МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАІНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана 

   
 
 

 Кафедра:  маркетинг 
 
 
 

Реферат 2

на тему (6): „Аналіз сучасних особливостей та перспектив підвищення ефективності застосування вітчизняними товаровиробниками маркетингових методів управління виробничо збутовою діяльністю на прикладі будівельної галузі” 
 
 
 
 
 
 
 
 

Студентки III курсу

Спец. 6509, 1 гр.

Заочної форми навчання

Колос Аліни

Перевірив: Ткач В.М. 
 
 
 
 

Київ 2011

План 

1. Вступ.........................................................................................................2
2. Проблема захисту вітчизняного виробника..........................................3
3. Проблеми узгодження інтересів при проведенні політики захисту вітчизняного товаровиробника..............................................................5
4. Аналіз особливостей застосування політики  протекціонізму на прикладі будівельної галузі України....................................................7
5. Політика по захисту вітчизняного товаровиробника: сучасний та

     шляхи оптимізації...................................................................................8

6. Висновок..................................................................................................9
7. Використана література.........................................................................10

 
 
 

 

Вступ 

     Не  розробленість антимонопольного законодавства, яке б кваліфікувало прояви монопольної  поведінки, дозволяє нерезидентам позбавлятися конкурентів різними шляхами. В тому числі - зупинка діяльності українського підприємства-конкурента через оволодіння контрольним пакетом акцій. 

     Скорочення  обсягів виробництва продукції, зниження прибутку, підвищення запасів  нереалізованої продукції та підтримання  стабільності гривні значно погіршили стан фінансового забезпечення діяльності підприємств, про що свідчить постійне нарощення всіх видів заборгованості. 

     Українські  товаровиробник і споживач більшою  мірою потерпають не внаслідок "зіткнення" з іноземним товаровиробником, а через відсутність злагодженої, комплексної системи заходів щодо внутрішнього регулювання, спрямованих на підвищення добробуту нації. Отже, в основі вирішення поточних і перспективних проблем знаходяться питання виправлення нераціональних внутрішніх зовнішньоекономічних потоків товарів за рахунок поліпшення умов розвитку національного виробника та оптимізації політики регулювання експортно-імпортних операцій.  
 
 
 
 
 
 

 

1. Проблема захисту  вітчизняного виробника

 

       Оптимальні  шляхи в розвитку зовнішньої торгівлі та захисту вітчизняного товаровиробника складають одну з найбільш складних, але і цікавих проблем економічної науки. Цим питанням займається цілий її розділ - міжнародна економіка. Згодом  усередині нього сформувалися два великих наукових напрямки - свобода торгівлі

     основних  положення:

     1) У міжнародній економіці існує  цілий ряд аномалій (Тайсон приводить  більш 50-ти таких аномалій), через  які свобода торгівлі погіршує  умови торгівлі значного числа   країн, що розвиваються, що не  може бути пояснене в рамках  теорії конкурентних переваг;

     2) торгова політика розвитих країн  утрудняє  країнам, що розвиваються, використання їхніх конкурентних  переваг, приводячи до одержання  розвитими країнами левиної частки  виграшу від торгівлі;

     3) хоча свобода торгівлі приводить до створення більшого числа робочих місць у країнах, що розвиваються, у короткостроковій перспективі, у довгостроковій перспективі її вплив на зайнятість не визначено, у той же час свобода торгівлі приводить до зниження соціальних і екологічних стандартів у всіх країнах через зростаючу міжнародну конкуренцію.

     В умовах жорстокої конкуренції на світових ринках торгові партнери України  проводять цілеспрямовану політику виключно виходячи з власних національних інтересів. Ця політика спрямована на розширення ринків збуту своєї продукції.  Свого часу переважала думка, що одностороння лібералізація зовнішньоекономічного режиму дозволить Україні якнайшвидше інтегруватись у світову економічну систему. Хоча, саме розвинені країни світу всупереч теоріям “вільної торгівлі” дуже активно використовують переваги протекціонізму для захисту власної економіки та підтримки національних експортерів. 

     Широкий спектр захисних заходів, спрямованих  на підтримку і підйом власного виробництва, передбачають угоди ГАТТ/СОТ. Але  їх використання потребує політичної волі і ґрунтовної підготовчої роботи з боку відповідних органів влади, спрямованої на розробку конкретного плану заходів та обґрунтування можливості їх застосування у відповідності з правилами та процедурами ГАТТ/СОТ. 

     В Україні набув чинності ряд законів про захист вітчизняного виробника від субсидованих імпортних поставок та поставок, які є об’єктом демпінгу, але поки що вони активно не використовуються. Слабкість позиції України призводить до того, що їй вже зараз відмовляють у праві використання механізмів державного регулювання, які передбачені міжнародним правом. При цьому слід розуміти, що без регулюючих функцій держави економічний простір займає тіньова економіка і мафія .

     На  сьогодні для України дуже актуальним є питання вибору економічної моделі з огляду на національну безпеку держави. Черговий Меморандум економічного розвитку України, підготовлений експертами Світового Банку за участю ряду українських урядовців, пропонує Україні по суті назавжди відмовитись від застосування захисних механізмів, передбачених указами Президента України, законами України, угодами СОТ, обравши так звану модель відкритої економіки на ринкових засадах конкуренції.

 

2.Проблеми узгодження інтересів при проведенні політики захисту вітчизняного товаровиробника

 

     У будь-якої країни у довільний проміжок часу існують інтереси різних регіональних, соціальних або об’єднаних за типом  діяльності груп, які мають у деяких випадках протилежну направленість. Під  впливом цих груп урядом і парламентом  можуть прийматися ті чи інші рішення, які можуть призвести до важких наслідків для суспільства взагалі. Найбільш суперечливим питанням є захист інтересів вітчизняного виробника, з іншого боку – на законодавчому рівні надзвичайно рідко можна зустріти вирішення проблеми захисту вітчизняного споживача, хоча для деяких видів продукції більшість є споживачами, а виробники складають тільки незначну частину від споживачів. У простішому випадку захист вітчизняного виробника визначає, за винятком прямих заборон на імпорт тих чи інших товарів, підвищення цін імпортованих товарів за рахунок митних зборів до рівня цін вітчизняного виробника. Це дозволяє вітчизняному виробнику зберегти попит на свій продукт на внутрішньому ринку.

     Споживач  змушений сплачувати за цей продукт  підвищену ціну. Це не єдиний шкідливий наслідок існування “захисту”. Якщо ціни вітчизняного виробника вищі від світових, то одним з пояснень цього є використання для виробництва застарілої технології і знос обладнання, що не дозволяє використовувати енергозберігаючі та інші заходи. Оплата праці на Україні менша, ніж у більшості торговельних партнерів, звідси випливає, що різниця в оплаті праці, як у деяких розвинених країнах, є головною причиною введення обмежень на імпорт. Введення митних зборів на імпортований товар закріплює становище, коли немає сенсу проводити модернізацію виробничого процесу. Неможливо придбати нове обладнання і скоротити адміністративний апарат, якщо прибуток можна отримати без цих заходів.

     Отже, існування митних бар’єрів можливе  на деякому обмеженому проміжку часу, який можна вважати достатнім  для виконання технічного переобладнання підприємства. Важко зробити оптимізаційну  модель, яка б ураховувала інтереси як виробника, так і споживача.  

 

3.Аналіз особливостей застосування політики  протекціонізму на прикладі будівельної галузі України

 

     Проведення  державою протекціоністської політики у відношенні місцевих виробників саме по собі не є якимось особливим  явищем - така практика реально існує  в більшості індустріально розвитих країн світу. Проблема полягає в іншому: найчастіше в результаті застосування мір, основною метою яких є захист українського виробника, у програші залишається вітчизняний споживач.

     Будівельний комплекс — це сукупність галузей матеріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво. До складу будівельного комплексу входять такі галузі матеріального виробництва: будівництво, промисловість будівельних матеріалів, виробництво будівельних конструкцій і деталей.

     Нині  виробництво будівельних матеріалів більше ніж наполовину зосереджено  в рамках будівельної індустрії, тобто в системі підрядних  будівельних організацій. Таким  чином, будівельна індустрія і промисловість  будівельних матеріалів дуже тісно взаємодіють між собою, формуючи специфічні індустріально-будівельні територіальні сполучення.

     Подальший розвиток маркетингу, гнучка система  торгівлі, робота з поліпшення упакування дозволяє вітчизняним виробникам зайняти  гідне положення на вітчизняному і закордонному ринках. Це викликає і оріентацію торгівельних підприємств насамперед на вітчизняного виробника. 

 

4. Політика по захисту вітчизняного товаровиробника: сучасний та шляхи оптимізації

 

       Першочерговим завданням і обов'язком держави  є захист вітчизняного виробника у пріоритетних, в першу чергу експортоспроможних галузях економіки України. Зовнішньоекономічна політика держави має бути інструментом такого захисту. Вже зараз Україна належить до числа країн, надзвичайно залежних від зовнішнього ринку.

     В Україні не існує політичного  консенсусу з боку органів влади  щодо питань зовнішньоекономічної політики. Досвід останніх років чітко показав, що торгові партнери України не поспішають відкривати свої ринки для українських  товарів у відповідь на створення сприятливих умов для імпорту товарів з боку України. В умовах жорстокої конкуренції на світових ринках вони проводять цілеспрямовану політику, виходячи виключно з власних національних інтересів. Ця політика спрямована на розширення ринків збуту своєї продукції, вирішення питань національної безпеки цих держав. 

       зараз не існує жодного уряду в світі, який би не регулював свій внутрішній ринок засобами тарифного і нетарифного  регулювання.

       Зовнішньоекономічна діяльність держави повинна бути спрямована на стимулювання експорту своєї продукції, а не на сприяння імпорту готової продукції, як це, на жаль, певною мірою відбувається сьогодні в Україні. Стимулювати експорт мають в першу чергу податкова і кредитна політика держави через відповідне субсидування експорту, реструктуризацію заборгованості, а також створення умов для добросовісної конкуренції.

       Забезпечити економічну безпеку держави, реальну  підтримку вітчизняного виробника  можна лише через проведення єдиної державної політики, спрямованої  на вихід з кризи, стабілізацію економічної ситуації. Це може бути національна стратегія економічної безпеки, яка матиме короткострокові, середньострокові і довгострокові цілі і конкретні механізми їхнього досягнення. Крім того, необхідно забезпечити постійний моніторинг з боку відповідних державних структур за реалізацією цієї стратегії. Розвитком стратегії має стати створення відповідної нормативно-правової бази, яка встановлюватиме основні критерії економічної безпеки і регулюватиме діяльність суб'єктів економічної безпеки

     Ми  повинні підтримувати не національного  товаровиробника, а національного  споживача. А національний споживач голосує за той чи інший продукт  праці своїми грошима. Гроші - це теж  товар. Отже, слід підтримувати того виробника, хто виробляє гроші. Бо якщо він не виробляє гроші як загальний еквівалент, який є товаром над усіма товарами, то тоді такий виробник не потрібен, оскільки процес відтворення може існувати тільки за рахунок грошей.