Поняття й склад міжнародної торгівлі

|Сінгапур                         |96                         |2,3                      |

|Південна Корея              |96                         |2,3                      |

|Тайвань                            |93                          |2,2                      |

|Іспанія                             |73                         |1,7                      | 
 

 

Сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується наступними особливостями: 

1. Прискорення розвитку міжнародної торгівлі після другої світової війни. Якщо за період з 1873 по 1913 р. експорт за вартістю зріс приблизно втроє, то за 40 років після другої світової війни (з 1945 по 1985 р.) товарний експорт збільшився за вартістю більш ніж в 37 разів. Хоча слід зазначити, що цей ріст включає не тільки реальний ріст товарообміну, але й підвищення цін під впливом інфляції. 

2. Переважний ріст зовнішньої торгівлі в порівнянні із загальними темпами розвитку економіки країни. Наприклад, в 1990 - 1995 р. ВВП США зріс на 31, 4%, у той час як експорт - на 48,4%, імпорт - на 50,5%. Для Японії ці показники рівні відповідно 13,2%, 53,1%, 37,1% (Е. Баранова. Сучасна міжнародна торгівля. - МЭ й МО, 1998. - №6. - С.74.). 

3.  Зріс вплив циклічних економічних криз на динаміку міжнародної торгівлі. Так, світова економічна криза 1980-1982 р. у зовнішньоторговельній сфері виявився в абсолютному зниженні звороту міжнародної торгівлі, а спад виробництва у світовому господарстві в період чергової кризи 1991-1993 р. спричинив зниження темпів росту міжнародної торгівлі в 1991-1992 р.  й абсолютне падіння світового експорту й імпорту в 1993р. у поточних цінах. 

Таблиця 3.1 –  Динаміка світового промислового виробництва  й світової торгівлі в 90-х рр. (щорічні зміни), %  1990 1991 1992 1993 1994 1995

Світове промислове виробництво 2,6 1,5 2,4 2,4 3,7 3,5

Обсяг світової торгівлі 4,8 4,0 6,0 4,0 9,2 8,8 
 

Поновлення росту  світової економіки виразилося в  розширенні світового товарообігу в 1994-1995р.  

4.    Ріст експортної квоти економіки (нагадаємо, що експортна квота - це відношення експорту товарів і послуг до ВВП країни). Це порозумівається тим, що на експорт останнім часом надходить зростаюча частка продукції, зробленої в рамках національних господарств. Якщо в 1978-1987р. на експорт направлялося 13,% вартості всієї зробленої у світі промислової продукції, в 1990 - 15,2%, в 1995р. - 17%, то в 1999р. експортна квота склала 20%. Однак у деяких країн вона ще вище: у Німеччині- 23%, Великобританії - 28,3%, у Нідерландах - 53%, а в Бельгії навіть 72,6% від ВВП. Для останніх країн закордонні ринки збуту грають більше важливу роль у реалізації виробничих товарів і послуг, чим національні. 

Особливо варто  сказати про ріст експортної квоти  окремих галузей промисловості. Якщо вона вище, ніж по економіці в цілому, легко виявити напрямок спеціалізації країни в міжнародній торгівлі. Наприклад, про міжнародну спеціалізацію Німеччини можна судити по тому, що експортна квота в її електротехнічній і хімічній промисловості, загального машинобудування й автомобілебудування вище, ніж у середньому по національній продукції. 

5    Наступна  особливість пов'язана із глибокими  зрушеннями, що відбулися в 90-х  рр. у географічній структурі  міжнародної торгівлі:

а) перевага промислово розвинених країн як в експорті (б. 67,9% - в 1995р.), так й в імпорті (66,6% - в 1995р.) товарів. При цьому провідна роль належить трьом центрам світового  господарства - США, країнам ЄС й  Японії,  на які доводиться близько 60% світового експорту й імпорту;

б) збільшення в 90-і роки ХХ ст. питомої ваги країн, що розвиваються, у світовій торгівлі. Однак тенденції цього росту  не поширюються однаково на всі регіони  країн, що розвиваються. Знижується питома вага у світовій торгівлі країн Близького Сходу, Африки (крім ПАР), нестабільно зовнішньоторговельного положення країн Латинської Америки, де тільки Мексика й Бразилія за структурою експорту наближаються до параметрів нових індустріальних країн. Зате мають тенденцію до підвищення питомої ваги у світовій торгівлі країни Азії, насамперед Нові індустріальні країни (Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Сянган - колишній Гон-Конг й ін.), Китай.

в) більше швидкий  ріст  торгівлі між країнами, що розвиваються, чим між промислово розвиненими  державами. 

Таблиця 3.2 –  Питома вага окремих груп держав у  світовому експорті й імпорті  в 90-х рр., %Групи країн  Експорт  Імпорт

1992 1995 1992 1995

Промислово розвинені   71,1 67,9 70,5 66,6

Країни з перехідною економікою 3,1 3,9 2,6 3,6

 країни, Що Розвиваються, 25, 8 28, 2 26, 9 29,8

В тім числі:

Африки  2,3 2,6 2,2 2,4

Східної й Південної  Азії 15,7 18,3 17,0 20,3

Близького Сходу 4,3 3,5 3,6 2,8

Латинської Америки 3,5 3,8 4,1 4,3 

*Джерело :International Financial Statistics. - 1997. - №3. P.74-79. 

    Нерівномірність розвитку зовнішньої торгівлі окремих держав, що проявляється під впливом нерівномірності економічного розвитку країн миру. 

    У післявоєнний період відбулося значне ослаблення позицій США, Англії, Франції, у той час як питома вага у світовій торгівлі Німеччини, Японії й Італії різко зріс.  

   Однак в 90-х роках ХХ ст. зовнішньоторговельні позиції США стабілізувалися: вони знову посіли перше місце по загальному обсязі експорту товарів (в 1995р. на частку США доводилося 15%, Німеччини - 9%, Японії - 6,5%, Англії - 5,1% і т.д.). (*Джерело той же). 

Новим явищем у  середині 90-х ХХ ст. стало ослаблення зовнішньоторговельних позицій  Японії, причиною чого з'явився тривалий спад у японській економіці, кризи  на фондовому ринку, політична нестабільність, нестійкість валютного курсу ієни. Особливо ослабнули позиції Японії в експорті хімічних товарів і продукції електромашинобудування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                              Висновок 
 

          Розвиток й ускладнення міжнародної   торгівлі  знайшло  відбиття  в

еволюції теорій, що пояснюють рушійні сили  цього  процесу.  У  сучасних

умовах розходження  в міжнародній спеціалізації  можна проаналізувати  лише

на основі  сукупності  всіх  ключових  моделей  міжнародного  поділу

праці.

          Якщо розглядати світову торгівлю в плані тенденцій її розвитку,

те в наявності  з  одного  боку -  явне  посилення  міжнародної  інтеграції,

поступове  стирання  границь  і   створення   різних   міждержавних

торговельних  блоків, з іншого боку -  поглиблення  міжнародного  поділу

праці, градація країн на промислово розвинені й  відсталі.

          Не можна не помітити всі  зростаючу роль сучасних засобів  зв'язку

у  процесі  обміну  інформації  й  висновку  самих  угод.  Тенденції  до

знеособлюванню  й   стандартизації   товарів   дозволяють   прискорювати   процес

висновку угод і зворот капіталів.

          В історичному плані не можна  не  відзначити  ріст  впливу  азіатських

країн на процеси  світової торгівлі,  цілком  імовірно  в  новому  тисячоріччі

цей  регіон  займе  провідні  ролі  у  світовому  процесі   виробництва   й

реалізації товарів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                             Список використаної  літератури: 
 

1. Авдокушин  Е.Ф. Міжнародні економічні відносини.  Навчальний посібник.

М.: Маркетинг, 1997. 

2. Борисов С.  На сировину надії мало // Економіка  й життя. 1997 

   

3. Булатова А.С.  Економіка. Підручник за курсом  «Економічна теорія». М.: БЕК, 1997. 

4.Міжнародна  торгівля: фінансові операції, страхування  й інші 

    послуги.  М., 1994. 

5. Піскунова Ю.В.  Як робити бізнес у Європі: Вступить. -слово.

      М.: Прогрес, 1992 . 

6.Теорія міжнародних  відносин.Навчальний посібник.М.:Гардарики,2004.