Устройство управления на базе мультиплексора

де Uж – напруга живлення;

     Iзаг – струм, який споживається усіма мікросхемами приладу 

    Знаючи  всі данні підставляємо у формулу (1.11) свої значення: 

    Pзаг = 5*51,4 = 257 mВт = 0,257 Вт 
 
 
 
 

       1.17 Розрахунок надійності 

    Надійність  – це властивість зберігати у  часі в зазначених рамках значення всіх параметрів, характеризуючих здатність виконувати необхідні функції в заданних режимах, умовах використання, обслуговування, ремонта, зберігання та транспортування.

    Для розрахунку надійності пристрою необхідні  такі данні:

1. перелік елементів, які використовуються;
2. кількість компонентів;
3. температура навколишнього середовища;
4. Фізичні та табличні значення параметрів надійності.

    Розрахунок  надійності зводиться до визначення середнього напрацювання на відказ.

    Розрахунок  виконується у наступній послідовності: 

    1) Визначення коефіцієнту навантаження для кожного компонента:  
 

             

                                                                                                                   (1.12) 
 

де Рф – фактична потужність на пристрої;

     Рм – максимальна потужність на пристрої. 

    2) Визначення за довідником коефіцієнта  вплива для даної температури:

    3) Визначення значення інтенсивності  відказів:

                                                   
 

                                                                                                                (1.13) 
 

де - інтенсивність відказів компонентів;

    - коефіцієнт впливу. 

4. Визначення  значення сумарної інтенсивності відказів:

                                                

                                                                                                              (1.14) 
 

  де n – кількість елементів;

    - інтенсивність відказів з урахуванням коефіцієнту вплива. 

5. Визначення  значення напрацювання на відказ:

 

                                                                                                              (1.15) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         
 

         
 

         
 
 
 
 
 
 
 

       Таблиця 1.3 – Надійність елементів 
 
 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       1.18 Розробка друкованої плати 

    При розробці друкованої плати необхідно  визначитись з конфігурацією  та габаритними розмірами плати  – максимальний розмір сторони друкованої плати не повинен перевищювати 500 mm. З урохуванням принципової схеми приладу необхідно визначитись з раціональним розташуванням елементів. Виконати трасування.

    Провідники  повинні бути короткими, їх небажано розташовувути поруч, так як можуть виникнути поразитні наводки. А  заземлення провідників повинно бути максимально широким.

    Трасування  полягає в з’єднанні між собою  контактів кожного з елементів, розташованих на платі. Основними обмеженнями  при трасуванні є недопустимість перетину в одному шарі провідників різних ланцюгів.

    Друковану плату було розроблено в спеціалізованній программі Layout.

      
 
 
 
 

    Рисунок 1.8 – Друкована плата пристрою 
 
 
 
 
 
 
 
 

Перелік літератури 

1 Бирюков С.А Цифровые устройства на МОП – интегральных мікросхемах – М.: Радио и связь, 1990.

2 Гутников В.С. Интегральная электроника в измерительных устройствах – Ленинград: Энергоатомиздат, 1998.

3 Данилов И.А., Иванов П.М. Общая електротехника с основами электроники – М.: Высшая школа, 1983.

4 Зубчук В. И. и др. Справочник по цифровой схемотехнике – Киев: Техника,    1990.

5 Мазур А.И., Грачев В.Н. Электрохимические индикаторы – М.: Радио и     связь, 1985.

6 Потемкин И.С. Функциональные узлы цифровой автоматики – М.: Энергоатомиздат, 1988.

7 Терещук Р.М., Терещук К.М. Полупроводниковые приемно – усилительные устройства: справочник – Киев: Наукова думка, 1989.

8  vt1. RU

9 Под редакцией Романычевой Е.Т. Разработка и оформление конструкторской документации РЭА – М.: Радио и связь, 1989.

10 Шило В.Л.  Популярные цифровые микросхеми: справочник – Киев: Техника, 1990.

11 Ямпольский В.С. Основы автоматики и электронной вычислительной техники – М.: Просвещение, 1991.

12 Нефедов  А.В., Савченко А.М. Зарубежные  интегральные микросхемы: справочник  – М.: Энергоатомиздат, 1989.

13 Якубовский  С.В. Цифровые и  аналоговые интегральные микросхемы – М.: Радио и связь, 1989.