Взаємозв'язок операційної стратегії і продуктивності

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Взаємозв'язок операційної стратегії і продуктивності.»

 

 

 

 

 

 

Операційна стратегія є складовою стратегічного планування, яке забезпечує відповідність операційних завдань завданням ширшої організаційної структури. Оскільки стратегічні завдання мають тенденцію до змін, то й операційна стратегія опрацьовується з їх урахуванням. Деякий набір можливостей відповідно до умов адаптації до вимог клієнтів щодо продукції фірми становлять операційні можливості. 

Стратегія підприємства виявляється в тому, щоб за допомогою операційної системи виробляти продукцію або пропонувати послуги з метою задоволення основних потреб споживачів.

 Визначення основних потреб  споживача та функції діяльності  підприємства є стратегічним  рішенням. 

Операційна стратегія полягає в розробці загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Операційна стратегія, у сукупності з корпоративною стратегією, охоплює весь спектр діяльності компанії і передбачає довгостроковий процес, покликаний забезпечити фірмі можливість швидко реагувати на будь-які неминучі зміни в майбутньому. Операційна стратегія успішна лише в тому разі, якщо вона бере до уваги всі можливі варіанти пріоритетів, кожен з можливих компромісів. Ця стратегія враховує, з одного боку, потреби споживачів, а з іншого – завдання інших елементів структури підприємства. Структуру взаємозв’язків між вимогами споживачів (їх приорітетами), а також операційними та іншими ресурсними можливостями підприємства відповідно до рекомендацій. 

Такий підхід пов’язує загальну стратегію підприємства із цільовими ринками, виробничою структурою та операційними можливостями підприємства.

Основний об’єкт уваги стратегічного операційного менеджменту – розробка перспектив розвитку організації за рахунок використання її операційного потенціалу щодо загальної стратегії та типу конкурентної поведінки організації.

Його кінцевою метою є координування й управління виконанням завдань для підвищення ефективності та продуктивності організації з метою забезпечення конкурентоспроможності фірми й отримання прибутку. 

Засоби досягнення мети ― комплексний вплив засобів менеджменту та маркетингу в розробці й управлінні функціонуванням операційної системи. Потреби споживача, дії конкурентів формують створення нових чи модифікацію вже існуючих товарів або послуг. Стратегія організації полягає в тому, щоб урахувати ці обставини. 

Отже, можна виділити такий ряд послідовних дій у розробці операційних стратегічних рішень: 

1. Визначення потреби споживачів. 

2. Вибір продукту. 

3. Вибір операційного процесу. 

4. Ефективне використання виробничих  потужностей. 

5. Забезпечення вертикальної інтеграції. 

6. Удосконалення організації праці. 

7. Удосконалення технології (способу  виробництва). 

8. Оптимізація товарно-матеріальних  потоків. 

9. Місце розташування виробничих  потужностей. 

Для проектування операційної системи сфери виробництва товарів необхідно розробити і прийняти стратегічні рішення проектного характеру, тобто скласти операційну стратегію. Із цього погляду операційна стратегія реалізується шляхом розробки виробничого процесу та інфраструктури його підтримки. Розробка процесу включає в себе вибір відповідної технології, складання календарних графіків, визначення товарно-матеріальних запасів, а також способу розміщення такого процесу. Щодо інфраструктури, то рішення стосуються систем планування та управління забезпечення якості, її контролю, системи оплати праці операційної функції виробництва. Правильне поєднання таких видів діяльності блокує спроби наслідування шляхом створення ланцюга цінності. Цінність одного виду діяльності для споживача може бути підвищена за рахунок інших видів діяльності компанії. Таким чином, правильне поєднання видів діяльності забезпечує конкурентну перевагу та високу прибутковість. 

Одним із найсучасніших та точних методів аналізування підприємства є SWOT-аналіз.  
Генерація стратегій на основі SWOT в 1982 році професор Хайнц Вірліх опублікував роботу, в якій запропонував новий вигляд SWOT моделі. Свою SWOT модель він назвав «TOWS матриця» і розглядав її як «концептуальну основу систематичного аналізу, який полегшує зіставлення зовнішніх загроз і можливостей з внутрішніми слабкими і сильними сторонами організації».

Основні напрями розвитку SWOT аналізу знаходяться у відображення в моделі динамічних змін фірми і її конкурентного середовища. Облік результатів аналізу фірми і її конкурентного середовища з використанням класичний моделей стратегічного планування. 

Правила проведення SWOT-аналізу є такими: проста форма представлення результатів SWOT-аналізу перераховуються сильні і слабкі сторони, можливості і загрози. Завдяки своїй концептуальній простоті SWOT став легко застосовним для менеджерів. Для його проведення не потрібні ні обширні бази даних, ні формальна підготовка. 

Та особа, хто хоч трохи знайомий з компанією і має уявлення про ринок, може скласти простий SWOT. З іншого боку, властива аналізу простота може привести до поспішних і безглуздих висновків. Додатково, користувачі іноді забувають про об'єктивність і покладаються на застарілу або ненадійну інформацію.  
Щоб уникнути вказаних помилок і витягнути максимум користі з SWOT-аналізу варто ретельно визначите сферу кожного SWOT-аналізу. Зрозуміти відмінності між елементами SWOT: силами, слабкими сторонами, можливостями і загрозами.

Сильні і слабкі сторони - це внутрішні межі компанії, отже, їй підконтрольні. Можливості і загрози пов'язані з характеристиками ринкового середовища і непідвладні впливу організації. 

Сильні і слабкі сторони можуть вважатися такими лише в тому випадку, якщо так їх сприймають покупці. Потрібно включати в аналіз тільки переваги, що найбільш відносяться до справи, і слабкості. А також об'єктивність та використання різносторонньої вхідної інформації. 

SWOT аналіз на ринку, це стислий аналіз маркетингової інформації на підставі якого робиться висновок про те, в якому напрямі організація повинна розвивати свій бізнес і зрештою визначається розподіл ресурсів по сегментах. Результатом аналізу є розробка маркетингової стратегії або гіпотези для подальшої перевірки. 

Отже, операційна стратегія виражається в прийнятті рішень, зв'язаних з розробкою виробничого процесу й інфраструктури, необхідної для його підтримки. Розробка процесу полягає у виборі необхідної технології, складанні тимчасового графіка процесу, визначенні товарно-матеріальних запасів, а також способу розміщення даного процесу. Рішення, зв'язані з інфраструктурою, стосуються систем планування і управління, способів забезпечення якості і контролю якості, структури оплати праці й організації операційної функції компанії.