Визначити час виготовлення партії електронних  блоків (в нашому випадку автомобільних зарядних пристроїв) у кількості 1000 штук при паралельно послідовному сполученні операцій, якщо норми часу по окремим операціям складають: Т1=8хв, Т2=7хв,Т3=10хв, Т4=2хв, Т5=1хв.

       При цьому  Т1-час виготовлення  плати

           Т2-час нанесення елементів на  плату

                Т3-виготовлення корпусу

                Т4-розташування плати у корпусі

               Т5-закриття корпусу кришкою.

При паралельно-послідовному сполученні операцій, час циклу по партіях складає:

      (4.1) 

Час зсуву при  паралельно-послідовному сполученні операцій обчислюється так:

                                   (4.2)  

Отже, час  виготовлення партії приладів становить 11018 хвилин.

4.2 Інженерний розрахунок  технологічності пристрою

     Однією  з найважливіших характеристик  РЕА є технологічність конструкції, під якою необхідно розуміти сукупність властивостей РЕА, що дозволяють оптимально використовувати  кошти, матеріали  і час при технічній підготовці виробництва, виготовлення, експлуатації і ремонті в порівняні з  відповідними показниками однотипних конструкцій того ж призначення.

     Для оцінки технологічності РЕА використовують відносні показники К_i і комплексний показник К_k, що розраховується за середньозваженим значенням відносних показників із врахуванням коефіцієнтів j_i, що характеризують вагову значимість показників, тобто ступінь їх впливу на трудомісткість виготовлення виробів.

     Значення  відносних  показників К_i  знаходиться в межах 0 £ К_i £1, при цьому ріст показників відповідає вищій технологічності РЕА[19-21]. Вираз для розрахунку відносного показника може мати вигляд або простого відношення (a/b) або .

     Перший  вираз використовується в тих  випадках, коли величина наближується до b, що відповідає підвищенню технологічності РЕА, другий – коли наближення величина a до b знижує технологічність. Коефіцієнт j  розраховується за формулою:

      ,                                          (4.3)

     де  і – порядковий номер показника  технологічності в рангованій послідовності .

      Базовими  показниками технологічності для  блоків радіотехнічного класу є  наступні: коефіцієнт підготовки радіоелементів К_ПРЕ (для нього j = 1), коефіцієнт автоматизації монтажу К_АМ (j = 1), коефіцієнт складності збірки К_{С ЗБ} (j = 0,75), коефіцієнт механізації контролю К_МК (j = 0,5), коефіцієнт прогресивності формоутворення К_Ф (j = 0,31), коефіцієнт повторюваності радіоелементів К_{ПОВ РЕ} (j = 0,185), коефіцієнт складності обробки К_{С ОБ} (j = 0,11). Обчислимо дані коефіцієнти за нижче наведеними формулами.

     1. Коефіцієнт підготовки  ЕРЕ:

      ,                                          (4.4)

     де N_{М ПРЕ} – кількість радіоелементів, виводи яких формуються автоматизовано;

             N_РЕ – загальне число радіоелементів у виробі;

                                           .

     2. Коефіцієнт автоматизації  монтажу:

      ,                                                    (4.5)

     де N_АМ – кількість монтажних з’єднань, виконаних автоматизовано;

          N_М – загальна кількість з’єднань;

                                              .

     3. Коефіцієнт складності  збірки:

      ,                                           (4.6)

     де N_ТСК – кількість типорозмірів вузлів, які під час складання потребують регулювання;

            N_ТВ – загальна кількість типорозмірів вузлів;

                                              .

     4. Коефіцієнт механізації  контролю:

      ,                                               (4.7)

     де N_МК – кількість автоматизованих контрольних операцій;

          N_К – загальна кількість контрольних операцій;

.

     5. Коефіцієнт прогресивності  формоутворення:

                  ,                                            (4.8)

     де N_ПР – кількість деталей, виконаних прогресивним методом (у нашому випадку це – корпус і кришка із пластмаси);

          N₀ – загальна кількість деталей;

     

.

     6. Коефіцієнт повторюваності  радіоелементів:

      ,                                       (4.9)

     де N_ТРЕ – кількість типорозмірів радіоелементів;

          N_РЕ – загальна кількість радіоелементів;

     

.

     7. Коефіцієнт складності обробки:

      ,                                       (4.10)

     де N_СТР – кількість деталей, виготовлених методом зняття стружки;

          N₀ – загальна кількість деталей;

                                                    .

     В число показників, що обираються за базові, повинні включатися показники, які здійснюють найбільший вплив  на технологічність конструкції  РЕА певного призначення і  умов використання [10].

      Склад базових показників технологічності, їх рангова послідовність за значимістю, коефіцієнти значимості j_і для радіотехнічних виробів приведені в таблиці 4.1.  

Таблиця 4.1- Базові показники технологічності

      

     Основний  показник, що використовується для  оцінки технологічності конструкції  – комплексний показник, який визначається на основі базових показників за формулою:

      ;                                          (4.11)

де К_{і –} базовий показник відповідного класу блоків РЕА;

          і – порядковий номер показника  в рангованій послідовності;

          S – загальне число взятих базових  показників технологічності; 

     

. 

     За  відомим нормативним комплексним  показником оцінка технологічності  РЕА виражається відношенням  досягнутого К_k до нормативного К_Н, причому це відношення повинно задовольняти умові .

     Для оцінки технологічності для даної  конструкції встановлюється К_н= 0,5, обчислюємо:

     

. 

           Як бачимо з розрахунків, 1,46 ³ 1 – задовольняє умові, тобто технологічність є достатньою і не потребує заходів для її підвищення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

 

     В даному курсовому проекті було розроблено лабараторний макет для вивчення роботи мікроконтролера.

     В першому розділі проекту було проаналізовано основні параметри  пристрою, які порівняні з параметрами  аналогів і визначені переваги та недоліки даного пристрою  з наведеними. Напруга живлення для приладу, що був розроблений, обрано 5 В,. Розмір друкованої плати 140x100 мм.

      В другому розділі було розроблено друковану плату даного пристрою. Обраний одностороній тип друкованої плати, оскільки перед нами стояла задача одержання пристрою з мінімальними витратами і високим рівнем практичності приладу. Одностороні плати виготовляються хімічним методом, оскільки цей метод дозволяє одержати третій клас точності, та ми в подальших розрахунках, використовували усі параметри, що відповідають першому класу. Далі було проведено інженерний розрахунок друкованої плати, де було обрано метод проектування друкованої плати, розраховано діаметр контактних площадок, ширину друкованих провідників. Проведений розрахунок на завадостійкість та отримано топологію друкованої плати. Я скористався системою автоматичного проектування OrCAD 15.7. Таким чином, створивши електричну принципову схему пристрою в OrCAD CAPTURE, і, промоделювавши її частину, розробила друковану плату.

     У третьому розділі було розроблено корпус даного пристрою. Розраховано розмір корпусу, вибрано матеріал та спосіб виготовлення. Конструкція має пластмасовий корпус. Плата розміщена у горизонтальній площині. Кришка і корпус кріпляться за допомогою защімлення. Для естетичного вигляду підібрано чорний колір . Перевагами даної конструкції є простота виготовлення деталей і зборки корпусу, прийнятні масогабаритні характеристики, задовільна ціна, простота експлуатації. Недоліком конструкції є те, що прилад має не підібрані антропометричні форми. За матеріал для друкованої плати обираємо склотекстоліт фольгований двосторонній марки СФ-2-35-1,5, який має товщину фольги 35 мкм, товщина матеріалу з фольгою 1,5 мм. Він застосовується для виготовлення двосторонніх та односторонніх друкованих плат.

     В четвертому розділі була проведена розробка технологічного процесу виготовлення пристрою. Розраховано час виготовлення пристрою при партії в 1000 одиниць, який становить 11018 хвилин. Розраховано технологічнічність пристрою. Основний показник, що використовується для оцінки технологічності конструкції – комплексний показник, який визначається на основі базових показників-Кк, який становить 0,73. Для оцінки технологічності для даної конструкції встановлюється К_н= 0,5. Кк/Кн=1,46>1, тобто технологічність є достатньою і не потребує заходів для її підвищення.