Склад та вплив зовнішнього середовища організації на її діяльність

Міністерство  освіти і науки України 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

На тему: «Склад та вплив зовнішнього середовища організації на її діяльність» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав:

Перевірив: 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вінниця 2010 
 
 

   Зміст.

   Вступ

   1. Організація

1.2. Загальні риси організацій та їх типи

2. Зовнішнє середовище  організації

   3. Склад  та вплив зовнішнього середовища

3.1. Політико-правове 

3.2 Соціальне - культурне середовище

3.3 Технологічне  середовище 

3.4 Економічне середовище

3.5 Міжнародне середовище

Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Вступ.

   Розглянемо  детальніше ключові аспекти менеджменту, починаючи із середовища. Хоча середовище і виходить за межі менеджменту (великого трикутника), однак воно відіграє визначальну  роль у змісті управлінської діяльності.Адже менеджмент являє собою не що інше, як пристосування організації (фірми) до вимог середовища. Про це, на жаль, деякі керівники забувають, що нерідко коштує їм посади, а організації зазнають труднощі. Головна причина невміння керівників орієнтуватися у сучасному середовищі, небажання адаптуватися до децентралізованого адміністративного управління. У певному розумінні менеджмент виходить із середовища і повертається до нього Адже менеджери спочатку мають визначити вимоги споживачів, власників, постачальників, держави під час вироблення планів діяльності організації, потім треба організувати виробництво належних товарів і послуг і, нарешті, підприємство, продаючи товари (послуги), задовольняє потреби споживачів, а отримані доходи дають йому змогу виплатити заробітну плату й дивіденди, податки, розрахуватися з державою тощо. Коло замкнулося. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   1 Організація.

   Організа́ція — це організація (підприємств), що зареєстрована в установленому порядку і одним з основних напрямків діяльності якої є обслуговування населення. Має відповідний сертифікат на право виконання відповідних видів робіт.

   Організацією  може бути самостійне підприємство (експлуатант). Організація як специфічне соціальне утворення, форма спільної діяльності людей у виробництві матеріальних благ (товарів) і послуг, наділена певними особливостями. Успішний менеджмент (управління) організацій передбачає розуміння їх основних рис і принципів функціонування, складових внутрішнього і зовнішнього середовища, розвитку організацій у різних соціально-економічних формаціях, особливостей комерційних і некомерційних організацій, функцій, способів управління організаційним розвитком. Організація специфічне соціальне утворення, систематично орієнтоване на виробництво товарів і (або) послуг. Вітчизняні економісти терміном «організація» найчастіше позначають складне виробниче утворення, сформоване із виробничо самостійних, але об'єднаних спільним керівництвом підприємств. У зарубіжній літературі це поняття розглядають набагато ширше. Наприклад, в американському менеджменті організація визначається як «група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або цілей». Таке трактування дає змогу розглядати проблематику організацій комплексно — від дослідження причин виникнення і організаційного оформлення до побудови ефективних організацій (вибору оптимальних організаційних форм і структур, проведення організаційних змін тощо). Зважаючи на принцип внутрішнього життя, сукупність організацій як соціальних утворень можна класифікувати на формальні і неформальні. Формальну організацію характеризує певний порядок, зафіксований у статуті, правилах, планах, нормах поведінки, що дає змогу свідомо координувати соціальні взаємодії для досягнення конкретної загальної мети. Неформальна організація ґрунтується на товариських взаєминах, особистому виборі зв'язків, вона відображає реальний стан справ, який може не відповідати формальній організації і виявляється в наявності «малих» груп (до 10 осіб). Соціальні взаємодії у неформальній організації не мають загальної або свідомо координованої спільної мети. 

   1.2 Загальні риси організацій та їх типи

   Організація складається з груп (колективів). За визначенням Марвіна Шоу група (колектив) – це дві і більше особи, які взаємодіють одна з одною  таким чином, що кожна особа здійснює вплив на конкретних людей ( працівників) і одночасно знаходиться під впливом конкретних людей. В організації тісно переплетені два види груп: формальні та неформальні.

   Формальні групи створюються за бажанням керівника  у результаті вертикального та горизонтального  поділів праці з метою виконання певних завдань і досягнення конкретних цілей. Виділяють 3 типи формальних груп:

1. групи керівників (командні групи) : президент компанії і віце –президенти, начальник цеху та його заступники тощо.
2. цільові виробничі (господарські) групи : групи технологів, дизайнерів, конструкторів, фінансистів, економістів тощо.
3. комітети, які у свою чергу поділяються на спеціальні (комітет з усунення браку на виробництві, комітет зі скорочення працівників, ліквідаційна комісія) та постійні (ревізійна комісія, науково – технічна рада, рада директорів та ін.) .    

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   2. Зовнішнє середовище організації

   Зовнішнє  середовище організації — сукупність елементів, які не входять до складу організації, але здійснюють певний вплив на неї.

   Зовнішнє  середовище організації прямого впливу — середовище, яке включає в себе елементи, що безпосередньо впливають на операції організації та відчувають на собі прямий вплив операцій організації.

   Зовнішнє  середовище організації опосередкованого впливу — сукупність факторів, які можуть не здійснювати прямий, тобто негайний вплив на операції організації, але з часом будуть відображатись на них.

   До  елементів зовнішнього середовища організації прямого впливу належать:

   Споживачі — фізичні або юридичні особи, які використовують продукцію організації для особистих потреб або потреб своєї організації.

   Конкуренти  — виробники подібної продукції  на ринку.

   Постачальники — фірми або окремі особи, які  здійснюють постачання машин, устаткування інших матеріальних ресурсів для  задоволення технологічних або особистих потреб організації чи окремої особи.

   Закони  і державні установи — правові  та нормативні акти вищого органу законодавчої та виконавчої влад або їх спеціальні органи, які здійснюють нагляд за дотриманням  державних вимог підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами. До факторів зовнішнього середовища організації опосередкованого впливу належать: стан економіки, науково-технічний прогрес, політичні та соціально-культурні зміни, вплив міжнародних подій тощо.

   Стан економіки — тенденції та рівень інфляції, ставки банківського процента, рівень безробіття та ін.

   Науково-технічний  прогрес — розвиток технологічного процесу у конкурентів. Політичні  зміни — це тенденції у сферах законодавства, судової справи, політики, державного регулювання тощо.

   Соціально-культурні  зміни — сукупність відносин, цінностей, норм, переконання, поведінки тощо. 

   Адже  менеджмент являє собою не що інше, як пристосування організації (фірми) до вимог середовища. Про це, на жаль, деякі керівники забувають, що нерідко коштує їм посади, а організації зазнають труднощі. Головна причина невміння керівників орієнтуватися у сучасному середовищі, небажання адаптуватися до децентралізованого адміністративного управління. У певному розумінні менеджмент виходить із середовища і повертається до нього Адже менеджери спочатку мають визначити вимоги споживачів, власників, постачальників, держави під час вироблення планів діяльності організації, потім треба організувати виробництво належних товарів і послуг і, нарешті, підприємство, продаючи товари (послуги), задовольняє потреби споживачів, а отримані доходи дають йому змогу виплатити заробітну плату й дивіденди, податки, розрахуватися з державою тощо. Коло замкнулося.

   Отже, із зовнішнім середовищем доводиться бути надзвичайно пильним і обережним. Зовнішнє середовище являє собою об'єктивні обставини, фактори, що оточують організацію в суспільстві (державі, світі), до яких вона мусить пристосовуватися. Значення зовнішнього середовища було усвідомлене наприкінці 50-х років нинішнього століття. Це стало одним з найважливіших внесків системного підходу до науки менеджменту Зовнішнє оточення організації дедалі більше стає джерелом проблем для сучасних менеджерів. Власне, керівники вищих і певною мірою середніх рівнів найважливіших для суспільства організацій (ділових, освітніх, державних) під впливом різноманітних подій у світі і державі змушені зосереджувати свою увагу на середовищі, що швидко змінюється, враховувати його вплив на внутрішню будову і розвиток організації.

   Що стосується зовнішнього середовища в Україні, то воно є складним і нестабільним. Зубожіння більшості населення, протистояння законодавчої і виконавчої влади, часті зміни уряду, велика кількість і слабкість політичних партій, незавершена суперечлива приватизація, залежність від інших країн в енергоносіях, поглиблення економічної кризи, вкрай несприятлива екологія, великий рівень безробіття, значна тіньова економіка, знецінення моральних якостей — все це надзвичайно ускладнює політичний та бізнесовий менеджмент. Зовнішнє середовище — надзвичайно складний об'єкт, про який вже написано і ще буде написано багато книг, з мого боку середовище є не тільки джерелом створення політичних і бізнесових організацій, а й вирішальним фактором подальшого розвитку цих інституцій. Зміни, що постійно відбуваються у зовнішньому середовищі, змушують змінюватись і організації. Політичні партії, зокрема, змінюють свої політичні лозунги, своїх лідерів, уточнюють свої програми, вишукують нові форми роботи в масах, утворюють політичні блоки, коаліції, модернізують організаційну структуру тощо.

   Бізнесові організації припиняють випуск старої продукції і освоюють виготовлення нової, шукають нових споживачів на ринку, використовують нові технологічні процеси, розділяються на дрібніші організації, або ж, навпаки, зливаються з іншими, виходять на ринки інших країн чи припиняють діяльність на них.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   3. Склад та вплив зовнішнього середовища

 Як уже  зазначалося, вплив суспільства  на виробництво здійснюється переважно  завдяки взаємозв'язкам, які складаються, між керівництвом організації, з одному боку, а також зовнішнім та внутрішнім середовищем, з іншого боку.

 Досвідчені  менеджери добрі усвідомлювати  непросту взаємодію керівників, що взаємодію, із елементами зовнішнього  середовища. Насамперед потрібно постійно вивчати і враховувати зміни в суспільстві та вимоги, що ставлять до організації споживачі, постачальники, уряд, власники та ін. Не менш важливо відчувати і тиск внутрішнього середовища, настрой персоналу, фінансовий стан організації, технологію бізнесу тощо. Утримуватися на вершин! управлінської піраміди багато років під постійним тиском окремих ланок зовнішнього і внутрішнього середовища - це справді велике мистецтво.

 Зовнішнє  середовище будь-якої організації є  дуже складаним. Тому ми лише стисло розглянемо його складів!, звертаючи увагу передусім  на ті аспекти, знання яких потрібні політичним лідерам та бізнесовим менеджерам. При цьому використаємо структурний, та функціональний підходи.

 Структурний підхід передбачає виділення окремих  сфер середовища за змістом суспільних відносин, в управлінській діяльності.

 Функціональний  підхід дає змогу знайти механізми  взаємодії організації з середовищем. З позицій структурного підходу  найпоширенішою є класифікація, відповідно до якої зовнішнє середовище включає  такі основні ланки:

1. політико-правове середовище;
2. соціально-культурне середовище;
3. технологічне середовище;
4. економічне середовище;
5. екологічне середовище;
6. міжнародне середовище.

 

 Цілком зрозуміло, що кожна з ланок зовнішнього  середовища відіграє свою роль у суспільному  житті. Ці ролі неоднакові в різних країнах, а також у різні періоди в одній країні. Скажімо, вплив політико-правового середовища на бізнес у розвинених країнах є значно меншим, ніж у постсоціалістичних країнах. Але й у майбутньому політико-правове середовище відіграватиме визначальну роль у діяльності політичних та бізнесових менеджерів. Наприклад, вирішальною мірою успіх "Єдиних енергетичних систем" на газовому ринку у свій час було забезпечено підтримкою цієї компанії тодішнім урядом України. Визнаючи належну роль організації в створенні системи розрахунків з РАТ Газпром за російський газ, відзначимо, що в майбутньому така ситуація навряд чи може бути нормальною. Скарги керівників АТ Укргазпром щодо сплати ними величезних податків за розрахунки пільгового оподаткування ЄЕСУ, що їх підтримував уряд, є цілком обґрунтованими. Крім того, ЄЕСУ продавав газ платоспроможним підприємствам, залишаючи Укргазпрому неплатоспроможних. Відтак борг споживачів АТ Укргазпром за 1996 рік становив на 21 березня 1997 року 994,6 млн. дол. США.. І хоча політичний та урядовий лобізм існує в усіх країнах, однак в Україні його вплив на розвиток тих чи інших компаній подекуди зводить нанівець дію законодавства щодо антимонопольну діяльності та недобросовісної конкуренції.