Розвиток теорії інновацій на початку ХХІ століття

 

 

Міністерство освіти та науки України

Державний вищий навчальний заклад

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана

 

Реферат з науки « Інвестиційно-інноваційна політика»

на тему Розвиток теорії інновацій на початку ХХІ століття

 

 

 

Студентки факультету Економіки та Управління

5-го курсу, спеціальності 8601/2, групи ЕДУ-502

Бабан Діани Вікторівни

Викладач

доктор економічних наук, професор                                                    Никифоров А.Є.

Оцінка ….. балів

 

 

 

 

 

 

Київ-2016

 

Виникнення інноваційної теорії відноситься до початку ХХ століття і відображається в працях західноєвропейських учених. Але питання пов'язані з науково-технічним прогресом та його впливом на розвиток суспільства, вивчалися і висвітлювалися в економічних теоріях, починаючи від класиків політекономії:

А. Сміт (1723-1790) пов'язував науково-технічний прогрес з характером розвитку і потребами виробництва.

К. Маркс (1818-1883) вважав розвиток продуктивних сил базисом, а науково-технічний прогрес надбудовою, тобто наслідком, а не причиною розвитку виробництва.

Неокласична школа (1870-1930) , яка представлена В. Джевансом (1871) , А. Маршалом (1890), Л. Вальрасом (1874), розглядала науково-технічний прогрес як заданний чинник при дослідженні ринкової економічної системи.

Кейнсіанська теорія, заснована Джоном Кейнсом (1883-1945), у 30-50 роках розглядала економічні процеси в короткостроковому періоді, тому науково-технічному прогресові не приділялося достатньої уваги, він перебував у становищі “за інших рівних умов”.

У другій половині 50-х років представники неокласичного ренесансу - М. Абрамович, Р.Солоу, Е. Денісон та інші довели, що НТП є основним чинником економічного розвитку. Ці вчені поклали край ігноруванню НТП в економічній теорії.

Період після другої світової війни став часом науково-технічної революції та її впливу на економічний розвиток.

Технологічні уклади

Провідні вчені Й. Шумпетер і Г. Менш, які також приділяли велику увагу розвитку інноваційного процесу, вперше висловили гіпотезу про те, що інновації з'являються в економічній системі нерівномірно, а у вигляді кластерів, або технологічних укладів (одночасно освоюваних зв'язаних інновацій), вони систематизували дані про основні інновації, які вплинули на розвиток економічної системи.

Поняття „уклад” означає встановлений порядок будь-чого.

Життєвий цикл технологічного укладу має три фази розвитку і визначається періодом близько 100 років.

Перша фаза - зародження і становлення в економіці попереднього технологічного укладу.

Друга фаза - структурна перебудова економіки на базі нової технології виробництва, це період домінування нового технологічного укладу, приблизно 50 років.

Третя фаза - відмирання застарілого технологічного укладу.

В сучасних дослідженнях НТП важливе місце займає концепція нерівномірності інноваційної активності. Основні положення цієї концепції були висловлені Й. Шумпетером в 1930-і роки, а потім подальший розвиток отримала в кінці 1970-х - початку 1980-х років в роботах західноєвропейських дослідників - Г. Менша, Х. Фримена, Я. Ван Дейна, А. Кляйнкнехта і ін.

Відомо 5 технологічних хвиль (укладів):

1 хвиля (1785-1835) - механізація праці у ткацтві, зміни в хімічній і металургійній промисловості;

2 хвиля (1830-1890, середина ХІХ століття) - винаходи турбіни, жнейки, телеграфу Морзе, швейної машини, відкриття Фарадеєм електромагнітної індукції, створення Максвелом теорії магнітного поля, розвиток залізничного транспорту, вуглевидобуток та паровий двигун;

3 хвиля (1880-1940, кінець ХІХ - початок ХХ століття) - винахід електродвигуна, а саме створення трьохфазного асинхронного двигуна на перемінному струмі електротехніком М.О.Доливо-Добровольським, розвиток російським вченим-металургом Д.К.Черновим теорії термічної обробки сталі і, відповідно, розвиток чорної металургії;

4 хвиля (1930-1990) - нафта разом з продуктами органічної хімії, автомобілебудування;

5 хвиля (1985-2035) - мікроелектроніка, електронна промисловість, біотехнологія і інформатика, гнучкі технології і робототехніка, нетрадиційна енергетика, композиційні матеріали, безвідходні технології, комп'ютери, телекомунікації, принципово нові види транспорту, космічні технології, принципово нові технічні системи і технології сфери послуг, медицини, освіти, науки, радіоелектроніка, волоконно-оптична техніка, програмне забезпечення, тощо.

В новий шостий технологічний уклад включені біотехнологія, космічна техніка, тонка хімія тощо.

Інноваційний чинник став стратегічним, основоположним засобом розвитку суспільства та економік за останню чверть 20 ст. та на початку 21 ст. Якщо на початку 20 ст. внесок науки і технології у розвиток економіки країн оцінювали у 33%, то наприкінці – у 70-80%.

Таким чином триває процес формування теорії інноваційного розвитку через критичне переосмислення існуючих поглядів на природу інновацій та закономірності інноваційного розвитку. Використовуючи розроблені у світі передові технології, можна перейти лише на стадію інвестиційного розвитку. Стадія ж інноваційного розвитку припускає певний технологічний монополізм, одержуваний у результаті власних розробок і винаходів.

Проте вже на початку XXI ст. розвиток науки і техніки буде не метою, а засобом соціально-економічного розвитку країн. Багато дослідників схильні вважати, що майбутнє людства пов'язано не з технотронним суспільством, а з гуманістичним суспільством, яке ґрунтуватиметься на гідності, знаннях, свободі особи. Гуманіст — це і є гідна людина, що прагне до знань, добра і краси.

Сьогодні світовий ринок високих технологій становить приблизно 2 трильйони доларів, з яких на США припадає 39 %, Японію —ЗО %, Німеччину — 16 %. У світі на одного вченого припадає 10 менеджерів, які відбирають перспективні науково-технічні досягнення, своєчасно патентують винаходи, займаються просуванням наукомістких товарів на ринок. У нашій країні на 10 вчених припадає лише один менеджер.

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Марчук Е.К. Украина: новая парадигма прогресса: аналитическое исследование / Е.К. Марчук – К.: Авалон, 2001. – 222 с.
2. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник.- К.: Либідь, 2006.-480 с.