Методика навчання писемного мовлення старшокласників

      2.2. Система вправ для розвитку писемного мовлення старшокласників

      Раціональному розподілу інформаційного, емоційного і фізичного навантажень відповідають комплекси вправ, адекватні основним цілям навчання писемної комунікації. Для навчання письма на рівні його функціональної одиниці пропонуються умовно-комунікативні і комунікативні вправи, які містять три компоненти: 1) комунікативне завдання, яке включає мотиваційно-цільовий аспект (план учителя) і приймається учнем як комунікативне завдання, 2) розв'язання комунікативного завдання (план навчання); 3) контроль або самоконтроль.

      Умовно-комунікативні вправи використовуються для засвоєння мовного матеріалу у графічному оформленні, а також для автоматизації операцій, пов'язаних з письмовим викладом думок. До цього типу відносять вправи з моделями (трансформація моделей, розширення їх тощо). Особливе значення мають вправи на розширення висловлювання. Цінність таких вправ у тому, що вони формують механізм випередження або механізм вірогідного прогнозування, що має велике значення для створення писемного висловлювання.

      Другий вид тренувальних вправ забезпечує вміння логічно і послідовно, своїми словами передати ту чи іншу інформацію. Це перефраз, скорочення тексту, вибір ключових слів з тексту. Для навчання логічного викладу думок пропонується складання різноманітних планів: план у вигляді запитань чи називних речень тощо [26,62].

      Серед комунікативних вправ чільне місце займає відтворення груп речень, пов'язаних змістом. Виконується вправа у формі самодиктанту. Для удосконалення вміння висловлюватися своїми словами використовується переказ, розповідь, опис, твір, написання листа зарубіжному другові.

      До творчих письмових вправ, які пропонуються на старшому ступені, відноситься рецензування, реферування, анотація прочитаного чи прослуханого тексту, письмові роботи творчого та напівтворчого характеру, які виконуються спочатку за допомогою запитань до картини, малюнка, а далі без опори на них.

      Основна робота над лексико-граматичним матеріалом функціональних одиниць письма починається з введення тексту-полілога. Його специфічні характеристики (глобальність презентації навчального матеріалу, динамічність, ілюстративність, відповідність змісту комунікації інтелектуальному рівню учнів, емоційність, яка досягається за рахунок використання засобів особистісної оцінки, звертання до віршів, пісень, приказок, спортивно-танцювальних рухів тощо) уможливлюють стимулювання інтелектуального потенціалу, лінгвістичних здібностей учнів, активізацію лексико-граматичного матеріалу, необхідного для формування та вдосконалення мовленнєвих умінь.

      Третє пред'явлення матеріалу супроводжується записом ядерних компонентів функціональної одиниці письма. Для запису пропонуються тільки ядерні компоненти, які відносяться до сфери життєзабезпечення і можуть бути надалі використані для писемних висловлювань різних жанрів, характерних для цієї сфери: записок, оголошень, телеграм, поштових листівок, листів тощо [25,5].

      На етапі тренування в спілкуванні крім вправ, націлених на актуалізацію, вдосконалення орфографічних навичок, виконуються умовно-мовленнєві вправи спочатку на рівні однієї, потім двох-трьох функціональних одиниць письма - списування і диктанти з комунікативним завданням: списати оголошення, рецепт, розклад; по пам'яті записати рекомендації лікаря для "хворого члена родини" (самодиктант), записати повідомлення (1-2 функціональних одиниць письма) для... (диктант); заповнення декларації, формуляра; відновити пошкоджений текст записки.

      Здебільшого виконуються вправи з використанням різних зразків, що демонструються вчителем за допомогою кодоскопа чи підготовлених роздавальних карток. Керування діяльністю учнів на цьому етапі є жорстким. Для автоматизації учитель пропонує лексико-граматичний матеріал, необхідний для вдосконалення відповідних навичок і подальшої побудови самостійних писемних висловлювань різних жанрів соціально-побутової сфери.

      На етапі практики в спілкуванні виконуються комунікативні вправи, метою яких є розвиток писемних мовленнєвих умінь. Цей тип вправ припускає глобальне використання лексико-граматичного матеріалу для створення писемного висловлювання на рівні макротексту (2-4 функціональні одиниці письма): поштова листівка, записка, оголошення, лист тощо. Як свідчать експериментальні дані, на етапі практики в спілкуванні типова компонентна структура комунікативної вправи зазнає змін за рахунок більш згорнутого опису ситуації комунікативних завдань (орієнтуючий план), а також за рахунок змін у плані контролю, що має характер самооцінки, взаємооцінки або колективної оцінки продукту писемної комунікації.

      Завдання до письмових вправ можуть бути сформульовані таким чином:

1. Дайте відповіді на запитання.
2. Поставте запитання до підкреслених слів / фраз.
3. З'єднайте декілька (2 - 3) речень в одне.
4. Перепишіть і доповніть речення.
5. Виберіть правильну відповідь.
6. Доповніть за зразком початок/кінець розповіді.
7. Напишіть протилежне.
8. Опишіть клімат вашої країни чи вашого району/області.
9. Заповніть анкету, відповідаючи «так» або «ні».
10. Виправте твердження.
11. Складіть діалог, об'єднавши розрізнені репліки.
12. Дайте ваш коментар щодо картини, використовуючи прикметники у вищому та найвищому ступенях.
13. Розкажіть про ваші останні канікули, вживаючи такі слова...
14. Висловте вашу думку щодо..., вживаючи речення...
15. Складіть звіт про ...
16. Напишіть, що ви бачите з вашого вікна.
17. Складіть текст оголошення.
18. Складіть листа за планом.
19. Напишіть, хто ви (відрекомендуйтесь).

  Для роботи з текстом можна запропонувати такі завдання:

1. Випишіть з тексту речення, що розкривають його зміст.
2. Поставте запитання щодо змісту тексту.
3. Складіть резюме прочитаного тексту.
4. Дайте опис персонажів
5. Дайте назву абзацам тексту
6. Напишіть інший початок/кінець тексту. [13,7]

      У навчанні написання листа зарубіжному другові виділяють два етапи: підготовчий та мовленнєвий. До першого належать такі дії: відбір необхідної лексики; складання плану до змісту листа; правильне оформлення листа і конверта Етап мовлення включає письмовий виклад змісту листа за вказаною темою. Вчитель зобов'язаний пояснити учням правила оформлення ділового листа (прізвище та адреса пишуться угорі зліва, праворуч вказується назва міста, з якого відправляється лист; після коми - дата відправлення; нижче - зліва або посередині листа формулюється звернення до адресата. Крім того, вчитель повинен подати форми звернень до незнайомих, знайомих осіб, друзів, фрази-кліше для початку листа).

      Навчаючи написання реферату, статті, вчитель може запропонувати учням: уважно прочитати всю статтю і визначити її основну думку; встановити призначення/мету статті; виписати опорні речення з кожного абзацу; виписати із статті її основні положення; узагальнити думку автора статті; перечитати текст, з'ясувати, які думки автора вимагають додаткової аргументації, дописати необхідні речення.

      Навчання написання анотації базується на попередньо складеному плані тексту-джерела, а також на серії послідовних завдань: вказати прізвище та ініціали авторів; написати назву статті; вказати місце видання, видавництво, рік видання, номер журналу, газети, сторінки; визначити і написати, до якої галузі знань відноситься стаття, яка її основна тема; з'ясувати головну думку кожного з абзаців; згрупувати абзаци згідно з основною думкою тексту; сформулювати основну думку/ідею тексту.

      Згідно Рекомендацій Ради Європи для розвитку уміння творчого викладу думок пропонуються наступні завдання:

       - мозкова атака (викладач формулює ряд тематично направлених питань, які можуть бути записані на дошці; кожен студент дає на них відповіді, а вчитель записує їх на дошці для подальшого вживання учнями);

       - "clustering"або "mapping" (звуження понять до ключових слів із даної теми та розширення понять від ключового слова; [20,41]

       - кубування (складний процес, суть якого полягає в розгляді якогось предмета із шести точок зору: опишіть його, порівняйте його, зіставте його, проаналізуйте його, застосуйте його, обговоріть);

       - інтерв'ю можна вважати одним із найпростіших способів акумуляції ідей, тому що учні старшого етапу навчання можуть брати інтерв'ю один у одного. Це створює невимушену атмосферу в аудиторії. Час проведення обмежується п'ятьма хвилинами, і час написання основних напрямків, як правило, п'ятнадцятьма хвилинами. Потім написане учнями читається вголос, обговорюється, правиться вчителем та доопрацьовується автором. Цей прийом знімає появу помилок та допомагає учням краще пізнати один одного [11,48].

      Дебати можуть посісти чільне місце серед підготовчих вправ. Усе обговорення на думку багатьох зарубіжних методистів, завжди повинне передувати творчому завданню. Воно синтезує необхідність планувати зміст і структуру написання. Усне обговорення дає вчителеві змогу виявити, чи володіють учні в достатній мірі словниковим запасом та необхідними мовними структурами, необхідними для вираження своїх думок на письмі. Групове обговорення особливо корисне для слабких учнів, оскільки забезпечує їх ідеями та матеріалами із запропонованої теми [15,223].

      Груповий твір є добрим прикладом діяльності, коли аудиторія стає майстернею, а учнів просять працювати невеликими групами над конкретним завданням. Взаємодія групи та внесок кожного учасника є колективною творчістю.

      Незважаючи на вибір підготовчих вправ, їх завданням є стимулювати та мотивувати учнів у процесі акумулювання матеріалів для подальшого написання. Час, затрачений на цю діяльність, покривається кращим рівнем творчих доробків авторів - старшокласників.

      Таким чином, комплекс вправ для навчання писемної комунікації старшокласників реалізується на традиційних етапах введення матеріалу, тренування та практики в спілкуванні. 
 

      2.3. Формування вмінь писемного мовлення за допомогою інформаційних технологій

      Розвиток інформаційних технологій на сучасному етапі сприяє активізації навчально-пізнавальної учнів, розкриттю їх творчого потенціалу, розвитку знань, умінь та навичок в основних видах мовленнєвої компетенції: говорінні, читанні, аудіюванні та письмі. Важливою особливістю такої діяльності у процесі занять з іноземної мови є можливість працювати у комунікативно спрямованому режимі діалогу і певним чином компенсувати відсутність природного комуніканта, моделюючи та імітуючи його мовленнєву поведінку.

      Використання інформмаційних технологій у формуванні комунікативних умінь передбачає врахування особливостей спілкування з використанням інформмаційних технологій.

      Вербальне спілкування за допомогою інформмаційних технологій ставить перед лінгвістами та методистами низку питань, що пов'язані з виникненням особливого виду мови - мови віртуального спілкування, специфіка якого, на думку Потапової Р.К. [23,318], не викликає сумніву. Проаналізувавши праці багатьох лінгвістів, дослідниця подає типологію віртуальних текстів, представлених у мережі Інтернет:

1. підготовлені та відредаговані тексти: мережеві версії книг, газет, журналів, різні документи;
2. непідготовлені, спонтанні висловлювання в різноманітних чатах, де переважає розмовно-побутовий стиль невимушеного спілкування, на який, проте, вплинула специфіка обміну репліками у письмовій формі. Відповідно, виникла нова форма мовленнєвої взаємодії - симбіоз писемного та розмовного мовлення. Потреба повноцінного спілкування в Інтернеті спричинила виникнення нових знакових систем (так званих смайликів, за допомогою яких можна було б виразити досить різноманітну гаму почуттів; в якості замінника модуляції голосу використовуються великі літери, які, окрім заголовка передають мелодику виділення, наголосу);
3.  форуми, гостьові книги, конференції - це система спілкування, що поєднує в собі риси ділового та повсякденного спілкування;
4.  реклама в Інтернеті (оголошення, пропозиції);
5.          електронні листи.

      Подана типологія текстів передбачає врахування лінгвістичних особливостей тексту кожного типу. Безперечно, навчити учнів усього діапазону особливостей віртуальної комунікації неможливо в межах шкільного курсу іноземної мови, але ознайомити їх з основними елементами етикету та лінгвістики віртуального спілкування є цілком реальним завданням. Відповідно методика використання інформмаційних технологій у навчанні писемного мовлення зумовлена такими етапами:

• ознайомлення учнів зі зразками віртуального етикету;
• вивчення основних символів, що використовуються у віртуальному спілкуванні;
• ознайомлення учнів зі значеннями основних абревіатур віртуальної комунікації;
• вивчення синтаксичних особливостей тексту віртуального спілкування.