Інвестиційна стратегія

При оцінці інвестиційної привабливості галузі (чи окремої сфери діяльності) необхідно врахувати:

• важливість галузі – особливості та значення продукції, частка галузі у валовому внутрішньому продукту, частка експорту, залежність від імпорту, основні споживачі продукції;
• характеристика споживання продукції галузі, рівень конкуренції, особливості ринку збуту, фактичні та потенційно можливі обсяги ринку, перспективність галузі;
• рівень державного регулювання розвитку галузі (низький, середній, значний) – державні капітальні вкладення, податкові пільги, можливість прискореної амортизації тощо;
• фінансові умови функціонування галузі – рівень загальної прибутковості, середня рентабельність, віддача від інвестицій, оборотність і середня ліквідність активів;
• соціальне значення галузі: кількість робочих місць, середня заробітна плата, діяльність профспілок, регіональне розташування виробництва, екологічна небезпечність виробництва та продукції, статистика страйків і збитків від них.

При оцінці інвестиційної привабливості підприємства вивчаються:

• загальна характеристика виробництва: характер технології, наявність сучасного устаткування, у тому числі іноземного; екологічна шкідливість виробництва; складське господарство; наявність власного транспорту; географічне розташування; наближеність до транспортних комунікацій;
• характеристика технічної бази підприємства: технології, вартість основних фондів, коефіцієнт зношення;
• номенклатура продукції, що випускається: обсяг виробництва; експорт; імпорт сировини та матеріалів; зв’язки з іншими підприємствами; постачальники та споживачі; оцінювання стабільності збуту (попиту);
• виробнича потужність, можливість нарощування виробництва;
• місце підприємства в галузі, на ринку; рівень монопольності стану підприємства;
• характеристика дирекції; схеми управління; чисельність персоналу, його структура, заробітна плата;
• статутний фонд; власники підприємства; номінал і ринкова ціна акції, розподіл пакета акцій;
• структура витрат на виробництво (у тому числі за основними видами продукції), рентабельність;
• обсяг прибутку та його використання за звітний період;
• фінансовий стан підприємства;
• склад дебіторської та кредиторської заборгованості; її аналіз за часом виникнення та характеристикою боржників;
• показники фінансової стабільності та ліквідності;
• аналіз платоспроможності;
• оцінка прибутковості.

Після цього робиться загальний висновок про інвестиційну привабливість підприємства.

4. Розробка бізнес-планів  реальних інвестиційних проектів

Для невеликих інвестиційних проектів, які фінансуються підприємством за рахунок внутрішніх джерел, розробляється скорочений варіант бізнес-плану. До його змісту входять такі розділи і показники:

• мета здійснення інвестиційного проекту;
• основні параметри інвестиційного проекту;
• обсяг необхідних фінансових ресурсів;
• показники ефективності інвестицій, що здійснюються;
• календарний план реалізації інвестиційного проекту.

Бізнес-плани середніх і великих інвестиційних проектів, реалізація яких здійснюється за рахунок зовнішніх джерел, повинні бути повністю обґрунтованими і складатися з наступних основних розділів:

• стисла характеристика проекту (резюме);
• передумови і основна ідея проекту;
• аналіз ринку і концепція маркетингу;
• сировина і постачання;
• місцезнаходження проекту, будівельна дільниця, зовнішнє середовище;
• проектування і технологія;
• організація управління;
• трудові ресурси;
• планування реалізація проекту;
• фінансовий план і оцінка ефективності інвестиції.

5. Оцінка ефективності  окремих реальних інвестиційних  проектів.

Від об’єктивності та якості проведеної оцінки значно залежить термін повернення інвестованого капіталу, варіанти альтернативного його використання, рівень прибутку підприємства.

При оцінці окремих реальних інвестиційних проектів аналізуються наступні показники:

А) чистий приведений прибуток – різниця між сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту і сумою інвестиційних витрат на його реалізацію. Інвестиційний проект, по якому показник чистого приведеного прибутку дорівнює нулю, чи менше нуля, повинен бути відхилиним.

Б) індекс (коефіцієнт) прибутковості – співвідношення обсягів інвестиційних витрат з майбутнім чистим грошовим потоком по проекту; розраховується по формулі:

ІП= ЧГП /ІВ

де ІП – індекс прибутковості по інвестиційному проекту;

ЧГП – сума чистого грошового прибутку за весь період експлуатації проекту;

ІВ – сума інвестиційних витрат на реалізацію проекту.

Якщо значення індексу прибутковості менше одиниці чи дорівнює їй, інвестиційний проект повинен бути відхилений, тому що він не приносить додаткового прибутку на інвестовані ресурси.

В) індекс (коефіцієнт) рентабельності – відіграє в процесі оцінки ефективності інвестиційного проекту допоміжну роль і розраховується по формулі:

ІР=ЧП/ІВ

де ІР – індекс рентабельності по інвестиційному проекту;

ЧП – середньорічна сума чистого інвестиційного прибутку за період експлуатації проекту;

ІВ – сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.

Г) період окупності інвестиційного проекту, розраховується по формулі:

ПО=ІВ/ЧГП

де ПО – період окупності інвестиційних витрат по проекту;

ІВ – суми інвестиційних витрат на реалізацію проекту;

ЧГП – середньорічна сума чистого грошового потоку за період експлуатації проекту (при короткострокових проектах цей показник розраховується як середньомісячний).

Д) рівень інвестиційного ризику, зв’язаного з неблагоприємними змінами кон’юнктури інвестиційного ринку, погіршенням зовнішнього інвестиційного середовища;

Е) міра ліквідності – період інвестування до початку експлуатації проекту (виходячи з того, що здійснений інвестиційний проект, який приносить реальний чистий грошовий потік, може бути проданий у відносно коротший термін, чим проект незакінчений).

Формування портфелю реальних інвестицій (переліку об’єктів реального інвестування)

Відібрані в процесі оцінки ефективності реальні інвестиційні проекти підлягають подальшому розгляду з урахуванням наступних основних критеріїв:

• прибутковості, яка визначається збільшенням доходів за рахунок зростання вартості об’єкта інвестування (портфель зростання), чи регулярних високих дивідендів на інвестований капітал (портфель доходу);
• терміновості досягнення інвестиційних цілей, тому що високі темпи реалізації кожної інвестиційної програми сприяють: прискоренню економічного розвитку підприємства в цілому; швидкому формуванню додаткового грошового потоку у вигляді прибутку і амортизаційних відрахувань; скороченню термінів використання позичкового капіталу;
• ступеню ризику, який визначається показником вірогідності недосягнення необхідного рівня прибутковості чи взагалі втрати інвестованих коштів. Інвестиційний портфель визначається як консервативний при мінімальному ризику втрати інвестованого капіталу, в разі значного інвестиційного ризику портфель називається агресивний.
• відповідності фінансових ресурсів, які є або мають бути залучені інвестором.

Реалізація стратегії реального інвестування

Для забезпечення реалізації стратегії реального інвестування розробляються капітальний бюджет і календарний графік реалізації кожного інвестиційного проекту.

Капітальний бюджет розроблюється на період до одного року і відображує всі надходження і витрати ресурсів, зв’язані з реалізацією конкретного проекту.

Календарний графік реалізації інвестиційного проекту визначає періоди часу проведення окремих видів робіт і відповідальних виконавців.