Школа наукового управління
Фундамент сучасного менеджменту
був закладений засновниками Школи наукового
менеджменту Фредериком Тэйлором (1856-1915),
подружжям Френком (1868-1924) і Ліліан (1878-1972)
Гілбретами (вШиеПі), Гаррінгтоном Емерсоном
(1853-1931).
Тейлор Ф., американський інженер і дослідник,
вважається основоположником науки управління.
Запропонована ним система організації
праці й управлінських відносин викликала
"організаційну революцію" у сфері
виробництва й управління. Уперше свої
погляди він виклав у статті "Система
кусочних розцінок (1895). Потім вони були
розширені в книзі "Цехове управління"
(1903) і одержали розвиток в "Основах
наукового менеджменту" (1911).
В основу системи Ф. Тейлора
покладено такі принципи:
o уміння аналізувати роботу,
вивчати послідовність її виконання;
o підбір робітників (працівників)
для виконання даного виду;
o навчання й тренування
робітників;
o співробітництво адміністрації
й робітників.
Важлива характеристика цієї
системи - її практична реалізація за допомогою
певних засобів, або "техніка
системи". Ф. Тейлор скрупульозно заміряв
кількість залізної руди й вугілля, які
людина може підняти на лопатах різного
розміру. Ґрунтуючись на отриманій інформації,
він змінював робочі операції, щоб усунути
зайві, непродуктивні рухи й, використовуючи
стандартні процедури й устаткування,
прагнув підвищити ефективність праці.
Тейлор виявив, що максимальна кількість
залізної руди й вугілля може бути перекинена,
якщо робітники користуватимуться лопатою-совком
ємністю до 8,6 кг. Порівняно з більш ранньою
системою це дало феноменальний виграш.
Відповідно до розробок Ф. Тейлора,
засоби управління мають включати:
1. Визначення й точний
облік робочого часу й вирішення
в цьому зв'язку проблеми нормування
праці.
2. Підбір функціональних
майстрів - по проектуванню роботи;
рухами; нормуванню й заробітній платі;
ремонту встаткування; планово - розподільним
роботам; вирішенню конфліктів і дисципліні.
3. Введення інструкційних
карт.
4. Диференціальну оплату
праці.
5. Калькуляцію витрат
на виробництво.
Резюмуючи, можна сказати: головна
ідея Ф. Тейлора полягала в тому, що управління
повинне стати системою, заснованою на
певних наукових принципах, повинне здійснюватися
спеціально розробленими методами й заходами.
За Ф. Тейлором, необхідно проектувати,
нормувати, стандартизувати
не тільки техніку виробництва, а й працю,
її організацію й управління. Практичне
застосування ідей Ф. Тейлора довело всю
свою важливість, забезпечивши значне
зростання продуктивності праці.
Послідовниками Тейлора були
його співвітчизники Ліліан і Френк Гілберти
(останній готувався вступати
в Массачусетский технологічний
інститут, але став муляром). Вони
вивчали трудові операції, використовуючи
кінокамеру й винайдений ними
спеціальний прилад - мікрохронометр,
що міг вимірювати й фіксувати проміжки часу тривалістю
до 1/2000 секунди.
За допомогою методу стоп-кадрів
їм удалося виявити й описати 17 основних
рухів кисті руки та їхню тривалість. Це
дозволило виявити зайві рухи, які при
виконанні стандартних дій на звичайному
встаткуванні були зайвими, непродуктивними.
Наприклад, для укладання цегли було встановлено
4 основних рухи замість колишніх 18, що
забезпечило зростання продуктивності
праці мулярів на 50 %. Сукупність елементарних
мікрорухів робітника отримало назву
"треблігами" ("треб-ліг" - анаграма
прізвища Гілберт).
Завдяки цим роботам Л. Гілберт
стала першою в США жінкою - доктором психології.
Цікаво, що Френк Гілберт шукав
застосування своїм методам не тільки
на виробництві, а й у побуті. Зокрема,
він виявив, що для застібання ґудзиків на жилеті зверху донизу
витрачається 7 секунд, а знизу нагору
- тільки 3. Використовуючи дві бритви одночасно,
він скоротив час гоління на 44 секунди.
Але при таких діях було витрачено близько
2 хвилин на накладання пов'язок на порізи.
Під його впливом у Нью-Йорку було зареєстроване
товариство, що намагалось поширити принципи
ефективності на всі сторони життя.
Інженер-механік Гаррінгтон
Емерсон народився в родині професора
літератури, говорив 19-ма мовами і в 23 років
став деканом факультету іноземних мов університету штату Небраска
(США). Але протягом наступних 20 років займався
економічними та інженерно-економічними
дослідженнями й консультував по всьому
світу.
Г. Емерсон поділяв більшу частину
переконань Тейлора й у 1908 р. написав книгу
"Ефективність як основа виробничої діяльності
й заробітної плати", в якій звернув
увагу на важливість обґрунтованої структури
організації. Неефективна структура організації,
на його думку, може знизити економію на
масштабі. Він надавав великого значення
стандартизації.
Найважливіші ідеї Емерсон
висвітив у праці "12 принципів ефективності"
(1913 р.), з якої видно, що він був прихильником
класичного напряму в менеджменті.
Основні принципи управління,
за Г. Емерсоном, полягають у:
1. Чіткому визначені цілей
- вихідний пункт управління.
2. Здоровому глузді, що
складається у визнанні помилок
і пошуку їхніх причин.
3. Компетентній консультації
на основі залучення професіоналів
з метою вдосконалювання управління.
4. Дисципліні, забезпеченій
чіткою регламентацією діяльності,
контролем, своєчасним заохоченням.
5. Справедливому відношенні
до персоналу.
6. Швидкому, надійному, повному,
точному і постійному обліку.
7. Диспетчируванні за
принципом "краще диспетчирувати
хоча б не сплановану роботу,
ніж планувати роботу, не диспетчируючи
її".
8. Нормах йрозкладах, що
сприяють пошуку й реалізації
резервів.
9. Нормалізації'умов праці.
10. Нормуванні операцій, що
складаються в стандартизації
способів їх виконання, регламентуванні часу.
11. Письмових стандартних
інструкціях. За цей принцип Емерсон
піддався звинуваченню в бюрократизмі.
На це він відповів своїм
опонентам такими словами: "Існує
думка, що проповідується з великим
пафосом, проте є безграмотною, нібито
стандартні інструкції вбивають у працівника
ініціативу, перетворюють його на автомат.
Якщо згадати про те, як пурхає по повітрю
горобець, або як бігає по дереву білка,
то здається, що сходи тільки вбивають
ініціативу в людині, що спускається із
шостого поверху... Я ж віддаю перевагу
обмеженості, здоровому глузду та зручність
сходів... Працювати найшвидшим і найлегшим
способом - це значить зменшити зусилля,
не знижуючи результатів, і звільнити
мозок для ініціативи, для винаходу й розробки
ще кращих способів".
12. Винагороді за продуктивність.
Багато ідей Г.Емерсона не втратили
свого значення й у наші дні. Наприклад,
його погляди на продуктивність праці:
"Продуктивність завжди дає максимальні
результати при мінімальних зусиллях.
Напружена робота, навпаки, дає досить
великі результати тільки лише при зусиллях
ненормальних. Напружена й продуктивна
робота - це не тільки не те саме, але й
речі прямо протилежні. Працювати напружено
- значить додавати до справи максимальні
зусилля; працювати продуктивно - значить
додавати до справи зусилля мінімальні".
Або: "Невизначеність, непевність,
відсутність чітко поставлених цілей
у виконавців є лише відбиттям невизначеності,
невпевненості, відсутності чітко поставлених
цілей у самих керівників. Таким чином,
чітка постановка цілей і доведення їх до безпосередніх виконавців
- перша передумова успішної роботи".
Заслуга Ф. Тейлора і його послідовників
полягала в тому, що вони домоглися визнання
менеджменту як самостійної галузі й виду
діяльності й по суті створили його першу
наукову школу, що одержала назву школи наукового
управління. Його методологічну основу
становив традиційний підхід до організації, що розглядалася
як щось, що складається із самостійних,
ізольованих один від одного елементів.
Функціонування цих елементів, підкоряється
певним загальним закономірностям.
Завдання менеджменту розумілися
як виявлення цих закономірностей і управління
відповідно до кожного напряму діяльності
організації поза зв'язком з іншими. Таким
чином, ігнорувалася реальна єдність внутрішніх
процесів в організації і необхідність цілісного управління
ними, а отже, обмежувалися можливості
повного використання існуючого потенціалу.
Крім того, представники школи наукового
управління недооцінювали роль особистісного
фактора, спрощено уявляли собі мотиви
людської поведінки.
Роботи Ф. Тейлора і його послідовників
присвячені питанням управління на його
нижньому рівні, де відбувається безпосереднє
з'єднання робочої сили з коштами й предметами
праці. Питанням управління на більш високому
рівні приділялося мало уваги.
Бурхливий розвиток промисловості в
першій чверті XX ст. дав поштовх еволюції
поглядів на проблеми управління й формування
нового підходу. |