в країні налічується до 70 відсотків осіб, які, одержавши середню освіту, в подальшому майже нічого не читають.

Професор Д. Бааке з ФРН говорить про "вторинну неграмотність" як про серйозну соціальну проблему країни. Під цим він розуміє такий стан коли молоді люди навчившись читати та писати, читають так мало, що по відношенню до літератури ведуть себе як неграмотні люди, не сприймаючи її.

В Австрії, згідно з проведеним опитуванням, у культурній сфері 55 відсотки населення країни, що мають обов'язкову шкільну освіту, протягом року не читали жодної книги або в кращому випадку — одну, 67 відсотків населення Австрії, старші за 15 років, протягом року не купують жодної книги. Цей стан "напівграмотності". як його характеризують в Австрії, широко розповсюджений і в нашій країні. У Франції 65 відсотків людей не читають книжок. Більше половини всіх книг, які читають у країні, припадає па частку лише 10 відсотків населення.

Картину бездуховності, яка прогресує, можна доповнити ставленням людей до театру та інших культурно-видовищних закладів. Так. наприклад у Франції, 87 відсотків населення не ходить до театру, 78 відсотків юнаків та дівчат жодного разу не були на концертах. Ці дані відбивають загальну тенденцію, яка свідчить про те, що все менше людей читають серйозну літературу, найчастіше вони захоплюються розважальними журналами і бульварною пресою, а діти — беззмістовними коміксами з суперменами на обкладинках.

Звичайно, найбільше нарікань отримує школа на те, що вона погано вчить, не розвиває інтересу до книги, до серйозного читання. В цьому зв'язку не можна не пригадати слова видатного педагога В. О. Сухомлинського. який писав, що дитині необхідно прививати любов до книги з дитинства. Якщо читання не стане для неї духовною потребою, то у роки дозрівання душа підлітка буде порожньою і беззмістовною, а на світ божий. Бог знає звідки, полізе все погане.

Невипадково "бездуховність", яка охопила все людство, виявляється саме у молоді в її емоційній глухоті до справжньої культури, нерозвиненості естетичних смаків, відсутності почуття милосердя, співчуття, творчої ініціативи, утилітарному ставленні до життя.

Проблеми формування ціннісних орієнтацій старшокласників засобами радіо

Перебудова суспільних відносин робить дедалі гострішою проблему використання суспільних механізмів культури, виховного потенціалу мистецтва спрямованих на оптимізацію естетичного загальнокультурного розвитку особистості. Широке коло тем художньо-естетичного циклу висвітлюваних радіожурналістикою допомогає поєднувати питання етики й естетики, наповнювати їх суспільним змістом.

Процеси сьогоднішнього суспільного життя відкрили доступ до багатств світової художньої культури, але в одночас посилили сферу впливу псевдомистецтва на молодь. Глибока чутливість до різних музичних стилів і виникнення на цьому ґрунті складних, часто суперечливих утворень і вияв механізмів взаємозараження та наслідування, які за умов панування рок музики об’єктивно позначаються на ступені її поширення і популярності.

Ціннісні орієнтації - головні детермінанти поведінки. Найвищий рівень диспозиційної ієрархії утворює система ціннісних орієнтацій на цілі життєдіяльності і засобів досягнення цих цілей. детермінована загальними суспільними умовами життя даного індивіда.

Останнім часом у зв’язку з переоцінкою суспільних цінностей ця проблема стала сферою гострою дискусїї. Глибоке розбіжності в поглядах дезорієнтують практику, яка не знає, до кого "пристосуватися". Головна хиба догматичного мислення полягає в переконанні, ніби виховання в нашому суспільстві має бути однаковим для всіх. Правильніше мовити про пріоритетність гуманістичного виховання, що ґрунтується на визнанні цінності дитини як особистості.

Найважливішими функціями виховання за умов гуманізації стають прилучення вихователів і вихованців до цінностей гуманітарної культури.

Проведене обстеження (було опитано 150 9-10 класів м. Києва та Полтави) виявили низку проблем: в усіх анкетах старшокласники поставили радіо на 3 позицію визнавши джерелом інформації телебачення та пресу. Це свідчить про усвідомлення ними множинності каналів інформування а й про свідоме виділення їх пріоритетності.

Результати аналізу засвідчили, що характерною ознакою /для всіх слухачів є налаштованість на розважальну й компенсаторну функції радіо. Старшокласники зазначили близько 40 назв уподобаних програм : українські, російські та місцеві канали мовлення. У структурі морально естетичних цінностей і уподобань старшокласників посідає естрадна музика. Естрадна музика з її любовною тематикою, ритмічністю впливає на інтимну сферу особистості старшокласника.

Водночас самоналаштованість на відпочинок, розваги не передбачають глибокого проникнення в естетичну суть музичних творів. Важливо підкреслити, що підвищений інтерес учнів до хіт-парадів змушує задуматися, що хіт-парад це водночас реклама, потужний канал навіювання, формування культурних цінностей. В сучасного школяра помітно розгублені навички слухання серйозної музики, втрачено вміння "...слухати музику так, щоб цінувати мистецтво".

Спеціальні програми присвячуються творчості видатних українських композиторів. У програмі моя пісня, присвяченій творчості Леонтовича слухачі могли ознайомитися не лише з оперою " На русалчин Великдень", а з творами духовної музики.

Музика, література, за своєю суттю надають великі можливості для розвитку і збагачення почуття цінності та судження про неї учнів.

Заключна частина

Отже, масова комунікація - це особливий вид асоціального спілкування, який є важливою передумовою розвитку і організації, що впливає на духовні цінності та соціальні норми, які п систематизованому вигляді відбивають світоглядні уявлення, переконання, суспільний настрій.

За визначенням нової соціологічної теорії інформатизації суспільства комплексу засобів масової інформації відводиться значне місце в системі відносин сучасного суспільства, оскільки саме вони перетворилися па повсякденний необхідний елемент жіття людини, стали оранічною частиною середовища, його існування, що в свою чергу сприяє розповсюдженню соціальної інформації і формування у молоді соціальної активності, а отже і свідомості.

Розповсюдження інформації за допомогою масової комунікації з засобом політичного, економічного та інших впливів на свідомість (мислення) та діяльність (поведінку) людей.